http://blog.i.ua/user/82519/15069/?p=11#advA_advC_15069_222833

пачиму это тема не в самий обсуждаемих

мине кажетцо что это поважнее напрмер этой теми

http://blog.i.ua/user/82519/14937/

или этой

http://blog.i.ua/user/271879/14865/

неужели все дело а бональних + или -

Дивлюсь на те, що зараз відбувається у "топах", та відверто хіхікаю через те що бачу.

Рейтинги та PR, сцуко, роблять свою справу. Ось, прямо на очах з'являються якісь нові цінності, нова мода, нові "єдиновірні" напрямки, нові куміри, та така інша х-ня.

Рейтинг на цьому блозі, саме як і на будь-якому "популярному" порталі - показник дуже сумнівний, бо кожен може різноманітними засобами самостійно підняти свій рейтинг на будь-який рівень. Існує величезна кількість засобів, які можно розподілити на 2 основні групи:

1 група базується на тому, що є можливість забеспечити собі високий рейт технічними засобами, певним чином змушуючі програму обробки баз даних користувачів змінити ваш рейтинг на такий, який самі побажаєте. Але для цього потрібно або самому добре володіти знаннями по інтернет-технологіям, та вміти використовувати їх (або мати друга, який це вміє).

2 група базується на знаннях психології навіть на початковомому рівні, та наявність бажання мати від цього користь.

Майстрів, та просто більш-менш вдалих маніпуляторів людьми, в інтернеті вже набагато більше, ніж Hi-Tech.Net професіоналів, отже друга група користується значно більшим попитом, відповідно розвиваючись, та випробуючи на інтернетчиках найновіщі, та оригінальніші засоби.

"Працюючі" методи відразу подхоплюються та розносяться флеш-мобами по всьому світові, зароджуючи нові "напрямки культури інтернету". Еволюція змінили інтервали з'явлення та темпи розвитку нових культур, в деяких випадках навіть доводячи повний цикл "життя" популярної "ідеї" до декількох тижнів...

У порівнянні з декількавіковими традиціями, якими жили попередні покоління - це вигладає навіть трішки фантастично, але я хотів поділитись дещо іншими роздумами.

Окрім "вдалих та працюючих" існують ще "непрацюючі" (з непрацюючими все зрозуміло - вони практично відразу вмирають та не використовуються ні ким, окрім новачків-аматорів), та "конфліктні" мутанти, які мають приблизно рівну кількість як прихильників, так і противників, але практично зовсім не мають людей, маючих до цього байдуже ставлення.

За для отримання максимального ефекту, багато хто використовує "працюючі" засоби одночасно із "конфліктними", забеспечуючі цим відмінну поулярність помножену в декілька разів через відсутність тих, кому це буде байдуже (-;

Вже зараз можна з великою впевненостю передбачити те, що уявлятиме із себе блого-форумна галузь. Скоріш за все буде створено декілька проектів гігантів-клонів, які займуть найбільший сектор комерційного простору в інтнернеті, та по декілька тисяч приватних сторінок та інформаціонних ресурсів додатково у кожній країні.

"Гіганти" матимуть фантастичну популярність серед прошарку людей, яких в психології відносять до маючих з першої по третю ступінь духовного розвитку. Це більшість населення планети, в яких мається цілий "комплект" майже ідентичних ричагів керування. Що, звісно, і обумовлює високий коефіциент корисної дії, який обертається в фантастичні суми грошей. Вже зараз можемо спостерігати народження перших представників гігантів.

А ті, що досягли вищіх 4 ступінів, через свої специфічні погляди на життя, знайдуть все необхідне для задоволення їх духовних потреб саме на тих мініатюрних але різноманітних, дінамічних та демократичних ресурсах.

.. Хмм... до чого я це все? От жеж відразу сказується мій не зовсім адекватний стан.

Хотів написати, що мене зачепив випадок, відбувшийся нещодавно, коли пара з "вищого світу до якого відносяться володари найвищих рейтингів", звинуватили мене в тім, що я той самий аффтар-мудаг, у якого креатіфф-гавно, бо забагато букафф...

Замість цього виклав цілу купу своїх роздумів про причини та наслідкі існування подібних явищ...

Мабуть, якби проспався - то ні в якому разі не написав би таку кількість букафф через те, щоб на прикінці прийти до висновку, що все це цілком природня та передбачлива реакція достатньо гармонійної та ефективної галузі віртуальних розваг та спілкування, на яку я майже свідомо нарвався через необачливість.... І що через подібну хуйню не варто перейматись.

Нехай обговорюють свої найулюбленіші комплекси, бо через природню креативність більшості з тих авторів, хто викладає тільки свої думки - народжуються веселі анекдоти, зберігаються та розповсюджуються цікаві історії, в якіх міститься доволі багатий емоційний потенциал; нехай зароджують нові стереотипи та категорії, нехай висувають та знищують якісь ідеали та цінності. Бо це є рух, динаміка, життя та розвиток! Життя - воно прекрасне, чудове та надзвичайно, й безсумнівно варто того, щоб жити!
А перейматись та стражджати через якісь образи або невдачі - це пуста справа, яка не має ані користі, ані сенсу, ані взагалі будь-чого корисного чи приємного.

Однак, щоб більше не спійматись на цю вудочку власної "слабкості" до отримання добрих оцінок та приємних відгуків - більше на головній сторінці не будуть відображатись повідомлення про нові записи в моєму блозі. Бо те, що я отримав - зовсім не схоже на те, чого чекав (писав тут: http://blog.i.ua/user/2757/3793/ )

Жили-были себе два человечка. Общались они в аське, по мылу и уже позже- даже по телефону. Имена их всем не без известные. Censore & galaretka поняли, что нравятся друг другу после второго свидания. На третье, они стали парнем и девушкой, очень довольные данным обстоятельством. По истечении трех недель, кохання разрослось, разгорелось жарким пламенем и вообще эти двое жутко влюбленные, вечно скучающие друг по другу человечека.

Товарищи, не бойтесь любить, не бойтесь знакомиться с новыми людьми, не отвергайте новых друзей! Живите, радуйтесь и наслаждайтесь. Я очень рада, что жизнь свела меня с моим Андрюшей. Чего и другим желаю....

купил двд, посмотрел. Вуди Аллен, что добавить еще…
Душевный, ироничный, легкий фильм. Сказал бы «добрый», если бы жанр детектива не подразумевал убийств. Но несколько фраз просто сразили и я их растащил на читаты себе:

…А потом мы пойдем в роскошный ресторан. Ты любишь макнагетс?

— Вы христианин?
— Я воспитывался в среде иудаизма. Потом ударился в нарциссизм…

Мне не нужна аэробика, у меня каждый день невроз.

В моем возрасте кайф — это поужинать без изжоги.

Вышел у нас как-то спор за утренним чаем. Предмет спора — ребенок ставит ультиматум: «Иду в поход», а о компании, с которой он идет, вы, родитель, ничего не знаете. Пытался я оспорить главный и единственный вывод своих оппонентов: запретить. Теперь попробую объяснить почему.

Поскольку чел считает своего ребенка своим отражением и продолжением — он боится за свое благополучие в первую очередь. Это в общем-то естесственно — попытка избежать проблем. Кто ж их себе ищет? Если можешь их избежать или хотя бы предусмотреть — почему нет? Но если это ведет к конфликту (тем более с частью себя в лице своего ребенка) — это тупик или еще хуже. Лучше от этого не будет никому, даже и особенно родителю. Если ситуация дошла до конфликта — поздняк метацо и махать шашкой, ситуацию провтыкали задолго до конфликта.

Но как я считаю: ребенок — продожение вида, соотв. видовое существо, разнообразящее видовые признаки чертами своего характера и воспитания. Воспитание — попытка родителей сделать пребывание киндера внутри вида (социума) максимально безвредным для самого ребенка и продуктивным для самого вида, представителями которого являются сами родители. Т.е. они не могут воспитывать ребенка во вред виду, но и не могут воспитывать ребенка во вред ему самому — виду это не выгодно. Если копнуть дальше: вид — часть Природы, т.е. главное — не вредить Природе, а не вредить природе можно только Любовью.