хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Женщина - как скрипка

.
Как скрипка женщина нежна бывает,
и под смычком умелым чудно запоёт,
на ней лишь виртуоз симфонию сыграет,
а бездарь только струны все порвёт.

Мужская логика и женское начало,
находят долгожданный компромисс,
для женщины одних признаний мало,
сумей исполнить для неё «Каприз».

Тогда ты, как Никколо Паганини,
останешься навечно фаворит,
а если нет, тогда уж извините,
ведь бездарям по жизни не фартит.

Сыграть божественно мелодию любви,
под силу только лучшим скрипачам,
и не позволить лаской до зари,
остыть горячим чувственным губам.
*
Вячеслав Красивов

Его Величество

В ценральный церемониальный зал президентской резиденции распахиваются тяжелые дубовые двери. Входит церемониймейстер.

- Его Величество, повелитель Левобережной и Правобережной Украины. Великий князь крымского пентхауса. Властелин виллы в Италии на 12 покоев. Президент, Владимир Александрович Зеленский!

Церемониймейстер ударяет тамбурмажором об паркет и в зал заплывает Его Величество. Небрежно кивает распластавшейся в книксенах и реверансах челяди из ОП, водружается в роскошный трон. По правую руку от Его Лучезарности восседает Ермак, по левую Арахамия. После едва заметного жеста Ермака, челядь пятясь исчезает в дверном проеме.

- Вова, может хватит уже? Ну в самом деле. – Кислое выражение лица Ермака сменяется очень кислым. – В начале даже прикольно было, но пора уже завязывать с этим цирком.

- Андрюха, ты должен понять, вот с этого, с таких мелочей и начинаются великие перемены. – Гнусавил президент, присматриваясь к подозрительному пятну на горностаевой мантии. – Прошлое должно остаться в прошлом. Мы должны перевернуть календарь… о! Кстати, завтра я календарь переверну и снова третье сентября. Классная шутка? Это я только что сам придумал.

- Главное свежая. – Кислота выражения лица Ермака начала прожигать драпировку стен. – Еще мне не нравится мой титул, Верховный Почесыватель Августейших Чресел. Унизительно как-то.

- Ты слишком серьезный, Борисыч. Напряженный. Не принимай ты все так близко. – Довольно мурчал Зеленский. – Это я еще для Богдана придумал. Он не возражал.

- А ты не мог бы не так часто вспоминать бывшего?

- Ну все, все, проехали. Давай о делах. Как там вчера в Раде все прошло?

В этот момент Арахамия вскакивает со своего места. – Ну все, я пошел. Я же уже не нужен? Я пошел.

- Сядь. – Железным тоном приказывает Ермак.

- Мне надо на узгоджувальну  нараду. Срочно. – Арахамия заметно нервничает.

- Сядь. – Повторяет Ермак, в глазах Арахамии читается обреченность.

- Да, действительно, Давид, расскажи что вы там вчера? – Президент казалось только сейчас заметил главу собственной фракции. – Как всегда полный зал? Там девченки целуют, даже если устал? Рассказывай давай.

- Нечего рассказывать. Ничего нового. Заседали. Обсуждали. – Арахамия пытался выглядеть спокойным, но у него это плохо получалось. – Скука в общем, рутина. Ну так я пошел?

- Рутина говоришь? – Зловеще прошипел Ермак.

- Она самая. Вот например закон про котиков подали. Теперь домашних котиков и собачек нужно регистрировать. Не бесплатно конечно, копеечка в бюджет. Так что работаем. На благо. Так я пошел?

- А ты про Лероса ничего рассказать не хочешь? – Съехидничал Ермак.

- Про Лероса? Про какого? Про Гео? – У Арахамии волосы встали дыбом не только на голове но и на спине и это было заметно. – А что про него рассказывать? Отдохнувший после лета, мне показалось, загорел, или это он по жизни смуглый такой?

- Про его выступление.

- А про это. Мы его выгнали. Все вопрос закрыт, конфликт исчерпан. Ну я пошел?

- Да вали уже, я с тобой потом разберусь. – Не скрывая презрения процедил Ермак и смачно плюнул вслед счастливо удаляющемуся Арахамии.

- Что за выступление? – Оживился президент. – Что он никак не успокоится?

- Критиковал. Обзывался. Нехорошее всякое рассказывал. Про тебя, между прочим.

- Про меня?

- Ну да. Говорил что ты агент ФСБ.

- Я???

- Ну не я же.

- Вот скотина. Что еще?

- Говорил, что ты крышуешь контрабанду, нелегальную торговлю спиртом и наркотой. Про кумовство твое говорил. Про то, что ты все просрал. Что тебя за чресла, которые я между прочим почесываю, олигархи держат. Много чего наговорил.

- Гнида такая. Раздавлю как микроба. И что, по телеку это показывали? В СМИ? В интернетах?

- Нет. Тут все спокойно. Это же никому не интересно. Да и не поверит никто.

- Думаешь не поверят? – В голосе Лидера просквозили нотки унизительной мольбы.

- Да кто этот бред слушать будет? Тебя любят, ценят, в тебя верят. Ты последняя надежда этой страны и этого народа. Да чего там скромничать, не только этого. Ладно ваше величество, хватит работать, пошли обедать. Сегодня подают почки заячьи верченые и щучьи головы с чесноком.

Оксана – одна з тих, хто зробив своє хобі своєю професією

Я ще більше закохуюся у свою країну завдяки тому, що серед нас живуть, люблять і квітнуть такі неймовірні українки – Олег Володарський (відео)



Помилок не буває. Події, які ми притягуємо в наше життя, якими б неприємними для нас вони не були, необхідні для того, щоб ми навчилися того, чого повинні навчитися. Яким би не був наш наступний крок, він потрібен для того, щоб досягти того місця, куди ми обрали шлях.

Річард Бах «Чайка Джонатан Лівінгстон»

 

Оксана Лелюк, викладачка географії і туристичних дисциплін, голова ГО «Палітра Буковини», засновниця фестивалю маланок (м. Чернівці)

«Все, що буде важливим для тебе в кінці життя, це те, як сильно і правильно ти любив. Тільки в цьому і буде остаточний сенс твого життя».

 

Мені інколи складно зрозуміти навіть самого себе. Я бачу сни, чую незрозумілі для мене слова, переживаю дивні відчуття… І так часто не можу сам собі відповісти на дійсно важливі для мене запитання. Я не жаліюся на відсутність розуміння. Просто поки що не можу зв’язати розуміння та усвідомлення в єдине ціле. Ось як зараз. Пишу і намагаюся усвідомити, чому ж так складно знайти потрібні слова, для того, щоб пояснити все те, що почув і відчув під час «Сповіді».

 

Цього разу я розпочну зі слів, що спали мені на душу, коли я їхав знімати цю програму. «Зроби крок. Крок назустріч собі. Ти є. Просто зроби цей крок. Але зробити його ти можеш лише самостійно, в цьому тобі ніхто не допоможе. Ти на самоті, але не самотній. В тебе є Бог. Він лікує тобі душу твоєю молитвою. Люди не розрадять самотність. Вони приходять до тебе на відчуття твого щастя. Але щастя, воно в тобі. І ніхто, окрім тебе, не зробить тебе по-справжньому щасливим».

 

Це був прохолодний січневий день. Квапливі пішоходи й численні машини наповнювали центр міста шумом і метушнею. Саме тому, коли ми з галасливих центральних вулиць заїхали на затишне і тихе подвір’я навчального закладу, здавалося, ніби ми потрапили в якийсь інший вимір, в якому панує спокій та розміреність. А старовинна будівля з несподіваними переходами лише посилювала відчуття нереальності того, що відбувається.

 

Ми зателефонували пані Оксані і вона допомогла нам знайти аудиторію географії, в якій вона викладає. В юні роки переважним бажанням, яке викликали в мене аудиторії та класні кімнати, було якомога швидше втекти звідти. А зараз, у свої більш ніж п’ятдесят років, я із теплим сумом згадую, як люди, котрим було не байдуже, вчили нас навчатися, думати, творити.

 

А ще, якось враз навалилася втома від насиченого зйомками та знайомствами дня. За метушнею таких звичних приготувань до програми я не одразу звернув увагу на свого співрозмовника. Не включився в розмову, а просто намагався видихнути втому від насиченого дня. І, лише коли мені це вдалося, а мої колеги вже почали налаштовувати апаратуру, ми з Оксаною почали діалог. Цікаво ставити їй запитання. Цікаво чути її відповіді, думки, міркування. Цікаво спостерігати за її почуттями, емоціями, інтонаціями.

 

Оксана – одна з тих щасливих людей, котрі зуміли зробити своє хобі своєю професією. Вона обожнює подорожувати, викладає географію і туристичні дисципліни, організовує туристичні поїздки та екскурсії. Народившись на Галичині, завдяки своїй пристрасті до пізнання країн, міст та людей, вона змогла по-справжньому пізнати, відчути й полюбити Буковину.

 

В цій розсудливій і життєрадісній жінці відчувається неймовірна, глибока ніжність. Вчитель і викладач, для неї важливо не просто розповісти дітям матеріал за навчальним планом, а почути їх і дійсно навчити. Ця її небайдужість зачаровує. Вона палає подорожами, палає викладанням, палає любов’ю до України. І це полум’я зігріває душі всім тим, з ким зводить її доля.

 

Було багато яскравих, «смачних» емоцій. Красивих емоцій красивої мандрівниці. В цій людині стільки пристрасті до всього нового, стільки любові до життя, до людей і стільки ніжності, що її душу ніколи не закує крига байдужості. Вона завжди прийде на допомогу тим, хто її потребує, ніколи не полишить в біді, завжди зігріє теплом своєї душі. Країну сповнює нестерпний біль війни, однак останнім часом ловлю себе на думці, що зворотнім боком цієї медалі, є неймовірна кількість любові, що сповнює серця українців в ці складні часи. Любові до України й українців, до Бога і до життя.

 

Я прагну жити в щасливій країні, саме тому, подорожуючи Україною, знов і знов намагаюся віднайти тих, чиє життя осяяне жовто-блакитними барвами любові до Нації й Батьківщини. Там, в серці Чернівців, мені випало щастя познайомитися з дивовижною людиною. Красивою душею і серцем. І, повернувшись через півроку думками до цього діалогу, з неймовірним теплом згадував нашу живу і яскраву «Сповідь». Кожен із героїв «Сповіді» – неймовірна частинка моєї любої країни. І я ще більше закохуюся у свою країну завдяки тому, що посеред нас живуть, люблять і квітнуть такі неймовірні українки.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Оксана Лелюк, викладач географії і туристичних дисциплін, голова ГО «Палітра Буковини», засновниця фестивалю маланок (м. Чернівці)

https://youtu.be/oEjDv2ax7iw


Графік прямих телефонних ліній Офісу у вересні 2020 року

  • 02.09.20, 13:36



Пряма телефонна лінія, як спосіб взаємодії органів державного фінансового контролю з громадськістю.

 

Північно-східного офісу Держаудитслужби проводить прямі телефонні лінії з керівним складом Офісу та керівниками галузевих відділів Офісу згідно встановленого графіку.

 

Основними завданнями прямих телефонних лінії є:

1. Надання інформації щодо повноважень Північно-східного офісу Держаудитслужби;

2. Забезпечення оперативного реагування на порушення законодавства при витрачанні бюджетних коштів, використанні державного чи комунального майна підконтрольними установами під час триваючих заходів державного фінансового контролю;

3. Повідомлення фактів можливих корупційних та інших неправомірних дій (бездіяльності) посадових осіб органу державного фінансового контролю, при здійсненні ними своїх повноважень.

 

Всі громадяни та посадові особи підконтрольних установ мають можливість звернутися до посадової особи Північно-східного офісу Держаудитслужби для отримання відповідних роз’яснень та вирішення питань, що відносяться до його компетенції.

#б/у

  • 02.09.20, 12:45
      Вы когда-нибудь вели дневник? Я очень люблю перечитывать старые записи, старые письма, старые.... странички из дневника двухгодичной давности например. Иногда так интересно прикоснуться к прошлому, кончиками пальцев ощутить веяния чего-то минувшего, уловить старые запахи, по новому пережить уже бывшие в употреблении эмоции. Эмоции б/у. Смешно как-то звучит, и немного резко. Однако со временем им придается какой-то новый смысл. Красный цвет приобретает чуть багровый оттенок, аромат ванили смешивается со слегка цветочным, да и вкусный зефир как будто бы стал в шоколаде. Быть может, прошлое от настоящего отделяет всего лишь день, может месяц, а может и несколько лет. И отрезки времени, как бы наслаиваясь друг на друга, создают плотную пленку. Через день ее сложно ощутить, зато через два года она становится твердой, как стекло. И не суть важно, что она прозрачна (события-то как таковые не изменились). Изменилось восприятие. Изменилось отношение к этим событиям. 

      Люди меняются, рушатся стереотипы, взгляды ломаются на корню. Это легко проследить по дневникам. Изменение это может быть и незаметно поначалу. Но оно тихо подкрадывается, оставляя след все глубже. Кому-то оно нравится, охватывает гордость за себя, самооценка повышается. У меня не так, у меня ностальгия)) Ностальгия оттого, что не вернуть время. Вернее не так. Не вернут себя в том времени. Не вернуть ТЕ эмоции, не испытать их такими, какими они были ТОГДА,не  испытать их без присутствия пленки. Немного  потому, что впереди всегда новые переживания, еще более сильные).

Українська музика 1231







100%, 3 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.