незню чи є сенс.......продовжувати те...чого вже немає....робити те...що не принесе результатів.......життя складне..не завжди виходить те що хочеш...але ж потрібно ставитися до всього з розумінням....Важко просто ставити крапку, простіше поставити їх багато...на всяк випадок....хочеться себе підстрахувати, знати що якщо шось не вийде, то в тебе буде ще хоч якийсь шанс...але ж це не справедливо...і по відношеню до себе і по відношеню до них.  Це все страх.....страх залишитися самотньою...хоча знаю що знайдуться люди, які підтримають і не залишать....може страх зробити помилку....а може щось інше. але страх є... і від нього не дінешся. важко ставити крапки над "і"....але колись це потрібно буде зробити....

Всі завжди прагнуть змін...змін у всьому....змінитись самому, змінити людей, що нас оточують, змінити ситуації,змінити саме оточення, змінити роботу, змінити ....життя на краще...

а чи готові ми до цього...чи готова я??? залишився місяць.....до змін......а я не хочу..., я не готова, я їх боюсь...мені страшно...

зараз у мене такий період у житті, що все міняється зі швидкістю світла..........і місяць з місяцем не зрівняєш....все різне, все нове, так, це класно!! це чудово!! адже зміни відбуваються на краще......та я не готова зустрітись з наступними змінами....знаю є люди які підтримають...які не залишуть...та мені важко, навіть думати...про те що має бути....але це буде наступна сходинка у мому житті...і я на неї видерусь...вилізу...я знаю це.....все буде чудово....аби ж тільки діти десь цей страх...

Если нечем занять свои умелые ручёнки, а пытливый ум просит разминки, то попробуй сложить лист бумаги ВОСЕМЬ раз. Ага, вопрос, объясняю- лист надо складывать пополам,то есть, поочерёдность следующая:лист-пол листа-четверть листа итд

Любовь не знает пораженья
Если в борьбе вскипает кровь!
И чем сильней твоё сраженье
То тем сильней твоя любовь!

Сташней всего боль от любви,
Потери близких и мечты!
А боль на теле просто раны
Они залечаться врачами
Ведь истинная боль инного класса
Она не убивает твоё сердце
Она жуёт его как мясо!
И о потерях не забыть нам!
Ведь память силу ей даёт
Чем больше думаеш об этом
Тем чаще боль тебя и жрёт!
                       А.Назаров

Цікаво так - своїх однокласників я бачу більш-менш регулярно, все-таки в одному місті живем, приблизно в одних колах крутимся...проте зустрічі поодинці (привіт-як справи-вже заміжня?-де працюєш?) всеодно не порівняти з великою зустріччю всіх-всіх-всіх
Клас практично дівчачий, тож перші погляди на те як вдягнена-як виглядає, навіть я, що гріха таїти, на побачення так пильно не вдягаюсь-марафечуся як на такі зустрічі...
Останні новини - хто заміж вийшов, хто народив...доречі як на наш вік то досить дивно що з 22 дівчат лише 3 мають дітей і десь з десяток офіційно-неофіційно одружені... Тре привселюдно пояснювати зміну своїх обставин, бо звідусіль сиплються питання - як, що, ти ще не у Львові? Розписались? Трохи важко, бо зразу накочуються спогади...
А взагалі ми не так вже й сильно змінились, лише дівчата стають потроху жінками, красивими жінками...а хлопці поволі мужнішають... А характери ті самі...Катька так само хвалиться яка вона "чудова і різнокольорова" і запрошує на тренінги "як заробити мільйон" всього за 100 баксів :)))) Ганнуся скромно мовчить про те що скоро завершиться будівництво першого будинку за її проектом...Андрій як завжди пускає шпильки і вперто мовчить про своє подружнє життя...Наташа розказує про свої поїздки світом...Оля - про будні українського телебачення...Класний керівник з кожним роком стає все більш однією з нас - вона взяла нас щойно прийшовши з інституту і пішла зі школи разом з нами, нам 25, їй 37 - не так вже й багато різниці...як зараз виявляється...
Наостанок піднялося цікаве питання - так склалося що з двох паралельних класів наш був менш "елітним" тож не маючи особливої помочі від батьків ми ставали на ноги самі...але ставали саме там де нам хотілося і при цьому залишилися набагато більш молодими...декому може й бажалося б мати більш вагомий старт, але насправді немає нічого ціннішого за можливість бути собою...
Потроху всі розбиваються на групки, хтось приходить, хтось навпаки біжить у справах, всьому є закінчення і зустрічам також...

Чудеса фотографии. Реальность или Иллюзия.

 

Фотография это миг из жизни в пространстве перенесенный на плоскость листа.

 

Как-то одна женщина увидев фотографию своей коллеги по работе сказала, что на фотографии она совсем не похоже на себя, мол какая то не естественная. Я ответил, что вы наверно ее не знаете. А знаете, что я услышал? Женщина возмутилась и сказала: «… так я свою подругу каждый день на работе вижу и дома тоже…!!!»  А ведь знаете, она по-своему права.

А еще была другая реакция на эту фотографию. Парень девушки сказал, что вот она, такая живая, нежная, как в жизни и ее взгляд ни с чем не перепутать. И, наверное этот парень тоже прав.

И наверно у множества людей будет множество ПРАВД по поводу всего одного фотоснимка -  одного единственного мига из жизни человека запечатленного на листке бумаги. Мать видит своего ребенка по своем, друзья – по своем, жены…. Мужья,…. Коллеги….. У каждого есть своя точка зрения, а коли есть точка, то и есть и плоскость на которую эта точка проецируется.

А что фотограф?

А фотограф в стороне пьет чай и наблюдает или создает новый плоский мир из мира жизни, движения, эмоций, света, цвета, объема.  

Одно я знаю точно, фотограф не криминалист, который должен запечатлеть синяки, ссадины, морщины, и особые приметы тела.

У фотографа нет ТОЧКИ зрения. Он НАБЛЮДАТЕЛЬ способный отключится от своего Я  и способный СОЗДАТЬ ОБРАЗ.

А соответствует ли он, этот ОБРАЗ, чьей то Точки зрения или нет, разве так важно? Точки зрения меняются, а ОБРАЗЫ остаются.

Фотография с воплощенным в ней ОБРАЗОМ начинает жить своей жизнью. И уже не зависит даже от фотографа. Так что получается, фотограф это СОЗДАТЕЛЬ? ТВОРЕЦ? ...........

Надо умолкать,  а то я тут договорюсь- допишусь.....

НОВАЯ РУБРИКА!

Делаем доброе дело - помогаем распознать неизвестные фрагменты любимых мелодий.

Мелодия 1

Прослушиваем и говорим кто поет, а также название композиции.

Хочу такой же!

.

Є у мене знайомий. Красень, спортсмен, розумник...

Закінчив блискуче універ, захистив кандидатську дисертацію (в галузі хімії). Потрапив на роботу (наукову, прибуткову, за спеціальністю - завидую, хлоп на синхрофазотроні має можливість попрацювати ) в Німеччині. Дівчата на нього заглядаються...

А він, нехай йому грець, зібрався в духовенство піти, так би мовити поставити хрест на своєму світському житті. Скільки інвестицій у свою кар'єру і професію перекреслити.

Я не проти священичого покликання, але раніше треба було думати.

---

Він ще вагається...

Я снова здесь я тут посмотрел на свой рейтинг ......................короче три ХА ХА
кому интересны умные мысли когда кому нибудь говориш что читаеш книги на тебя смотрят словно ты с луны свалился ..............-Кто сейчас вообще что нибудь читает . я имею ввиду умное . тут конечно многие рекомендуют почитать Пауло Коэльо, я тоже прочитал несколько его книг, действительно мощно современно а главное умно но я очень сомневаюсь что многие из тех кто читал поняли о чем он пишет . 
Я разговаривал с некоторыми и вот что , оказывается действительно многие понимают его 
слишком поверхностно не вникая саму суть. 
Где подевались люди с которыми можно поговорить не о мобильниках и тд 
а о чем то действительно стоящем и заслуживающем внимания.

 weral-wolf*Давай забудем моя Кэтти, Как падал с неба каждый раз, И поднимался словно газ.* Я посмотрел на тебя внимательно И сразу газом стал, бессознательно Упал…отжался..все знакомо Как будто в армии я снова

weral-wolf  *О нет, небойся моя Кэтти, Нас шторм не заберет ссобой, Не плачь, держися моя Кэтти... И пусть стучится в мои стены Тот пьяный дождь, я не пущу!* Штормило. В каюте кто-то бился С такой унылой пустотой Что даже боцман удивился И молвил просто, с добротой: Не бейся, выпей, кто б ты ни был. Держися! Я тебя прошу! И пусть стучится в наши вены Тот пьяный шторм…!  на! анашу! Пыхни! Вдохни и успокойся! На мир с улыбкою взгляни, Не плачь! Не злись! И не тревожься… И песню нашу затяни…. Про нас! Про  «Люди-моряки Морей бескрайних дикари...».