[Приєднана картинка]Квіти в теплій кімнаті.Ранкова світить зоря.У ліжку заплуталась ніжність,І дрімає собі вона.Квіти в теплій кімнатіЗ вечора вона принесла.А світло на них виливала Ранкова й вечірня зоря.Земля прийняла світлі зерня,А щоб вони пророслиЇх треба як слід (малювати).

Я бачив аскета: Засушене тіло, Пов’язка на стегнах Побита роками, Його зігрівало Небесне світило, Його годувала Земля під ногами, Його умивали Дощі і тумани, Його розважали Грайливі птахи, Він вільний!.. А я був в полоні у мани, Закутий у пекло думок і гріхи.[Приєднана картинка]

Я не хочу, щоб бачив ти як я, гортаючи сторінки, Ховаючись плачу, зводячи крапки в кінці. Стискаю серденько від болі обома руками І обмежуюся майже порожніми, але дорогими листами. Я не хочу, щоб бачив ти як я, ламаючи мости, Відкинула незабуті почуття. Якщо зможеш, прости. Думки&nbsp...

Читати далі...

А дерева такі стрункі! А яке в них яскраве листя! Утікають в ніщо віки, Тільки тут все давно на місці. Ясна осене, нумо, тлій! Днів привітних примножуй сяйво! Може, я тут хоч трохи свій? Може, я тут для часу зайвий?[Приєднана картинка]

Думок неупокоєна корида втика у серце глузду ятаган, Бо в цьому місті навіть панахида – маленький різнобарвний балаган. Тут всім не так. Тут всьому недогода. Грабель тут не засвоєно урок, бо мудрість пересічного народу напевне, найбрехливіша з казок. Тож, множаться гетьманчики та юди, втрачають сенс всі клятвені слова, І в кожній хаті з краю є приблуда що паном себе вільно почува.[Приєднана картинка]

Сьогодні про небо мовчать дерева, Сьогодні будинки кричать про розлуку, Не сіють свіжість фонтанні леви, Не губи а вітер цілує руки. І десь відлетіло гаряче літо, І грається вічністю сивий лютий, І ходить сірість холодним світом Та вимага кольори забути. Сьогодні гами згубили ноти, Сьогодні рай скасували точно, В думках царюють одні марноти І марити щастям уже порочно. І час провалився в сумне анданте, І погляд здається чомусь лукавим… Чого я хочу...

Читати далі...

Пісня. Поринь у забуття І спомин минулого життя Сном стане як буття Не в сон ти свій зявися знову Ясної думки і життя. Дао Душа озветься іменем своїм А розум Мудрістью наповнить „я” Осяє шлях мого життя. Слава Славо Богине Ладо Люба Ангел ти наш перемоги Воїв витязів Хранитель А більше все ж –коханню Ти...

Читати далі...

Відчиняю я серце - лети! Та у нім залишаєшся вперто... Ні прогнати тебе, а ні стерти - Необачно заплутавсь в нім ти. Серед безлічі зайвих дрібниць, У тенетах мовчанок і бруду, Серед сліз, і зітхань, і облуди Ти завмер, нахилившися ниць. Мов маленький метелик у сітці, Втратив сили, принишк і завмер... Часом здасться, що ти в нім умер, Проклинаючи плетива всі ці. Та лиш сонечко зблисло - ожив! Тріпотів розфарбованим тільцем, І сяйнув життєдайним промінцем, Й знову серце моє...

Читати далі...

Торохтить у вікна хуртовина, Завиває відьмою, проте Ніч іде на другу половину, До фіналу світлого іде, Де зима надіями рясніє, Де не страх, а добре слово є, І на небі сонце мов Месія, Що тепло, як рибу, роздає.[Приєднана картинка]

За подихом небесної блакиті, За ламаними спинами горбів, Є дивний кінь, якого я не видів, І навіть уявить собі не смів. У нього з літа бабиного грива, У нього хвіст з туманів і дощів, На ньому тихо їде Бозя сивий І висипає зорі з рукавів.[Приєднана картинка]