В США, как и везде, полно конспирационных теорий. Вчера я специально обсуждал эту ситуацию с нашими политиками и экспертами-политологами, которые специализируются на Европе и той части – людьми, у которых глубже доступ к информации, чем у обычных американцев.

Заключение следующее. У Пригожина серьезно расширялся конфликт с Шойгу и руководством ВСРФ. А когда сильно укрепляется отдельная, скажу так, не полностью подчиненная парамилитарная или милитарная структура (как в США, например, была «Blackwater», которую вел Эрик Принс), то, естественно, будут возникать сильные напряжения между властью и такой структурой. Поэтому, Шойгу решил ударить по Пригожину. У нас говорят, что, возможно, он решил его убить и поэтому начал атаковать «Вагнер».

Пригожин испугался и в этой кризисной ситуации пытался выйти лично на Путина, чтобы Путин это все остановил. Но, не смог добраться до Путина и поэтому, из-за паники, решил создать кризис, чтобы на себя таким образом обратить внимание Кремля. В ситуации для него безысходной. И на него в итоге обратили внимание.

В США считают, что потом Путин и Пригожин как-то договорились.

Теория, что таким путем в РФ собирались снять Шойгу, выглядит нелогично. Все остальные теории надуманы. У нас считают, что бунт Пригожина – сильнейший фингал президенту Путину, его администрации и России, в целом. Очередной фингал. Потому, что когда человека прямо называют предателем и обвиняют во всем, в чем только можно, а потом ему это сходит с рук, то выглядит это как-то произвольно, незаконно и крайне странно. Это все хорошо показывает внутреннюю грязную кухню России, где водятся и мыши, и крысы, и тараканы...

Миру кажется, что нападение на Москву вроде как очень легко могло бы получиться. «Вагнер» был очень близко. Но, у нас люди задаются вопросом: а почему русская армия не остановила их сразу же? Они уже были очень близко к Москве, война была бы у самого города. Много подобных вопросов еще остается. Надеюсь, что когда-нибудь на них таки появятся ответы.

В любом случае, власть РФ сильно пошатнулась. У них и так была репутация 0, а так стала – минус 5. Но им это все равно, нужно полагать. У РФ и так в мире очень плохая репутация. Сейчас она – еще хуже. Не думаю, что если не произойдет полного развала в РФ, то война в Украине закончится быстро. К сожалению, будет продолжаться то же самое. Хотя, никогда же не знаешь, что и когда может случиться. Возможно, что-то такое возникнет, что сможет кардинально поменять ситуацию.

Одним словом, смотрится все так, что имела место попытка Пригожина себя спасти. Но, рано или поздно его убьют сами же русские. Такая в США точка зрения.

Хочу провести аналогию с американской «Blackwater». Эта ЧВК тоже же была уничтожена американским правительством. Ее создатель Эрик Принс был унижен и оскорблен. Его обвиняли во всем, что себе только можно представить. Расследовали деятельность его ЧВК и продолжают расследовать. Эрик Принс был с очень богатой семьи, из семьи мультимиллиардеров. Очень волевой человек, одержимый, опытный. И он ушел, обиделся на всех и ушел, исчез с поля зрения.

Когда кто-то становится главой такого военного комплекса, как тот же «Вагнер», то сразу начинаются напряжения с властью. Возникает конкуренция и это чувствуется чересчур сильно. В диктатурах кто же позволит кому-то становится слишком влиятельным? Поэтому, думаю, Пригожин теперь в большой опасности. Это иллюзия, что ему будет безопасно в Беларуси или еще где-то. Когда он, в итоге, станет никому не нужным – его просто убьют.

Дойти до Москвы и отступить. Странный ход. Думаю, что это и многим русским непонятно. Если ты преступник – это одно дело. Но, если ты не преступник в глазах русских, то зачем тебе тогда уходить?

Еще один важнейший момент. Его хочу отметить особо. Пригожин, с позиции своего влияния, как фигура, приближенная к Путину и так далее, как миллиардер с большой армией, сам недавно сказал публично, что причины войны с Украиной – это выдумка властей РФ! Что никто на Россию нападать не собирался, что главный интерес был в очередной звезде для Шойгу и в еще большем обогащении за счет ресурсов Украины. Все, что любому рациональному человеку было и так давно понятно, Пригожин подчеркнул публично. В США это сильно подхватили. У нас это сегодня обсуждают на разных уровнях – от простых людей до высших кабинетов власти США. И Пригожин эти свои слова не опроверг, не сказал, что, мол, ошибся или был не прав.

Мне кажется, что со временем мы узнаем еще много интересного. Но, такой пощечины Кремль не получал очень давно. Чего-то подобного, насколько я понимаю, в истории нынешней власти РФ не было никогда.

21:25 26 березень Київ, Україна

Росія як країна-агресор не може підтримувати свій статус просто так. Для посилення впливу в світі, Путіну необхідно діяти в трьох напрямках: політика, війна, співпраця. В основному, співпраця з Росією призводить до введення санкцій на партнера. І якщо воювати Кремль може лише з країнами, де немає військових баз НАТО, то використання політики йому надає доступ до більш широкого списку країн. Вербівка однодумців, підкуп високопоставлених чиновників, дестабілізація регіону. Все це улюблені методи Путіна в споконвічній війні проти Північноатлантичного Альянсу. Війна ідеологій, Сходу і Заходу, деспотії і демократії, поділила світ на дві половини. Сучасна війна Путіна з Заходом - це гібридна війна, в якій перемагають не силою, а хитрістю.

Так, останнім часом все частіше можна почути про фабрику тролів, Євгенія Пригожина, кібератаки, російське шпигунство і про те, що Кремль знову втрутився у вибори чужої країни. Про це і піде мова в цій статті.

Не секрет, що прихильники Кремля є не тільки в країнах СНД, а й на Заході. Одним з таких прихильників є Ханс-Вільгельм Дюнн, директор з кібербезпеки Німеччини. З незрозумілих причин він став прихильником правління Путіна і вже встиг зарекомендувати себе, як довірена особа Кремля.

З 2018 року стало відомо про дружбу Вільгельма Дюнна з Росією. Саме тоді він прийняв запрошення стати "незалежним" спостерігачем на виборах президента РФ, на ділянках в Краснодарському краї. Його запросив голова Думи РФ. Тому Дюнн не був офіційним членом ОБСЄ, які спостерігали за виборами, а значить, його незалежність досить умовна. Судячи з того, що в 2018 році він був запрошений як спостерігач особисто головою Думи РФ, то справи з Кремлем Ханс-Вільгельм вів досить давно.

Лист Дюнна з вдячністю про надану йому можливість стати спостерігачем на виборах РФ. Тут він також пише, що ознайомився з регламентом проведення і розуміє, що йому необхідно буде робити.

Після виборів, директор з кібербезпеки Німеччини розповів про минулу подію неймовірні речі: "Атмосфера була сприятливою, сподобався рівень організації. Я думаю, що цю електоральну кампанію можна назвати справді інноваційною через високу автоматизацію інфраструктури. Крім того, ми побачили реалізацію різних ідей організаторів виборів, спрямованих на те, щоб мотивувати людей взяти участь в голосуванні. Важливо, що молодь була включена у виборчий процес". Аналізуючи його коментар, Дюнн насправді зрозумів, що від нього вимагали представники Кремля. Звідси і результат - 81,4% голосів «За» Путіна. Політолог Андрій Шеховцов говорить, що такі зарубіжні спостерігачі - не рідкість. Їх використовують не тільки в Росії. Завдяки їхнім заявам влада потім може говорити: "Вибори пройшли чесно, на голоси людей ніхто не впливав і звичайно ж ніякої фальсифікації не було. А хто не вірить, може запитати у незалежного спостерігача".

Дюнн організував Раду кібербезпеки Німеччини в 2012 році. У керівництві організації також знаходяться д-р Вернер Вайденфельд, радник Європейського Союзу, що спеціалізується на німецько-американських відносинах, глава дослідницького інституту Fraunhofer AISEC Клаудія Екерт і Хартмут Зібс, президент Німецької асоціації пожежної служби. До асоціації Дюнна входять і великі німецькі компанії зі світовими іменами. Попри це, він тісно співпрацює з Росією, проти якої раз у раз висувають звинувачення в кібератаках. Більш того, Ханс-Вільгельм називає Росію лідером на світовому ринку з кібербезпеки.

У будь-якому випадку, після заслуженої довіри на виборах в Росії, Дюнна знову запросили в Москву на конференцію, присвячену «Розвитку парламентаризму». На ній Ханс-Вільгельм виступив з нагальними світовими проблемами кібербезпеки, такими як «групи смерті» в соціальних мережах. Судячи з виступу, участь німця була дуже символічною. А ось присутність на діловій вечері і неофіційні бесіди з представниками влади після конференції були куди важливішими. Після приїзду до Німеччини, на виступі в Гармеш-Партенкірхен, Дюнн переконував усіх присутніх, що необхідно налагодити відносини з Росією і що звинувачення Кремля в кібератаках - необґрунтовані. Основним аргументом Дюнна, чому зв'язок з Росією необхідно налагодити, було географічне положення. Він вважав, що Москва ближче до Німеччини, ніж Нью-Йорк. На другий день форуму Дюнн підписав меморандум про взаєморозуміння з організатором зустрічі і колишнім співробітником спецслужб Владиславом Шерстюком. У меморандумі значилося, що Рада з кібербезпеки Німеччини співпрацюватиме з Росією в рамках мирних програм в IT-напрямку. Співпраця в мирних цілях з Росією - утопія, тому не дивно, що рада не стала афішувати підписаний з наближеними до російських спецслужб людьми невизначений меморандум.

Сторінка із меморандуму, підписаного Дюнном і Владиславом Шерстюком

Але в обов'язки Дюнна входило не тільки налагодження відносин між Москвою і Берліном. Агент Кремля мав спостерігати за виборами в країнах Африки. Не складно здогадатися, що асоціацією, від якої його відправляли як незалежного спостерігача, була «AFRIC», що належить Євгену Пригожину. На сайті асоціації зазначено, що AFRIC - це «спільнота незалежних дослідників, експертів та активістів», які повинні поширювати «об'єктивну аналітичну інформацію з перших рук». Однак, згідно з проведеними розслідуваннями, ми вже знаємо, що в «AFRIC» займаються вербуванням високопоставлених африканських громадян, влаштовують для них передвиборчу компанію і виставляють своїх "незалежних" спостерігачів, щоб необхідний кандидат в підсумку переміг і зробив країну лояльною до дій Росії. В основному "дії Росії" мають на увазі видобуток природних копалин.

Наприклад, в Зімбабве, під час виборів, Дюнн був запрошений як "незалежний" спостерігач від AFRIC, незважаючи на те, що на виборах були присутні 44 представники від Євросоюзу. У «бек-офісі» Пригожина був виявлений внутрішній стратегічний документ, в якому описувалося, як повинна була проходити «місія спостерігачів» в Зімбабве. У ньому йшлося про те, що Росія підтримає президента і допоможе зміцнити його владу. Також будуть задіяні ресурси фабрики тролів в соціальних мережах. Для підтвердження легітимності виборів, Росія відправить іноземних спостерігачів.

За два дні до виборів глава місії похвалив лідера президентських перегонів Мнангагва і побажав удачі. А в 2019 році Мнангагва на зустрічі з Путіним назвав його "старшим братом" і попросив допомоги.

Зустріч президента Зімбабве Еммерсон Дамбудзо Мнангагва з Володимиром Путіним

Крім Дюнна, одним з німецьких друзів Росії є Фолькер Чапке, політичний діяч і засновник «Прусського руху», основною метою якого є відродження Пруссії. Відомо, що німець співпрацює з Кремлем ще з 2014 року. Він як і Дюнн виступає за налагодження відносин з Росією. На новорічний прийом у 2015 році він запросив послів Росії та Китаю, де розкритикував дії США і звинуватив американців у спробах завоювати весь світ. Одним із близьких друзів Чапке є російський політик і дипломат Данило Бісслінгер, який відгукується про німця як про активну людину і великого друга Росії. Чапке також є членом AFRIC і був присутній на виборах в Зімбабве. Чапке виступав як член моніторингової місії AFRIC і після виборів дав коментар: "Мене зворушила велика кількість молодих людей, що стоять в чергах, які очікують голосування. Це був великий день для зімбабвійців". Після Зімбаве він відправився на вибори в Мадагаскар, де також виступав представником від AFRIC. А в 2018 році Чапке подав заявку на акредитацію як міжнародний спостерігач під час президентських виборів в Росії.

Заявка, підписана Фольге Чапке на акредитацію як незалежний іноземний спостерігач

Варто відзначити, що Данило Бісслінгер встиг попрацювати як аташе у зовнішньополітичній групі в посольстві РФ в Берліні, а також стати 2-м секретарем 3-го Європейського департаменту. Незважаючи на свій молодий вік, Бісслінгер вже навчився виділяти тих, на кого можна впливати з метою просування інтересів Росії, як, наприклад, у випадку з кандидатом від ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» Маркусом Фронмайером. Як стало відомо, Бісслінгер знаходився в тісному контакті з президентом Ради з кібербезпеки Німеччини Дюнном як мінімум з 2014 року. Через Бісслінгера Дюнн також спілкувався з російським військовим аташе посольства Андрієм Сівововим і запрошував його на особисту зустріч "в рамках розширення співпраці з Росією на різних рівнях".

У талантах Бісслінгера як вербувальника сумніватися не доводиться. Подібні спроби впливу на політику зарубіжних країн через так званих «провідників кремлівського впливу» стали звичними і все частіше виявляються непрофесійними. Проєкти з втручання російських політтехнологів у вибори і хакерські атаки позначаються на погіршенні іміджу Росії і шкодять вибудовуванню партнерських відносин з європейськими країнами на урядовому рівні. З іншого боку, Кремлю вдається заводити все нових і нових союзників на Заході, які допомагають організовувати конференції, міжнародні зустрічі і висловлюються на захист Росії на світовій арені. На цей момент їх не так багато, щоб вони могли хоч якось вплинути на ставлення до росіян, проте кількість союзників Москви зростає і якщо так піде і далі, то незабаром вони стануть ще однією силою, яка буде захищати агресивні дії Росії.
https://myc.news/ua/rassledovaniya_/putem_davleniya_i_manipulyacij_kiberbezopasnost_rossii_i_chestnye_nablyudateli_na_vyborah?fbclid=IwAR2hviaNLHcg8_O7TZ5ts92RFBL7S5YPmOs8bzuo1j8-ZsGF9ylDF1r_PzY

11:59 10 березень Київ, Україна

Призначення медіагрупи, яку створив Пригожин, стає все очевиднішим, а Україна залишається постійно в її полі зору, в тому числі й через публікації колишніх українських медійників.

Євгеній Пригожин став постійним фігурантом історій про путінський режим як вірний посіпака президента Росії. Найманці приватної військової компанії «Вагнера», якою фактично володіє Пригожин, воювали на Донбасі, в Сирії, Лівії, Південному Судані, а нині активно посилюють свою присутність у Центральноафриканській Республіці та Нігерії.

Крім того, Пригожин є власником та інвестором ТОВ «Агентство інтернет-досліджень», під дахом якого працювала сумнозвісна «фабрика тролів» Ольгіно, яка потім переїхала до Санкт-Петербурга та оселилася за адресою вул. Савушкіна, 55. Тепер ця колишня «тролеферма» перетворилася на невеличку медіаімперію, в яку входять онлайн-медіа, сторінки в соцмережах та телеграм-канали.

Космополіт злочинного світу

Апетити Пригожина ростуть, а його респектабельність у кремлівському табелі про ранги постійно капіталізується. Так, він став офіційним опонентом Олексія Навального та його соратниці Любові Соболь у російському суді через їхнє розслідування про те, як компанія Пригожина причетна до отруєння школярів дитячим харчуванням, що постачається до шкіл.

Протягом певного терміну, до розслідування Навального про своє отруєння, Пригожин був одним із підозрюваних у справі про замах на вбивство російського опозиціонера.

Значну роль Пригожин зіграв і на останніх місцевих виборах у Росії. За свідченнями російських джерел, Пригожин допомагав передвиборчому штабу виконуючого обов’язки губернатора Санкт-Петербурга Олександра Беглова, коли той хотів обратися на посаду без префіксу «в.о.» Щоправда, ще до виборів анонімними телеграм-каналами почала ширитися інформація про те, що Пригожин та Беглов посварилися й розірвали стосунки.

Минулого тижня стало відомо, що ФБР оголосило Пригожина в міжнародний розшук. У відповідь на це пресслужба компанії «Конкорд менеджмент и консалтинг», якою володіє Пригожин, стала публічно вимагати оголошену ФБР винагороду за те, що надасть інформацію про точне місце перебування Пригожина. Таким чином, постійний тролінг став головною медіастратегією російського міжнародного злочинця, інвестора російських найманців та медіамагната.

Від «фабрики тролів» до медіагрупи

У березні 2017 року російське видання «РБК» опублікувало розслідування про те, як на місці «фабрики тролів» та за участі людей, що там працювали, з’явилося декілька онлайн медіамайданчиків, які почали публікувати матеріали, вигідні інтересам Євгенія Пригожина. Частина з цих онлайн-майданчиків працювала в українському сегменті інтернету та публікувала матеріали про український порядок денний.

Однак флагманським медіапроєктом Євгенія Пригожина було й залишається «Російське інформаційне агентство Федеральне агентство новин» («РІА ФАН»). Його співробітники використовуються Пригожиним не тільки для генерації контенту. Так, російський «РБК» пише, що журналістам «РІА ФАН» було поставлено завдання зайняти максимальну кількість місць у приміщенні суду, де відбувалося слухання позову про право на забуття Пригожина до «Яндекса», щоб не допустити до приміщення журналістів інших видань. Керував такими «журналістськими проєктами» офіційний директор «РІА ФАН» Євген Зубарєв.

За даними Youcontrol, Євген Зубарєв також є і формальним власником «РІА ФАН». Він утримує 76% ТОВ «ФАН» (ОГРН 1147847182174) як фізична особа, та ще 24% він володіє через акціонерне товариство «Аспект» (ОГРН 1187847109933), де він також є єдиним власником.

Через два роки після фактичного заснування більшість Пригожинських медіа була об’єднана в медіагрупу «Патріот», а персонал журналістів та співробітників вебсайтів цієї групи централізовано оселився в бізнес-центрі «Лахта Плаза» за адресою Приморський проспект, 78, у Санкт-Петербурзі. Очолив групу колишній керівник партії «Молода Росія» Ніколай Столярчук.

І Столярчук, і Зубарєв офіційно спростовують участь Євгенія Пригожина у фінансуванні медіагрупи, хоча на її сайті Пригожина вказано як голову опікунської ради медіагрупи. Крім «РІА ФАН» на сайті медіагрупи вказані «Nation News», «Економіка Сьогодні» та «Політика Сьогодні». У пресцентрі медіагрупи, розташованому в тому ж бізнес-центрі в Санкт-Петербурзі, регулярно відбуваються пропагандистські заходи, присвячені Україні. Адже Україна залишається одним із пріоритетних медіаінтересів Євгенія Пригожина.

Останній такий захід пройшов 4 березня цього року. На медіазаходах, присвячених Україні, випадковим чином обрані «головомовці» яскраво описують те, як Україна нібито розвалюється, та одночасно готується ініціювати військове загострення на Донбасі. Так, кореспондент «РІА ФАН» Ігор Петрашевич хизувався тим, як він працював в Україні, маскуючи свою пропагандистську діяльність протягом двох років, доки його не викрила СБУ та не прийняла рішення про його депортацію в Росію.

Що готують на медіакухні путінського кухаря?

Створена на руїнах «фабрики тролів» медіагрупа в першу чергу захищає бізнес-інтереси свого головного інвестора Євгенія Пригожина. Особливо чітко це стає видно, коли всі онлайн-майданчики Пригожина, як по команді, шикуються і просувають певний, вигідний кухарю наратив.

На сьогодні ключовим бізнес-проєктом покровителя російських найманців є посилення та виправдання силової присутності російських бойовиків у Центральноафриканській Республіці (ЦАР).

4,6 мільйонів мешканців ЦАР живуть у 16 префектурах. У десяти з них є розвідані поклади золота та алмазів. Незважаючи на цей факт, за даними Світового банку, 75% населення живе за межею бідності на 1,90 долара на день. У листопаді 2019 року американська агенція USAID опублікувала нове дослідження про корисні копалини ЦАР з оцінкою їх обсягів і вартості. Не дивно, що іноземні компанії роблять усе для того, щоби поласувати коштовними шматочками центральноафриканської землі, в якій може бути повно діамантів.

Оскільки французи, які володіли цією країною як своєю колонією до набуття нею незалежності у 1960 році, не витрачають свої ресурси у ЦАР, їх місце було зайняли всюдисущі китайці. Китайські компанії Tian Roun, Tian Xiang, SMC Mao та Meng почали видобувати золото та діаманти в регіоні Бозум (Bozoum) на річці Уам (Ouham). Однак 13 липня 2019 року парламент ЦАР оприлюднив своє дослідження, яке забороняло названим компаніям подальші операції в країні через те, що, на думку парламентарів, діяльність китайців призвела до екологічної катастрофи в регіоні.

Ініціатором рішення про заборону діяльності китайських компаній виступив член парламенту Бернард Ділла (Bernard Dillah), який нібито особисто виїжджав до провінції Бозум (Bozoum), відповідаючи на запити громадян щодо забруднень води.

Після повернення з «відрядження» Ділла повідомив, що місцеві медики свідчили про «зростання абортів в десять разів за два місяці, тому що жінки пили забруднену воду з ріки».

Сам Бернард Ділла є керівником політичних кампаній Мартіна Зігуле — політичного опонента Фостена-Арканджа Туадера, який нещодавно був обраний президентом. Втім, у певні періоди політичної діяльності Зігуле висловлював свою повну підтримку Туадера, який забезпечив присутність росіян у ЦАР.

Однак існують усі підстави вважати, що китайські компанії були вигнані з ЦАР не через турботу про екологію. Восени 2017 року в ЦАР була зареєстрована компанія Lobaye Invest, яка почала вести геологічну розвідку в префектурі Лобає на південному заході ЦАР, в регіоні з покладами золота та алмазів.

Французьке видання Africa Intelligence у липні 2018 року повідомило, що одним з інвесторів центральноафриканської компанії Lobaye Invest може бути російська компанія «М-Інвест», яку пов’язують із Євгенієм Пригожиним. Звісно, і пресслужба Пригожина, й Міністерство закордонних справ Росії активно заперечували цю інформацію.

Але офіційні особи можуть заперечувати все що завгодно, та як завжди їх із головою видає російська пропаганда. Пригожину недостатньо просто корумпувати владу африканської країни та наводнити країну російськими найманцями з метою наживи на видобутку корисних копалин. Задля власної капіталізації перед Путіним йому потрібно зобразити свою діяльність «во славу России», для чого він і створив свою маленьку медіаімперію.

Однак тут і трапляється прокол. Журналісти розкривають справжні інтереси путінського кухаря у власних сюжетах. У неділю, 7 березня 2021 року, у підсумковій і найрейтинговішій на російському пропагандабаченні програмі «Вести недели с Дмитрием Киселевым» вийшов сюжет журналіста Олександра Рогаткіна про ЦАР.

Буквально за перші 60 хвилин після його показу в ефірі телеканалу «Россія 1» онлайн-майданчики медіагрупи Пригожина вже почали активно поширювати сюжет.

За простим запитом у пошуковику в топі видачі можна побачити тільки медіамайданчики Пригожина. Та це ще не все. Наступного дня репортажем Олександра Рогаткіна рясніють телеграм-канали, які обслуговують інтереси путінського кухаря.

У розгоні сюжету про роботу російських найманців у ЦАР відмітилися практично всі журналісти і блогери, які раніше були помічені в активній підтримці тем, близьких до діяльності Головного управління ГШ РФ (ГРУ). Однак і це ще не все.

Алмазні копальні Рогаткіна

На 6-й хвилині 40-й секунді свого сюжету журналіст Рогаткін повідомляє, що вилітає на гелікоптері подивитися, як російські найманці «зачищають алмазні копальні на річці Уам». Ті самі, які у липні 2019 року були віджаті центральноафриканським парламентом у китайських компаній, імовірно, на замовлення Пригожина.

Ось скриншот із відео Рогаткіна, на якому зображено звивини річки Уам (Ouham).

А ось скриншот із сервісу Google Maps, на якому видно ту саму місцевість.

Знімаючи «зачистку» копалень на камеру, Рогаткін та його оператор бадьоро рапортують про трьох убитих. Герой сюжету Ерік Родонго, командир батальйону урядових збройних сил FACA, говорить, що до «зачистки» копальні нібито перебували під контролем «повстанців». Імовірно, це було вже після того, як центральноафриканський парламент вигнав китайські компанії.

Таким чином, призначення медіагрупи, яку створив Пригожин, стає все очевиднішим. Здобувши успішні результати в сусідньому Південному Судані, де бойовики та медійники Пригожина забезпечили йому стабільний вплив на місцеві еліти, економічні інтереси кухаря поширилися через кордон на Центрально-Африканську Республіку. Золото й алмази стали ласим шматочком, який погано лежав.

Так само, здобувши політичний вплив, росіяни забезпечили зачистку ринку від конкурентів руками місцевого парламенту. А потім, пообіцявши невеличкі відкати, за допомогою найманців забезпечили і фізичну зачистку локацій, де має відбуватися видобуток корисних копалин. Однак щоб усе виглядало пристойно і звично, як радянський інтернаціональний обов’язок, підконтрольні медіа забезпечують правильну інтерпретацію діяльності найманців у ЦАР.

Офіцери й рядові «медіавагнерівців»

Отже, про сміливий сюжет Олександра Рогаткіна щодо вбивства трьох утікачів під час «зачистки» алмазних копалень написали вже згадані нами «РІА ФАН», «Політика сьогодні», «Nation News» та «Економіка сьогодні». Усі вони офіційно входять до медіагрупи «Патріот», яку пов’язують із Пригожиним.

Однак, крім зазначених видань, інформацію «РІА ФАН» стосовно сюжету з ЦАР передрукували такі джерела:

• «Слово і дєло»;


• «Інфореактор»;


• «ПолітРосія»;


• «ПолітЕксперт»;


• «НьюІнформ».

Оскільки прозорість медіавласності онлайн джерел в Росії є більш урегульованою в правовому полі, ніж в Україні, відкриті джерела свідчать, що всі п’ять згаданих видань належать російській юридичній особі ТОВ «НовІнфо» (ОГРН 1167847302039), яку контролюють Дар’я Михайлівна Августинопольська та Дмитро Олександрович Гордєєв (утримує 26% компанії через акціонерне товариство «Ніолапрес»). До них директором «НовІнфо» був Краснов Юрій Едуардович.

Крім того, всі згадані онлайн-медіа зареєстровані за однією адресою, як і взагалі всі медіамайданчики Пригожина, — Санкт-Петербург, проспект Приморський, 78 («Лахта Плаза»).

Ще одним онлайн-виданням, яке також постійно пише про ЦАР і присутність (точніше, нібито відсутність) найманців «Вагнера» є така собі «Журналістська правда», головною редакторкою якої є Ксенія Роджерс, дружина громадянина України Олександра Роджерса, який до Революції гідності працював в українському виданні «Хвиля» Юрія Романенко та, в міру своїх можливостей, критикував політику Путіна.

Після активної діяльності на боці «Антимайдану» Роджерс із дружиною втекли з України, а тепер разом створюють контент в інтересах Євгенія Пригожина на сайті «Журналістська правда».

Таким чином, Пригожин утримує, щонайменше, десять медіамайданчиків, які спільно працюють над одними й тими самими темами, вигідними для бізнесу путінського кухаря. Навіщо так багато, спитаєте ви? Відповідь на це питання є очевидною.

По-перше, чим більше в тебе є зареєстрованих медіа, тим більше ти можеш акредитувати «своїх» журналістів від різних медіа, для того щоби створити «масовку» на потрібних подіях чи інформаційних приводах.

По-друге, це дозволяє використовувати алгоритми таких новинних агрегаторів як «Yandex.Новини». Агрегатори виносять у топ повідомлень за день ті інформаційні приводи, які мають більше унікальних публікацій, формуючи, таким чином, сюжети. Десять онлайн-медіа Пригожина можуть швидко створити десять унікальних публікацій про якийсь інфопривід, подаючи інформацію у вигідному для себе світлі. І в такому контексті даний сюжет потрапить до користувачів платформи Yandex, кількість яких обчислюється мільйонами.
https://myc.news/ua/rassledovaniya_/medamperya_putnskogo_kuharya?fbclid=IwAR0zX8J64nAsvEUYIyf4fXpmRNd18nVbmQHTZDfJeqPiN4YfnZOsXarr0R0

15:34 03 Март Киев, Украина

16:57 02 Март Киев, Украина

Российский олигарх Евгений Викторович Пригожин возглавляет секретную армию Путина, в которую входят печально известная частная военная компания «Вагнер», а также команда опытных пропагандистов, манипулирующая средствами массовой информации как в открытую, так и за кулисами. Российские официальные лица, знакомые с такого рода деятельностью, называют это проектом «активных мероприятий» Пригожина.

Несмотря на то, что чаще всего в международных СМИ Пригожина называют «поваром Путина», среди своих соратников он обычно известен как «Первый» или просто «Босс».

В качестве главы этой секретной армии, Пригожин поддерживает тесные рабочие отношения с высшим руководством Министерства обороны России. Кроме министра обороны России Сергея Шойгу, главными партнерами Пригожина в российской армии являются начальник Генерального штаба Валерий Герасимов и начальник Главного оперативного управления Сергей Рудской. Начальник Главного управления Генерального штаба Игорь Костюков и его заместитель Владимир Алексеев также играют ключевую роль в проведении операций Пригожина.

Сотрудники российского МО не раз выражали глубокий шок и недоумение по поводу стремительного восхождения Пригожина как главы секретной армии Путина, отмечая, что у него нет соответствующего опыта проведения военных и разведывательных операций, который оправдал бы его место за столом. Главными причинами его успеха они называют его тесную связь с Путиным и хитроумные манипуляции, отмечая, что Пригожин во многом полагается на ресурсы МО для обеспечения своих операций. Например, он использовал авиабазу Хмеймим в Сирии в качестве ключевой платформы и перевалочного пункта для переправки бойцов «Вагнера» на передовые линии в Ливии и другие места в Африке.

Как отмечают некоторые нынешние и бывшие «вагнеровцы», кроме нехватки опыта, у Пригожина также наблюдается вспыльчивый и безжалостный нрав. У него часто рождаются «опасные идеи» и есть склонность вмешиваться даже в самые тривиальные детали «вагнеровских» операций, что иногда приводит к напрасной потере жизней россиян и к риску выявления скрытого почерка действий России.

На сегодняшний день самой серьезной из пригожинских «опасных идей» является бойня в Сирии в феврале 2018-го года, когда десятки «вагнеровцев» были убиты при попытке захвата нефтяного поля, контролируемого вооруженными силами США. Это оказалось опрометчивой операцией и поставило российское правительство в неприятное положение. Считается, что в результате этого секретная армия Путина понесла одни из самых больших потерь со времен Второй мировой войны и повысила риск эскалации враждебного противостояния между Россией и США.

В то время представительница Пентагона подтвердила в заявлении для СМИ, что «контингент в размере батальона» был «подкреплен артиллерией, танками, реактивными системами залпового огня и минометами». В порядке самозащиты силы США ответили «комбинацией авиационных и артиллерийских ударов». Пентагон так и не подтвердил, сколько нападавших было убито и кем они являлись, хотя США «наблюдали» за наращиванием военных сил в течение недели. По некоторым расчетам, более 300 «вагнеровцев» было убито или ранено. По информации СМИ тех лет, министр обороны США Джеймс Маттис назвал это столкновение «озадачивающим», добавив: «Я не знаю, зачем они атаковали, было же известно, что там находились наши силы, очевидно, что русские об этом знали». Он имел ввиду соглашение о предотвращении столкновений между США и Россией, согласно которому россияне согласились оставаться к западу от реки Евфрат.

Кремль старался скрыть потери, но это становилось все сложнее и сложнее после того, как домой стали прибывать гробы, и слухи об этом распространились в российских соцсетях. В конечном счёте, Министерство обороны признало, что «несколько десятков» россиян было убито или ранено, но в то же самое время оно утверждало, что «российские военные не участвовали в какой бы то ни было роли, и российская военная техника не использовалась». В том же докладе утверждалось, что разрешение на атаку Пригожин «получил у некоего российского министра» и к тому же он «обсудил» это с сирийскими должностными лицами. Но Пригожин никогда бы не провел такую операцию, если бы не чувствовал поддержки высшего руководства Кремля.

Далее предоставлен «взгляд изнутри» на то, что в действительности произошло.

Несмотря на статус «находящегося в розыске» как главаря секретной армии Путина, Пригожин активно путешествует и часто посещает передовые линии в странах, где располагается значительный контингент «Вагнера». Из-за своей плохой репутации на мировой арене Пригожину приходится путешествовать в маскировке. Обычно он носит накладную бороду и тёмно-коричневый парик. Чаще всего его сопровождают шесть телохранителей.

На этом фото рядом с Путиным стоят некоторые из самых заслуженных бойцов «Вагнера», гордо демонстрируя свои ордена. Справа налево: командир «Вагнера» Дмитрий Валерьевич Уткин, командир 1-го штурмового отряда Александр Сергеевич Кузнецов, заместитель командира «Вагнера» Андрей Николаевич Трошев, бывший командир 4-го штурмового отряда Андрей Михайлович Богатов. Рядом с Путиным (который стоит с закрытыми глазами) стоят самые заслуженные командиры «Вагнера» - «Герои России»

Вопреки тому, что международные СМИ говорят, что Дмитрий Уткин это только подставное лицо, он в действительности является основателем и командиром «Вагнера». Он напрямую руководил военными операциями в Ливии с самого начала пребывания там этой ЧВК. Хотя в международных СМИ и распространены рассказы о том, что он использует позывной «Вагнер», Дмитрий Уткин на самом деле известен как «Девятый».

Так как «Вагнер» назван в честь любимого композитора Адольфа Гитлера, высказывались предположения, что Уткин выбрал прозвище «Девятый» из-за своего преклонения перед нацистским диктатором. Если сложить инициалы Гитлера по порядковым номерам букв (один вместо буквы «А» и восемь вместо латинской буквы «Н»), то в сумме получится девять и это вполне соответствовало бы неонацистским симпатиям Уткина. По словам нескольких свидетелей, Уткин настолько увлекается Адольфом Гитлером, что иногда носит нацистскую военную форму времен Второй мировой войны и даже имеет татуировки с нацистскими символами на груди и ключицах.

Слева: командир «Вагнера» Дмитрий Уткин («Девятый»), находясь в боевой командировке, с гордостью демонстрирует свои нацистские татуировки. В центре: «Девятый» с гордостью показывает свои ордена во время церемонии награждения с участием Путина.

Нацистские татуировки командира «Вагнера» Дмитрия Уткина («Девятого») крупным планом.

Командир «Вагнера» Дмитрий Уткин («Девятый»), одетый в нацистскую форму, направляет бойцов «Вагнера» в бой в Сирии. Современный Роммель возглавляет секретную армию Путина.

Заместитель командира «Вагнера» Андрей Николаевич Трошев часто путешествует в порядке ротации на передовые линии тех стран, где находится значительный контингент «Вагнера», в том числе оказывая поддержку военным операциям в Ливии. Его прозвище - «Седой», но он также известен в кругах «Вагнера» как «Борис Борисович» или «ББ».

Заместитель командира Вагнера Андрей Николаевич Трошев по прозвищу «ББ» с гордостью демонстрирует свои ордена во время церемонии награждения с участием Путина.

Сравнивая этих командиров, нынешние и бывшие «вагнеровцы» знакомые и с Дмитрием Уткиным по прозвищу «Девятый», и с Андреем Трошевым по прозвищу «ББ», отмечают, что у «ББ» есть значительный военный опыт, но он считается немного неуравновешенным, не всегда справляющимся с военными ситуациями, а также пристрастным к алкоголю. Например, летом 2017 года он попал в санкт-петербургскую больницу с алкогольным отравлением. Что примечательно, это случилось прямо перед самым известным разгромом «Вагнера».

Говоря об упомянутом разгроме секретной армии Путина в феврале 2018-го года в Сирии, нынешние и бывшие «вагнеровцы» утверждают, что именно «ББ» был тем полевым командиром, который отдал «Вагнеру» тактический приказ атаковать нефтяное поле, контролируемое вооруженными силами США, что привело к серьезным потерям в рядах «Вагнера». Выражаясь их словами: «Нас побили как детей». Некоторые утверждают, что «ББ» отдал приказ атаковать, не зная, что эту позицию контролируют силы США, и будучи уверенным, что это нефтяное поле находится под контролем курдов. Они добавляют, что именно алчность Пригожина была движущей силой этой непродуманной попытки захвата нефтяного поля - чудовищное утверждение, если оно соответствует действительности.

Независимо от того, отдал ли «ББ» тактический приказ атаковать позиции США в силу некомпетентности, безрассудства или отсутствия планирования, как отмечает один из нынешних «вагнеровцев», в конечном счете это случилось по вине Пригожина. Учитывая постоянный надзор Пригожина за всеми деталями, «ББ» было бы невозможно отдать такого рода приказ без того, чтобы Пригожин не был поставлен об этом в известность, особенно учитывая, что «Вагнер» уже планировал захват этого нефтяного поля в течение некоторого времени. После такого разгрома манипуляторское мастерство Пригожина было подвергнуто серьёзной проверке, но все же, скорее всего, именно оно спасло его от путинского гнева.

В конце января 2018 года Пригожин заявил сирийским официальным лицам, что у него есть «хороший сюрприз» для Башара аль-Асада, «который произойдет между 6-ым и 9-ым февраля». По слухам, министр по президентским делам Мансур Фадлалла Аззам обещал, что Пригожину хорошо заплатят за его услуги. В то же время, как отмечают СМИ того времени, Пригожин стал чаще общаться с высшим кремлевским руководством, включая руководителя администрации Путина Антона Вайно и заместителя главы администрации Владимира Островенко. Пригожин даже разговаривал с российскими официальными лицами на следующий день после трагической атаки, что подтверждает факт его прямого участия в этой провалившейся операции.

Материал съемки на месте провалившейся операции 7 февраля 2018 года и лица некоторых из погибших. Они являются следствием пригожинских «опасных идей».

Не взирая на его должность заместителя командира «Вагнера» и звание Героя России, многие «вагнеровцы» смотрят на «ББ» с презрением каждый раз, когда он входит в помещение; они считают, что «ББ» не ценит их жизней и не всегда полностью разбирается в ситуации, как это продемонстрировал февральский разгром 2018 года в Сирии. Из-за его проблем с алкоголем некоторые даже сомневаются в его пригодности к службе и высмеивают его привычку «только сидеть и пить свой кофе».

В отличие от «ББ» «Девятый» пользуется уважением из-за своего военного опыта и манеры руководства, несмотря на своё пристрастие к ношению нацистской формы, что, конечно, не является очень удачным способом оставаться незаметным в якобы секретной армии. Тем не менее, «Девятого» рядовые бойцы уважают, так как в прошлом году под его командованием «Вагнер» достиг успехов на трипольском фронте, и «вагнеровцы» считают, что (в отличие от «ББ») «Девятого» действительно заботит их благополучие. Говорят, когда «Девятый» входит в помещение, он уже заранее знает всех по имени, чем еще больше располагает к себе рядовых «вагнеровцев».

Говоря о вмешательстве Пригожина в дела «Вагнера» и тех трудностях, которые из-за этого выпадают на долю «Девятого» (которому, как уже говорилось, симпатизируют рядовые бойцы), один из высокопоставленных «вагнеровцев» следующим образом охарактеризовал тип отношений между «Девятым» и Пригожиным: «Для нас он может быть и «Девятый», но для кое-кого он точно «Шестой».

Продолжение следует….
https://myc.news/rassledovaniya_/istinnoe_lico_sekretnoj_armii_putina_chast_1?fbclid=IwAR1PRDNmkYy2I93s0G5kVS4rJ7MMh9nRy_IFoOydJ11tWUzdEZ6T6l4BRFE

Три роки тому, 7 лютого 2018 року, під сирійським містом Дейр-ез-Зор стався чотиригодинний бій. США знищили кілька десятків найманців ПВК Вагнера, яку контролює Євген Пригожин. Детальну історію цієї сутички описали журналісти New York Times.

У статті фігурує цифра 200-300 загиблих, включаючи військовослужбовців сирійської сторони. Хоча ні сирійці, ні Кремль не визнали ці дані. Зате точно відомо, що жоден військовий США в зіткненні не постраждав.

Про інцидент активно писали російські медіа. Багато загиблих російських найманців було встановлено, хоча ФСБ і ГРУ провели ретельну роботу, щоб родичі загиблих не поспілкувалися з журналістами.

До цього моменту історія цього бою і причини таких принизливих наслідків для ПВК Вагнера встановлені практично повністю. Виною всьому стала, як зазвичай, боротьба між різними «наближеними» президента Путіна. В даному випадку - між міністром оборони Сергієм Шойгу і -кухарем Путіна- Євгеном Пригожиним.

Після бою, 13 лютого, на зустріч з журналістами прийшов командувач ВПС Центрального командування Збройних сил США генерал-лейтенант Джеффрі Херріган. Він заявив: -Ми негайно зв'язалися з російськими представниками по спецлінії для врегулювання конфліктних ситуацій, щоб оповістити їх про неспровоковану атаку на позиції СДС і коаліції.

Також генерал-лейтенант уточнив, що російське командування і до того попереджалося про дислокацію американських збройних сил в цьому районі. Всі вони все знали. Але офіційні представники РФ в Сирії діяли в своєму улюбленому репертуарі та відповіли в звичному стилі - -їх там немає-. Раз -їх там немає-, то тепер їх дійсно немає. Підлеглі Шойгу в Сирії офіційно не відповіли на заклик американських збройних сил -не губити своїх і зупинити атаку-. -Дикі гуси- вирушили на забій за вказівкою власного командування.

Чорна кішка пробігла між міністром і -кухарем- задовго до цих подій, ще в 2016 році - після першого взяття сирійської Пальміри. За словами аноніма, який воював на Донбасі і в Сирії, Шойгу першим поспішив доповісти Путіну про успішне захоплення цілі. Пригожин тоді -завівся- з пів-оберта: -Це ж ми брали Пальміру, а не ви!- Не виключено, що саме після цієї суперечки сирійське місто знову опинилося в руках терористів. Пригожин дійсно міг віддати наказ відвести підрозділи ПВК Вагнера для того, щоб Шойгу міг показати, як насправді -візьме Пальміру-.

Але можливо то вже були наслідки, а не причини зіткнення амбіцій Шойгу і Пригожина.

13 травня 2017 року саудівський видання «Аль-Ватан» написало про те, що в Сирії з'явився батальйон під назвою «Туран», до складу якого входять підготовані в Росії представники мусульманських громад з кавказьких регіонів (Чечня, Дагестан і т.д.). Правда, перші згадки про ПВК -Туран- почали з'являтися в російських виданнях ще раніше. Вони мали великий резонанс. Стали з'являтися фотографії бійців цього самого -Турана-.

Одразу після -чорного дня -Вагнера- під Дейр-ез-зором почали з'являтися дані про ще одну ПВК, яка присутня в Сирії під назвою -Патріот-. У ЗМІ почали множитися -інтерв’ю- з бійцями цих ПВК. З іншого боку, так звані журналістські розслідування інших ЗМІ вказували на те, що і -Туран- і -Патріот- - це вигадки -жовтої преси-.

Пояснюється все досить просто і логічно. За словами представників Телеграм-каналу -Reverse side of the medal-(RSOTM) - ПВК -Туран- і -Патріот- в чомусь схожі. Обидва формування є не більше ніж юридичним і медійним прикриттям для Сил Спеціальних Операцій при Міноборони РФ. Така думка виглядає достовірно. Таке використання дійсно має сенс, а озвучені в ЗМІ легенди - не дуже.

Схоже на те, що на певному етапі Сергій Шойгу перейнявся лаврами переможця - мовляв, надто багато їх забирає кремлівський кухар. Міністр теж людина, йому дуже хочеться мати свою частку в розподілі величезних коштів, якими Кремль «кормить» війни. І зовсім не хочеться мовчки передавати озброєння головорізам Пригожина, не маючи свого зиску.