хочу сюди!
Знайомства
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «петро порошенко»

Сортувати:
нові
популярні
Вид:
короткий
повний

Богдан Бо

Богдан Бо

Ну молодці олігархи довбані, бо в країні мертвих...

Бізнес проти коронавірусу: хто і як допомагає країні
Бізнес проти коронавірусу: хто і як допомагає країні

КИЇВ. 18 березня. УНН. Президент Володимир Зеленський 16 березня зібрав у себе в Офісі представників великого бізнесу. Серед запрошених були Рінат Ахмєтов, Ігор Коломойський, Сергій Тігіпко, Олександр Ярославський, Юрій Косюк — говорили про боротьбу з недугою, і хто чим може допомогти. УНН проаналізував, як змінилася ситуація в країні після того, як бізнес простягнув “руку допомоги”.

Апарати ШВЛ.

Не секрет, що в Україні гострий дефіцит апаратів штучної вентиляції легенів. Та саме цей апарат дуже необхідний при ускладненнях вірусу — пневмонії. За лічені дні бізнес купив щонайменше 22 апарати ШВЛ.

Співвласник і гендиректор TIS Андрій Ставніцер повідомив про закупівлю двох апаратів для Одеської інфекційної лікарні.

“Їх неможливо знайти — якщо у вас є інформація, хто продає, будь ласка, напишіть”, — додав він.

Співзасновник Monobank Олег Гороховський повідомив, що чотири апарати вже купив він, бізнесмени Євген Черняк, Андрій Федорів та Володимир Яценко. Ще 5 б/в ШВЛ знайшли в США з терміном поставки три тижні.

“Друзі, мене переповнює гордість за нашу країну і наш бізнес! Я отримав більше 100 пропозицій допомоги. За 2 години мені були готові перерахувати 25 мільйонів гривень!!! Поки ми разом, ми сила! У нас все буде добре, і ми обов’язково, рано чи пізно, побудуємо процвітаючу, успішну країну”, — зазначив Гороховський у Facebook.

Засновник UFuture Василь Хмельницький повідомив у Facebook, що холдинг придбав в одну з лікарень Києва два апарати штучної вентиляції легенів (ШВЛ) і матеріали для їхнього функціонування.

Благодійні фонди Віктора Пінчука та Олени Пінчук передадуть до лікарень України 10 новітніх апаратів штучної вентиляції легенів (ШВЛ).

“З огляду на рекомендації Міністерства охорони здоров’я України, апарати надійдуть до лікарень тих регіонів України, які можуть мати найбільшу потребу, а саме: по одному апарату ШВЛ буде направлено до лікарень Волинської, Донецької, Закарпатської, Львівської, Луганської, Одеської та Чернівецької областей і три апарати — до лікарень Києва... Медичне обладнання вже перебуває в Україні й найближчими днями буде встановлене в лікарнях”, — йдеться у заяві фондів.

ПриватБанк розпочав поставки апаратів штучної вентиляції легенів для лікарень у межах національної програми “Дихай! Разом проти коронавірусу”.

“У вівторок, 17 березня, перші 4 апарати передадуть у лікарні Києва, Одеси та Лисичанська”, — повідомив банк.

“Благодійний фонд родини Жебрівських” (правонаступника БФ “Фармак”) виділив 10 млн грн на протидію поширенню коронавірусу. Кошти підуть, зокрема, на закупівлю апаратів штучної вентиляції легенів (ШВЛ), експрес-тестів на коронавірус, захисних костюмів і масок, дезінфікуючих розчинів для потреб лікарні.

Також апарати ШВЛ закуповує для лікарень “Нова пошта”.

Гроші. Тести.

Президент групи DCH Олександр Ярославський повідомив, що на національну програму з протидії коронавірусу виділив 2 млн дол., і ще 1 млн дол. — на регіональну харківську. Також він повідомив, що його друг, засновник компанії Alibaba, виділив Україні 1 млн тестів, вартістю 80 млн дол.

“Треба буде більше, дам більше. Це час, коли потрібно думати не тільки про себе”, — наголосив Ярославський. 

Опікуни областей.

Деякі бізнесмени взяли під опікунство цілі регіони, передусім міста своєї присутності. Серед них, зокрема, президент футбольного клубу “Шахтар”, власник компанії “СКМ” Рінат Ахмєтов та власник компанії МХП (Наша Ряба) Юрій Косюк.

“Всі наші підприємства беруть на себе відповідальність за життя і здоров’я наших співробітників і жителів міст, де ми працюємо. У співпраці з Міністерством охорони здоров’я ми зробимо все, щоб не допустити епідемії коронавірусу в містах нашої присутності і у всій країні”, — заявив Ахмєтов.

МХП своєю чергою повідомило, що опікуватиметься одразу двома областями України — Черкаською та Вінницькою.

“Підприємства групи МХП разом із місцевими органами державної влади створюють і забезпечують роботу оперативних штабів для розбудови в Черкаській та Вінницькій областях зон, безпечних для життя та роботи наших громадян. Окрім того, вживається низка заходів для підтримки найбільш незахищених верств населення”, — заявили в компанії.

Експерти вважають, що така взаємодопомога великого бізнесу і влади має стати прикладом для інших та заохочуватися урядом.

“Уже сьогодні ми бачимо ініціативи великих національних компаній, банків і фондів, які перераховують кошти на закупівлю апаратів ШВЛ для постраждалих від коронавірусу. І це вірно! Але, така ініціатива повинна бути підтримана нашим урядом.

Саме Мінфін і Мінекономіки повинні розробити перелік стимулів для тих компаній, які показують приклад соціальної відповідальності, а також для тих компаній, які виробляють продукти і товари щоденного споживання — наявність в необхідному обсязі і за мінімальною ціною яких зараз так важливо, щоб врегулювати паніку серед населення”, — каже економіст Ігор Гарбарук.

Джерело: УНН
0

Богдан Бо

Богдан Бо

Ретро-спогади на тему Петра Порошенка

Президент на фоні референдумів
05.12.17, 14:22 Слава Україні! україна,референдум,вибори президента

Ще від часів президентства Леоніда Кучми доводилось чимало раз чути щодо проведення референдуму стосовно вступу України до НАТО і це завжди викликало в мене іронічну усмішку, бо я вважав то марною справою і дурно витраченими грошима з держбюджету, де їх і без того не вистачає. Ну проголосуємо ми дружно «так» в Україні, але ж до НАТО ми зможемо увійти тільки у тому випадку, коли дружно «так» проголосують всі члени блоку НАТО, а не ми! Наше щире бажання занадто далеке від реальних обставин, тому для чого здався зайвий гармидер і витрати?
Та коли я почув 2 грудня ц.р. в промові Президента України Петра Порошенка пропозицію щодо необхідності провести подвійний референдум стосовно вступу України до Європейського Союзу та блоку НАТО, то вигукнув: - Це просто геніально! Хотів би я знати безпосереднього автора цієї ініціативи: поєднати вибори Президента України в 2019 році з ось цими двома референдумами в ЄС і НАТО!
Своє обгрунтування я почну здалека: яка найкраща ознака демократичного суспільства? Не знаю наукових визначень, але для себе я зробив одне просте визначення і воно таке: «Демократія є там, де результати будь-яких виборів та голосувань не є відомі наперед» Он і в США, і цілому Світі були переконані, що виграє вибори в президенти Хілларі Клінтон, а насправді їх виграв Дональд Трамп. Стосовно різних там фальсифікацій я відповім словами людини, яку дуже недолюблюю, але якщо вона сказала істинну правду, то процитую. Мова йде про Віктора Медведчука і вибори, де його партія СДПУ(о) програла з досить незначними відсотком для того, щоб пройти до ВРУ. Коли журналісти на прес-конференції стали доводити Віктору Медведчуку, що були свідками фальсифікацій, як бюлетені за його партію перекладали до інших партійних стосів, на що Медведчук справедливо відреагував наступним чином: - Якщо відбулися фальсифікації під час виборів, то це є суто наша провина – партії, тому що ми допустили до цього! Ми мали належно проконтролювали вибори і  не дозволити будь-яких фальсифікацій!
Одразу зрозуміло, що людина є фаховим політиком і свідома того, що вся політична боротьба побудована на взаємоконтролі партій одне-одного в процесі їх діяльності, їх змагального суперництва та особливо під час виборів. Кожна політсила контролює дії інших політсила, а вони – так само пильнують за іншими, що і призводить до порядку, коли визначальним стає воля виборців, а не різноманітні підступні і втаємничені кулуарні «договорняки». Працюйте і пильнуйте, панове політики, а не починайте наперед заявляти, що майбутні вибори «будуть сфальсифіковані», якщо самі берете в них участь. Такі заяви означають суто одне: що ви і будете організаторами чи співучасниками всіх отих фальсифікацій!
Зараз я вважаю Україну демократичною країною, тому що практично не знаю про вибори з наперед відомим результатом, а особливо це видно по голосуванні у Верховній Раді України, де ще не так давно результати на табло залежали виключно від того, як одна-єдина людина в сесійній залі помахає рукою. Зараз я з приємністю дивився на прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, який разом з міністрами тривожно задивлявся на табло під час голосування за Держбюджет 2018 року у першому читанні і як всі вони дружно раділи позитивному результату голосування, бо могло бути щось інакше і неприємне...  Може бути різне і непередбачуване! І саме це визначає весь демократичний устрій в державі! Демократія є там, де всі голосування в державі будь-якого рівня є чесними.
Оскільки я відпочатку і дотепер є послідовним прихильником Президента України Петра Порошенка, то сповна скептично ставлюся до різних соціологічних опитувань та їх результатів, де діючий владі виводять дуже нікчемні рейтинги. Я в таких випадках кажу одне: справжню соціологію показують тільки вибори. Все інше є просто науковоподібна фікція. Не брехня, а саме – фікція, як суто термін давньоримського юридичного права. Опитування і реальні вибори марно порівнювати і співвідносити. Я можу погодитися, що чимало людей зараз мають проблеми в бізнесі і негаразди в житті, причину чого переважно ототожнюють з владою – а хто ще може бути винуватий? Тільки влада! Водночас, як це не парадоксально, – дуже багатьом людям в Україні зміна лідера в державі з невідомими наслідками буде менш цікавою справою за переобрання вже знаного і цілком прогнозованого Петра Порошенка. Кількість таких людей в Україні набагато переважає кількість жорстких антагоністів, про що яскраво доводить протестна кампанія на чолі з не громадянином нашої держави за кошти ще не позбавлених її громадянства. 
Люди навряд чи будуть міняти так би мовити «шило на мило», отож у Петра Порошенка доволі значні шанси бути переобраним завдяки такому стану речей в нашому соціумі. Але сподіватися на цей суто психічний компонент, як основу виборчої кампанії стосовно перевиборів Петра Порошенка на другий термін в Президенти України було б безглуздим рішенням. Можна багато підводити риску під зробленим за період перебування Петра Порошенка на посаді Президента України, хоча насправді досягнень є чимало і досить вагомих, зокрема безвізовий режим і повноцінна асоціація України з ЄС. Стабілізація на фронті,  переозброєнна і потужна новітня армія в Україні. Значні успіхи в міжнародній політиці. Чисельні внутрішні реформи, подолання глобальної кризи, стабілізація і поступовий перехід до економічного зростання тощо. Звітувати є про що і чим. І наперед зрозумілим є те, що тему досягнень і зробленого опозиційні конкуренти будуть спростовувати переліком упущень і не зробленого, що для електорату завжди більш вагоме: досягнення вже пройдений етап і вони наявні, а чого бажано і його немає – це кожного турбує більше. Опозиція відважно приобіцяє те все обов’язково зробити, чим, переважно, і виграє вибори. Подібна виборча кампанія відбувається у більшості держав з усталеним демократичним устроєм, до яких Україна ще, маємо визнати,  не належить. Ми тільки-но пару років як позбулися імперіалістичного колоніального рабства, отож наш соціум далекий від демократичних цінностей, як світоглядного принципу життя. Тому проблемна у нас в Україні тема підкупу виборців у прямому розумінні цього слова безпосередньо грошима, або іншими вартісними речами, є в цивілізованому демократичному суспільстві неможливою справою, бо там то є ганьба для людини продати свій голос виборця, що, по-суті, є великою честю, але, на превеликий жаль, отой потяг до безчестя і продажності досить поширений серед нашого українського електорату, особливо його частині з тих, кому за 50-т і більше. Молодше покоління українських громадян значно активніше переймається гідністю своїх дій та  вчинків під час виборів або інших політичних процесів в країні.
Зважаючи на все сказане і ще дуже і дуже багато не сказаного, зробимо кілька проміжних висновків: 
1. Виборча кампанія щодо президентських перевиборів Петра Порошенка має бути не звична, а певним чином специфічна, за умов електорального пост-«Совка» і одночасного обов’язкового повного дотримання демократичної процедури виборів, бо ж най знають і звикають!
2. Можливий як виграш, так і програш у виборах, а останнє потребує детального опрацювання, щоб зміна влади не перейшла у зміну курсу всіх реформ і головного напрямку скерування держави вцілому. Найбільша проблема щодо тривалої стагнації в економіці України полягає в тому, що кожна нова влада тотально зневажає і знищує здобутки попередньої влади і починає все робити заново по-своєму. Вистачає подібного безладу нам. Народ має визначити стратегічний курс для держави, а різна влада і уряди країни зобов’язані будуть його дотримуватися. Тому і є цілком своєчасним проведення всеукраїнських референдумів щодо волевиявлення українського народу у своєму ставленні до вступу України до Європейського Союзу та військового блоку НАТО. Наголошую, що це нам потрібно – Україні! Українському народу! Ми визначаємось з тим, чого хочемо на меті, а не затверджуємо щось, як вже зреалізовану дійсність. Одночасно ми інформуємо світову спільноту про свої наміри, що дуже важливо також. Тому обом референдумам - бути!
Далі починається технічна сторона питання щодо стратегії поєднання програми агітації по кожному референдуму з передвиборчою кампанією Петра Порошенка. Одразу вкажу, що таке поєднання не є якоюсь новацією, а має свій історичний та юридичний прецедент в Україні, бо загальновідомий Всеукраїнський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності України, що відбувся 1 грудня 1991 року, – був поєднаний з обранням першого Президента України, яким тоді став Леонід Кравчук. Варто зазначити, що такий варіант дуже економний, оскільки не потрібно витрачатися на організаційну складову, а тільки додрукувати бюлетені для обох референдумів. Також варто визнати, що бажання прийняти участь у референдумі значно збільшує активність виборців і їх чисельність, що позитивно відіб’ється і на легітимності обрання Президента України значною кількістю електорату, а це досить важливо.
Заключний висновок такий, що подібний варіант виборів Президента України у 2019 р. буде корисним для України і її народу за будь-яких результатів, тому що якщо переоберемо Петра Порошенка на другий термін Президента України, то він відповідно буде реалізовувати особисто результати обох референдумів, які є його головною ідеєю і напрямком дії до цього часу всю першу каденцію на посаді президента. А навіть якщо Порошенко програє, то інший Президент України все одно буде мати в обов’язок кермувати країною за волевиявленням народу, що стане зовсім не програшем для Порошенка і його команди по-суті справи. Тому і саме тому я вважаю цей варіант проведення такого об’єднаного плебісциту в Україні дуже і дуже корисним, а як буде насправді – то не від мене залежить. Я оприлюднив цей задум, а там як хто схоче. Можливо, що деякі прихильники Петра Порошенка звинуватять мене в зраді через те, що я виказав ворогам і конкурентам план його майбутньої передвиборчої кампанії. Перепрошую, але роблю це сповна свідомо, щоб і його майбутні конкуренти добряче подумали й видумали ще кращу програму – я з того тільки радітиму, як це не дивно прозвучить для когось. Просто дотепер в Україні під час виборів вся політична агітація йде в основному як боротьба компроматів і негативу, або в перекладі на нормальну мову то звучить ось так: - Обирайте мене, тому що мої конкуренти ще більші падлюки, аніж є я. 
Хочу, щоб агітація і конкуренція в українському політикумі будувались не на негативі, а на позитиві: на змаганні того, хто що зробив корисного для суспільства і що доброго збирається ще зробити. На тому і амінь!

Богдан Гордасевич
5 грудня 2017 р.
м. Львів

Сповідь «порохобота»
03.10.17, 17:42 Ми любимо тебе, Україно! україна,петро порошенко,порохобот
В черговий раз з приємністю почув у свою адресу обвинувачення, що я «порохобот». Ще приємніше, що мене визнали за: «порохоботи бувають двох типів – комерційні і природні. З комерційними все зрозуміло – контора платить, пишуть за темником. З природніми обожнювачами олігархічної влади набагато складніше...» ( http://blog.i.ua/community/662/2039457/?p=1#p1)
Буду величати себе від тепер «природній «порохобот»
Я справді агітував та обирав свідомо в Президенти України олігарха Петра Порошенка у березні 2014-го і сповна задоволений його діяльністю на цій посаді. Міг би сказати: – Кращого за Порошенка я не уявляю!– але не скажу, бо якраз бажаю, щоб таки знайшовся і кращий з часом. На щастя для України на противагу сусіднім країнам з колишнього концтабору СРСР, де проходять «вибори без вибору», у нас є чимало різного і доброго, і не доброго, і грізного (в розумінні: загрозливого), і завізного тощо щодо вибору на всі посади і до влади, і до Ради. І на моє тверде й тверезе переконання: українцям нарешті вдалося обрати владу (але не Раду!), що є гідною їх прекрасної країни України.
За тим я є свідомий «природній «порохобот», про що написав ще в новорічній замітці «А хто, хто владу не любить...» (http://blog.i.ua/community/662/1988261/)  і дуже розшукую інших «порохоботів» особливо комерційних, бо щось ну ніяк у мене з тим. Сам не потребую, бо вже є проплаченим позитивними змінами життя в Україні, як і бачу багато собі подібних добровольців в захисті своєї влади від закидів різних паскуд, яких наша влада круто чихвостить, а вони її за те люто ненавидять. 
Головна ж моя проблема «порохобота» у іншому – у тому, що я не є потрібний в якості саме «порохобота», тому що це виглядає доволі смішно, як захищати айсберг від зіткнення з «Титаніком», на якому пливуть ВО «Батьківщина» і «Опозиційний блок», «Об’єднання «Самопоміч» з нелюбою їй ВО «Свободою» і купкою іншого українського політичного мотлоху типу «Громадянська позиція» тощо. Зрозуміло, що на кінчику носа цього «Титаніка» виструнчився розкинувши руки сам най-ради-кальний Олег Ляшко, якого ніжно підтримує в обіймах вірний Мойсійчук... «Картина маслом» 
Отож поясність мені, як і – головне: навіщо мені захищати айсберг Порошенко від зіткнення з отим чахлим корабликом: українським політичним «Титаніком», якого ось-ось розчавить айсберг Гройсман?..
Хтось зауважить, що «айсберг» за національністю де-кому рідня і тому допомагає, проте всім відомо, що і на нашому політичному «Титаніку» чимало  зібралося народу типу «рабіновичів», отож не все так просто. Колись і Тимошенко була як айсберг, але у прем’єрський Гольфстрим попала і у вазі спала, свій момент прос(п)ала і Януковича нам надіслала... Прошу цього не забувати! Коли Україна вибирала «яке з двох зол найменше?» – вона вибрала собі Януковича!
Таким чином я знаходжуся у глибокій консервації й бездіяльності і як «порохобот», і як «гройсманобот», і як «парубійбот», і як «турчинобот», і як «ревабот», і як «синюткобот», і як ще безліч «-бот» щодо персоналій хороших українських діячів, яких, дякувати Богу, вже чимало серед нашого державного та політичного істеблішменту. За тим всім я вимушено працюю суто як Україна-бот!  
Так! Я є Україно-бот!
А все інше – то інше. Додаткове і похідне з цього першого – «українобот»!
За тим я, як «українобот», з прикрістю спостерігав «свободу слова» в українських ЗМІ, де тупо замовчали про день народження Петра Порошенка 26 вересня. Мова йде не про хвалебні чи не дуже спітчи, а мова йде просто як про новинну інформацію. Чому в ЗМІ так фільтрують поточну інформацію? Що це за цензура чи скорше: само-цензура? Хоча, а й справді: нащо знати українцям, що в їхнього Президента України день народження і що йому виповнилось 52-а роки? Хто він їм? Чужак. Не рідня. Хіба що життя кожного з нас тим чи іншим чином залежить від нього – від Президента України. По-суті, він нам рідніший за рідного, отож знати про нього варто усе, що тільки можна. Але дехто вважає навпаки: гарне знати про Порошенка комусь не з руки, от і замовчує про таке все-все. Нащо  переповідати в ЗМІ про чудовий сімейний відеоролик, який в якості подарунку анонсувала на сторінці соцмережі дружина Президента України перша леді  Марина Порошенко – нащо це українцям? А раптом їх всіх жаба задусить? Молодці, значить, українські ЗМІ-їсти!? Скільки народу врятували від такої страшної небезпеки: «жабозадушення». Най слухаю зі спокійними нервами, що все погано в країні Україні, що скрізь пожежі та похорони й тішаться від заспокійливих прогнозів аналітиків та політологів, що буде так само погано і далі, як вже було чи є, а через урядові реформи буде набагато гірше — як з такого не радіти!? Коли комусь гірше аніж тобі – це тішить кожного з українців і на це наші ЗМІ щедрі сповна: хочете гнилі? – на!
Багато різного перебалакано по всіх українських ЗМІ щодо вибуху складу боєприпасів коло Калинівки на Вінниччині, але ніде ніхто не сказав, що подія відбулася саме 26 вересня – у день народження Порошенка, який походить саме з Вінниччини, тобто вороги не просто підірвали склад боєприпасів і послабити ЗСУ, але насправді цілились в керівництво країни, щоб деморалізувати Президента України Петра Порошенка подібним терактом. Та ж думайте, людоньки! Головою думайте! Не чимсь іншим. Це я не до ЗМІ-їстів-журналістів звертаюсь – тим все «по-барабану», на жаль. То окрема тема. Мене значно більше турбує порожнеча змісту в обговоренні проблеми, оскільки її забалакують, а не вирішують. 
При всій моїй повазі до Олександра Турчинова я абсолютно не погоджуюсь з його звинуваченнями на адресу начальника генштабу ЗСУ Муженка, бо насправді це якраз упущення з боку РНБО, що  склади озброєння «успішно злітають в повітря» один за одним і вже не перший рік від початку АТО. Стратегічні заходи в обороноздатності країни є головним завданням РНБО! Це його обов'язок шукати рішення у системних заходах, а не тупо технічному зосередженні на персоналіях. Відкрите зберігання боєприпасів – це нонсенс під час війни та загрози її поширення. Такі склади приречені у перший же день масштабної агресії без усіляких диверсійних груп, роль яких найчастіше переходить на власну «вохру» – воєнізовану охорону з мізерними зарплатами, що призводить до крадіжок озброєння, а потім логічного «замітання слідів». Моя особиста думка, що якщо склад підірвали, то всю охорону повинні передати під суд – всю! Бо не виконали своїх обов'язків і функцій охорони! І саме про це має йти обговорення: причини проблеми і як її вирішувати глобально, а не займатись різними взаємозвинуваченнями хто більше винен в керівництві чи порівняльною хронологією вибухів на складах боєприпасів. 
Ось що мене, як «українобота», зараз хвилює найбільше, тому і написав усе це невідомо для кого... Ні! Відомо для кого! Для щирих патріотів України я писав, пишу і буду писати свої статті про думи й роздуми щодо України – тільки так!

Богдан Гордасевич
2 жовтня 2017 р.
0

Богдан Бо

Богдан Бо

Ті з ЄС, що не увійшли до ВРУ

26. Ирина Никорак – депутат Киевсовета от Солидарности. Советница мэра Киева Виталия Кличко. Была помощницей нардепа 8-го созыва от Народного фронта Александра Присяжнюка - сына экс-губернатора Киевской области Анатолия Присяжнюка. Муж – Эмиль Соловьев, директор одесской строительной компании Стикон. Он работал помощником нардепа 6-го созыва от Партии регионов Вадима Столара, который сейчас баллотируется по спискам Оппозиционной платформы-За життя.

27. Татьяна Чорновол – нардеп от Народного фронта и журналист. В 2014 году – правительственный уполномоченный по вопросам антикоррупционной политики. В сентябре 2014 года была назначена советником Авакова. В 2012 году баллотировалась по мажоритарке во Львовской области от Батькивщины. Автор принятой поправки о е-декларировании для антикоррупционеров.

28. Денис Пятигорец – заместитель председателя Волынской областной государственной администрации (с октября 2018 года). В 2016-2018 годах – директор местной благотворительной организации Патриоты Волыни. В 2013-2016 годах – пресс-секретарь сети автозаправок WOG, принадлежащей группе Континиум.

29. Андрей Левус – нардеп от Народного фронта. В феврале-ноябре 2014 года – заместитель главы СБУ. Руководитель комендатуры Самообороны Майдана в 2013-2014 годах. В 2004 году возглавлял районный штаб Виктора Ющенко во Львовской области. В 2007-2012 годах был помощником Андрея Парубия. В 2012 году возглавлял штаб кандидата в нардепы Валентина Наливайченко в Тернопольской области.

30. Под этим номером была Наталия Баласинович – глава Васильковского райсовета Киевской области. Однако после обнародованного видео, где она нецензурно выражается в сторону полицейского, партия провела проверку и приняла решение исключить ее из списка. В пресс-службе ЕС сообщили LIGA.net, что не знают, кто будет в списке вместо нее.

Читайте также: Выборы. Из списка партии Порошенко исключили Наталью Баласинович

31. Андрей Карпов – блогер и телеведущий, известный как Андрей Полтава. Ведущий «Вата Шоу» на телеканале Прямой. Работал начальником отдела рекламы частного предприятия Дексипринт.

32. Юрий Бирюков – советник президента Порошенко (2014-2019), помощник министра обороны (с 2014 года). Возглавлял николаевскую областную организации БПП. В 1996 году основал компанию "Компьютер зоон", а в 1999 году работал в компьютерной фирме RIM2000. В 2012-2014 годах работал директором по развитию в туристической фирме Куда угодно. Владеет IT-бизнесом в США и агропроектом в Николаевской области.

33. Сергей Таран – политолог. Сын нардепа 2-6 созывов Виктора Тарана и брат политолога Виктора Тарана. Сооснователь Института массовой информации, а также Центра политологических и социологических исследований "Соціовимір". В 2009-2010 года руководил Национальным агентством по вопросам иностранных инвестиций и развития.

34. Александр Черненко – нардеп от БПП. С апреля 2009 года – глава правления Комитета избирателей Украины. В 1997-2009 году – руководитель пресс-службы КИУ. В 2007-2009 годах – редактор программ на 5 канале.

35. Андрей Андреев – депутат Киевсовета от Солидарности. Исполняющий обязанности директора КП Киевблагоустройство. В 2017 году столичная прокуратура открыла производство по факту злоупотребления Андреевым служебным положением и создании схемы по хищению бюджетных средств, выделяемых на демонтаж МАФов на сумму более 4 млн гривен.

36. Динара Габибуллаева – глава молодежного крыла партии Порошенко. Политолог. На местных выборах 2015 года баллотировалась от БПП в Соборный райсовет Днепра.

37. Алексей Петров – блогер и ветеран АТО.

38. Вячеслав Кириленко – вице-премьер-министр (с декабря 2014 года). Нардеп 3-8 созывов. Министр труда и социальной политики в правительстве Юлии Тимошенко (2005).

39. Павел Розенко – вице-премьер-министр (с апреля 2016 года), министр социальной политики (2014-2016). В 2001-2005 годах – помощник нардепа 4-го созыва Ивана Зайца (Наша Украина). В 2005 году – первый замминистра труда и социально политики. В 2007 году – руководитель службы социальной политики Секретариата президента. В 2008-2010 годах – первый замминистра труда и социальной политики.

40. Владимир Соляр – нардеп от НФ. Был сотником Самообороны Майдана, а также заместителем командира батальона Айдар.

41. Игорь Артюшенко – нардеп от БПП. Руководитель запорожской областной организации партии (с 2015 года). В 2006-2009 годах был членом ВО Свобода.

42. Михаил Талпа – депутат Николаевского облсовета от Солидарности. Возглавляет николаевскую областную ячейку партии БПП. Был помощником нардепа 7-го созыва Игоря Брыченко (Батькивщина).

43. Александр Погребиский - волонтер, сержант 95-й отдельной десантно-штурмовой бригады аэромобильных войск.

44. Сергей Высоцкий – нардеп от НФ и журналист. Работал в газетах Коммерсант Украина, Экономические вести и Газета 24. В 2009-2011 годах работал политическим обозревателем журнала Фокус, после этого – спецкорреспондентом LIGA.net.

45. Александр Бригинец – нардеп 7-8 созывов. В 2006-2012 годах – депутат Киевсовета от БЮТ. В 2008-2010 годах – советник премьер-министра Юлии Тимошенко.

46. Елена Урсуленко – депутат Херсонского горсовета от Солидарности. Руководитель херсонской областной ячейки БПП.

47. Андрей Смолий – политический эксперт и юрист-международник. Сын Валерия Смолия – директора Института истории НАН Украины.

48. Под этим номеры был Олег Болдырев – ветеран АТО и писатель. Однако 16 июня он сообщил в Facebook, что принял решение не баллотироваться в Раду.

49. Игорь Лапин – депутат от НФ. В 2014 году командовал 2-й штурмовой ротой Запад 24-го батальона Айдар. В 2010 году баллотировался на должность мэра Ковеля от Селянской партии.

50. Людмила Обертинская – руководитель пресс-службы партии Порошенко.

Читайте также:

Слуги народа. Кого Зеленский ведет в Раду: анализ кандидатов

Кого Вакарчук ведет в Раду. Анализ кандидатов партии Голос

0

Богдан Бо

Богдан Бо

Після поразки Порошенко вирішив - ЄС!

"Я вас услышал". Кого Порошенко ведет в Раду: анализ LIGA.net
Съезд партии Европейская солидарность (фото: Андрей Гудзенко/LIGA.net)
37
6
Топ-50 списка партии Порошенко - обновления не видно. Пятый президент сделал ставку на проверенных бойцов

После поражения на президентских выборах Петр Порошенко публично заявил, что осознал допущенные ошибки и не повторит их на парламентских выборах. В частности, он пообещал перезагрузку своей партии и отбор в избирательные списки через праймериз. Тем не менее по состоянию на 19 июня общественности были презентованы только 50 первых кандидатов в депутаты в списке и несколько мажоритарщиков. Полные списки обещают опубликовать только после регистрации кандидатов Ценртизбиркомом.

LIGA.net проанализировала имеющейся список. Кто есть кто в партии Порошенко.

Главный вывод: праймериз явно не обеспечили заявленного Порошенко обновления. Больше половины – депутаты этого и прошлых созывов. Новые лица находились среди руководителей областных ячеек партии, блогеров и ветеранов АТО. В проходной части списка (по последним социологическим замерам ЕС может получить от 14 до 25 мандатов) доминируют проверенные в бою люди, успевшие доказать свою лояльность пятому президенту.

СПИСОК ЕВРОПЕЙСКОЙ СОЛИДАРНОСТИ

1. Петр Порошенко – пятый президент Украины. На президентских выборах-2019 вышел во второй тур и набрал 24,45% голосов. Министр экономики в правительстве Николая Азарова (2012), министр иностранных дел (2009-2010), глава Совета НБУ (2007-2012), секретарь СНБО (2005), нардеп 3,4,5 и 7 созывов. По итогам 2018 года состояние Порошенко составило $1,1 млрд (данные журнала Новое время). В его бизнес-империю входят: кондитерская корпорация Roshen, 5 канал, Укрпроминвест-Агро, Песковский завод стеклоизделий, Международный инвестиционный банк и спортивный клуб 5 элемент.

2. Андрей Парубий – председатель Верховной Рады (с апреля 2016 года). Нардеп 6-8 созывов. В феврале-августе 2014 года – секретарь СНБО. Во время Евромайдана был комендантом Самообороны Майдана. В 1991 году вместе с Олегом Тягнибоком был одним из основателей Социал-национальной партии, переименованной в 2004 году в ВО Свобода.

3. Ирина Геращенко – первый вице-спикер парламента (с апреля 2016 года). В 2014-2019 годах – уполномоченный президента по мирному урегулированию ситуации в Донецкой и Луганской областях. Нардеп 6-8 созывов. По образованию - журналист. В 2005-2006 годах работала пресс-секретарем президента Виктора Ющенко. Также занимала должность президента информагентства УНИАН, которое входит сейчас в медиахолдинг 1+1.

4. Михаил Забродский – военный, генерал-лейтенант, командующий Десантно-штурмовых войск Украины. В 2017 году – первый замглавы Антитеррористического центра при СБУ и руководитель АТО. Герой Украины. В 2013-2014 годах был командующем 95-й отдельной аэромобильной бригады. В июне 2015 года командовал украинскими силам в ходе боев за Марьинку.

5. София Федина – общественный деятель, певица, политолог-международник. Родом со Львова. Окончила Львовский национальный университет имени Ивана Франко. Во время ее учебы ректором вуза был Иван Вакарчук – отец певца Святослава Вакарчука.

В 2010 году – автор и ведущая политико-аналитическо программы "Вид с Высокого замка". С 2014 года – волонтер АТО/ООС. В ее активе три музыкальных альбома.

6. Мустафа Джемилев – уполномоченный президента по вопросам крымскотатарского народа (2014-2019). В 1991-2013 годах – глава Меджлиса. Народный депутат 3-8 созывов. С 1960-х годов – активный участник крымскотатарского национального движения, диссидент.

7. Яна Зинкевич – медик-доброволец. 23 года. Начальник медицинского управления и реабилитации Украинской добровольческой армии. В 2015 году автомобиль медицинского батальона Госпитальеры с Зинкевич на пассажирском сидении попал в ДТП. В результате Зинкевич получила пожизненную инвалидность и передвигается на инвалидной коляске.

8. Ахтем Чийгоз – замглавы Меджлиса крымскотатарского народа (с 2008 года). В 2012 году Ахтем Чийгоз баллотировался по одномандатному округу в Раду , однако занял второе место, уступив представителю Партии регионов Григорию Грубе. В январе 2015 года был похищен оккупантами в Крыму. Ему вменяли в вину "организацию массовых беспорядков" 26 февраля 2014-го - день, когда крымские татары и проукраинские жители полуострова вышли на протест против захвата Крыма Россией. В сентябре 2017 года Верховный суд аннексированного Крыма приговорил Чийгоза к 8 годам колонии строгого режима. В октябре 2017-го Чийгоз вместе с другим крымскотатарским политзаключенным Ильми Умеровым были выданы Турции и освобождены от отбывания наказания.

9. Олег Синютка – председатель Львовской областной государственной администрации (2014-2019). В 2001-2002 годах – и. о. директора компании Ивано-Франковское АвтоЗАЗ-ДЭУ. В 2002-2006 годах – заместитель мэра Ивано-Франковска. В 2007-2014 годах был первым заместителем мэра Львова Андрея Садового.

10. Иванна Климпуш-Цинцадзе - вице-премьер-министр по вопросам европейской и евроатлантической интеграции (с апреля 2016 года). Нардеп 8-го созыва от Блока Петра Порошенко. Дочь украинского политика и дипломата Ореста Климпуша. В 2002-2007 годах была корреспондентом украинской службы BBC в Вашингтоне и Тбилиси. В 2007-2011 работала на руководящих должностях в благотворительном фонде Открой Украину (основан по инициативе экс-премьера Арсения Яценюка). Также работала директором благотворительной организации Ялтинская европейская стратегия Виктора Пинчука.

11. Артур Герасимов – председатель фракции БПП в парламенте. С 1999 года и на момент избрания нардепом занимал должность генерального директора Украинской маркетинговой группы, которая специализируется на маркетинговых исследованиях. В 2016-2017 годах был представителем президента в Раде. В конце своей каденции Порошенко своим указом присвоил Герасимову дипломатический ранг чрезвычайного и полномочного посла. На парламентских выборах 2012 года Герасимов баллотировался в депутаты в одномандатном избирательном округе №51 (Горловка, Донецкая область) от команды Сергея Шахова – сейчас тоже нардепа, члена депутатской группы Воля народа.

12. Степан Кубив – первый вице-премьер-министр и министр экономического развития и торговли Украины (с апреля 2016 года). В феврале-июне 2014 года – глава НБУ. В 2015-2016 году – представитель президента в парламенте. Нардеп 7-8 созывов. В 2000-2008 годах – председатель правления Кредобанка. В 2006-2012 годах был депутатом Львовского областного совета. В 2010 году баллотировался в мэры Львова, однако занял пятое место.

13. Ирина Фриз – министр по делам ветеранов (с ноября 2018 года). Нардеп 8-го созыва от БПП. В 2003-2005 и 2006-2007 годах работала помощником нардепа Петра Порошенко. Также была пресс-секретарем и помощником Порошенко во времена его работы в СНБО и Совете НБУ. В ходе президентских выборов 2014 года возглавляла информационный департамент избирательного штаба Порошенко. В промежуток между президентскими и парламентскими выборами в 2014 году руководила Главным департаментом информационной политики АП. В 1988-1996 годах работала продавцом кооператива Рапана в Евпатории (Крым), а в 1997-2001 года – искусствоведом современного христианского искусства Крымского республиканского фонда "Искусство во имя Христа".

14. Нина Южанина – нардеп от БПП, глава парламентского комитета по вопросам налоговой и таможенной политики. В 2003-2014 годах возглавляла компанию Европейская аудиторская группа. В 1980-е года работала бухгалтером на Ждановском металлургическом заводе имени Ильича, Каменском мясокомбинате и Бородянского районном комбинате быта. В 1992-1997 годах – начальник управления аудита и первый заместитель начальника налоговой инспекции Згуровского района Киевской области.

15. Ирина Луценко – замглавы фракции БПП в парламенте. Нардеп 7-8 созывов. В 2017-2019 годах – представитель президента в Раде. Супруг – генеральный прокурор Юрий Луценко. В 1991-1994 годах - ведущий специалист управления экономики Ровенского облисполкома, а в 1994-2004 годах работала в территориальных отделениях Антимонопольного комитета. В 2005—2008 годах — финансовый директор компании Украинские новейшие телекоммуникации. По данным Украинской правды, Юрий Луценко как министр внутренних дел лоббировал соглашение министерства с этой фирмой, как провайдера мобильных услуг для всех работников милиции. В 2008-2012 годах Луценко была директором бизнес-центра Лотос – агентства недвижимости. По данным сайта Наші гроші, в 2016 году Светлана Рыженко, которая вместе с Ириной Луценко владела  Украинскими новейшими телекоммуникациями, имела восемь квартир в Киеве, эту недвижимость сдавала в аренду фирме Лотос, которую возглавлял на тот момент сын Луценко.

Читайте также: Вятрович объяснил, зачем идет в Раду с партией Порошенко

16. Виктория Сюмар – депутат от фракции Народный фронт, глава парламентского комитета по вопросам свободы слова и информационной политики. В феврале-июне 2014 года – замсекретаря СНБО. Занималась медийной компанией НФ на выборах 2014 года, БПП – на местных выборах 2015 года. Сейчас также отвечает за визуальную сторону кампании партии Европейская солидарность на досрочных выборах. В 1999-2003 годах работала журналистом радиостанции Континент, а в 2002 году – ведущей Гражданского радио. В 2005-2014 году возглавляла Институт массовой информации.

17. Владимир Арьев – нардеп 6-8 созывов и журналист. Глава парламентской делегации в ПАСЕ. В 1996-2003 годах работал специальным корреспондентом телеканала Интер. В 2002 году – журналист 1+1. В 2005 году был руководителем и автором программы Закрытая зона на 5 канале Петра Порошенко. В 2014 году руководил киевским областным штабом Порошенко.

18. Ростислав Павленко – экс-замглавы Администрации президента (2014-2018). Экс-глава Института стратегический исследований при президенте (2018-2019). Нардеп 7-8 созывов. Занимался вопросами, связанными с предоставлением автокефалии православной церкви Украины. В 2005-2008 годах работал в Секретариате президента Виктора Ющенко руководителем главной аналитической службы и Службы ситуативного анализа.

19. Николай Величкович – нардеп от фракции Народный фронт. В марте-ноябре 2014 года – заместитель министра внутренних дел Арсена Авакова. В 1999-2014 годах работал преподавателем кафедры фехтования и бокса Львовского государственного университета физической культуры. Президент Федерации гопака Украины. В 1998 безуспешно баллотировался в Раду от блока Меньше слов, а в 2010 году – во Львовский областной совет от блока Наша Украина.

20. Сергей Алексеев – нардеп от Блока Петра Порошенко. Замглавы парламентского комитета по вопросам правовой политики и правосудия. В 2016 году Порошенко своим указом присвоил ему звание аслуженного юриста Украина. Имеет собственную юридическую компанию "Алексеев, Боярчуков и партнеры". С 2011 года был президентом официального фан-клуба братьев Кличко.

21. Руслан Князевич – нардеп от БПП. Глава комитета по вопросам правовой политики и правосудия. Нардеп 5-8 созывов. С 1997 года работал на разных должностях в Центральной избирательной комиссии, а в 2006 году был член Центризбиркома. В ходе президентских выборов-2019 возглавлял юридическое направление штаба Порошенко. Супруга – Дарья Павленко, сестра экс-министра семьи, молодежи и спорта, а ныне нардепа от Оппоблока Юрия Павленко

22. Максим Саврасов – депутат от БПП. Руководитель секретариата партии с 2014 года. В 2005-2008 годах руководил рекламным агентством Украинский рекламный альянс. В 2006 году вместе с Игорем Кононенко стал депутатом Киевского горсовета от фракции Леонида Черновецкого. В парламент 8-го созыва попал в 2016 году после того, как несколько депутатов от БПП были назначены в Кабмин.

23. Мария Ионова – нардеп 7-8 созывов. В 2008-2012 годах – депутат Киевского горсовета от Блока Виталия Кличко. В 2001-2003 годах была замдиректора по внешнеэкономической деятельности компании ВМ-2000, а в 2003-2004 годах – финансовый консультант Volvo Trucks Corporation. В 2003-2005 году – помощница нардепа Олега Рыбачука (Наша Украина), а в 2005-2006 годах работала в протокольном отделе Секретариата президента. В 2007-2012 году находилась в декретном отпуске.

24. Наталья Бойко - заместитель министра энергетики и угольной промышленности Украины по вопросам европейской интеграции (с февраля 2017 года). В 2011 году окончила Львовский национальный университет, после чего Училась на юридическом факультете Берлинского университета имени Гумбольдта. До 2015 года работала в Германии в компании Environmental Resources Management на должности консультанта и координатора проектов для международных газодобывающих компаний и финансовых институтов. Ее отец Андрей Бойко – экс-член Высшего совета правосудия (2015-2019). До этого 12 лет был деканом юрфака Львовского национального университета.

25. Владимир Вятрович – глава Украинского института национальной памяти (с 2014 года). В 2008-2010 годах – директор государственного архива СБУ. В 2002-2008 годах – директор Центра исследований освободительного движения во Львове. Один из главных лоббистов закона о декоммунизации.


0

Богдан Бо

Богдан Бо

Історія партії "Європейська Солідарність"

Европейская Солидарность
Европейская Солидарность
10
Лидер партии: Петр Порошенко
Список партии:

Список кандидатов в депутаты от партии Европейская Солидарность на парламентских выборах-2019:

1. Петр Порошенко
2. Андрей Парубий
3. Ирина Геращенко
4. Михаил Забродский
5. София Федина
6. Мустафа Джемилев
7. Яна Зинкевич
8. Олег Синютка
9. Ахтем Чийгоз
10. Иванна Климпуш-Цинцадзе
11. Герасимов Артур
12. Кубив Степан
13. Фриз Ирина
14. Южанина Нина
15. Луценко Ирина
16. Сюмар Виктория
17. Арьев Владимир
18. Павленко Ростислав
19. Величкович Николай
20. Алексеев Сергей
21. Князевич Руслан
22. Саврасов Максим
23. Ионова Мария
24. Бойко Наталья
25. Вьятрович Владимир
26. Никоряк Ирина
27. Чорновол Татьяна
28. Пятигорец Денис
29. Левус Андрей
30. Баласинович Наталья - исключили из списка 
31. Карпов Андрей
32. Бирюков Юрий
33. Таран Сергей
34. Черненко Александр
35. Андреев Андрей
36. Габибуллаева Динара
37. Петров Алексей
38. Кириленко Вячеслав
39. Розенко Павел
40. Соляр Владимир
41. Артюшенко Игорь
42. Талпа Михаил
43. Погребиский Александр
44. Высоцкий Сергей
45. Бригинец Александр
46. Урсуленко Елена
47. Смолий Андрей
48. Болдырев Олег (16 июня он сообщил в Facebook, что принял решение не баллотироваться в Раду)
49. Лапин Игорь
50. Обертинская Людмила

Партия Европейская Солидарность (до 27 августа 2014 г. - партия Солидарность; до 24 мая 2019 г. - партия Блок Петра Порошенко Солидарность) - украинская политическая партия. 

История партии. Солидарность. Партия была основана 28 февраля 2001 года как партия Солидарность. Первым председателем партии был Михаил Антонюк. В ноябре 2001 года лидером партии избрали Петра Порошенко. В декабре того же года партия присоединилась к избирательному блоку Виктора Ющенко Наша Украина, а Петр Порошенко был назначен руководителем избирательного штаба блока. 17 июня 2013 года Солидарность приняла решение войти в ВО Батькивщина. Партию возглавил депутат фракции Батькивщина Юрий Стець.

По итогам внеочередных президентских выборов 25 мая 2014 года Порошенко победил, получив, по данным ЦИК, 54,7% голосов.

Идеология. Идеологией партии христианская демократия, либеральный консерватизм, панъевропеизм.

Предвыборная программа акцентировала на оборонной отрасли, борьбе с коррупцией, децентрализации.Часть положений подробнее расписали в коалиционном соглашении и новой редакции программы БПП.

В отличие от первой версии Солидарности, которая держалась социал-демократической идеологии, программа БПП - правоцентристская.

Блок Петра Порошенко Солидарность. 27 августа 2014 года партия Солидарность была переименована в Блок Петра Порошенко. Главой Блока был избран экс-министр внутренних дел Украины Юрий Луценко. По его словам, партия станет платформой для единения всех равных демократических сил. В свою очередь Петр Порошенко выразил надежду, что это даст возможность в будущем парламенте воплощать в жизнь предложенные им реформы. К концу июля рейтинг политической силы колебался в пределах 11,1%-20,3% (с учетом того, кто будет ее председателем).

2 сентября украинская партия мэра Киева Виталия Кличко УДАР приняла решение идти на выборы в Верховную Раду 2014 года вместе с Блоком Петра Порошенко.

По словам Юрия Луценко партия рассчитывает получить на выборах не менее 226 человек, при этом она будет поддерживать беспартийных активистов на мажоритарных округах и готова объединить усилия с другими политическими силами.

25 сентября 2014 года Порошенко презентовал план развития Украины на ближайшие шесть лет, который фактически составляет основу предвыборной программы его партии. "Стратегия-2020" предусматривает реализацию 60 реформ и специальных программ, выполнение которых подготовит Украину к тому, чтобы через шесть лет подать заявку на получение членства в ЕС. Порошенко рассчитывает, что к 2020 году Украина войдет в топ-20 рейтинга глобальной конкурентоспособности и ведения бизнеса.

26 сентября 2014 года ЦИК Украины зарегистрировал 193 кандидатов в народные депутаты Верховной рады Украины от Блока Петра Порошенко. Партия также выдвинула кандидатов по мажоритарным округам.

Первая десятка избирательного списка Блока Петра Порошенко на парламентских выборах-2014:

1. Виталий Кличко. Мэр Киева и его спонсоры получили в списке БПП до 40% проходных мест и столько же мажоритарных округов. И хотя сам Кличко, не собирающийся покидать кресло мэра, зачем-то идет первым номером, подлинный лидер блока - президент.

2. Юрий Луценко. Бывший политический заключенный. Изначально планировалось, что Луценко станет первым номером БПП, а Кличко останется мэром Киева. Однако в ходе переговоров и по наставлению политических технологов решено выдвинуть первым номером более раскрученное лицо.

3. Ольга Богомолец. Известный врач, владелица собственных клиник, активист Майдана. Человек Порошенко. На последних президентских выборах была фактически техническим кандидатом Порошенко, отбирая голоса у Тимошенко. Еще тогда ей прогнозировали проходное место в первой пятерке партии президента. Так и вышло.

4. Владимир Гройсман. Вице-премьер-министр. Человек Порошенко, в прошлом мэр Винницы. Его называют главным претендентом на кресло технического премьер-министра Украины - вместо политика Арсения Яценюка. Интрига в том, сколько голосов наберет БПП. Первый вариант: 226 и больше. В этом случае формировать коалицию партия не откажется, но премьером поставит Гройсмана, а всем другим предложит присоединиться. Второй вариант: ББП набирает меньше 226 голосов. В этом случае есть шанс, что кресло премьера будет предложено Арсению Яценюку из Народного фронта. Но только если эта партия сможет взять второе место на выборах, обогнав Радикальную партию и Самопоміч.

5. Мустафа Джемилев. Один из самых уважаемых депутатов, представитель крымско-татарского народа. Вместе с Рефатом Чубаровым (71 номер в списке) будет отстаивать в парламенте интересы коренного народа Крыма.

6. Юлий Мамчур. Военный, командир авиабригады из Крыма, получивший известность благодаря мирному протесту против оккупации своей части россиянами. Это же называют и его главным недостатком: подчиненные Мамчура не сделали ни единого выстрела, чтобы остановить оккупантов. После побед и поражений украинской армии в Донбассе, сопротивление военных в Крыму многим видится не столь упорным, каким казалось в марте.

7. Мария Матиос. Писательница.Человек из квоты Кличко. Наравне с первым номером списка, Богомолец и Мамчуром - публичные люди, приглашенные в первую десятку как формальные первые лица БПП. Родная старшая сестра главного военного прокурора Анатолия Матиоса.

8. Николай Томенко. Человек Порошенко. Бывший член Батькивщины. Ушел от Юлии Тимошенко, а тесные отношения с будущим президентом завязал во время Майдана-2014.

9. Ирина Геращенко. Человек из квоты Кличко. Но тесно работает с Порошенко, занимая должность уполномоченного президента по мирному урегулированию конфликта в Донбассе. Курирует вопрос переселенцев, является публичным спикером президентской команды.

10. Виталий Ковальчук. Начальник штаба президентской партии. Человек из квоты имени Кличко, считается связным звеном с Сергеем Левочкиным и группировкой Дмитрия Фирташа. Правая рука Кличко и реальный руководитель партии УДАР. 

Кто есть кто в списке президентского блока на парламентских выборах-2014

Европейская Солидарность. 24 мая 2019 года на закрытом съезде политическую партию Блок Петра Порошенко Солидарность переименовали в Европейскую Солидарность.

31 мая 2019 года Европейская Солидарность избрала главу партии - пятого президента Петра Порошенко. 

В центральный политсовет вошли 26 человек: Владимир Арьев, Степан Барна, Юрий Бирюков, Габибулаева Динара, Виталий Гайдукевич, Ирина Геращенко, Артур Герасимов, Михаил Довбенко, Вирджиния Дронова, Геннадий Зубко, Мария Ионова, Руслан Князевич, Владимир Кушнир, Ирина Луценко, Иван Мельничук, Артур Переверзев, Александр Погребинский, Татьяна Рычкова, Олег Синютка, Сергей Таран, Елена Урсуленко, София Федина, Ирина Фриз, Нина Южанина. Также в политсовет входят глава партии и секретарь Максим Саврасов.

В президиум партии вошли: Ирина Геращенко, Мария Ионова, Юрий Бирюков, Сергей Таран, Виталий Гайдукевич, Олег Синютка, Максим Саврасов и Петр Порошенко.

Первая десятка избирательного списка партии Европейская Солидарность на парламентских выборах-2019:

1. Петр Порошенко - пятый президент (2014-2019)
2. Андрей Парубий - спикер верховной рады
3. Ирина Геращенко - первый вице-спикер верховной рады
4. Михаил Забродский - командующий Десантно-штурмовымы войсками ВСУ
5. София Федина - телеведущая, общественный деятель
6. Мустафа Джемилев - один из лидеров Меджлис
7. Яна Зинкевич - волонтер и командир Госпитальеров
8. Олег Синютка - губернатор Львовской области
9. Ахтем Чийгоз - замглавы Меджлис
10. Иванна Климпуш-Цинцадзе - вице-премьер по вопросам евроинтеграции

"Я вас услышал". Кого Порошенко ведет в Раду: анализ LIGA.net

В итоге на выборах в ВРУ 2019 партия Европейская Солидарность получила в Верховной Раде Украины IX созыва 23 депутатских мест по партийным спискам. Партия набрала 8,10% голосов избирателей. 

26.11.2019 г.

Досье создано: 24 Октября 2014 Дата обновления:26 Ноября 2019
0

Богдан Бо

Богдан Бо

Велике інтерв'ю з Петром Порошенком ч. 2

 

У нас по Конституції місцеві вибори мають бути проведені наступного року. На відміну від парламентських дострокових виборів, місцеві депутати і міські голови обираються на час до чергових парламентських виборів. Тобто ми фактично зараз можемо обрати на місцевих виборах нових депутатів і міських керівників на час, менше, ніж один рік. Наскільки це буде мотивацією для новообраної команди, мені не відомо. 

Порошенко: Була робота проти нас поліції. Була робота проти нас організованих груп, на кшталт Шарія, організовані зсередини країни
"Яка справа, хоч ДБР, хоч когось щодо того, що я, виконуючи свої обіцянки, розпродаю свої активи?"
— На четвертий день після виборів ви несподівано прийшли до ДБР. Ваш допит був запланований на наступний день, але ви прийшли 24 липня. Можете пояснити, чому була обрана тактика?

— Та немає ніякої тактики! Є абсолютно дивна ситуація, йде дуже активна дискусія, що Порошенка запрошують до ДБР в такий день, такий день… 

Я хочу зараз твердо наголосити, що жодної повістки, запрошення по жодній з адрес – службовій, домашній я не отримував. Я твердо переконаний, я спитав – мені не направляли. 

— А заяви про примусовий привід з боку ДБР?

— Я це взагалі не коментую. Єдине джерело, яке чомусь володіло думками слідчих і головами в ДБР, був колишній заступник Адміністрації президента Януковича пан Портнов. 

Він мав доступ до матеріалів, він мав доступ до дат і постійно оголошував ці дати. Оголошував з подвійною метою: щоб організувати провокації, друге – для того, щоб зробити певний спосіб психологічного тиску на мене. Це марно. 

Оскільки я в черговий раз почув, що на завтра в мене на 15 годину відбувається… Я почув про це за годину чи за дві, що мене чомусь чекають в ДБР, але чомусь без повістки, я твердо розумів, що це може бути використано, як провокація проти мене, що я нібито не з'явився. Я поїхав.

Оскільки в мене на 25 липня на 15 годину (це легко перевірити) за пропозицією американської сторони була запланована зустріч з паном Куртом Волкером і іншими представниками Державного департаменту. Саме на 15, і тому я 24 липня поїхав до ДБР і запропонував – оскільки в мене міжнародна зустріч, чи могли би ви зараз мене допитати. 

— Це дивна ситуація. Є правила, і вони однакові для всіх. Я ж не можу прийти на допит, коли захочу.

— ...вибачаюсь, я закінчу. Вони кажуть: "Ми не готові". Так чекайте, ви кажете, що готувалися до цього місяць! "Нам потрібно дві години". "Добре, я через дві години під'їду". "Ми можемо тільки о дев'ятій вечора". "Добре, я на дев'яту вечора під'їду. Скажіть коли, і я буду у вас". "Добре, ми вас запросимо на дев'яту вечора". 

Потім проходить певний час і кажуть "ви знаєте, і на дев'яту вечора ми також не готові вас допитувати". Я кажу: "Це виглядає як клоунада, але я вас почув. Ось заявка, в мене міжнародна зустріч, прохання перенести допит, тільки обов'язково дати відповідь". 

Ми почекали до другої години, на наші заявки про перенесення допиту ми не отримали жодної відповіді. Для того, щоб не дати їм зробити провокацію, я передзвонив нашим американським партнерам, попросив перенести на дві години цю зустріч – з 15 на 17. Вони люб'язно погодились. Це також можна перевірити. І я поїхав в ДБР. 

— Чому були такі дивні заяви з боку партії "Європейська солідарність" про те, що нібито дійсно жодної повістки вам не надходило, і що ви нібито збираєтесь у термінову відпустку?

— Вибачте, будь ласка… По-перше, що значить "нібито"? Я стверджую, що ми не отримали жодної повістки. І якщо хтось може продемонструвати, що Порошенко отримав повістку, нехай покаже це. Я залюбки на це подивлюся. 

— Ми можемо побачити це із заяв пана Труби, де він говорить, що вас викликали на допит.

— Ні. Бо вчора під час перебування в ДБР я перевірив, що ми не отримали інформацію, жодної повістки листом. Тому, Севгіль, ніяких "нібито" немає. Єдині дивні заяви, які ми бачили, це заяви пана Труби, який взагалі не має права втручатися в слідство. 

— Але ви з ним спілкувалися. 

— Звичайно. Він мені сказав, що "я не маю права втручатися в слідство". Я йому відповів, що готовий звернутися до керівника слідчої групи – ми так і зробили. Я зустрівся з керівником слідчої групи, запропонував йому мене негайно допитати. Він сказав, що йому треба зібрати слідчих. "Прошу дуже, давайте, коли вам буде зручно – допитайте. Єдине, щоб не на 15 завтра". 

На жаль, ми не отримали такої можливості. Я це розцінюю як абсолютну позицію упередженості людини, яка ставиться необ'єктивно до слідства. Мене здивувало, що у нас кожен крок, який захищений законом щодо таємниці слідства, розкривається – в тому числі і дата допиту, і запрошення, і прізвище, і слідчий, і справа, по якій людину викликають на допит.

Мені вчора чітко наголосили, що нічого вони не розкривали. Що вони проводять службове розслідування вже місяць, бо вони не знають, яким чином це до пана Портнова потрапляє. Я сказав: "Ваш директор має доступ?" Він каже: "Так, має". Я йому кажу: "Це незаконно". Але пан директор передає це пану Богдану, з яким вони постійно спілкуються. А пан Богдан передає це пану Портнову. 

— Ви це стверджуєте? Ви це знаєте?

— Я маю цю інформацію. Я вважаю, що саме такий є спосіб витоку інформації. Я вважаю, що це нічого спільного з незалежним і об'єктивним розслідуванням не має. Тим більше, що вчора були абсолютно дивні запитання. 

— Розкажіть. Я знаю, що ви не можете розголошувати, але за вас це фактично зробив той самий Андрій Портнов у своєму телеграм-каналі.

— Все, що каже Андрій Портнов – це є нісенітниця. Просто прийміть це на віру і прошу не реагувати на людину, поплічника Януковича, який втік до Росії. Що він там робив, ми собі можемо тільки уявити.

— Останні роки він жив у Відні. 

— І боявся сюди носа показати. Те, що робить Портнов, це є пряме порушення закону. Порушення закону полягає у тому, що перше – це є завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Це кримінальна відповідальність. У тих дурницях, що він писав, він не надав жодного доказу. 

Коли він пише, що Порошенко скоїв державний злочин, коли направив кораблі для ротації, для захисту Азовського узбережжя Маріуполя, то це завідомо неправдиве повідомлення про злочин, яке було спростовано в тому числі рішенням, наказом міжнародного арбітражу. 
 
Порошенко: Чи відповідає якісний склад ДБР вимогам, які сьогодні висуває перед ним суспільство? На мою думку – ні. Внаслідок того, що керівництво ДБР має такі точки, на які Офіс президента може натиснути… Наприклад, підозра в тому, що пан Труба підлягає люстрації. Так само, як і пан Богдан

— Ваш допит стосувався продажу заводу "Ленкузня"?

— Абсолютно ні. Дивні і дурні запитання: кому належить, кого бачили? Це все є в матеріалах справи. На жаль, я є законослухняний громадянин і не можу це говорити. 

Але, друзі, немає про що говорити! Я вам обіцяю, я буду вимагати дозволу слідчого щодо таємниці слідства. 

Я готовий вам розповісти по змісту питань і змісту відповідей. Вони абсолютно пусті! Справа абсолютно пуста. Яка справа, хоч ДБР, хоч когось щодо того, що я, виконуючи свої обіцянки, розпродаю свої активи? Ви вважаєте, що там не сплачені податки? Сплата чи несплата податків регулюється Державною фіскальною службою. 

— Ви можете мені пояснити логіку, чому було потрібно продавати завод "Ленкузня" у 2018 році?

— Тому що я вирішив сконцентруватися на політиці. Як тільки я знайшов час… 

— Чому ви не зробили цього раніше? У 2013-2014 році?

— Тому що не було покупця. 

— У чому логіка Тігіпка, можете пояснити?

— Це його питайте. 

— Це викликає дуже багато запитань. 

— Задавайте їх. 

— Тому що завод брав оборонні замовлення… 

— І зараз бере, коли я не власник. 

— ...і ось раптово цей завод продається, за декілька місяців до виборів Сергію Тігіпку, який бачить в цьому виключно девелоперську перспективу.

(Восени 2018 року група "ТАС" Сергія Тігіпка придбала ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському". За даними ЗМІ, Тігіпко заплатив Порошенкові та Кононенкові за "Кузню" до 300 мільйонів доларів.)

— Це його право. Значить, він бачить це, і я шаную це його право. Нехай розвиває. 

— 300 мільйонів доларів – ви вважаєте це ринкова ціна для такого підприємства?

— Я не коментую ціну. Але я вам гарантую, що він був проданий по ринковій ціні і, як мені повідомили оціночні дії міжнародної аудиторської компанії, вона це підтвердила. 

— Якої?

— Не знаю. Це можете спитати в Тігіпка.

— Скільки тривали перемовини щодо купівлі?

— Дуже коротко. І я не брав в них участь. Це робила управляюча компанія, якій я передав відповідне доручення.

— Макар Пасенюк? 

— Ні. 

— А хто?

— Є управляюча компанія, яка управляє активами заводу "Ленкузня". Вона знайшла покупця. 

Порошенко: Директор ДБР передає інформацію пану Богдану, з яким вони постійно спілкуються. А пан Богдан передає це пану Портнову. Я вважаю, що саме такий є спосіб витоку інформації. Це нічого спільного з незалежним і об'єктивним розслідуванням не має
"Керівництво ДБР має такі точки, на які Офіс президента може натиснути" 

— Я хочу повернутися до питання ДБР, а саме – формування ДБР. Ви цей процес маєте пам'ятати. Тому що на той час вже було створено НАБУ і на ДБР були дуже великі сподівання, що це буде суперпотужна правоохоронна структура. В якийсь момент цю структуру вирішили поділити між собою такі люди, як від Олександра Турчинова Сергій Пашинський, який привів пана Романа Трубу. Від пана Авакова цим займався Купринець, який в тому числі делегував у конкурсну комісію своїх людей, з приводу яких у НАБУ також були питання, якщо ви пам'ятаєте. 

— Не пам'ятаю. 

— З вашого боку цим займався Олександр Грановський… 

— Я це категорично спростовую. 

— Який делегував… Я все ж продовжу… 

— Ви задаєте питання. 

— ...Ольгу Варченко. 

— Господи, ще раз наголошую, що до створення ДБР і делегування Варченко, хоч я і не знаю, що таке "делегував"… я не маю жодного відношення. 

По-друге, єдине, що я вам можу зараз сказати, що у мене були розмови і з паном Аваковим, я думаю, що він це може підтвердити, і з паном Турчиновим. Я хочу твердо наголосити на тому, що я як Петро Порошенко не підтримував жодного з кандидатів. 

— Не підтримували?

— Не підтримував. І ніхто там з моїх людей нікого не делегував. Більше того, просив свого часу перенести голосування. Щодо Варченко – я з нею до призначення не зустрічався. Я її не знав зовсім. 

— Ви заперечуєте, що Ольга Варченко була делегована… 

— Мною?

— ...до ДБР з боку президентської квоти Петра Порошенка?

— Я наголошую на тому, що я пані Ольгу… Я до неї ставлюся з великою шаною і повагою. 

— Тобто ви зустрічалися?

— Після призначення, очевидно ж, я її представляв. 

— А до?

— До – не зустрічався. Я її не знав і при всій шані і повазі я її туди не делегував. Більше того, наголошую, що я був проти цього голосування. 

— Роман Труба був креатурою, яка тоді, у 2017 році, задовольняла всіх?

— Точно не моєю і я просив за нього також не голосувати. 

— Як ви ставитеся до того, що фактично зараз Ольга Варченко стала таким крилом Арсена Авакова у ДБР і в тому числі людиною, через яку реалізуються кримінальні провадження проти вас?

— У мене немає такої інформації, тому я не можу це коментувати. Я вважаю, що у нас на сьогоднішній день в ДБР є системні проблеми. 

— Які? Можете її озвучити?

— Неефективність її функціонування і відсутність незалежності ДБР. 

У чому була мета створення ДБР? ДБР створювалося не для того, щоб провести туди якихось людей, так само як і судова реформа, і інше. У нас мала відбутися реформа правоохоронної діяльності. 

Зараз всі про це забули, що в 2014 році у нас всі ці права належали Генеральній прокуратурі. Що мається на увазі? Право слідства, право загального нагляду і інші речі, які не притаманні європейським країнам. Тому ми взяли і провели зміни до закону про Генеральну прокуратуру ще в 2014 році. Ми зробили те, що Україна чекала ще з 1996 року. 

Перше – ми скасували загальний нагляд, бо не закон і не суд визначали, що є законно, а що незаконно, що відповідає інтересам держави, а що – ні. Якось так непомітно всі забули, що загальний нагляд скасовано і подібні приписи прокурорів, які були дуже розповсюдженою практикою, в тому числі щодо тиску на бізнес, були ліквідовані. 

Наступна позиція – у нас Конституція вимагає, щоб слідство було вилучено з прокуратури. Ще з 1996 року. Політичної волі це зробити не було в жодного з президентів. 

— У вас так само?

— Якщо вам так здається, то я точно не збираюся з вами сперечатися. Але так трапилося, що слідство у прокуратури забрали з моєї політичної волі. Не просто була воля, а ми це зробили. 

І починаючи з листопада цього року – рішення було прийнято ще в 2017 році – прокуратура не має права вести жодної справи. А зараз вона має право вести лише ті справи, які у неї були до створення ДБР. Тому коли ви кажете "у вас так само" – це протирічить фактам, які ми маємо на сьогоднішній день. 
 
Порошенко: Мені немає за що червоніти. Немає жодних фактів, за які б мені треба було переживати. Якщо це буде політичне правосуддя – друзі мої, я ще в 2014 році на фронті перестав боятися

— Щодо ДБР… 

— От на сьогоднішній день слідство у прокуратури забрали. Кому його віддали? ДБР. 

Чи добре це чи погано? Точно добре. Слідство треба було забирати. Чи відповідає якісний склад ДБР тим вимогам, які сьогодні висуває перед ним суспільство? На мою думку, власну, ні, бо на сьогоднішній день, на жаль, внаслідок того, що керівництво ДБР має такі точки, на які Офіс президента може натиснути… 

— Можете пояснити, в чому ці точки полягають?

— Я не хочу це коментувати. Наприклад, підозра в тому, що пан Труба підлягає люстрації. Так само, як і пан Богдан. 

— Це питання до конкурсу, який проводився… 

— Очевидно.

— Чомусь раніше ви ці питання не задавали і вас все влаштовувало.

— Я не є учасником конкурсної комісії. І мені це теж не подобається. Але це, я думаю, дуже вдало використовує керівництво держави і керівництво Офісу президента. 

Моє єдине зауваження, що незалежність судової гілки влади і незалежність ДБР, без прізвищ, сьогодні, на жаль, недостатня. Це означає, що влада може використовувати правоохоронні органи для політичного тиску. Що вона зараз і робить. 

— Це знімає відповідальність з Петра Порошенка як президента?

— Що? Те, що у нас на сьогоднішній день немає незалежності? 

— Якби реформи були реалізовані, в нас були би незалежні правоохоронні органи та суди… 

— Я наголошую, що Петро Порошенко жодного разу ні в ДБР, ні в будь-які інші правоохоронні органи, ні в поліцію в тому числі, це може підтвердити пан Аваков, ні в суди – не використовував вплив президентського офісу для вирішення питань, в тому числі політичних. 

На жаль, зараз ми маємо іншу ситуацію. Тобто це залежить від політичної волі. Політична воля Порошенка була – забезпечення невтручання. Як воно зараз йдеться – побачимо. 

Порошенко: Господи, ще раз наголошую, що до створення ДБР і делегування Варченко, хоч я і не знаю, що таке "делегував"… я не маю жодного відношення
"Я ні від кого не збираюся ховатися, бо це буде великий подарунок Путіну"

— Свого часу судовою системою керував пан Портнов, потім його замінили у вашій Адміністрації пан Грановський і пан Філатов, які в тому числі дзвонили суддям, коли їм потрібно було приймати якісь рішення. Зараз все так швидко посипалося. Чому?

— Тому що те, що ви говорите, дозвольте мені поставити під сумнів. У чому полягав сенс судової реформи?

— Тобто ви заперечуєте вплив Грановського і Філатова на судову систему і на правоохоронні органи?

— Так, я заперечую. Тому що зараз ви ж самі бачите, що цього впливу не існувало. 

— Тому що зараз ви не президент. 

— Якщо вони вважають, що вони попризначали своїх людей, незалежно від того, президент це чи не президент... 

Послухайте, будь ласка, судова реформа… Можна по-різному до неї ставитися і вона має недоліки. Але вона слугувала тому, щоб відбулося оновлення судової системи. На рівні Верховного суду… 

— Після проведення судової реформи ми зіштовхнулися з проблемою недокомплектації судів, також в нас багато суддів, стосовно яких виникають сумніви щодо їхньої доброчесності. 

— Якщо дозволите, я скажу, причому ви можете мати свою точку зору, якщо моя буде непереконлива. Позиція перша – судова система має бути незалежна. Позиція друга – судова система має бути оновлена. 

На рівні Верховного суду судова система була оновлена, мені здається, на 70%. Значна частина з них, суддів, не просто пройшли тестування, не просто пройшли абсолютно прозоре випробування, а ще й були долучені адвокати, науковці, і таким чином було сформовано новий Верховний суд. 

Хочу наголосити, що протягнути туди людей Порошенка, Філатова, Грановського, Портнова або будь-кого іншого було надзвичайно важко. Але з космосу людей на посади суддів Верховного суду взяти не можна було. Бо це мають бути українці, які є такими, як вони є. 

Я можу зараз наголосити, що Верховний суд поки що тримає високу репутацію і не задіяний, незважаючи на те, що скоро йому виповнюється півтора роки роботи, в жодних неправосудних рішеннях. Чи це добре? Це добре, незважаючи на ту негативну атмосферу, яка створена навколо цього суду. 

Суди першої інстанції понабирали на себе величезну кількість бруду і є на сьогоднішній день залежними від нової президентської влади. Ви праві. Чому це так відбулося? Тому що ВККС і Вища рада правосуддя у зв'язку в тому числі з моїми зверненнями і листами відклала реформування суддів першої інстанції.

— Ви зараз як громадянин, як без п'яти хвилин народний депутат, очікуєте на справедливість щодо тих справ, які зараз порушені проти вас? І що ця судова нереформована система не працюватиме проти вас?

— Севгіль, ви не просто журналіст, а ще і індикатор. Я наголошую, що проти Петра Порошенка не порушено жодної кримінальної справи. Я наголошую, що не існує жодного факту про те, що нібито Петро Порошенко порушив закон. Це неправда. 

Більше того, я навпаки прошу, чи можу я звернутися до "Української правди" для того, щоб ви зробили неупереджене розслідування. Вас точно ніхто не запідозрить у симпатіях до Порошенка! Я буду дуже дякувати, якщо ви погодитесь зробити своє власне дослідження по всіх відомих справах, щоб ви найняли незалежних юридичних експертів і дали свою суб'єктивну оцінку – чи є там щось, чи немає. 

Це б дуже допомогло. Це і є мета Портнова – "ми не знаємо, що там, але справи порушені проти вас". Ще раз наголошую, всі чітко заявили, що жодної справи немає і не буде, я вас запевнив, що для цього немає жодних підстав. 

Але якщо ви приймаєте цю пропозицію, я буду дуже вдячний. Давайте зробимо об'єктивне, неупереджене, незалежне розслідування. Я залюбки дам вам всю інформацію конкретно по кожній справі. 

— Петре Олексійовичу, ви збираєтеся найближчим часом їхати з країни?

— Так, збираюся.

— Але повертаєтесь?

— Ні (починає сміятися). Насправді, їду у відпустку на кілька днів.

— Ви знаєте, вже зараз деякі люди обмірковують те, чи не стане Петро Порошенко для Володимира Зеленського як Тимошенко для Януковича. Я так розумію в нього є особисті мотиви помститися вам через брудну президентську кампанію.

— Це його право. 

— Як ви плануєте захищатися?

— Не знаю. Я не знаю проти чого захищатися, але я точно нічого не боюся.

— "План Б" у вас вже є?

— Що таке "план Б"? Я не розумію.

— Як ви бачите своє найближче політичне майбутнє? Ви – депутат. Найближче пленарне засідання... Уявімо, вас позбавляють недоторканності і починаються судові процеси, допити...

— Мені немає за що червоніти. Немає жодних фактів, за які б мені треба було переживати. Якщо це буде політичне правосуддя – друзі мої, я ще в 2014 році на фронті перестав боятися. І мені абсолютно байдуже. Я ні від кого не збираюся ховатися, бо це дуже буде великий подарунок Путіну. Насправді ж мій опонент не Зеленський. Мій опонент – Путін.

— Ну, ми це зрозуміли із передвиборчої кампанії...

— Це без жартів буде подарунком для Путіна, якщо Порошенко почне ховатися. А вони роблять для Путіна такий подарунок, коли починають такі справи, створюючи образ, що там щось не те. 

До того ж, я розумію, що це і робота політичних консультантів: якщо завтра щось не буде виходити в економіці, краще організувати атаку на Порошенка. Це означає справа на замовлення, а я цього не боюся. 
0

Богдан Бо

Богдан Бо

Велике інтерв'ю з Петром Порошенком ч.3

У другій частині читайте про відносини Порошенка із Медведчуком, справу Гладковського та про те, як Порошенко бачить себе через 10 років. 

Велике інтерв'ю з Петром Порошенком

Петро Порошенко: В мене, на жаль, є за що просити пробачення в Господа

Четвер, 1 серпня 2019

СЕВГІЛЬ МУСАЄВА- sevgil hayretdn qz musaieva
Після виходу першої частини інтерв'ю з Петром Порошенком міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та голова Кабміну Володимир Гройсман, які обидва входили до так званої "стратегічної сімки" при АП, звинуватили п'ятого президента у брехні та в тому, що він заважав реалізувати всі їхні задуми.

Ця реакція ще вчорашніх союзників стала хорошою ілюстрацією законів української влади. Врешті, як і рівня політичної культури. Але залишимо це на розсуд найближчої історії.

Ми очікуємо, що "ображені" з'являться і після публікації цієї частини нашої розмови. 

Але її цінність "Українська правда" бачить в іншому. Порошенко вперше розмірковує над своїми помилками та про те, що, зрештою, можна було зробити по-іншому, якби в нього знову з'явилась така можливість. Говорить про своє місце в підручнику історії та про те, як бачить себе за 10 років.

Можливо, ця розмова чимось допоможе, а від чогось зупинить тих, кому час і суспільство надали ще один історичний шанс.

"В мене була низка дуже вдалих призначень, які не подобаються суспільству... Крім Данилюка"
– Питання більш філософське. Ще на початку 2018 року електоральні заміри показували, що у вас антирейтинг близько 50%. Деякі люди, навіть у вашому офісі, казали, що, можливо, краще готувати правонаступника. Але ви вирішили піти на вибори, зважаючи на цей антирейтинг, який – і ви це знаєте – більш важливий показник, аніж рівень підтримки. Ви визнаєте, що це була помилка?

– Ні. Я мав це зробити… 

Якби я бачив кандидата, який би від нашої команди міг перемогти, я би точно і залюбки запропонував йому участь у кампанії. Не хочу зараз називати жодних прізвищ, але ви можете їх назвати, хто би замість мене міг перемогти на президентських виборах. 

Я наголошую, що жоден з тих, кого б ви назвали, не вийшов би навіть у другий тур. Це перша позиція.

Друга позиція – ті міфічні співробітники Адміністрації. "Українська правда" їх зазвичай називає як джерело інформації. Я наголошую, що вони також стояли на позиції, що ми не вийдемо в другий тур. А ми вийшли! Потім – що ми не наберемо 4,5 млн. голосів. Ми набрали! 

Не треба недооцінювати українців. У нас зараз є хвиля втоми, бо п'ять років були складні. Люди мають право на такий вибір. Але я робив все, щоб захистити Україну й українців від війни. 

Бо економічний розвиток неможливий, інвестиції неможливі, коли вся країна живе в умовах війни. Що таке війна і від чого я намагався захистити?

Була мобілізація, пам'ятаєте, в народному господарстві забирали автомобілі, техніку, решту – ми це зупинили, бо неможливо залучити інвестиції, коли завтра приходить воєнком і забирає в тебе людей з виробництва. 

Це був мій вибір. Він був непростий.

Севгіль: Скільки ви втратили свого рейтингу на скандалі з Гладковським?

Порошенко: Не знаю, але втратили. Це болюче особливо в зв'язку з тим, що я не маю до цього абсолютно ніякого відношення. Від слова "зовсім"

Були позиції по воєнному стану, коли була агресія проти нас в Керченській протоці. І ті говорили "та що ви звертаєте увагу?!". Вибачте, це був акт агресії. Це було визнано міжнародним трибуналом. Це було визнано рішенням Ради безпеки. Моряки до сих пір знаходяться в полоні. І я діяв в межах повноважень президента. 

По решті позицій – слухайте, 6% ВВП ми направили в сектор оборони і безпеки. Уявіть собі, щоб цих відсотків було не 6, а 1,5%. А 5% перед виборами ми би направили на купівлю голосів. Умовно кажучи, на дотацію тарифів до виборів. Але ми на це не пішли.

– Ви говорите про армію, про 6% оборонного бюджету, але як це все може існувати з розбудовою президентської вертикалі в оборонному секторі, про яку писала "Українська правда" (я показую Порошенку роздрукований матеріал, в якому йдеться про призначення близьких до нього людей, які очолили оборонні підприємства за часів його президентства), і тією корупцією в "Укроборонпромі", яку виявили журналісти під час виборів?

– Прошу, благаю, обов'язково проконтролюйте це! Порошенко вже 100 днів не президент. Там працює велика кількість людей. Я перший приєднаюся до вас з тим, щоб притягти до відповідальності, якщо це виправдається. 

Поки що це інформаційний шум. Я не збираюся їх виправдовувати. Навпаки будь-яка спроба заробити на армії є неприйнятною. Я маю право це говорити, тому що я на армію потратив сотні мільйонів своїх грошей.

– Але навіщо було призначати свого бізнес-партнера, Олега Гладковського, заступником секретаря РНБО?

– Тому що я був переконаний в тому, що його управлінські якості дозволять швидко виконати поставлені під час війни завдання – переведення на тризмінний режим підприємства "Укроборонпрому". І вони були виконані.

Я ще раз хочу наголосити, якщо у вас є будь-які підстави говорити про те, що було порушено законодавство, будь ласка – в суд. 

–  Наступного дня після виходу сюжету від Адміністрації президента не було реакції. Гладковського ви звільнили лише через тиждень…

– Я не відповідаю за реакцію. Я відповідаю за те, що я можу зробити. Я нікого не виправдовую. Тиждень, який пішов на звільнення Гладковського, був зайнятий перевіркою інформації. 

Є сюжет. Ти маєш звернутися до прокуратури, до НАБУ, до військової прокуратури, до СБУ – прошу підтвердити.

– Ви визнаєте, що це була помилка?

– Кадрова? Звичайно, якщо я його звільнив, то звільненням я її і виправляв.

– Скільки ви втратили свого рейтингу на цьому скандалі?

– Не знаю, але втратили. Це болюче особливо в зв'язку з тим, що я не маю до цього абсолютно ніякого відношення. Від слова "зовсім".

– Але ваша відповідальність в тому, що ви призначили свого бізнес-партнера у РНБО.

– В чому? Доведена його вина? Буде доведена, будь ласка! Висоцький казав, що порядок забезпечується не відсутністю крадіїв, а здатністю влади їх ліквідовувати, чи як він сказав? 

Є помилки? Є. Але позиція така, що у нас дії мають бути ефективними. Людина, в незалежності від того, чи вона близька, чи не близька до президента, якщо він скоїв помилку або злочин, то помилка – звільнення, злочин – в'язниця. В цьому полягає принцип. 

А ви кажете "ви помилялися"? Так, бачите. Але в мене була низка дуже вдалих призначень, які також не подобаються суспільству.

– Наприклад?

– Гонтарєва. Тільки ледачий не кидав у мене каміння за Гонтарєву. Тільки за Гонтарєву пан Коломойський почав атакувати мене по своєму телебаченню. 

– Атакувати він почав раніше. 

– Але збільшив атаки. І я зараз стверджую, що все, що робила пані Гонтарєва, вона робила на користь України з високим професійним рівнем, з нульовою толерантністю до корупції. Ніколи ще в нас не було такого голови НБУ, який би відновив функціонування фінансово-банківської системи. 

Так, це я запропонував. Вона пішла. Але добре слово сказати… Ви згадайте, що у нас на сьогоднішній день у фінансово-банківській системі були вичищені авгієві конюшні, значно зросли перерахування в державний бюджет, відмінності між доходами і видатками НБУ. Плеяда міністрів фінансів, крім Данилюка.

– Чому ви так його виділяєте?

– Тому що він не витримав цієї позиції. 

Але і Наталка Яресько – я пишаюся тим, що вона зробила. Країна була банкрутом. І ефективна взаємодія Яресько і Гонтарєвої врятувала країну. 

Да, я для цього робив максимум можливого. Про це ніхто не говорить. І Маркарова зараз. Це з їхньої плеяди. Я вважаю, що ті виклики, які стояли перед державою, вони були значно складніші, ніж зараз. 

– Ви підтримуєте зараз стосунки з Гладковським?

– Ні. Я ж сказав вам і підтверджую це зараз: я в останній раз бачив його на засіданні РНБО, де я його звільнив. І по телефону не спілкувався.

– Наскільки я розумію, у вас були дружні стосунки. Вони закінчилися?

– У мене немає потреби. Він має пояснити суспільству, що там трапилось. 

Ще раз хочу наголосити, якщо у вас є претензії, передайте їх в суд і притягніть до відповідальності. Я вважаю, що це неприпустимо, коли 8 місяців йдуть одні розмови без будь-яких справ у суді. 

Це означає тільки одне – або чогось не було, або це було використано як технологія. Все. 

Порошенко про Медведчука:
Порошенко: Моя позиція наступна. Вплив Медведчука посилився після того, як Порошенко не виграв президентські вибори. Це, на жаль, констатація факту

– Між тим, і зараз вже три місяці після виборів, ви залишаєтеся лідером антипатій українців за останніми соціологічними дослідженнями.

– Я людина, яка ці п'ять років не боролася за рейтинги, бо це зовсім різні речі. Кажуть, що політик бореться за рейтинг, а державний діяч бореться за те, щоб змінити державу. Я точно відношу себе до державних діячів. 

Бо якби я кожен свій крок вимірював лайками в ФБ або відсотками рейтинга, жодна з реформ не пройшла б. Жодна! Бо більшість реформ є непопулярні. І це є та ціна. 

Якби перед паном Зеленським зараз стояла Україна 2014 року…

– Ви думаєте, що причина лише в цьому? Лише в реформах?

– Чому лише? Я вам намагаюся пояснити свою позицію. Ви намагаєтесь причепити мені комплекс вини. Якщо вам для інтерв'ю дуже потрібно, щоб Порошенко що-небудь знайшов і сказав, що я винен, то, Севгіль, я винен.

– В чому?

– В комунікаційній політиці. Це було слабке місце. 

В тому, що ми не захистилися від російської інформаційної агресії. Це було слабке місце. 

В тому, що ми не захистилися і ви не захистилися від фейкових новин. Бо у нас не існувало механізму, ми були не готові до того, що Росія буде використовувати демократичні інструменти для боротьби проти демократії. 

Я винен. Бо на мені лежало питання безпеки. Я вам сказав, що у мене були помилки і були успіхи в кадровій політиці. Але якщо брати те, що зроблено, то я пишаюся тим, що зроблено, незважаючи на помилки.

Порошенко: Я маю певні підстави стверджувати, що власник 112 не змінився. Незалежно від того, чи він оформлювався на якогось німця, чи на іншу людину, він належить зараз кому? Путіну де-факто. І рішення приймає хто? Путін, якщо ви не знали
"Медведчук при мені голову не міг підняти" 
– Ви почали казати про російську інформаційну агресію. Я не можу не поставити питання про Віктора Медведчука.

– Прошу.

– Саме за час вашого президентства Віктор Медведчук став одним із найпотужніших гравців у внутрішній політиці.

– Вельмишановна… 

– Без вашої підтримки цього би не сталося.

– Пані Севгіль. Я з дуже високою повагою ставлюся до вас як до журналіста. Я дуже шаную вас, щоб допустити на мить, що ви повірили, що був період, будь-який в українській історії, коли Медведчук не мав ролі і впливу. Наголошую на тому, що це було в кожен з років країни.

– Але зараз він має представництво в 13% в парламенті. І в нього не було такої кількості бізнес-інтересів тут...

– Браво, тільки при Порошенку він цього не мав. При Порошенку він навіть не балотувався! При Порошенку він навіть не намагався забезпечити такий вплив на інформаційні канали!

– Ну, як це? Петро Олексійович, він придбав канали під час вашого президентства.

– Які?

– 112, NewsOne.

– А кому належав 112? У кого він його придбав? Може, я якось заплутався? Можна я вам розкажу, кому належав 112, якщо ви не знаєте? 

Я маю певні підстави стверджувати, що власник 112 не змінився. Незалежно від того, чи він оформлювався на якогось німця, чи на іншу людину він належить зараз кому? Путіну де-факто. І рішення приймає хто? Путін, якщо ви не знали. І раніше рішення приймав Путін. Бо Янукович приїхав в Москву з каналом на блюдечку.

– Чому ви не могли протидіяти Медведчуку?

– А чому я не міг протидіяти? Медведчук при мені голову не міг підняти! Вибачте, будь ласка…

– Дивіться, я вам хочу показати доповідь, яку ми готували по пану Медведчуку (показую роздрукований файл, у якому йдеться про проекти в яких в Україні задіяний Медведчук): Медведчук і ринок вугілля. Це розслідування "Української правди", до речі. Медведчук і ринок дизельного палива. Медведчук і ринок скрапленого газу.

– Ви так добре підготувалися, дайте мені можливість відповісти. З 112 ми розібралися, що у нас не відбулося зміни власника? Просто подумайте і признайте. NewsOne кому належить? Ви про роль Азарова на NewsOne не чули? Що створений за гроші Азарова? Де зараз Азаров?

– Колишні поплічники Януковича майже всі у Москві.

– Тобто кому належав NewsOne? Азарову. А зараз де-факто кому належить NewsOne? Путіну. А до цього…

Тобто у нас змінилася власність при Порошенку? Ні, я наголошую. 

Тепер, я декілька разів виходив в парламент з пропозицією – друзі мої, давайте ми дамо Нацраді право забирати ліцензії негайно при підозрі, що канал належить країні-агресору. Ні. 

Компромісом була постанова Верховної Ради без будь-яких законних механізмів її реалізувати. Бо не можна запроваджувати санкції проти українських фізичних осіб. Закон забороняє. 

А от що зробилося зараз після виборів? Був придбаний канал ЗІК. А кому належав ЗІК? Точно не Януковичу. А кому належав? Пану Петру Димінському. От тут це відбулося вже після президентських виборів. Перехід права власності каналу, який має вплив на Західну Україну і достатньо серйозний. Кому? Путіну. 

Медведчука немає, є Путін. А Медведчук є його представником. І при Порошенку Медведчук 13% не набирав. А зараз набрав. При моєму президентстві він не набирав.

Порошенко:
Порошенко: Моя жадібність – це імідж, який намагаються створити. Я на жадібність намагаюся відповісти наступним. Ви уявляєте, що я витратив 2 мільярди гривень своїх власних грошей на армію?

– Медведчук за часів вашого президентства зміг встановити свій бізнес на ринку дизельного палива, на ринку скрапленого газу… Все це відбувалося завдяки вашій добрій волі...

– ...Ви компетенцію президента знаєте?

– ...в тому числі завдяки СБУ, голову якої призначає саме президент, і конкретному заступнику пана Грицака, одіозному Павлу Демчині.

– З вашого дозволу. Ринок скрапленого газу. Було потужне розслідування пана Лещенка і "Української правди". Там дійсно були дії СБУ. Мені про них відомо.

– Чому тоді не було звільнено пана Демчину?

– Мені про них відомо. Більше того, сказали, що там прямі інтереси Порошенка, на ринку скрапленого газу. 

По-перше, я стверджую, що це нісенітниця, повна. Я не знаю щодо Медведчука, але про мій вплив так точно. Я вам гарантую, якщо ви надасте будь-які докази того, що на ринку скрапленого газу були хоч якісь позиції Порошенка, я це подарую "Українській правді".

– Що подаруєте? Скраплений газ, дизельне паливо?

– Будь-що, що ви знайдете. От все, що ви знайдете по скрапленому газу, запишіть, я вам подарую. Бо це нісенітниця і брехня. Друзі мої, знаходьте…

Моя позиція наступна. Вплив Медведчука посилився після того, як Порошенко не виграв президентські вибори. Це, на жаль, констатація факту.

– Чомусь він зараз не приїздить до Адміністрації президента.

– Запитайте, коли ми в останній раз бачилися з Медведчуком.

– Цікаво, так?

– Останній раз це було вісім місяців тому, коли ми обговорювали полонених. Перед поїздкою Медведчука в Тристоронню контактну групу. Я стверджую, що предметом моїх зустрічей з Медведчуком була виключно діяльність Тристоронньої контактної групи, полонені, а також передача пропозицій української сторони Путіну. 

Тому що я телефонних переговорів з Путіним за останній час не мав, і єдине, що йому могли передавати, ось це. Інших предметів у нас не було. Точно.

– Перед першим туром виборів пан Медведчук та пан Бойко поїхали до Москви і вели з керівником Газпрому Міллером газові перемовини. І вони безперешкодно повернулися до країни. Багато хто тоді чекав більш жорсткої реакції. Зокрема, їхнього арешту.

– Гарна ідея, фантастична. Тільки президент не заарештовує.

– Це я чудово розумію. Але є СБУ.

– У нас заарештовує не СБУ, а суд. І це є особливості демократичної держави. Я був обраний президентом України не для того, щоб заарештовувати. Бо для цього є інші органи. 

Якщо ви вважаєте, що функція президента – заарештовувати, і це виправдовується або пояснюється запитом суспільства, то це не запит на справедливість. Це запит на помсту. 

Звичайно, що ми могли би робити багато речей, але це точно не відповідальність президента. Це відповідальність слідчих органів, прокуратури, НАБУ і інших. Я ніколи не подзвонив, нікому не сказав за всю свою каденцію, я навіть не уявляю собі це "візьми і заарештуй". І пишаюся цим.

– Навіть у справі Корбана?

– По всіх. Не було кому дзвонити.

– Судді Чаусу, який вів судовий процес над Корбаном, від вас не дзвонили?

– Хто це такий?

– Суддя, якого НАБУ звинувачує у хабарі в 150 тисяч доларів, судді, який вів судовий процес над Корбаном, а потім втік до Молдови.

– Він мені не цікавий. Послухайте, будь ласка! Я ніколи в житті не бачив, не чув, не дзвонив, не спілкувався з паном Чаусом. Не знаю його, на щастя. Думаю, що й не буду знати. Від слова "зовсім". Це просто відповідь на всі ці питання. 

Ніколи в житті я цього пана не знав, не зустрічався, не говорив по телефону, не переписувався і не знав його імені до тих пір, поки воно не з'явилося в газетах. Крапка.

– Тобто це плід хворої уяви колишнього керівника Вінницької поліції, що співробітники УДО допомагали реалізувати втечу Чауса до Молдови?

– Я не знаю, хто що каже. Я наголошую, дивлячись вам в очі, ніколи в житті я не бачив, не спілкувався, не телефонував, не переписувався – ніяк з паном Чаусом. А далі ви вже на всі ці речі будете шукати…

– Складно з вами, Петро Олексійович...

– Чому?! Навпаки легко.

– Що б ви зробили по-іншому, якби у вас була можливість щось виправити?

– Багато чого.

– Наприклад?

– Реформи би по-іншому проводив. Парламентські вибори в 2014 році по-іншому організував би. Комунікаційну стратегію вибудував би по-іншому. Кадрову політику вистроїв би по-іншому

"Я став сильнішим, досвідченішим, мудрішим... Я дуже постарів, бо це не легкий хліб – бути президентом"
– Я би вас хотіла більше про філософські речі запитати. Перед інтерв'ю я дивилася ваш виступ на ТЕDх в Івано-Франківську, листопад 2013 року, напередодні всіх подій Майдану. Там було чудове запитання: що потрібно Україні і хто винен? Ви можете зараз сказати коротко, що потрібно Україні зараз і хто винен в тому, що сталося?

– Слухайте, хто винен, хто не винен, дає свою оцінку народ і історія. Я пропоную, що нам трохи зарано говорити про це. Якщо ми маємо говорити про каяття, то я точно буду каятися. Але не журналістам. 

Якщо ви задасте питання – було більше успіхів чи прорахунків, то очевидно, що більше успіхів. І за це я дякую кожному з 4,5 млн. українців, які за мене проголосували. Я дякую кожному, повірте мені, ми це не організовували, хто прийшов на Банкову 22 квітня і подякував. Я не дуже така емоційна людина, але це було дещо.

– Ви знаєте, що сказав Петро Порошенко у 2013 році на запитання хто винен?

– Нагадайте.

– В усьому винна корумпована, непрозора, неефективна, нечесна і дуже часто неукраїнська влада. Що ви можете сказати Петру Порошенку зразка 2013 року, коли самі пройшли через владу і займали найвищу посаду в державі? Це так чи ні?

– Моя позиція наступна. Значна кількість джерел, в тому числі корупції, протягом цих п'яти років були знищені. Зараз це дуже непопулярно і не модно говорити. 

Основна корупція – це була корупція при відшкодуванні ПДВ. Я пишаюся тим, що в тому числі Петро Порошенко, за прийнятими законами, де я ставив підпис, ми цю ситуацію переломили. 

Одним з джерел корупції був НАК "Нафтогаз". Зараз він чесний. Я пишаюся, що ми не просто забезпечили енергонезалежність нашої держави, ми вигнали всіх корупціонерів з НАК "Нафтогазу"…

– І в облгазах?

– В облгазах ще залишилося, а НАК "Нафтогаз" став прибутковим, став прозорим. Він вперше пройшов аудит, я цим пишаюся. 

Я пишаюся тим, що банківській сфері ми додали величезну кількість прозорості й порядку, системності. Людські гроші в банківській сфері захищені. 

Я пишаюся тим, що наш "Волонтерський десант" подолав значну частину корупції в армії. Я думаю, що це досягнення. 

Я би дуже хотів, дуже розраховував би на те, що символ корупції – міліція і ДАІ – запровадженням патрульної поліції ми також зробили кроки по очищенню. 

Я так можу говорити вам дуже і дуже багато... 

Я пишаюся тим, що ми створили антикорупційну інфраструктуру і зробили її незалежною від президента. І Спеціалізована антикорупційна прокуратура, і НАБУ, і антикорупційний суд.

– Ви так само тоді у 2013 році сказали, що зміни починаються з себе. Ви за ці п'ять років сильно змінилися?

– Кардинально.

– Можете порівняти, в чому саме?

– Я став сильнішим, досвідченішим, мудрішим, принаймні на те претендую. Я дуже постарів, бо це не легкий хліб – бути президентом. Але для чоловіка це не страшно. 

І ще я пишаюся кожним з п'яти років мого президентства. Бо я пишаюся Україною. Я пишаюся тим, що нам всім разом, в тому числі вам, Севгіль, вдалося зробити. Ми змінили Україну. 

Я пишаюся, що ми її зберегли, бо ставало питання про її існування. Я пишаюся, що країна кардинально інша. Але оскільки формат інтерв'ю передбачав, що я мав визнавати цілу низку помилок, я кажу, що в мене, на жаль, є за що просити пробачення в Господа.

Сьогодні я набагато більше люблю Україну. І країна змінилася. Вона дуже змінилася.

– В гіршу сторону чи кращу?

– В іншу. Щось змінилося на краще. Я пишаюся, що я до цього маю відношення. Щось змінилося в гіршу сторону. 

Що зараз відбувається? Зараз відбувається реванш. Причому реванш не тільки Медведчука, Путіна. Реванш не тільки з незрозумілою для мене мотивацією, з якою інколи йдуть представники команди Зеленського. А реванш… 

Дехто вважає за можливе зараз помститися за свої поразки під час Революції Гідності. Нам треба як можна скоріше відійти від цього. Об'єднати країну. Це надзвичайно небезпечно.

Порошенко: Якби я бачив кандидата, який би від нашої команди міг перемогти, я би точно і залюбки запропонував йому участь у кампанії. Не хочу зараз називати жодних прізвищ, але ви можете їх назвати, хто би замість мене міг перемогти на президентських виборах. 
Я наголошую, що жоден з тих, кого б ви назвали, не вийшов би навіть у другий тур.

"Я особисто сів і писав текст Мінських угод. Разом з Меркель"
– Що б ви зробили по-іншому, якби у вас була можливість щось виправити?

– Багато чого.

– Наприклад?

– Реформи би по-іншому проводив. Парламентські вибори в 2014 році по-іншому організував би. Комунікаційну стратегію вибудував би по-іншому. Кадрову політику вистроїв би по-іншому.

– У вас не було такого враження, що за ці п'ять років, коли ви були президентом, ви існували в бульбашці і не розуміли, що відбувається в країні?

– Ні, точно ні. Я настільки інформаційно перенасичений, що я точно розумію все, що відбувалося в країні. Інша справа, що можливості реагування на це…

Я наголошую, що у мене після парламентських виборів було лише 22% і в мене точно не було більшості. І кожне рішення проходило через надзвичайно складні переговори. Третина рішень не була реалізована через це. 

Те, що вдалося зробити, не маючи вирішального впливу на коаліцію, це диво. Порівнювати це зараз не зовсім коректно. 

В перші мої дні на посаді президента від 22 до 100 українських бійців щодня віддавали свої життя. Нікому не раджу пройти через це і розуміти, як важко з цим жити. Про який рейтинг ви говорите, коли в країні таке відбувається?

– Яке найскладніше рішення ви приймали за ці п'ять років?

– Я багато рішень приймав.

– Найскладніше. Що запам'яталося найбільше?

– Я не хочу повертатися до якихось негативних речей. Властивість моя, моєї пам'яті, що в пам'яті залишається позитивне. Але є речі, які я вважаю дуже світлими свого часу.

– Давайте пригадаємо Іловайськ, наприклад?

– Хочете про це поговорити? Відійдіть від кліше, що Іловайськ – це є програш українців. Сприймайте, будь ласка, Іловайськ як початок російської агресії.

– Я це чудово усвідомлюю.

– Якби не було агресії, то ситуація розгорталася б зовсім по-іншому. Я не хочу нікого звинувачувати, ні тих, хто відмовлявся виконувати накази головнокомандувача Муженка, чи тих, хто свого часу не зробили рішень… За це заплачена велика ціна. Але причиною стала російська агресія. 

Наша відповідь на це була знаєте яка, коли ми не мали військ?

– Прохання про коридор, а потім Мінські домовленості.

– 5 вересня... скоро буде п'ятиріччя. Воно вирішувалося не в Мінську. 5 вересня вирішувалося в Уельсі, Кардіффі на саміті НАТО. Я про це вперше кажу. Це було чудо, диво. 

Ніхто не вірив тут у нас, коли я їхав на саміт НАТО, що нам вдасться підписати і зупинити російський наступ. 

Ми застосовували час, відколи почали діяти Мінські домовленості… Чому Мінські домовленості почали діяти не з 12 години ночі, не з десятої, не з дванадцятої години дня, а з вісімнадцятої? Знаєте чому? Тому що десантники 95-ї і 79-ї під керівництвом Муженка і Забродського мали повернутися з рейду. 

Якби не було цього рейду, то, можливо, і Мінська би не було. Бо вони не розуміли, які у нас сили в тилу, і постійно отримували інформацію про те, що підрозділи російської армії ведуть бої з невідомо звідки з'явившимися українськими десантниками. На 18 годину вони вийшли за лінію зіткнення і вступив у дію Мінськ.

Коли ми говоримо про Іловайськ чи про Дебальцеве, дайте собі звіт, що там були тільки російські солдати. І скажіть правду про це суспільству. Бо я точно нікому не побажаю провести таку ніч, коли наші почали виходити з Дебальцеве, а на ФБ (Семена) Семенченка було оприлюднено детальний маршрут виходу. 

Жах! Бо вскрили "цілком таємний" наказ про вихід, передали Семенченку і той виставив на ФБ. І ти сидиш і думаєш – ну, як?! 

І треба зараз вночі, без засобів зв'язку, бо повне радіомовчання, змінювати маршрути для того, щоб врятувати людей. Це важко. Тут в Бога повіриш.

Якщо згадати, з чого ми почали, через що пройшли, і хтось буде мати сміливість сказати, що це є поразка, я точно з цим не погоджуся. 

Наголошую, що ми зруйнували план Путіна, як би банально це не звучало, знищити Україну, наказати нас за Революцію Гідності. Ми маємо зараз іншу державу. 

Порошенко: Що зараз відбувається? Зараз відбувається реванш. Причому реванш не тільки Медведчука, Путіна. Реванш не тільки з незрозумілою для мене мотивацією, з якою інколи йдуть представники команди Зеленського. А реванш… 
Дехто вважає за можливе зараз помститися за свої поразки під час Революції Гідності.

–  Як думаєте, що про вас напишуть у підручниках історії?

– Давайте поговоримо про це через два-три роки. Я переконаний, що у вас буде інша думка. А ви як думаєте, про що напишуть?

– Не знаю. Чого би вам хотілося? Пам'ятаєте, як це питання свого часу поставило в глухий кут вашого попередника Віктора Януковича. Він розгубився.

– Я вам хочу сказати, що я не розгублюся. Я твердо переконаний, що це є одні з найкращих років країни. Не найкращих з точки зору життя. Життя жахливе. Це один з найважчих періодів у сучасній історії України. 

Ми не можемо легко переносити втрату Криму. Ми не можемо легко переносити агресію на Донбасі. Ми не можемо легко переносити кардинальну перебудову економіки, коли 6% ВВП змушені витрачати на війну. 

Багато речей ми зробили вперше. Конкурси на посади державних службовців – вся громадськість України плескала. Ми залучили велику кількість молоді в ті роки, щоб вони взяли участь в державному управлінні.

У когось получилося, у когось ні. Але можливості для того, щоб прийти і разом з нами будувати Україну, були в усіх. 

Але я абсолютно спокійно, чесно дивлюся в очі щодо місця в історії Петра Порошенка. Поговоримо про це, коли прийде час.

– Я переконана, що людське життя – це шлях, який допомагає нам стати кращою версією себе і позбавитися якихось своїх поганих рис, проявів, постійна робота над собою. Ви знаєте свої погані риси? І як їх змінили ці роки президентства?

– Знаю.

– Можете назвати?

– Ні. (Сміється) Хочу бути з вами щирим. Інтерв'ю – це не сповідь. Але я готовий до цього, бо я ходжу на сповідь. Чесно розказую всі свої погані риси.

– Коли ви програли вибори, один відомий та поважний, що рідкість, український політик мені у приватній розмові сказав: "Порошенко – фантастичний дипломат, міжнародник із глобальним баченням. Але при цьому йому властивий якийсь мікроменеджмент, фіксованість на деталях, а ще, вибачте, але жадібність, які його і погубили"...

– Точно ні. Це імідж, який намагаються створити. Я на жадібність намагаюся відповісти наступним. Ви уявляєте, що я витратив 2 мільярди гривень своїх власних грошей на армію?

– А мікроменеджмент?

– Давайте крок за кроком. Коли хтось каже, що Порошенко жадібний…

Я не роздаю грошей, бо кожна копійка дісталася мені важкою роботою. Я ні в кого не залучаю гроші, в тому числі обидві кампанії я провів сам. 

Запитайте Сили повітряної оборони, які я облаштував разом з моїми партнерами по "Рошену". Запитайте 3-й чи 8-й полк спецназу, запитайте про антиснайперські комплекси. Бо як тільки в них появилися антиснайперські комплекси, набагато зменшилася кількість російських снайперів.

Зараз, звичайно, я менше даю армії, тому що армія забезпечена. Але благодійні програми не закінчуються, це не тема цього інтерв'ю.

А мікроменеджмент? Візьміть питання томосу. Кому ти це доручиш? Про який мікроменеджмент йдеться, коли ні Епіфанія, ні Філарета, нікого не приймають і переговори не ведуть? 

Кому з своїх помічників ти поручиш, коли рішення приймає виключно Синод? Кому, коли за тобою стоїть зібрати всіх ієрархів? Можливо, проти їхніх інтересів, щоб було підписано звернення. Кому ти доручиш, коли треба було готувати…

Я особисто сів і писав текст Мінських угод. Разом з Меркель. Тоді і в Меркель є мікроменеджмент, бо ми удвох писали. Такі слова, що от є мікроменеджмент… У чому?

Якщо говорити про якусь свою принципову позицію, то не помиляється той, хто нічого не робить. Я багато зробив, можливо, багато помилявся. Але я щиро прагнув, прагну і буду прагнути успіху моєї держави. Те, що це стало моїм першим пріоритетом за останні п'ять років, це головна зміна, яка відбулася. Україна і родина.

– Ви зрозуміли це, коли втратили цю можливість?

– Я ніколи не відчуваю, що я втратив цю можливість. Особливо це надихає, коли ти проїхав всю Україну. Як мінімум, ми можемо зараз говорити від 1 мільйона 100 з чимось тисяч до 4 мільйонів людей пов'язують надії України зі мною. Це дуже заряджає.

– Петро Порошенко через 10 років. Яким ви себе бачите?

– Я би дуже хотів, щоб я був живий. 

І мріяв би, щоб я завершував свою каденцію депутата Європейського 
0

Богдан Бо

Богдан Бо

Партія "Європейська солідарність" розпочинає діяльність

З'їзд Партії "Європейська солідарність" 31 травня 2019 р.

Партія "Європейська солідарність", яка раніше називалась "Блок Петра Порошенка" провела свій перший з'їзд у п'ятницю, на якому обрала нового голову партії. Ним став колишній президент Петро Порошенко.

Попередній лідер партії — мер Києва Віталій Кличко заявляв про бажання піти з посади ще у 2016 році.

Порошенко

Петро Порошенко був почесним головою партії, але донедавна не був офіційно її членом, оскільки обіймав посаду президента.

Вчора ж він офіційно отримав партійний квиток оновленої "Європейської Солідарності".

Порошенко у своєму виступі подякував команді й нагадав про успіхи, яких досяг за п'ять років президентства, а також додав, що у 2014 році не було так багато охочих стати верховним головнокомандувачем.

"Нам вдалося забезпечити фундаментальні зміни, але в більшості вони не стали незворотними... Тому у Москві намагаються перетворити наш рух у тупцювання на місці... Ми єдина політична сила, яка здатна забезпечити продовження цього руху і захистити ті надбання, які були протягом п'яти років", — сказав екс-президент.

Він відзначив, що партія йде на вибори, аби не допустити "російського реваншу".

"Наша партія йде на вибори, хоча вони оголошені з грубим порушенням Конституції", — сказав Петро Порошенко.

"Ми не йдемо, щоб бути в опозиції, йдемо, щоб перемагати та брати владу".

Петро Порошенко на з'їзд прийшов разом із дружиноюImage captionПетро Порошенко на з'їзд прийшов разом із дружиною

Екс-президент підкреслив, що за результатами виборів важливо не допустити "однопартійноі більшості і уряду", оскільки це може бути загрозою демократії.

Голова Верховної Ради Андрій Парубій також був присутній на з'їзді.

"Я йду на вибори з командою однодумців", - сказав спікер і додав: "Ми стоімо під прапорами європейськоі солідарності".

За даними джерел BBC, він може увійти до виборчого списку партії.

На з'їзді не представили кандидатів у парламентарі від партії — для цього планують провести окремий з'їзд. За попередньою інформацією, списки кандидатів представлять 10 червня.

4 червня мають відбутися публічні праймеріз на потрапляння у список кандидатів від "Європейської Солідарності".

"Путін - маніяк"

Відкрила з'їзд перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко.

Вона визнала, що команда допускала помилки під час президентської передвиборчої компанії й готова їх виправляти.

"Зараз новообрана команда, її голоси запитують у суспільства: ви що думаєте, що Путін маніяк? Так, я думаю, що Путін маніяк", — сказала віце-спікер.

За словами пані Геращенко, президент Росії Володимир Путін хотів розділити Україну, створивши "Новоросію", але у нього не вийшло.

Геращенко

"Я вважаю, що ключовий виклик, який стоїть сьогодні перед Порошенком і його командою, яка зібралася в цій залі — зупинити Малоросію", — сказала перший віце-спікер.

За її словами, Малоросія означає намагання "вбити нашу національну ідею".

"Я не хочу бути частиною Малоросії... Малоросія нічим не відрізняється від Новоросії, тільки завойовувати її будуть не танками, не градами, а "п'ятою колоною" та іншими гібридними методами", - заявила вона.

Пані Геращенко підкреслила, що гарантія сильної й незалежної України — членство у НАТО та Європейському Союзі.

"Україна має стати членом ЄС і НАТО і саме це є ключова мета оновленої партії "Європейська Солідарність", — сказала вона.

"Європейська СолідарністьImage captionПартія Блок Петра Порошенка "Солідарність" змінила назву на "Європейська Солідарність" лише тиждень тому

Керівник виборчого штабу партії заступник голови фракції БПП у парламенті Сергій Березенко заявив, що не буде у списку партії.

"Ви мене не побачите у виборчому списку "Європейської солідарності". Можливе балотування у 205 окрузі я зараз не обговорюю, я керівник виборчого штабу партії", - сказав пан Березенко журналістам.

0

Богдан Бо

Богдан Бо

Порошенко отримав членський квиток партії "ЄС"

Порошенко отримав членський квиток партії 
"Європейська солідарність"

Порошенко отримав членський квиток партії "Європейська солідарність"

Петро Порошенко

КИЇВ. 30 травня. УНН. П'ятий президент України Петро Порошенко отримав членський квиток партії "Європейська солідарність" (перейменована партія "Блок Петра Порошенка "Солідарність"). Про це він повідомив у Facebook, передає УНН.

"Приєднався до нашої партії Європейська солідарність! Сьогодні написав заяву і отримав членський квиток", - написав Порошенко, номер його партійного квитка "Європейської солідарності" - 52025.

Як повідомляв УНН, Президент України Володимир Зеленський розпустив Верховну Раду та призначив позачергові вибори до парламенту на 21 липня.

Партія та блоки вже почали активну підготовку до участі у виборах. Зокрема, партія "Солідарність" отримала назву "Європейська солідарність". Також про участь у виборах заявив співак Святослав Вакарчук, який поведе на вибори партію "Голос". Партія "Слуга Народу" вже оголосила набір кандидатів у депутати в мажоритарних округах.

Також нагадаємо, що співачка Ольга Полякова оголосила про створення жіночої партії, проте брати участь у позачергових парламентських виборах поки не має наміру.

Джерело: УНН

0

Богдан Бо

Богдан Бо

Петро і Марина Порошенки вшанували жертви політичних репресій

Президент України разом з дружиною вшанували пам’ять жертв політичних репресій у історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили»

19 травня 2019 року - 11:51

Президент України разом з дружиною вшанували пам’ять жертв політичних репресій у історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили»

У День пам’яті жертв політичних репресій Президент України Петро Порошенко разом з дружиною Мариною  Порошенко вшанували пам'ять тисяч загиблих у часи репресій. Глава держави з дружиною взяли участь у заходах на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».

Президентське подружжя поклало квіти до Братської могили та вшанувало пам’ять загиблих. Також до Братської могили було встановлено вінок квітів зі стрічкою національних кольорів України.

Петро та Марина Порошенки також  встановили лампади та вшанували пам'ять жертв тоталітаризму біля Центрального монументу меморіалу «Биківнянські могили».

Президент з дружиною також взяли участь у церемонії покладання вінка квітів до Пам’ятного знаку польських поховань.

 

0
Сторінки:
1
…
7
8
9
10
11
12
13
14
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2024.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more