Люди добрі! Багато хто скаржиться, що їх на роботі ображають, начальство дозволяє собі принижувати їх. А у мене питання: хто винен? А тепер моя відповідь: винні самі люди, які дозволяють до себе таке відношення. Причини цих дозволів є різні, але одна з них - боязнь.
Невже не можна зрозуміти, що ти доросла людина і вправі сама приймати рішення як вчинити в тій чи іншій ситуації. Це твоє особисте життя і ти не зобов"язаний давати звіт начальнику про своє особисте життя поза робочого місця.
Так до чого я це пишу. Дуже вразила історія однієї моєї знайомої. Вона гарна людина, гарна як працівник, але ж оця боязнь.....
І власне сама історія:
Маша встроїлась на роботу на початку року. Ну те що обіцяли одні умови, а отримала трохи інше і не в кращу сторону, то одне. А друге те, що як з"ясувалось, в колективі досить не здорова атмосфера. І саме ця атмосфера йде від начальниці і її прибліжонних Табакі, які зрозуміло погодились на таку політику і вдало її підтримують, розводячи лицемір"я, плітки і клюють тих, на кого є негласна команда фас. Це в загальних обрисах ситуація.
Отже, попрацювавши трохи більше пів року, Маша вирішує звільнитись, та ще й до того у неї змінились сімейні обставини. Пише вона заяву на звільнення і несе тимчасово виконуючій обов"язки, бо начальниця у відпустці.(це не спеціально, просто по датам так лягло). Заяву у неї прийняли з фейерверками емоцій, вплоть до того, що взагалі не хотіли приймати до виходу начальниці. Звичайно Машу зобов"язали відпрацьовувати 2 тижні. Перший з них її постійно покльовували і пощипували прибліжонниє, а на початку другого вийшла начальниця і з сердитим виглядом позвала її до себе. Одразу з наїздом і звинуваченням виказала своє Фе, що типу, Маша їх підставляє тим, що звільняється.
А потім з суворим допитом каже: Почему вьі увольняетесь? Какая это причина?
Маша: моя дочка вступила у ВНЗ на денне відділення, а у неї мала дитина і мені треба їй допомогти бути з дитиною
Начальниця: Диктуйте Ф.И.О. дочери, и ВУЗ, в который она поступила, я проверю правду ли вы мне говорите.
Маша все їй диктує і починає виправдовуватись, а начальниця продовжує її стидити...
Вже постфактум ми з Машою розмовляли, я запитувала чому вона не зупинила цю тираду звинувачень елементарним реченням: Це моє особисте життя і я не зобов"язана відповідати на ваші питання, тим більше давати дані про мою родину.
Маша зі мною погодилась і в шоці, що так вчинала в той момент. Я її розумію, дуже часто люди не можуть встояти перед натиском подібних удавів.
До Маші вже звільнилось 4 людини. Маша поділилась з деякими колегами цією розмовою і в цей же день ще одна людина віднесла заяву на звільнення.
Пишу це для того, щоб сказати: Люди! Майте свою гідність. Поважайте себе! Не дозволяйте себе принижувати!