В хаті тиша. Самотньо так стало умить…Ніби й добре усе, а в душі чомусь вітер.Ще у серці щемить. Так болюче щемить!І рушник на іконі сльозину не витер…Скільки було дитячого сміху й пісеньще недавно у цій невеличкій світлиці,аж яснішав від щирої радості деньі зайчатами сонце стрибало по лицях.А тепер тільки тиша. За краєм столапохилившись сидять мовчки мама і татоі у Бога для діточок просять тепла,що усі розлетілись немов пташенята.Затужили рідненькі. Ні слів, ані дум.Сонце боязко їм заглядає в...

Читати далі...

За секунду до осені, Що закохана в ніч, Що жене листя росяні На пустелях узбіч, Де не мучишся спрагою У чеканні дощів, Тиша тішить увагою Й загадковістю снів.[Приєднана картинка]

Я був отут. Я знаю цю дорогу, Де у траві сховалися віки, Де хмари щедро роздають вологу, І тчуть туманні спогади думки, Де в золоті дерев блукають чари, Які можливі тільки восени, І втомлені додому йдуть отари, Де їх чекають затишок та сни.[Приєднана картинка]

У світі невигойності і бруду, Солоних слів та капосних манер, Я трішечки закоханий у чудо, Від створення небес і дотепер. Минає вік невдачами побитий, За ним мільйони чергою стоять, Минає все, та хочеться пожити,І чуда того самого чекать.[Приєднана картинка]

Розп’ятий. Холодна тьма. Холодні краплі крові. Вінок терновий. Оцет на губах. А мати… Сльозами серце, виткане з любові, Вмиває… Стільки розпачу в очах… Розп’ятий. Вже тисячу разів ми розпинаєм Його своєю жадністю і злом. Прощати Не вмієм, а його про це благаєм, Порушуючи обіцянки свої знов… Сьогодні, В цей переддень святого Воскресіння Нехай молитва щира і свята У кожній Душі зародить доброти насіння На многі і щасливії літа!

Заворожило, замело. Холодний шлях, година рання. У поле вибігло село Стрічати півнями світання. Заклякла світу карусель. Хатин виблискують зіниці. І одинокий журавель Води випрошує в криниці.[Приєднана картинка]

за зорею зоря за горою гора неописаний світ дивні натяки раю а слова не ідуть а словам не пора ніби щось у душі їх надійно тримає може то хараман може розуму гра може просто душа не вернулась до тями за зорею зоря за горою гора а над горами ніч гомонить солов’ями[Приєднана картинка]

І там, де тихо падає роса, І там, де танці водять заметілі, Чомусь я й досі вірю в чудеса Світанків із відтінком кошенілі. У чисте сяйво місячного бра, У натяки далекого Едему, Я вірю навіть у буття добра, Хоча його знайти тепер проблема.[Приєднана картинка]

Писати про тебе? Не зможу… Як завжди Не вистачить бажаних правильних слів… Писала б про правду – нема тої правди, Панує зневіра на нашій землі… Пером змалювала б безхмарне я небо, Та смог затуманює всі небеса… Й про мову писати напевно не треба – Уже так потоптана мови краса… Доволі лиш горя, нещасть, катаклізмів, Та мабуть не треба писати й про них, Бо нам і в житті вистачає тих слізних, Зчорнілих рядків і розламаних криг… Напишу про долю. Чи краще не треба? Бо що то за...

Читати далі...

Як добре там, де спокій небо має, Де ліс старий біжить до видноколу, Де хмарами світанок вишиває Червоно-синій краєчок подолу, Де сказані слова немов причастя, Роки не помічаєш та години, Де вітер завжди теплий і для щастя Однісінької вистача людини. (малюнок Ніно Чакветадзе)[Приєднана картинка]