Удалить - не удалить?
- 19.06.08, 16:25
Я чо то пропустил на сайте в правилах?
Захожу сегодня в комменты к своей заметке и нахожу что некоторые комментарии я удалить не могу. Просто нет такой кнопки.

Сорри за возможно туповатый вопрос, но why?
Я чо то пропустил на сайте в правилах?
Захожу сегодня в комменты к своей заметке и нахожу что некоторые комментарии я удалить не могу. Просто нет такой кнопки.

Сорри за возможно туповатый вопрос, но why?
Ключем до розуміння всієї культури Древнього Єгипту є система релігійних уявлень, відображена в міфології. Основними джерелами, по яких вивчають міфологічні уявлення, є різноманітні релігійні тексти, гімни і молитви богам, записи похоронних обрядів. Найбільш древні з них отримали назву «Тексти пірамід» — вони нанесені на стіни похоронних камер фараонів Древнього царства всередині пірамід. У часи Середнього царства магічні вислови пишуть і в усипальницях жреців, знатних вельмож, це — «Тексти саркофагів». У період Нового царства подібні записи супроводять вже і «простих» померлих, роблять їх на папірусі, які називають «Книгою мертвих».
Багато які боги шанувалися египтянами у вигляді тварин. Священний бик Апіс сприймався як уособлення виробляючої сили природи і родючості. Цілий культ склався навколо гнойового жука — скарабея. Йому поклонялися в храмах сонячних божеств, його зображали штовхаючим перед собою сонячний диск. Під час муміфікації кам'яне зображення скарабея вміщували на місце серця. Це — самі древні, пов'язані ще з тотемізмом, вірування. Поступово уявлення про зовнішній вигляд богів мінялися. Божества стали зображатися, як правило, у вигляді людей з головами тварин, рідше — у вигляді тварин з головами людей. Наприклад, богиня Хатхор зображалася з коров'ячою головою, бог Амон — з рогами барана, бог Гір- з головою сокола. Сфінкс же — божество, що охороняє кордон пустелі, що стереже Єгипет від Сету — бога смерті і гарячого спопеляючого вітру — представлявся у вигляді лева з людською головою. Певні звіри і птахи стали вважатися душами богів і жили при храмах. Щоб бути визнаним втіленням божества, тварина повинна була володіти особливим кольором, формою плям, рогів. Після смерті трупи священних тварин муміфікувалися і вдавалися до поховання. Археологами знайдені цілі кладовища биків, кішок, крокодилів.
Вищим культом в країні був культ сонячного божества. Єгипет називали «країною Сонця», фараонів — «синами Сонця». У часи Древнього царства головним божеством був бог Сонця — Ра. Захід і схід Сонця в різних міфах пояснювався по-різному. У одних — небесне зведення представлялося у вигляді корови з тілом, покритим зірками, а іноді — в образі жінки-богині, яка, зігнувшись, пальцями рук і ніг торкається землі. У такому випадку зникнення і поява Сонця зв'язували з проковтуванням світила і новим його народженням. З інших уявлень Ра вдень пливе по небу в човні до західних гір. Там він пересідає в нічний човен, допливає до східних гір, звідки, витримавши битву зі своїм ворогом-змієм, знову з'являється на небі.
Кожне місто мало свого бога-заступника. У Фівах особливо шанували бога Амона. Коли столиця Єгипту перейшла сюди (у часи Середнього царства) культ Амона був об'єднаний з головним державним культом поклоніння Сонцю, склався образ єдиного бога — Амона — Ра.
В епоху Нового царства був недовгий період, коли фараон Аменхотеп IV відмінив всі колишні культи і ввів єдинобожі (монотеизм) — поклоніння всемогутньому сонячному диску — богу Атону. Своє ім'я, що означало «Амон задоволений» він замінив на Ехнатон («Корисний для Атона»). Щоб бути більш незалежним, фараон зробив своєю столицею спеціально побудоване нове місто Ахет-Атон. Після смерті Ехнатона жреці, проти яких і була, власне, направлена реформа, швидко відновили шанування Амона-Ра, свою владу і зробили все можливе, щоб ім'я Ехнатона було назавжди забуто. Тільки завдяки тому, що археологи знайшли прокляту жрецями і покинену столицю фараона-реформатора, його історія стала відома науці.
Дуже важливий загальноегипетський культ помираючого і воскресаючого бога Осіріса. Міф розповідає про те, як Осіріс, коли царював, навчив людей обробляти землю і саджати сади. Але його брат, злий Сет, бажаючи правити сам, убив Осіріса. Сестра (і одночасно дружина) Осіріса богиня Ісіда, знаходить і оплакує його тіло. Син Осіріса і Ісіди — Гір — вступає в боротьбу з Сетом. Завдяки допомозі Ісіди на суді богів Гора визнають єдиним спадкоємцем. Після перемоги Гір воскрешає батька. Однак Осіріс не бажає залишатися на землі і стає царем потойбічного світу. Культ Осіріса був тісно пов'язаний із землеробством: сівба вважалася похоронами Осіріса, поява перших всходів — його відродженням. Гора ж порівнювали з сонячним світлом, яке дає життя (сокіл був одночасно символом і Гора і сонця). Найважливішою межею древнеєгипетської релігії було обожнювання царської влади. Померлий фараон прирівнювався до Осіріса, вважалося, що він знаходив вічне життя. Правлячого фараона вважали живим богом, Гором у плоті, сином Ра. Вірили, що влада фараона розповсюджується навіть на сили природи. Існував обряд, коли при настанні часу розливу Ніла фараон кидав в ріку папірус з відповідним наказом. Такі уявлення мали вельми реальну основу: фараон володів абсолютною владою, йому підкорявся величезний бюрократичний апарат, йому належали всі землі в державі, золоті рудники і копальні срібла, в його особисте розпорядження поступали податки, що збираються.
У єгиптян були дуже складні уявлення, пов'язані зі смертю і потойбічним світом. Смерть і існування після неї вони вважали безпосереднім продовженням земного життя. Розумілося це настільки буквально, що було спеціальне заклинання, яке в замогильному світі відвертало смерть від людини, вже вмерлої на землі. До мертвих зверталися з письмовими проханнями, вони могли взяти участь в судовій справі, лікуванні хворого. Однак, щоб забезпечити вічне замогильне існування, треба було додержати безліч спеціальних обрядів. Всі ці вірування і обряди складали заупокійний культ, який пронизував і світогляд, і побут, і мистецтво єгиптян. Єгиптяни вірили, що людина володіє декількома душами. Одна з них — Ба — у вигляді птаха з людською головою в момент смерті покидає тіло. Для того щоб померлий ожив і знайшов безсмертя, Ба повинна повернутися, знову сполучитися з тілом. Звідси відбувається звичай муміфікації. Крім збереження тіла для подальшого щасливого існування померлий повинен був мати все, що він мав за життя. Людських жертвоприносин в єгипетському обряді поховання не було. У гробницю вміщували численні зображення членів сім'ї, слуг, рабів. Крім Ба, кожна людина володіла ще однією душею — Ка. Ка — примарний двійник людини, що мешкав в гробниці. Ка також повинна була мати можливість відшукати свою земну оболонку, для цього в гробницю вміщували скульптурні зображення померлого. Вічне життя передбачало не тільки дотримання обряду поховання. Жертвоприношення, богослужіння повинні були продовжуватися і згодом. Тому кожному фараону окрім гробниці зводили спеціальний заупокійний храм. Спадкоємці піклувалися про нього, оскільки благополуччя країни зв'язували із збереженням вічного життя фараонів. Існували спеціальні землі, прибуток з яких йшов на утриманняґ гробниць, храмів, жреців.
Непоправну шкоду замогильному буттю могло принести навіть неуважне поводження з ім'ям покійного. Іменам додавалося особливе магічне значення. Простим людям заборонялося вимовляти вголос не тільки власне ім'я фараона, але навіть його царський титул. Фараон — це інакомовне позначення, яке зберіглося в Біблії (в перекладі — великий будинок, тобто — той, який живе у великому будинку). У написах ім'я фараона захищалося — обводилося особливою рамкою — картушем (до речі, цей звичай допоміг в свій час розшифрувати ієрогліфи). Фараон Нового царства Тутмос III довгі роки не міг зайняти престол, оскільки в країні правила влада, що захопила шляхом змови цариця Хатшепсут. Коли після її смерті Тутмос став фараоном, він віддав наказ знищити всі написи і статуї в її честь. Леся Українка, що бувала в Єгипті, що вивчала його культуру, використала описані уявлення як художній образ в одному з своїх віршів:
Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю сбудував, щоб славили народи незчисленні, щоб тямили на всі віки потомки Імення…
присаживайтесь))*
Розпахали, сплюндрували
Вже давно степів немає.
Нищить sapiens природу
Зовсім жалості не має.
Замість степу террикони,
З труб заводу сірий дим
Найбруднішим в світі місцем
Став давно наш рідний дім.
У ранковому повітрі
Тільки сірки запах чую.
Степовий вінок чудесний
Вже ніколи не відчую.
І немає вже надії
В те, що люди схаменуться
Й чари тих степів Донецьких
Знов назад до нас вернуться.
Тільки в небі серед диму
Тепле сонечко зосталось.
Те, що sapiens зоветься,
Ще до нього не добралось.
6 червня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.
- Алe, привет. С Рождеством тебя! Ты на работе?
- И тебя с Рождеством. А ты мне куда звонишь?
- На работу.
- Значит, я где?..
- Ну, не знаю, где ты, я же тебя не вижу. Слушай, я знала, что ты на работе, вот и позвонила. Представляешь, Сашка с Алешкой уехали на рыбалку…
- Спасибо, напомнила, что я – на работе.
- Да нет, я не о том. Они уехали на рыбалку, а мы с Веркой решили Рождество отпраздновать вдвоем.
- Поздравляю.
- Ты не знаешь, как шампанское открывать?
- Ы-ы? А что, открыть не можете?
- Ну так Сашка с Алешкой на рыбалку же уехали. А мы сидим и думаем, как его открывать. А потом я вспомнила, что ты с ними не поехал, потому что на работе, и решила тебе позвонить…
- …на работу, чтобы спросить, не на работе ли я…
- Да нет, чтобы ты нам помог открыть.
- Вот я все брошу и поеду к вам.
- Не надо к нам ехать, ты по телефону.
- Ну, снимите фольгу.
- Это мы уже сделали, я себе ноготь сломала.
- Как? Там же такая красненькая полосочка есть – потяни за нее и откроется.
- Поздно.
- Ну, теперь раскручивайте петельку на проволоке. Но осторожно так придерживайте пробку большим пальцем левой руки.
- Зачем?
- А вдруг, оно теплое или вы его болтали, или пробка слабая…
- Да пробка не слабая, я из нее штопор вытащить не могу.
- Ой, блин! Зачем?
- Ну а как ее выташить-то? Я же видела, как Сашка пробки штопором вытаскивает.
- Так то у вина! Значит, вы уже проволочку открутили?
- Нет. Мы ее плоскогубцами отломали.
- Нафига?!
- Ну, мы же не знали, что она откручивается.
- А штопор все еще в пробке?
- Да! Хватить уже расспрашивать. Ты говори, как нам это все открыть!
- Мне просто интересно, какого хрена вы в пробку штопор засунули.
- Я же говорю, пробка не открывается, мы ее ножом попытались сковырнуть, а Верка себе палец порезала. Тогда я вспомнила про штопор.
- Мамочки! Штопор выкрути… Хотя, нет, сейчас начнешь дергать, пробка вылетит. Так, держи бутылку в правой руке. Держишь?
- Угу.
- А левой попробуй тянуть вверх пробку, раскачивая из стороны в сторону или покручивая. Поняла?
- Угу, ща… Не могу! Пусть Верка держит бутылку, а я ее на себя тянуть начну…
- Э, стойте, стойте! Не надо на себя, она же выстрелит в тебя.
- А как быть?
- Там что, ни одного мужика в округе нет?
- Ну они же на рыбалке!
- А соседи?
- Что я как дура к соседям с шампанским пойду? Что на-ам делать-а-ать?
- Не плачь.
- Я шампанского хочу! А оно само не выстрелит?
- Выстрелит, если его поболтать.
- Сейчас…
- Стой! Ты что? Оно же у вас все в потолок уйдет, что вы пить будете?
- У нас вторая бутылка есть.
- Ну так ее тоже открыть надо.
- Что же делать?
- Твою налево! Так, возьми кастрюлю.
- Какую?
- Любую, мне пофигу, я твоих кастрюль не знаю. Болтайте бутылку, держа вниз горлышком в кастрюлю.
- И что будет?
- Ну, газы выдавят пробку, шампанское выльется в кастрюлю, будете его оттуда черпать.
- Не хочу я из кастрюли шампанское пить! Вот еще! А если эту кастрюлю над шампанским сверху поставить и болтать?
- Угу, кастрюлей… Нет, так оно вы… Это что там за грохот?
- Это Верка кастрюлю над шампанским поставила. Блин, оно все на стол вылилось.
- Сидите там, я щас приеду, вторую бутылку сам открою…
Сопли прочь. Светитесь солнцем,
Прекращайте слёзы лить.
Сколько можно у оконцев
Грустной рожицей светить.
На дворе ведь лето братцы,
Вы ж сидите по домам,
И плаксиво-грустным фланцем
Ездите по головам.
Брысь во двор, бегом к природе,
Побухайте средь друзей!!!
Летом слёзы ведь не в моде,
Ты зимою слёзы лей.
Стукнет осень в дверь дождями,
Ваша высохнет слеза,
Вы поймёте что проспали
Лета добрые глаза.
© Ветер Города