хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Хрест

(продовження 1) Чоловік з трудом став пробиратись крізь натовп. До
його вух донеслось жіноче голосіння і викрики римських воїнів. „Що там
відбувається і чого мене туди так тягне?” - думав Симон і далі проштовхуючись
наперед. І ось нарешті він вибрався на відкритий простір. Його очам відкрилась
вражаюча картина: вздовж вулиці, в оточенні натовпу, рухалась процесія. На чолі
її, гарцюючи на баскому коні, їхав римський сотник. Він конем, наче галера,
розрізав поперед себе зайняту натовпом дорогу. За ним, в оточенні невеликого
загону піших римських воїнів з списами напереваги, слідували три злочинці.
Воїни, стримуючи щитами, а де і списами людей водночас підгонили і засуджених.
А ці, зігнувшись до землі, несли на плечах шестипудові дерев’яні хрести. ( По
існуючому в ті часи звичаю, засуджений на смерть повинен сам нести свій хрест).
За ними урочисто слідував синедріон і маса людей, які раніше товпилися біля
Преторії. До цієї процесії долучились і ті, хто випадково, як і Симон,
опинились на її шляху. Були також і ті хто спеціально вийшли подивитись. Симон
поглянув на нещасних злочинців. „Невідомо за які провини їх посягла така
участь, - з гіркотою подумав він. Та не доведи Господи мати такий кінець.”
Раптом очі його зупинились на одному, що трохи відстав від двох інших. Було
видно, що Його ноша найважча. Він йшов часто спотикаючись і хитаючись з боку в
бік. Хрест гнув Його додолу і здавалось, що Він ось-ось разом з ним упаде.
Симон побачив, що причиною цього є Його збичоване тіло. Багряно-сині, рвані
рани виднілися з-під розірваного одягу. Лише Йому одному на голову був надітий
терновий вінок з довгими колючками, з-під яких і досі текли тонесенькі струмки
крові. Симон ще розглядав Його, як Чоловік в терновім вінку став падати. В
Симона все отерпло всередині. В нього вже появився жаль до цього Чоловіка. Все
відбулося в ліченні секунди. Раптом, щось до болю знайоме промайнуло в цій
знесиленій постаті.
„ Учитель!?” - не вірячи своїм очам, з жахом впізнавав він Ісуса.
Симон не міг і сам добре в собі розібратись, чи був він учнем Ісуса Христа, чи
ні. Та тепер це слово якось само з’явилось в його свідомості. Реакцією на
падіння Ісуса, десь серед натовпу, пролунав чийсь розпачливий зойк. Глянувши в
ту сторону Симон упізнав знесилену спогляданням Його мук, із заплаканим лицем,
матір Ісуса - Марію. Її підтримував Його учень - Іван. Поряд виднілися такі ж
заплакані обличчя двох інших Марій - Магдалини і Клеопової. „ Так, це Учитель.”
В Симона тепер уже не було сумніву.
Ісус упав в пилюку. Важкий хрест придавив Його до землі. Хтось із синедріону
кинувся до місця падіння. Але це так тільки здалося. Священик, обминувши Ісуса,
підбіг до сотника. Почав йому щось пояснювати. Процесія зупинилась. Стоячи
неподалік Симон чув тільки окремі фрази, з яких здогадався про суть розмови.
Священик не проти, щоб Ісус страждав. Він навіть радий бачити Його
безпомічність, але боїться, що Христос помре під важким хрестом не дійшовши до
Голгофи. Хоч і солодко дивитись на Його муки, та це може помішати виконанню
задуманого. Ісус через це уникне ганебної страти. Тому синедріон змушений
думати про те, щоб звільнити Його від хреста.

(далі буде)

Хрест

На дворі стояла спека. Симон, повертаючись з поля, геть спітнів. Та його дім
уже був неподалік. Чоловік зупинився на пагорбі і витер піт з чола. Поглянув на
місто, що розкинулось перед ним. Симон там живе. Це - святий Єрусалим. Ось він
постав перед його очима у всій своїй білосніжній красі. Симону здалеку було
видно безліч вузеньких вуличок, які виглядали немов таємничий лабіринт з якого
здається годі було й вибратись. На фоні голих вершин, в оточенні кедрових гаїв,
оливкових насаджень, виноградників і долин з соковитою травою він виглядав наче
біла пухнаста хмаринка, що опустилась чомусь на землю. Своєю красою Єрусалим
здавна вабив до себе не тільки євреїв, а й багато інших народів.
В Єрусалимі життя вирувало, як у вулику, особливо це було помітно сьогодні, в
п’ятницю. Сюди прибули паломники із найвіддаленіших куточків, де тільки
проживали євреї. Вони хотіли принести жертву в ці пасхальні дні саме в ньому.
Паломники були всюди: на вулицях і площах міста, на базарах і в залах храму. Ці
люди раділи з того, що змогли на це свято бути тут - у Єрусалимі. Їм прийшлось
подолати довгу дорогу; кому пішки, кому верхом, кому на самоті, а кому і в
гурті. Були тут і земляки Симона з далекої гарячої Кірінеї. Це місто
знаходилось на півночі Африки. Воно поступалось красою хіба що перед
Карфагеном. Та Єрусалим - Город Великого Царя, був прекрасніший за всіх, - це
радість всього краю. Симон прикипів до нього всією душею.
Симон не знав, що сьогодні увагу гостей і жителів багатотисячного міста
привернула ще одна подія - страта злочинців. Страта мала відбутися через
розп’яття на хресті. І хоч тепер, за часів римського поневолення, до цього вже
звикли, та ця страта була незвичною. Одним із приготовлених до страти був не
звичайний злочинець, а досить відомий Чоловік. Крім того доказів його злочину
фактично не було наведено.
Після споглядання міста з пагорбу, Симон рушив далі. Через якийсь час він
дійшов до воріт, що виводили з міста, аж раптом побачив, що вся вулиця
заповнена людьми. Вони щось збуджено обговорювали, одні показували на когось
пальцями, а інші вертіли головами витягаючи шиї. Хтось повністю заволодів
їхньою увагою. Можливо Симон пройшов би осторонь, та його теж розбирала людська
цікавість, і не тільки вона. „Хтось наче нашіптував йому: „Ти маєш бути там! Ти
маєш бути там!” (далі буде)

Вечная Весна...


Она – Мечта…Она – Гармония…Она – Свобода…Ее жизнь – Любовь…Только когда любит - живет…Ее Любовь красива как Весна…С неповторимым…едва уловимым запахом…С безмятежностью ветра в волосах…С невинностью росы на нежных устах…Ее Любовь – Он…Его любовь всего лишь игра…Жестокая игра…цена которой – Гордыня…Но Любовь сильнее Гордыни….Слишком поздно Он понял это…Слишком поздно увидел крылья у Нее за спиной…только тогда,когда Она ушла…Навсегда…Слишком поздно осознал…волю Небес…променяв Вечную Весну на игру….

                       

Ее больше нет…Нет в Его жизни…И только бесконечное эхо…Ее тихого «Я тебя люблю…» в Его сердце будет звучать вечно…..

 

 

 

 P.S....увидеть невидимое...и осознать вечное...

для Девачги)

  • 25.04.08, 12:51


ВОТ ТАКАЯ У НЕЁ БУЛА АВА

А ВОТ ШО СТАЛО

 


40%, 14 голосів

60%, 21 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Всіх з Пятницею! - Гарна погода :)

У Львові гарна погода, а у Вас?
Всіх вітаю з закінченням тяжкого тижня і початком ВИХІДНИХ!!!


http://www.jem.in.ua/item.php?id=732

 

Сбежать бы...

  • 25.04.08, 12:35
Сбежать бы, да некуда
И разве от правды сбежишь?
Любовь моя первая,
Да что же ты снова молчишь?

Утешь мое сердце разбитое,
Иль вырви его из груди
Сознанье слезами умытое
В стеклянных глазах не найти.

Сбежать бы, да некуда
Но есть ведь и путь в никуда,
Пора не пришла еще
Дорогу искать мне туда.

Купите наши души!

Скорее всего, писать на эту тему,
это обжовывание названия данного блога,
поскольку оно говорит само за себя.


Мы так утонули в желании недостижимой роскоши… Так хотим розовой мечты… Модные бутики, обворожительные, почти волшебные, звёзды на ярко освещённых билбордах, глянцевые журналы, гламурные передачи и навязывание желаний, новых потребностей, ненужных целей.

Если отключиться от этого муравейника и посмотреть со стороны, то мы мечемся от одного источника «слюнопускания» к другому. Вдумайтесь! Мы стали платить только за удовольствия! Нам внушают что чистить зубы пастой «Зубы-белые-всегда» приятнее чем пастой «Рот-дыхание-свежее».

Факты: 70% конечной стоимости товара, активно рекламируемого, составляет суммарная стоимость расходов на рекламу (брендинг, СМИ, Мерчендайзинг, PR). Рассмотрим всё по полочкам:

— Брендинг. Обобщающая все остальные статьи сфера. Работа на популяризацию не продукта непосредственно, а его имени (бренда). Любая, мало-мальски прогрессивная, компания имеет в своем штате Департамент развития бренда (в котором, ваш покорный слуга, на данный момент работает).
— СМИ и PR. Мощнейший инструмент внушения. Создания общей точки зрения. И поверти, ваша точка зрения не имеет никакого значения.
— Мерчендайзинг. Относительно новая сфера. Предполагает визуальноразположительное восприятие клиента (жертвы). Мы не обращаем внимание на изобилие товаров, на то как они расположены на витринах (прилавках), как развешаны вещи в бутиках и т. д. Факт из жизни: прикассовая зона (когда вы стоите в магазине в очереди в кассу) завалена разными жвачками, презервативами и т. д. Так вот, одна стоечка в супермаркете для, например, орбита стоит от 500 у.е. в месяц и до… Дело в том, что им не важно купите вы его или нет, а вы частенько хватаете жвачку возле кассы, а в том что вы его увидите и когда то купите именно его.

Щас вы скажите, НЕТ! Я покупаю то что хочу купить. Так почему же мы предпочитаем сигареты Marlboro, сигаретам Monte Carlo?! А знаете ли вы что они делаются на одном заводе, из одного табака, с одинаковыми фильтрами… Так что вы покупаете?! Сигареты или Marlboro?

И всё же вернемся к названию блога. С ростом предлагаемых удовольствий, мы теряем свою человечность, мы превращаемся в рабов своих желаний. И знайте, что это никогда не закончится. Мы, рекламщики, всегда на шаг впереди вас! Не на два, не на четыре, а на один шаг. Для того что бы вы всегда пускали слюну. Для того, что бы ваши желания всегда были неудовлетворенны. Что бы вы были на шаг позади нас.

P. S.
Спасибо Фредерику Бегбедеру за его великий труд «99 франков»

25.04.2008 – Невис Сидячен

Словарег!

  • 25.04.08, 12:21
Шайтан-маршал – аццкий сотона
Аксакал-ксива – пенсионное удостоверение
Арык-трепло – радиовещательный канал
Листва-урюк – гербарий
Дебил-бахча – школа для умственно отсталых. Или «Фабрика звёзд»
«Бабай-Мазай» - известное стихотворение Некрасова
Мигай-арба – машина с мигалкой
Кальян-арба – паровоз
Билайн-летун – пчела
Кишлак-билайн-летун – пасека
Ишак-базар – политические прения
Кирдык-арба – катафалк
Кошелёк-басмач – налоговый инспектор
Бигмак-чайхана – «Макдональдс»
Арык-кишка – пожарный шланг
Юрта-бабай – домовой
Кирдык-кино – боевик
Арык-лохань - ванная
Арматур-батыр - Терминатор
Саксаул-батыр - Буратино
Интернет-баши - провайдер
Гламур-ханум – манекенщица
Гяур-гламур – приверженец и последователь готичности
Ик-Пук-вода – кока-кола
Албан-базар – албанский язык
Нах-Пох-базар – сленг ЖЖистов
Шайтан-мороз - холодильник
Шайтан-сквозняк – кондиционер
Шайтан-огонь - зажигалка
Шайтан-казан - плита
Гламур-акын - Сергей Зверев
Шайтан-труба – гранатомет
Шайтан-башмак – кирзовый сапог
Бурка-юрта - плащ-палатка
Шампур-малай - "Мальчик со шпагой", В.Крапивин, перевод.
Шакал-арба - собачья упряжка
Шампур батыр - Д'Артаньян
Бабай-ханум - Баба Яга
Буль-буль-сарай - вино-водочный магазин
Кирдык-оглы – полный пушистый северный зверёк
Тупим-бахча - конопляное поле.
Юрта-обрыгай-углы – ресторан
Гуталин-малай – негр
Ишак-матрос - зебра
Нибельмес-малай - Незнайка
Аффтаген-акын - аффтар жжот
Кирдык-сакля - морг
Кирдык-кишлак - кладбище
Шайтан-батыр - назгул
Бардак-сакля - квартира на всю голову творческой личности
Бабай-баши – Саурон
Арматур-акын - музыкант-металлист
Акын-кишлак - сообщество "Массаракш"
Кизяк-арык – канализационный отстойник
Кирдык-кольцо – кольцо Всевластья
Шайтан-окно – ICQ
Сакля-бардак - вечеринка
Сакля-кирдык - after-party
Чушка-фасон - безвкусная одежда
Колотун-айран - мороженое
Ништяк-кызым - Снегурочка
Кызым-балык - русалка
Шайтан-арба – метро или маршрутка

Українські вірування і традиції

Великдень – „Великий день”. Кажуть, що і сонце на дощах у той день не заходить, тому цей день такий великий. Все радуються і на небі, і на землі.

Воскресіння Христове святкуємо в Світлу неділю Пасхи. Це одне з найдавніших і найсвітліших християнських свят. Воно святкується урочисте з часів апостольських.

Пасха – це свято радості для всіх: і для дітей, ідля дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою Його воскресіння воскреснуть. Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення.

Для християн це найрадісніше й найурочистіше свято, бо воно дає надію, що через віру в воскреслого Ісуса Христа і ми воскреснемо й одержимо вічне життя.

До цього свята віруючі дуже старанно готуються.

Велика П'ятниця, день смерті Христової, це майже святковий день.

У страстну п'ятницю віруючі нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на

середину церкви. Повернувшись з церкви, родина сідає обідати. Обід пісний, навіть риби не можна їсти. Майже нічого не дозволяється робити. Дозволяється пекти паску і садити розсаду капусти.

Поки паска не посв'ячена, їсти її не можна – гріх! Гріх і співати в Страсну п'ятницю. В суботу відвідують Божий Гріб, а пополудні вже і святять свячене.

Свячене. Крашанки та писанки

Свячене – це один із найважливіших знаків воскреслої радості. Особливе значення мають яйця, великодне печиво, обов”язково гірки зела (хрін) на згадку про гіркість Христових страстей. Хрест – це головна прикраса свяченого.

У Великодну суботу готують крашанки.

Здебільшого фарбують яйця у червоний, жовтий, синій, зелений  і золотистий кольори. Шкарлупу з свячених яєць зберігать і використовують для обкурювання людей і худоби проти пропасниці. Крім крашанок, в окремих сім”ях розмальовують писанки.

Звичай виготовляти писанки та крашанки виник в Україні дуже давно,ще з дохристиянських часів. Це підтверджує випадково збереженний експонат, котрий датується ІХ століттям. Мова йде про писанку з назвою „Берегиня”. За свідченням фахівців, українське писанкарство – за художнім рівнем, багатющістю кольорів, довершеністю малюнків і сюжетністю – прирівнюється до знаменитих китайських та японських мініатюр. Наші давні предки поклонялися сонцю. В ньому вони бачили і відродження природи, і життя. В яйці теж таїться зародок нового життя, а за формою воно - нагадує сонце. Отож і стало яйце символом відродження весняного сонця. Його і почали розписувати магічними знаками. Так з'явилася писанка.

Писанкарство на Україні було поширене в усіх без винятку регіонах.  Кожна майстриня мала свої рецепти приготування рослинних барвників і оздоблення  сюжетних малюнків. Це було нелегке заняття, що вимагало неабиякого хисту та  уміння. За допомогою бджолиного воску і писала на яйцях виводилися вигадливі сюжети різнокольоровими барвами.

Виготовляли писанки переважно дівчата. У давнину був звичай приходити до високопоставленної особи з якимось  дарунком. Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, якось зайшла до двору римського кесаря Тиверія, подала йому червону крашанку зі словами: „Христос восрес!”, після чого почала свою проповідь. За її прикладом й інші християни в день Пасхи почали обдаровувати один одного крашанками чи писанками. Писанка і крашанка — це не одне й те ж. Крашанка з'явилася набагато пізніше від писанки. Крашанки їдять, діти граються ними у великодні ігри. Писанки ж ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка, їх не їдять, а дарують і зберігають як священний талісман.

Як із мертвої шкарлупи яйця з”являється нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя. Червона крашанка є символом нашого спасіння через пролиту на хресті кров Ісуса Христа.

Українські вірування:

Щоб писанки довго зберігалися, їх треба варити в Чистий четвер.

Товчене на порошок лушпиння крашанки підсипають до кормів курям – „щоб краще неслися”.

Символи, які зображують на писанках:

Спіраль - символ вічності S. Його зображали і у вигляді ластовиних хвостиків, а також на орнаменті з гарною весняною назвою Проліски.

Ламаний хрест - це древній символ сонця і вогню. Таку писанку дарували на вдачу та щастя.

Риба – символ Ісуса Христа. Це символ здоров'я. Ружа - символ сонця. Таку писанку дарують на щастя. Хрест - символ чотирьох стихій світу - вогня, води, повітря і землі. Зараз, це символом християнства. Листя дуба - символ чоловічої сили, гідності і довголіття. Мак - символ нев'янучої молодості та дівочої чарівності. Яйце з трикутником дарують на знак побажань достатку в оселі. Яйце, на якому зображена польова квітка, дарують молодій жінці, що готується стати матір'ю.

Страстна субота

Особливо клопітно жінкам у страстну суботу. Адже потрібно напекти пасок, нафарбувати

яєць і посвятити їх у церкві.

У ніч на під Великдень парубки зазвичай розпалювали вогонь на найвищому пагорбі, або на майдані біля церкви. Вогнище робили великим, щоб його можна було побачити в сусідних селах.

Діти і старі, які залишалися вдома, спати не лягали. У хаті світло не гасили, воно горіло всю ніч, щоб його було видно ангелам, які літають над оселями.

За віруваннями, якщо в ніч під Великдень на могилі з”явиться палаюча свічка, то це знак, що душа покійника потрапила до раю.

Як тільки опівночі задзвонять дзвони, з усіх кінців села або міста народ поспішав до церкви на Божу службу.

Загалом Великдень – родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Лише молодь збиралася в центрі села, дівчата водили хороводи, а підлітки, набравши крашанок, грали в „навбитки”.

Свято Воскресіння Христового відбувається навесні, коли оновлюється природа і земля вкривається зеленню, квітами. Радість свята пронизує усіх рідних і близьких, навіть ворогів, бо й про них Церква співає: „Один одного обіймемо і назвімо братами і тих, хто ненавидить нас, простімо всім заради Воскресіння”.

Отже, згадаємо на Пасху, що людина повинна любити всіх і все: живу і мертву природу – людей, тварин, рослин, гори, річки й моря, бо все це – дар Божий для людини.

Операция Пятница! Начинаем подготовку!

  • 25.04.08, 11:56

Дэтэктивная история с хэппиэндом  в картинках (Ахтунг - трохы нэцэнзурна):
http://jokesland.net.ru/operfri.html