Ага. Именно такой вот лозунг написан в туалете. На стенке. С ашипками. Граматичискими.

В мужском туалете, смею заметить.

Интересна логика такого поступка. Если мужской рукой (мальчишеской) написан, то кому адресован сей призыв? Мужикам посетителям общественного туалета? АХТУНГ! Бабушкам  - уборщицам? Йо-майо...

Девушка написала? Какого фига она делает в мужском туалете? Фиг ее бабушки уборщицы пустят :-)

Непонятна мне эта логика шестнадцатилетних.

Пы. Сы. А вы думали эт я секса хачу? Гы-гы :-)

Залишалося грошей понти, вирішив приколотися. Замовив для команча найкращі на ай.юей льодяники. Для приколу написав, що це хабар.

До честі адміністрації сайту хай буде сказано, від хабаря команч культурно відмовився. Також на пошту прийшло повідомлення про відхилення подарунка.

Проблема, а гроші тоді хто забрав, які на льодяники пішли.

"Школа досвіду вимагає неймовірно високої плати, але навчить так, як ніхто інший"

Курящие, скажите почему вы начали курить?

Это так, для настроения)) весна...все-таки

Я хочу быть твои небом,
У тебя над головою,
Просто небом, синим-свежим,
Без осадков, без дождей.
Я хочу быть твоим солнцем,
И светиться над тобою,
Просто солнцем, одиноким
Без назойливых лучей,
Я хочу быть твои ветром,
Рядом быть с тобой по всюду,
Просто ветром, без порывов,
Тёплым, мягким ветерком,
Я хочу быть твоим миром,
Светлым, чистым и красивым,
Просто миром, или хочешь,
Нашим, солнечным мирком...

ОДА САФО

 

Счастлив, кто близ тебя и о тебе вздыхает!

Кто сладостью твоих пленяется речей;

Кого приветствуешь улыбкою своей!

Бессмертных тот богов в блаженстве превышает.

 

Увижу лишь тебя, жар в теле ощущаю,

Палящий льется огнь по жилам всем моим;

Душа смущается, предавшись чувствам сим,

Язык немеет мой и слова дар теряю.

 

Темнеет свет в глазах; слух ничему не внемлет;

Пот хладный на челе; бледнею – чуть дышу,

В смятении страшусь – в беспамятстве дрожу,

И представляется, что смерть меня объемлет.

 

И.П. Котляревский

Вой черной банши
Раздается в ночи...
Ты от могилы
Потеряешь ключи.
Делай что хочешь,
Но, прошу, не молчи.
Угаснет пламя
Одинокой свечи...

Черное знамя
Укрывает крылом.
Я сберегу пламя
Лишь на потом.
Заснет весь мир странным
Сладеньким сном...
Рассыпятся в прах стекла
Старых окон...

Я забуду тепло огня...
Я не буду помнить тебя.
Я дождалась из Ада вестей.
Я принесу мрак мести и ей.

К чертям отосланы
О боли стихи.
Но к богам посланы
Крыльев мехи.
И черным куполом
Над головой
Небо сгустится
Лишь над тобой...

Я прокляла снова тебя.
Я узнала холод огня.
Я забыла снова прийти.
Что ж, желаю тебе целым уйти.

В странном послании
Потерянный смысл...
Ночи скитании
Одинок мыс.
И лишь луна висит
Над лысой горой.
Сегодня волки
перекусят тобой.

Я не вспомню о тебе больше...
Ты уж прости.
Так уж вышло - в Рай нет пути.
Я устала играть с судьбой.
Лучше быть на веки самой... Чем опозориться

Ти хворий, тіло згасає

І час крізь пальці тікає

Лиш очі все такі живі

З бажання вогником, ясні

 

Опала сліпоти вуаль

Мов вперше дивлячися вдаль

Побачив сотні кольорів,

Спитав себе, раніш як жив!

 

Які ти ставив низькі цілі,

А що душа твоя хотіла

Забув мабуть як в снах літав,

Усім єством своїм кохав

 

Де дружбі, вічна  наче сталь

Де клятви, що собі давав!

Не треба сліз, Достатньо їх...

Немає користі від них

 

Жени трикляту геть печаль

Не смій в собі плекати жаль!!!

Почув!!! Здаватися не смій

Це не просте звучання слів!

 

Зростати будуть лише мука,

Як тільки ти опустиш руки...

Ти хворий, тіло згасає

І час крізь пальці тікає

Лиш очі все такі живі

З бажання вогником, ясні

 

Опала сліпоти вуаль

Мов вперше дивлячися вдаль

Побачив сотні кольорів,

Спитав себе, раніш як жив!

 

Які ти ставив низькі цілі,

А що душа твоя хотіла

Забув мабуть як в снах літав,

Усім єством своїм кохав

 

Де дружбі, вічна  наче сталь

Де клятви, що собі давав!

Не треба сліз, Достатньо їх...

Немає користі від них

 

Жени трикляту геть печаль

Не смій в собі плекати жаль!!!

Почув!!! Здаватися не смій

Це не просте звучання слів!

 

Зростати будуть лише мука,

Як тільки ти опустиш руки...