хочу сюда!
 

Лола

40 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Хрест

(продовження 1) Чоловік з трудом став пробиратись крізь натовп. До
його вух донеслось жіноче голосіння і викрики римських воїнів. „Що там
відбувається і чого мене туди так тягне?” - думав Симон і далі проштовхуючись
наперед. І ось нарешті він вибрався на відкритий простір. Його очам відкрилась
вражаюча картина: вздовж вулиці, в оточенні натовпу, рухалась процесія. На чолі
її, гарцюючи на баскому коні, їхав римський сотник. Він конем, наче галера,
розрізав поперед себе зайняту натовпом дорогу. За ним, в оточенні невеликого
загону піших римських воїнів з списами напереваги, слідували три злочинці.
Воїни, стримуючи щитами, а де і списами людей водночас підгонили і засуджених.
А ці, зігнувшись до землі, несли на плечах шестипудові дерев’яні хрести. ( По
існуючому в ті часи звичаю, засуджений на смерть повинен сам нести свій хрест).
За ними урочисто слідував синедріон і маса людей, які раніше товпилися біля
Преторії. До цієї процесії долучились і ті, хто випадково, як і Симон,
опинились на її шляху. Були також і ті хто спеціально вийшли подивитись. Симон
поглянув на нещасних злочинців. „Невідомо за які провини їх посягла така
участь, - з гіркотою подумав він. Та не доведи Господи мати такий кінець.”
Раптом очі його зупинились на одному, що трохи відстав від двох інших. Було
видно, що Його ноша найважча. Він йшов часто спотикаючись і хитаючись з боку в
бік. Хрест гнув Його додолу і здавалось, що Він ось-ось разом з ним упаде.
Симон побачив, що причиною цього є Його збичоване тіло. Багряно-сині, рвані
рани виднілися з-під розірваного одягу. Лише Йому одному на голову був надітий
терновий вінок з довгими колючками, з-під яких і досі текли тонесенькі струмки
крові. Симон ще розглядав Його, як Чоловік в терновім вінку став падати. В
Симона все отерпло всередині. В нього вже появився жаль до цього Чоловіка. Все
відбулося в ліченні секунди. Раптом, щось до болю знайоме промайнуло в цій
знесиленій постаті.
„ Учитель!?” - не вірячи своїм очам, з жахом впізнавав він Ісуса.
Симон не міг і сам добре в собі розібратись, чи був він учнем Ісуса Христа, чи
ні. Та тепер це слово якось само з’явилось в його свідомості. Реакцією на
падіння Ісуса, десь серед натовпу, пролунав чийсь розпачливий зойк. Глянувши в
ту сторону Симон упізнав знесилену спогляданням Його мук, із заплаканим лицем,
матір Ісуса - Марію. Її підтримував Його учень - Іван. Поряд виднілися такі ж
заплакані обличчя двох інших Марій - Магдалини і Клеопової. „ Так, це Учитель.”
В Симона тепер уже не було сумніву.
Ісус упав в пилюку. Важкий хрест придавив Його до землі. Хтось із синедріону
кинувся до місця падіння. Але це так тільки здалося. Священик, обминувши Ісуса,
підбіг до сотника. Почав йому щось пояснювати. Процесія зупинилась. Стоячи
неподалік Симон чув тільки окремі фрази, з яких здогадався про суть розмови.
Священик не проти, щоб Ісус страждав. Він навіть радий бачити Його
безпомічність, але боїться, що Христос помре під важким хрестом не дійшовши до
Голгофи. Хоч і солодко дивитись на Його муки, та це може помішати виконанню
задуманого. Ісус через це уникне ганебної страти. Тому синедріон змушений
думати про те, щоб звільнити Його від хреста.

(далі буде)
0

Последние статьи

Комментарии