Прискіплива хвороблива увага, яку приділили прокремлівські ЗМІ проведенню 23 серпня у м. Київ міжнародного саміту «Кримська платформа» говорить сама за себе. Кремль не чекав такої єдності та одностайності від країн-учасників заходу, який Сергій Лавров, глава МЗС РФ, назвав раніше «шабашем», на якому «Захід буде продовжувати пестити неонацистські, расистські настрої сучасної української влади». Кремль сподівався на те, що «Кримську платформу» проігнорують представники країн-лідерів Західного Світу. Але не так склалося, як бажалося та гадалося…

Безпрецедентна ініціатива глави Української держави щодо формування потужної коаліції демократичних країн проти агресивної загарбницької політики сучасного «неофашистського Рейху» - Росії, фактично збігається в датах з подіями 80-річної давнини, коли країни Європи і США об’єднались у антигітлерівську коаліцію після нападу Гітлера (і Сталіна – не забуваємо) на Польщу у вересні 1939 року.

Саме тоді західні демократії усвідомили хибність ідеї переговорів на найвищому рівні у Мюнхені (1938 рік), будь-яку безперспективність досягнення миру з агресором за столом дипломатії і його безвідповідальність за взяті на себе зобов’язання. Знехтувавши основоположними нормами міжнародного права, у 1939, Гітлер розпочав свій великий похід на Схід, який закінчився у 1945-му повною капітуляцією.

Історія циклічна. У 2014-му, попри численні публічні обіцянки міжнародним партнерам щодо невтручання у внутрішні справи сусідів, Путін вирішив повторити шлях Гітлера і, здійснивши збройне вторгнення в Крим і на Схід України, спочатку анексував українську автономію, а згодом розв’язав війну і підтримав зброєю, технікою і «шахтарями-трактористами-відпускниками» власну агресію проти ослабленої Української держави.

Попри спроби міжнародних партнерів України стримати зарваного неоф’юрера, Мінські угоди і Норманський формат змогли лише зупинити масове кровопролиття, однак не вирішили проблему захоплення суверенних територій в комплексі. Будь-які заклики до агресора забратись з України викликають тільки єхидну гебістську посмішку азійського царька, який намагається стати в умах своїх співвітчизників таким собі неоСталіним, що «об’єднав народи». У цьому випадку, засоби «повернення» є абсолютно варварськими і дикунськими.

Рішення української влади провести такий захід, як «Кримська платформа» зумовлено бажанням, насамперед тих, хто залишився в окупації, повернутися в цивілізований світ. Тобто, в Європу – Україну, де закон превалює над варварськими зазіханнями путінських «кримнашистів».

Створення нової міжнародної платформи із залученням десятків країн європейських демократій, незважаючи на погрози Путіна і ультиматуми «грустной лошади» Лаврова, дуже показово демонструє бажання усього цивілізованого Світу і України як країни-ініціатора Платформи. повернути «status quo» у кримському питанні і кінцевою метою ставить собі повернення українських територій до складу Української держави в кордонах, визнаних як усім цивілізованим світом, так і варварським сусідом. Хоча, Будапештський меморандум – уже також історія.

Саме тому, незважаючи на «заклинання Кремля», чимало демократичних країн підтримала таку ідею українського Президента. Як результат, 44 держави та міжнародні організації висловили бажання взяти участь у ініційованому Володимиром Зеленським Саміті з вироблення стратегії та формування нової коаліції народів задля повернення Українського Криму.

На Кримській платформі Україна уже вітає представників Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Грузії, Хорватії, Молдови, Словенії, Фінляндії, Швеції, США, Румунії, Швейцарії, Чехії, Туреччини, Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Бельгії, Австрії, Нідерландів, Люксембургу, Ірландії, Данії, Болгарії, Чорногорії, Північної Македонії, Великої Британії, Португалії.

Така увага світу до питання повернення анексованого Росією українського Криму зумовлена, перш за все, усвідомленням того факту, що на третьому десятку нового третього тисячоліття історії людства у світі виникла загроза, яка може бути більш руйнівною, аніж «коричнева чума» нацизму понад 80 років тому.

Світ усвідомив уроки Мюнхена-38 і розуміє, що наявність потужної антипутінської коаліції народів світової демократії, сформованої довкола України і її прагнення повернути свої території, є надважливим питанням системи світової безпеки.

Саме у цьому аспекті, «Кримська платформа», ініційована Президентом Зеленським, повинна стати дипломатичною основою і передумовою до повернення Кримського півострова до українського Дому та звільнення з новітньої «тюрми народів» - путінської Росії.
https://m.censor.net/ru/blogs/3284209/krimska_platforma_ntsativa_yaka_obdnu_svt?fbclid=IwAR3AO1uN8hlLapqSw9RPDhNnltwvLGYWSUyI0skxTV45I9RSw93r-i6G53k

Сьогодні в Києві відбувається установчий саміт Кримської платформи. Мета цієї зустрічі, в якій планують взяти участь представники кількох десятків країн і міжнародних організацій, домогтися, аби тема повернення Криму до складу України не зникала зі світового порядку денного. На цьому міжнародному заході планується ухвалити підсумковий документ - хартію чи декларацію. Цей документ буде відкритим до підписання і після саміту.

Ключовою метою створення такої міжнародної переговорної платформи є необхідність внесення у пріоритетну міжнародну повістку теми деокупації Криму та повернення півострова до України. За даними МЗС України, станом на початок серпня більше 30 країн і міжнародних організацій підтвердили участь у саміті Кримської платформи.

Влада Росії налякана успіхом дипломатичної ініціативи України, яка отримала таку широку підтримку на міжнародній арені. Тому Кремль активно «накачує» інформаційний простір заявами про «можливі провокації» та намагається посилити прокремлівську риторику новими вигадками про «українську загрозу» та «ворожий Захід». Віце-прем'єр так званого «кримського уряду», постійний «представник Криму» при президенті Росії Георгій Мурадов заявив, що «київська влада готує цілий комплекс антиросійських і антикримських провокацій, націлених на нагнітання напруженості в Чорноморському регіоні». Говорячи про саміт «Кримська платформа», який цей недополітик називає «русофобською сходкою», Мурадов відзначив: «На жаль, провокації проти Росії - обов'язкова складова частина цього антиросійського проекту. В ході міжнародного саміту так званої «платформи по деокупації Криму» буде розроблено цілий комплекс антиросійських і антикримських провокацій, націлених на нагнітання напруженості в Чорноморському регіоні». За його словами, організатори саміту мають намір використовувати тему Криму, щоб довгостроково, за завданням США і НАТО, розхитувати міжнародну обстановку навколо російського півострова…