Рясніє соняшник під тином.
На згріві хворі зібрали`сь.
Жінки, і труд, і спів в долині.
У церкві дзвони загули.
Про вирій най птахи розкажуть.
У церкві дзвони загули.
Солодкі співи скрипка вяже-
вина селя`нин надавив.
М`якшають люде- час збирати.
Вина селя`нин надавив.
Відчи`ньте двері, склепи, хати.
Чекайте жовч останніх злив.
переклад з німецької Терджимана Киримли 
Супроти дул шикован є нарід.
Бій барабанів, темні потили`ці.
Кривавий зиз, хода, сталевий брід.
Скорботна ніч. На всіх. Шизофренія.
Тут Єви тінь, червінці красні, гін.
Свята вечеря. Хмара промениста.
Дванадцятьох зібрався ген загін,
кричать ві сні : "О господи, заїсте!"
Святий Хома торкається ноги.
переклад з німецької Терджимана Киримли 
Шибка, з квітками фіранки.
У кімнаті гра орґан.
На паласі- тінів танки;
світло плямами мруга`.
Гілля про`менями грає.
Пляше скуписько комах.
Десь коса травицю крає;
став болотистий запа`х.
Подих чий бентежить мене?
Хутко щурики* летять;
десь там в золоті-безмежжі
тихо падає листва.
Гіля промінь пориває;
світ вечірній здичавів.
Хтось у двері зазирає
на жовтаві килими.
Груші пахнуть медом терпким...
Треба хвірточку закрить.
Голова лихому терпить-
білі ваблять ї зірки.
переклад з німецької Терджимана Киримли
Дзюрчить струмок. Там де блакить
застигли хмари, білі, ніжні.
Людва замислена спішить
як звечоріє, по стежині.
Старезний мармур посірів,
пташиний клин поринув в далі.
Померлим зором задивив
нічні макабри певний фавен.
Руда листва з дерев старезний валить,
хрести`ть отвір розверстого вікна,
холодним вогнем простір викресає,
малює страхолюдський привід.
Чужинець білий ся верта додому,
за ним собака в хату забігає.
Служниця лямпи задуває пломінь.
Нічна соната здалека лунає.
переклад з німецької Терджимана Киримли
К даме сердца приступаешь
со стеснительной усмешкой:
мол, деньки не те настали...
Мак цветёт под тыном. Белый.
Ты листвой зазывно шепчешь;
грозди хмель переполняет.
Циферблат прохладой блещет;
и коса ,звеня, срезает...
Кустик ро`сы омывают
красным долу ниспадая.
Мавр любимую встречает
чёрен, дымом отдавая.
перевод с немецкого Терджимана Кырымлы
О, Вечер, объемлющий тёмные Хуторадетства
Пруды под Ивами
Полнятся Плачемзаражённым Несчастья
О, Лес, что Очи Устами баюкает
С Ладоней костлявых и голых
Тут Пурпур Замученныхдней совлекаем
О, Близостьсмерти. Позволь нам молить.
Ночью с нею иссякнут едва Поцелуи
Обьятиялюбящих мягкие,
жёлтые, томные Члены.
перевод с немецкого Терджимана Кырымлы
Нечистий сніг по даху долу збіг...
Червоний перст торкає чо`ло тво`є;
В покої мерзлім- зерна синьольоду,
вони дзеркалять личка молодих...
Важкою штукой череп розтрощить,
згадать ману у зернві синьольоду,
застиглий сміх у пащеках урода;
вечірній шал у задусі гвоздик.
переклад з німецької Терджимана Киримли
Чёрной пошестью летают
в полдень во`роны крича меж веток:
зверя крупного пугают тени
... и с урчанием садятся.
Тишь на поле разгоняют,
земляную полевую серость:
что кликуша чуткая распелась.
То притихли- снова лают.
То ль орла они боятся.
И на норд оравой отлетают.
Словно труповозки кавалькада.
Ражем воздух отравляют.
перевод с немецкого Терджимана Кырымлы
О, Ангеле чёрный, что вышел из пущи древес незаметно...
Мы были забавой закатной
у края пруда голубого.
Мягко нам ходилось; у ока округлого в бурой осенней прохладе...
О, сладость пурпурная звёзд.
Тот же
спустился монашеской лествицей горнею долу,
с улыбкой светлой, по-детки безмятежной.
И умер;
и в саду остался серебряный смех Друга
приникнув к дресве, а то- к ветхим камням.
Душа пела смерть, живое тленье плоти
и был шорох лесной,
крик зверя в течке
простоянно доносился с прозрачных высей
голубой звонницы Заката.
Час вышел- и тот тени на пурпуре Солнца узрел,
трупные тени средь веток
Успенья, а дрозд на заборе угрюмом запел;
Дух скоротечно усопшего в тихом покое явился;
О ,кровь, что гортанью поющего льётся.
Голубой цветок. О, горючие слёзы,
пролитые в ночи.
Золочёные тучи и время. В покое, один
приглашаешь усопшего в гости
и ,беседуя мило, под вязами у пруда
опускаетесь тихо.
перевод с немецкого Терджимана Кырымлы
Ветошь проходя прогнившею Избою...
Тёни на Жёлтых Обоях... в тёмных Зерцалах
тонкие дивные Руки заламывает Наша Печаль.
Бурые Перлы сыплются из мёртвого
Многоперстия
В Тиши
взгляни маковосиним Оком Ангела.
И Синь Вечер;
нашей Кончины Час; Присутствие Азраэля,
что угрюмый Садик наш темнит.
перевод с немецкого Терджимана Кырымлы
