Знаєш, морозитись вічно це не для мене. Тим більше ти цього не заслуговуєш.Можливо після цього листа ти взагалі мене зненавидиш (якщо ще досі це почуття не переповнило тебе), але я хочу щоб ти знав правду. Вже довший час поспіль, перед сном і взагалі від того що немає, що робити я намагаюсь сформулювати для тебе хоч якесь пояснення моєї ганебної поведінки та аморального вчинку щодо тебе. Направду, мені важко, а ще більше ускладнює завдання повна відсутність бажання пояснювати те, що відчуваю далеко всередині себе. Зовсім не хочеться знову і знову повертатись до подій тої «триклятої» суботи ( краще б її взагалі навіки стерло з моєї пам’яті) . А ще більше не хочеться ворушити те, що я так старанно і безрезультатно поховала (чи лише хотіла так думати) в собі.Добре почну, бо і так чудово розумію, що від цих виправдань легше не стане ні мені ні тобі.Уяви, що ти сильно когось кохаєш….Місяць, пів року, рік….. Для мене це – ВІЧНІСТЬ.Безнадійно і абсолютно без відповіді. Ти навіть не маєш шансів сказати в кохані очі те дурне сакраментальне «люблю». Періодичне (раз в тиждень чи місяць) споглядання об’єкту твоїх бажань закінчується диким скрипінням зубів, награним пофігізмом і нестерпним розумінням того, що «нє сложилось». Через деякий час, ти здавалося б вже майже ігноруєш будь-які пориви свого затравленого серця і починаєш хоч якось жити своїм (насправді вигаданим і в когось позиченим) життям і ТИЦЬ…Доля скидає вас докупи як старі нікому не потрібні спогади і відбувається щось непередбачуване. Можливо ти здогадався про кого йдеться і хто герої цієї дурнуватої, але нажаль правдивої історії. Майже твоя копія. Те ж ім’я, що діє на мене на якомусь підсвідомому рівні (завдяки котрому ми і познайомились). Та ж зачіска, очі, але…..Він був єдиним чоловіком у моєму житті, котрий чудово обходився і без мене, а це було для мене нестерпним.Як так? Я для нього все, а він «дякую, могла б і не робити цього». Я відчувала «хребтом» його присутність. Вловлювала його заплутані думки, по дитячому кумедному личку я читала його мінливий настрій. Але все це для нього було непотрібним. ЙОМУ НЕПОТРІБНА БУЛА НАВІТЬ Я!Здається перший (чи тисячний з огляду на стару як світ історію наших стосунків) крок зробити так само легко як запалити сірник... і що далі? Дивитись як він розгоряється в неконтрольоване ніким полум’я, яке врешті поглине мою легкозаймисту натуру? Потім може бути надто пізно і я вже не позбудусь його фантому довіку.
Отака історія.
А ти… Вибач якщо зможеш, але за той час, поки я його не бачила, мені здалось, що я знайшла когось набагато кращого. І що це «ТЕ МОЄ» яке я так довго шукала, через яке я стільки витерпіла і яке я по праву заслужила.Нажаль лише одна ніч з собою наодинці (для цього навіть не потрібно було його писутності) безжально відкрила мені очі. Мені набридло брехати собі та переконувати власне серце, що я сильна і Він в минулому, далекому і безповоротному. Він тут. Був, є і буде, принаймні поки ми обоє не поставимо крапку над «і» і не зрозуміємо для себе, що ж саме нас так шалено притягує докупи. Так, зізнаюсь чесно ти мені дико подобався і певний час я не уявляла свого життя без тебе ( при цьому я абсолютно забула його). Але тепер я розумію, що я просто-напросто шукала в тобі риси коханої людини. І іноді я їх там знаходила Але... ОДНА НІЧ.Звичайно він як і завжди зник з мого життя, залишивши після себе суцільні розчарування, відкриту (вже загоєну) рану і самовпевнену обіцянку зустрітись через «рік-два-п’ять» для остаточного з’ясування цих «тупикових» стосунків.Ти знаєш, зараз мені взагалі ніяк. Я зрозуміла, що ніколи з ним не буду ( бо не зможу, це розтопче моє «Я»), а повертатись до тебе не хочу. Бо це вже не те. Я не змогла б брехати тобі, що нічого не сталось, а ти б мучився тим, що я не така, як колись.

Одним словом.ВИБАЧ.
P.S. Якщо зможеш…

На дорогу до роботи я витрачаю годину. Це в один кінець... Шкода втрачених годин життя. :(

Кілька разів чула, як позитивно можна витратити цю годину вивчаючи іноземну мову. Можливо... Та не скажу, що в метро оточення сприяє бадай якомусь вивченню... Це я така приндикована чи дійсно не можу себе організувати і викидаю на вітер 35 підземних хвилин ? ;)) Переважно (вранці) я борюся із залишками сну (я сова), пробую планувати свій день, слухаю музику, а увечері (інколи) читаю якісь цікавинки з Нету, на які в робочий час не вдається відволіктися. 

Іще маю питання:

Чим ви зайняті в дорозі? Що позитивне вдається (?) зробити за ці хвилини/години для себе? Яку останню книжку ви прочитали в транспорті?

 

Не хочу, аби подумали, що моя дорога це так вже й погано. Буває, що знаходжу цікаві заняття і час просто прошмигає, навіть пропускаю потрібну зупинку. Навчилася зупиняти балаканину в голові (для тих, хто зрозуміє/знає/читав про це, є більш точне поняття "зупинити "словомешалку"), і гарно від цього відпочиваю. :) Інколи роблю вправи, тренуючи мізки, аби не заіржавіли... А ще люблю спостерігати за людьми.

 

 

Директор одной компании спросил Мастера о секрете успешной жизни.

- Делай счастливым одного человека в день, - последовал ответ.

Минуту спустя Мастер добавил:

- ...особенно, если этот человек - ты сам....

Полатко №6 рулит

рулит

Жизнь такая штука

Движется впред,

Не скажу,что сука

Даж наоборот).

 

С каждым новым шагом

С каждым новым днем

Быть старайся другом

Чтоб не быть врагом

 

Будь на позитиве

И веселым будь

И отступит горе

И исчезнет грусть

Самые лучшие и прекрасные вещи в мире нельзя увидеть и услышать... но их чувствуют сердцем. Хеллен Келлер(с)

Ранее даже и не подозревал, что называю любовью, от чего так радостна или так горька может становиться жизнь.... Просто не задавался вопросом что такое любовь. И даже когда расстался со своей первой девушкой, больше уделял внимания своей раненой душе, страданиям, изводил себя, но так и не пытался задаться нужным вопросом... Вопросом: что же такое любовь, из чего она состоит, что нужно делать для того чтобы любовь была искренней, не причиняла боль, а чтобы счастье дарила. Как много людей в этом мире одиноки и все равно отдают предпочтение одиночеству, боясь обзавестись новыми отношениями. Страх сей обусловлен, как правило, горьким опытом прошлых отношений, что были разрушены (зачастую) против нашей воли. Конечно мы пытались сделать все, чтобы сберечь эти отношения, но вот партнер - любимый/любимая - просто не оценили этого. Все бывает, но иногда, а то и всегда из всех ситуаций нужно извлекать уроки, чтобы потом не наступать заново на одни и те же грабли.
Я недавно прочел одну весьма интересную книгу - 10 секретов любви. Адам Дж. Джексон - и очень много интересного от туда подчерпнул. Теперь я решил изложить это в своем виденьи - эти 10 секретов (я бы назвал их принципами, законами :) ). Думаю многим они помогут, но и не без того что не все их поймут, ну чтож таковы мы есть.

Три года назад 19.10.2004 наконец-то дождался возвращения домой. Хотелось бы высказать также свое уважение тем, кто служил, служит и будет служить... Считаю это святое - защищять Родину, даже с веником в руке... Правда те, кто был в армии в цирке не смеются, но все же:)

Каптёрка = остров сокровищ. Обед = мечты сбываются. Посыльный = без вести пропавший. Военкомат = преддверье ада. Уборка = равномерное растирание грязи. Завтрак = борьба за жизнь. Отделение = волк и семеро козлят. Увольнение = 17 мгновений весны. Тревога = Что? Где? Когда? Солдат в противогазе = человек-амфибия. Часовой = труп, завёрнутый в тулуп. Мясо в супе = Очевидное - невероятное. Старшина = сторожно, злая собака! Госпиталь = у Христа за пазухой! Дух = без вины виноватый. Кровать = четвероногий друг. Армия = ето школа, в которой как ни учись, всё равно останешся на второй год. Курилка = действующий вулкан. Стукач = неуловимый мститель. Подъём 45 сек. = где вы, люди? Устав = филькина грамота. Командир роты в отпуске = медовый месяц. Выписка из медпункта = изгнание из рая. Сержант = вождь краснокожих. Казарма = общество холостяков. Противогаз = лекарство от боли. Вход в столовую = штурм зимнего.

Попалась мне на глаза одна газетка...присмотрелся ба .... знакомые все литца

Судячи з усього, в нашому суспільстві, охорона довкілля та власного здоров'я отримує не надто велику увагу.  Якщо переглянути наші новини, то проблеми номер один у нас: референдуми (про НАТО, другу мову, нову конституцію), різні всякі соціальні виплати та компенсації.  Проблемам довкілля та охорони і збереження здоров'я увага не приділяється взагалі.

Чи правильно це?  Як ви гадаєте, чи є проблема охорони природи, довкілля і того середовища, в якому ми живемо дійсно актуальною проблемою?