У меня в душе ненастье. Крик над бездной полон боли, Только тьма – не свет, не счастье : Я с своей судьбою в ссоре. Помню я, заснув однажды Жизни путь иного плана Начертать смогла, и каждый Шаг мой – свет (печаль обмана). И надежда окрылила : Может очень попросить бы, И создать вселенной диво: Сон на явь оборотить бы. Невозможное возможно, Жизнь и сон – игра материй; Крик над бездной не...

Читати далі...

… за пол - года до разлуки… У сні моєму зорі сяють, Неначе знову нас стрічають. Розлука лезом серце крає, А мрії тануть у ночі. Неначе усмішки світання, Неначе промені востаннє Сльозами обіллють кохання, Змивають слід в моїй душі. Т.Е.С. лист.05

Я не поверю в ти’ши звуки, И в серебристый звон небес; Я простираю к солнцу руки, Ловлю невидимый навес. И ни одна слезинка света Не озарит хрустальный свод, И не овеет ласка ветра Судьбы неведомый проход. И, не поверив, жду печали. Печаль приходит под дождем. Надежды ждать меня устали; Не...

Читати далі...

Ты сохрани меня Господь, Своею лаской сберегая Когда беда стучится вновь, Когда душа в огне пылает. Когда в ночи бредут сквозь мрак Тревоги, горести, сомненья, Когда не мил грядущий шаг, Когда гроза среди веселья. Среди забав и праздных дней Храни мой дом, мой дар и силу, Ты засуху...

Читати далі...

Ты расскажи мне о любви Под шепот робкий звездопада, Про жар, что теплится внутри, Про сны сквозь дни на дне тумана. Нечеловеческая власть Покой в пространстве отбирает Когда единственная страсть Весь пыл души в себя вбирает. И, не страшась шагов по краю, Идешь за ней на край земли; Твердят вокруг – не понимаю. &nbsp...

Читати далі...

А я не плачу, не кричу, И не томлюсь в тиши ночами, Тебя в пространстве не ищу, Я солнца луч – ты тень печали. Я одарю улыбкой свет, Я подарю его прохожим, И сном встречаю дня рассвет Такой, как все и непохожий. Вода струится звоном вдаль, Колышет гладь сухие листья, Ты – лишь мираж; сорвав вуаль Со взора, жгу немые письма. т.е.с.

Твоє обличчя тане на стіні Неначе ніжні зорі на світанні, І твої очі в серця глибині Мене зігріють променем кохання. Минула мить, сповита теплим сяйвом, Минула мить, і холод на стіні, Та сміх і сонце знов до тебе зайдуть, І прийдеш знов до мене уві сні. І де б не йшла я, де, які дороги Мене вели й вестимуть в цім житті Крізь сміх і сльози, крізь усі тривоги Скрізь сяють очі - ті, що уві сні. т.е.с. [Приєднана картинка]

Cергій Жадан Так сталося, що жінка, яку він любив, вирішила виїхати з його країни, просто сказала йому одного разу, знаєш, я маю їхати, маємо ще пару місяців, можеш мені телефонувати. добре, сказав він, добре, а потім? що потім? – спитала вона. що...

Читати далі...

Повсякчасно шукаючи відповідь,Ми блукаєм в тенетах життя.І уже несила нам вибратись.І вже мрієм про забуття.А та відповідь ближча не сталаВід ста тисяч безсоних ночей,І надія, така занепала,Не розпалює пломінь очей.А ми далі все йдем і спіткаємось,Розбиваюче серце у кров.А ми далі ідем і ховаємось,Коли поряд проходить любов.Йдем, очі вп'яливши в землю, зітхаючи,Вже забувши, навіщо живем,Все спочатку щораз починаючи,Сподіваючись на ліпше ... тихцем.

* Як би індіянцем в Америці жив. У племені весело б жив не тужив. Тоді мабуть вийшло усе там само, Мене б там назвали "Велике гальмо". Не міг зрозуміти, чому так було. Ще зранку почув, аж надвечір "дійшло". Не маю багатства й пошани не маю. Де інші їдять, я лиш рот роззявляю. Коли покохав я дівчину чудесну Її так возніс, мов царицю небесну. Та інший з’явився з товстим гаманцем. Тихенько зібралась й пішла похапцем. Любов закінчилась дівчини немає. А я все ...

Читати далі...