Niech sie wszystko odnowi, odmieni.... O jesieni, jesieni, jesieni ..... Niech sie noca* do glebi przezrocza nowe gwiazdy urodza* czy stocza* , niech sie spelni, co sie nie odstanie, chocby krzywda, chocby bol bez miary, nieslychane dla serca ofiary, gniew czy milosc, zycie czy skonanie, niech sie tylko cos predko odmieni. O jesieni!... jesieni! ... jesieni! Ja chce burzy, zeby we mnie z sila* znowu serce gorzalo i bilo, zeby zycie unioslo mnie cala* i jak trzcine w objeciu lamalo! Nie trzymajcie, nie wchodzcie mi w droge juz sie tyle rozpryslo wedzidel ... Ja chce szczescia i bolu, i skrzydel! i tak dluzej nie moge, nie moge! Niech sie wszystko odnowi, odmieni! ... O jesieni! ... jesieni! ... jesieni.

                                     

Моя чергова обраниця, яка припала мені до душі , після кількох обачень сказала, що таокго як я, ніколи не стрічала, що мій погляд неможливо описати, що я їй сподобався, як тільки прочинив двері бару. А ще вона сказала мені, що ми більше не можемо бачитися, бо вже давно зустрічається з одним хлопцем.Тоді я поцілував її востаннє, і ми розійшлись.
Усе це нагадало мені фієсту, де любов - матадор, а я бик. Не той, що з барсеткою, а той, що з рогами. І щоразу я біжу на червоне, ламаючи все підряд. А матадор тільки те й робить, що діймає мене піками. І в слушну для себе мить він таки втсромить мені в серце гостру шпагу...Але я встану з колін і до останньої краплі крові буду боротися за таке простте й таке бажане щастя

“Порожні” люди не живуть власним внутрішнім щастям, а живляться чужим ззовні. Вони постійно відчувають залежність від когось або від чогось: щось або хтось має мене зробити щасливим. Замість того, щоб розвивати внутрішній світ, вони постійно намагаються когось (або щось) використати для власного задоволення. Внутрішньо постійно відчувають спрагу й незадоволення. Вони переконані в тому, що хтось (або щось) зобов’язаний зробити їх щасливими, бо іншого способу бути щасливим не існує. Коли співіснують двоє таких людей, то вони, відчуваючи внутрішню спрагу й незадоволення, починають взаємно ділитись цими почуттями одне із одним. Кожен розповідає іншому, що той має для нього зробити, але не хоче (а часто й не може) задовольняти іншого (немає щастя, щоб ним ділитись). Наростає роздратування, гнів та інші подібні почуття та переживання. Так як такі люди вважають, що їхнє щастя знаходиться в близькій людині, вони починають жваво втручатися в особисте життя іншого так, ніби це їхнє власне, намагаючись там всім керувати. Але ніхто не хоче бути рабом. Тому їхнє життя наповнене взаємною боротьбою та сварками.

Вчися знаходити в житті радість -

ось найкращий спосіб привернути щастя. 

 

Б. Франклін

щастя - недосяжне
та коли по обличчі течуть
краплі теплого дощу,
що змивають як сльози
біль втрати, хворобу,
напругу дня, невдачі..... 
дивишся в небо і відчуваєш
ось він - цей момент  щастя

Счастье – верить, когда не верится, И дышать из последних сил, И так просто, по-детски надеяться, Что действительно ты любим.. Счастье – другу отдать последнее, А взамен – ничего не просить.. И без слов попросить прощения. И безудержно сильно любить. Счастье – быть безрассудно искренним, И о сказанном не жалеть, И мечтать о чудесно-немыслимом.. И однажды простить суметь. Счастье – и в сентябре дождливом Найти радужно-солнечный блик… Счастье – сделать кого-то счастливым, Хоть на самый короткий миг.

  

"Товариська розмова про душевний мир" Григорій Сковорода 

Притча (уривки). 

- Люди в житті своїм працюють, метушаться, утаюються, а нащо, багато хто й сам не тямить.   Коли помислити, то в усіх людських затій, скільки їх там тисяч не буває, є один кінець —  радість серця.    Чи ж не для цього вибираємо за нашим смаком товаришів, аби мати задоволення від спілкування з ними; дістаємо високі чини, аби пиха наша від схиляння інших розпалювалася; вигадуємо всілякі напої, страви, закуски для всолодження смаку; вишукуємо всілякі музики, створюючи безліч концертів, менуетів, танців і контратанців для звеселювання слуху; споруджуємо гарні будинки, насаджуємо сади, тчемо золототкані парчі, матерії, вишиваємо їх різними шовками і любими для ока квітами й обвішуємося ними, аби була приємність очам і достатня ніжність тілові; складаємо запахущі спирти, пудри, помади, духи й ними задовольняємо нюх свій.    Одне слово, всіма рахубами(способами), які лише вигадати можемо, намагаємося звеселювати дух наш.  - ....Любі друзі, високі посади, веселе місто, всілякі гриська та розваги і всі ваші витівки безсилі потішити духа і тим вигнати нудьгу, що зволоділа вами.   -.... Ми народилися для справжнього щастя і мандруємо до нього, а життя наше — шлях, що тече, як річка.  -....Не можемо віднайти щастя., тому що не знаємо, в чому воно полягає....  Початок справі - знаття, звідки йде бажання, від бажання - пошук, потім отримуємо результат, ось і задоволеність, тобто те, що отримуємо і що для людини благо.

Премудрості сенс у тому, щоб осмислити, в чому полягає щастя, -.... Чи не легше живитися самим зіллям суворим і мати злагоду й утіху на серці, ніж над розкішним столом сидіти гробом повапненим, повної жеровитої черви, що день і ніч безнастанно гризе душу? Чи не ліпше покрити тіло найзлиденнішою одежиною і з тим мати серце, в ризу спасіння й убрання веселощів одягнуте, ніж носити золототкані шати і тим часом терпіти геєнний вогонь у душі, що бісівською печаллю спопеляє серце?

Яка утіха від cтaтків чи від гарної обстави, коли серце занурене в найтемніший морок невдоволення із прикрашеного палацу, про який пишеться: "Птиця знайде собі дім... заснований-бо є на камені... камінь же — це Христос... коли світ є наш... душа наша, наче птиця, збавиться, і сіть упаде... Хто дасть мені крила?"

Коли хто потрапив у рів чи прірву водяну, повинен думати не про важкоту, а про звільнення. Коли ставиш дім, будуй його для обох частин свого єства — душі і тіла. Коли вдягаєш і прикрашаєш тіло, не забувай і про серце. Дві хлібини, два будинки і дві одежі, два роди всього є, всього є по двоє, через що є дві людини в людині одній, два батька — небесний і земний і два світи — першородний і тимчасовий, і дві натури: божественна і тілесна в усьому-на-всьому..               

Спробуй сказати все і саме зараз. 

Щось нагадала один репортаж про статистику, де відображали країни за ступенем щасливого населення ( оце я загнула). Не пам'ятаю точних даних, лише, що Україна в переліку країн займала одне з останніх мість. Словом, наше населення, за даними досліджень мало не найнещасніше. Давно це було... ще до пандемії.
Так мені стало цікаво, а учасники і.ua щасливі люди? На скільки ви задоволені життям в цей важкий час?

На скільки ви себе вважаєте щасливою людиною? Прошу відповідати чесно і відверто. Можна коментувати.