Юною бути завжди вам бажаю, Ласку й турботу я відчуваю. Іскрою ніжною світяться очі, Які загадкові ці чари жіночі.

Ніжний запах весни в твоїм імені є, Ароматом п'янким у повітрі снує. Теплом на морозі воно зігріває, А у душі гарна пісня лунає. Шум ніби моря, що серце ласкає, Адже і Пушкін його прославляє.

Ранкова зоря заглядає в вікно, Усе вже затихло навколо давно. Слово тихенько у риму лягає, Легесенький смуток мене огортає, Адже цю жінку зовсім не знаю, Ніжне ім'я я її промовляю. Котиться місяць- злота серпанок, А я ще не спав, та прийшов новий ранок.

(роздум-сповідь)О, світе мій! Чи можу я змінити Тебе одним лиш помахом руки? Чи можу сподіватись і молити Едему після смерті на віки?Не знаю я, де силу відшукати, Адже не Бог я, Господи прости! Шептатиму... Не смію викрикати, Ти бачиш всіх. Почуй і відпусти!..Щемить душа моя і серце мліє - Одвічна туга втрачених надій. Єство до Неба вирватись воліє, На хвильку хоч, якщо не назавжди.Але мені туди немає входу, Не так важливо, скільки є гріхів... Елегії співаючи народу, Був десь...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Принишкло ліс мов на сторожі снівЛеліяв тишу, мріяв й хмурив брови,А вітер в павутиння сонце плівЧарівним птахом далей вечорових. Ледь чутно небо дихало слізьмиІ сутінками в ноги опускалось.Тремтіло літо змоклими крильми,А я… в плаксиве літо закохалась…

[Приєднана картинка] Коли два серця б”ються в унісон, Одні бажання дві душі єднають, Хтось, може, скаже, що це вигадки чи сон. А люди “сни” такі коханням називають. На небесах вінчаються серця, На землю Божу благодать стягаючи. Як в материнську ласку огортається дитя, Так душі ніжаться, коханням наповняючись. Одним шляхОм вони підУть у майбуття. ВЕстиме їх любові вірний Ангел. ЛИш під Його опіку віддадуть життя, Коли кохання скріплять вірності словами. А у країні...

Читати далі...

П очути не завжди в нас є причина, Р озбити світ душі – лиш мить і все… А гонія любові з мрій очима В останнє нам нагадує про це. Д арма любов не цінимо завчасу, А потім сльози… – що з тих сліз тоді?! Д ано нам жити раз і більше шансу О двіку в долі не вблагати, ні! Б ез рідних ми – птахи без крил й польоту. Р озваги не замінять, даль доріг, Е крани моніторів чи робота, А ми міняємо на це не рідко їх… Щ о варті сонця дивні переливи, А корди зір...

Читати далі...