Сегодня целый день дождь, ну просто никакой работоспособности, клонит жутко в сон.

……Около трёх месяцев достаточно регулярно - раз в неделю, мне снятся радуги. Именно - во множественном числе. Т.е.- не обычная простенькая двойная там, а «по-взрослому»:  штук пять левосторонних с перекрещивающими их парочкой правосторонних, радуги каждый раз разной интенсивности окраса и  разной высоты. Практически каждый раз во сне звоню кому - нибудь сказать: «Выйди-посмотри!!! Это - сказочно красиво!!!» ..... Но ни один из абонентов ни разу не взял трубку и каждый раз я просыпалась….. Просыпалась в слезах, от обиды, что ЭТО - так никто, кроме меня, и не увидел…..

(нашла  у себя в гостевой первый  свой разговор об этом 14.06.13, 18:54  ...вспомнила -мне сегодня снились радуги. Много радуг...типа,выхожу на улицу-а в небе штук шесть правых параллельных крыльев радуги поворачиваюсь направо - штуки три левосторонних,причём крыло одной левой радуги перекрвывает крыло правой капец, КААААААААААК это было красиииииииииииво*smutili* ).

 

Вот…надо же….сниться такому…..

Учора ввечері переглядав підбірку новин і наткнувся на замітку про смерть міліціянта та його вбивці на Черкащині. Дуже символічне прізвище вбивці мента - Врадій. Врадій та Врадіївка, який випадковий збіг. Та річ не про це. І навіть не про нову хвилю українського руху проти ОЗГ "МВС". 
Замітка була опублікована на сайті Lb.ua де нижче я почитав коментарі. Вразила одна дівчина. Судячи з усього працівниця МВС, бо профіль з Мордакниги, де вона у формі. Так ось. Дівчина закликала народ схаменутися, писала, як на мене, досить розумні речі про людяність та інше. Розповідала про важки будні звичайного правоохоронця і невинність молодого хлопця-мента якого вбили. Всі її намагання були розбити вщент повальним мінусуванням та лайнокиданням усіх інших дописувачів. Ніхто не висловив ані краплі жалоби, а лише кляв кляту міліцію (вибачте за каламбур). З цього можна зробити невтішні висновки, що МВС у нинішньому своєму стані на грані колапсу. Тут або почнуться репресії проти народу або опускання авторитету МВС на позиції нижче нуля, де вони власне і є зараз.
От... А вночі мені наснився чудернацькій сон. Коротше, я ніби дивлюся пряму трансляцію де йдуть колони ментів. Ось менти з Київщини, ось з Львівщини і так далі. Величезна така колона. Поруч дівчата несуть їх прапори, причому одягнуті вони були в якусь іншу уніформу та й прапори не зовсім зрозумілі. Менти тягнуть якусь убогу пісню, родом із совка. Не пам'ятаю слів, та щось таке типу "смело товарищи в ногу." Потім ракурс змінюється і я бачу якогось товстого головного мусора  мента, що віддає команди підлеглим: "- Не розтягуватись. Всім тримати стрій. Не забувайте, на нас дивиться Америка!". Отака херня!!! Не скажу, що я прокинувся у холодному поту, проте до чого таке "видіння" не зрозумів.
Тут пригадався й давній сон одного мого знайомого. Наснилося йому наше місто, а в місті всі люди діляться на ментів та звичайних людей. Оце жах! Йде натовп в якому через одного мент!

Люди добрі, до чого сняться менти? А якщо їх купа?

Пробіотик © 2013.

   

Якщо наснився мент:

Снова и снова не могу уснуть ночью. Что делать? Сижу перед компьютером и не могу оторваться. И ладно бы делом занималась – так нет же – иногда и просто таращусь в экран компьютера, перещёлкивая со страницы на страницу. На дворе уже светает, у меня сна ни в одном глазу. Ну не могу уснуть до утра и все! Даже не «не могу», а не хочу, наверное. 

Ти не повіриш. Ця тиша дзвенить і пульсує.
Дихає п’яно і сонно зітхає у ніч.
Теплий спочинок від денних міжбуденних суєт
Квітне дитинно у посмішках сплячих облич.

Ти не повіриш. Ця тиша – вінець карнавалу:
Падають маски і вітер мете конфеті…
Я відчувала. Ба, більше – я передчувала
Ніжну мовчанку і зорі оці золоті.

Ти не повіриш. Ця тиша – вона не навколо.
Тиша – у нас. Наче лагідний світлий вогонь.
Ти засинаєш. І пахне у сні матіола
Теплим цілунком барвистого «завтра» твого. 

В блаженных снах порою звучит лихая полька,
и лица кружат в танце, светясь задором. Блеск
в глазах, как звезды, яркий, пульсирующий: "Горько!".
И нимбы над главою... И полон мир чудес.

Под звуки Мендельсона по центру вальс венчальный,
и пара - словно с неба два белых голубя.
Союз блестит на пальцах колечками. Хрустальный
сияет пол огнями, как радуга цветя.

И все желанья вьются как бабочки над ними,
летят до свеч на люстрах и не сгорают. Пыль
под куполом сребрится. И образы святые
с улыбкою взирают, благословя "Аминь!".

Из снов выходят двое на разных континентах,
в толпе не различают любимые глаза.
Сердца лишь слышат правду и в редкостных моментах,
друг другу отвечают. И верят в чудеса...