хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Удалить - не удалить?

Я чо то пропустил на сайте в правилах?

Захожу сегодня в комменты к своей заметке и нахожу что некоторые комментарии я удалить не могу. Просто нет такой кнопки.

Сорри за возможно туповатый вопрос, но why?

Ёгипет

  • 19.06.08, 16:22
Релігія

Ключем до розуміння всієї культури Древнього Єгипту є система релігійних уявлень, відображена в міфології. Основними джерелами, по яких вивчають міфологічні уявлення, є різноманітні релігійні тексти, гімни і молитви богам, записи похоронних обрядів. Найбільш древні з них отримали назву «Тексти пірамід» — вони нанесені на стіни похоронних камер фараонів Древнього царства всередині пірамід. У часи Середнього царства магічні вислови пишуть і в усипальницях жреців, знатних вельмож, це — «Тексти саркофагів». У період Нового царства подібні записи супроводять вже і «простих» померлих, роблять їх на папірусі, які називають «Книгою мертвих».

Єгипетська книга мертвих
Єгипетська книга мертвих

Багато які боги шанувалися египтянами у вигляді тварин. Священний бик Апіс сприймався як уособлення виробляючої сили природи і родючості. Цілий культ склався навколо гнойового жука — скарабея. Йому поклонялися в храмах сонячних божеств, його зображали штовхаючим перед собою сонячний диск. Під час муміфікації кам'яне зображення скарабея вміщували на місце серця. Це — самі древні, пов'язані ще з тотемізмом, вірування. Поступово уявлення про зовнішній вигляд богів мінялися. Божества стали зображатися, як правило, у вигляді людей з головами тварин, рідше — у вигляді тварин з головами людей. Наприклад, богиня Хатхор зображалася з коров'ячою головою, бог Амон — з рогами барана, бог Гір- з головою сокола. Сфінкс же — божество, що охороняє кордон пустелі, що стереже Єгипет від Сету — бога смерті і гарячого спопеляючого вітру — представлявся у вигляді лева з людською головою. Певні звіри і птахи стали вважатися душами богів і жили при храмах. Щоб бути визнаним втіленням божества, тварина повинна була володіти особливим кольором, формою плям, рогів. Після смерті трупи священних тварин муміфікувалися і вдавалися до поховання. Археологами знайдені цілі кладовища биків, кішок, крокодилів.

Вищим культом в країні був культ сонячного божества. Єгипет називали «країною Сонця», фараонів — «синами Сонця». У часи Древнього царства головним божеством був бог Сонця — Ра. Захід і схід Сонця в різних міфах пояснювався по-різному. У одних — небесне зведення представлялося у вигляді корови з тілом, покритим зірками, а іноді — в образі жінки-богині, яка, зігнувшись, пальцями рук і ніг торкається землі. У такому випадку зникнення і поява Сонця зв'язували з проковтуванням світила і новим його народженням. З інших уявлень Ра вдень пливе по небу в човні до західних гір. Там він пересідає в нічний човен, допливає до східних гір, звідки, витримавши битву зі своїм ворогом-змієм, знову з'являється на небі.

Рамссесеум. Руїни.
Рамссесеум. Руїни.

Кожне місто мало свого бога-заступника. У Фівах особливо шанували бога Амона. Коли столиця Єгипту перейшла сюди (у часи Середнього царства) культ Амона був об'єднаний з головним державним культом поклоніння Сонцю, склався образ єдиного бога — Амона — Ра.

В епоху Нового царства був недовгий період, коли фараон Аменхотеп IV відмінив всі колишні культи і ввів єдинобожі (монотеизм) — поклоніння всемогутньому сонячному диску — богу Атону. Своє ім'я, що означало «Амон задоволений» він замінив на Ехнатон («Корисний для Атона»). Щоб бути більш незалежним, фараон зробив своєю столицею спеціально побудоване нове місто Ахет-Атон. Після смерті Ехнатона жреці, проти яких і була, власне, направлена реформа, швидко відновили шанування Амона-Ра, свою владу і зробили все можливе, щоб ім'я Ехнатона було назавжди забуто. Тільки завдяки тому, що археологи знайшли прокляту жрецями і покинену столицю фараона-реформатора, його історія стала відома науці.

Дуже важливий загальноегипетський культ помираючого і воскресаючого бога Осіріса. Міф розповідає про те, як Осіріс, коли царював, навчив людей обробляти землю і саджати сади. Але його брат, злий Сет, бажаючи правити сам, убив Осіріса. Сестра (і одночасно дружина) Осіріса богиня Ісіда, знаходить і оплакує його тіло. Син Осіріса і Ісіди — Гір — вступає в боротьбу з Сетом. Завдяки допомозі Ісіди на суді богів Гора визнають єдиним спадкоємцем. Після перемоги Гір воскрешає батька. Однак Осіріс не бажає залишатися на землі і стає царем потойбічного світу. Культ Осіріса був тісно пов'язаний із землеробством: сівба вважалася похоронами Осіріса, поява перших всходів — його відродженням. Гора ж порівнювали з сонячним світлом, яке дає життя (сокіл був одночасно символом і Гора і сонця). Найважливішою межею древнеєгипетської релігії було обожнювання царської влади. Померлий фараон прирівнювався до Осіріса, вважалося, що він знаходив вічне життя. Правлячого фараона вважали живим богом, Гором у плоті, сином Ра. Вірили, що влада фараона розповсюджується навіть на сили природи. Існував обряд, коли при настанні часу розливу Ніла фараон кидав в ріку папірус з відповідним наказом. Такі уявлення мали вельми реальну основу: фараон володів абсолютною владою, йому підкорявся величезний бюрократичний апарат, йому належали всі землі в державі, золоті рудники і копальні срібла, в його особисте розпорядження поступали податки, що збираються.

У єгиптян були дуже складні уявлення, пов'язані зі смертю і потойбічним світом. Смерть і існування після неї вони вважали безпосереднім продовженням земного життя. Розумілося це настільки буквально, що було спеціальне заклинання, яке в замогильному світі відвертало смерть від людини, вже вмерлої на землі. До мертвих зверталися з письмовими проханнями, вони могли взяти участь в судовій справі, лікуванні хворого. Однак, щоб забезпечити вічне замогильне існування, треба було додержати безліч спеціальних обрядів. Всі ці вірування і обряди складали заупокійний культ, який пронизував і світогляд, і побут, і мистецтво єгиптян. Єгиптяни вірили, що людина володіє декількома душами. Одна з них — Ба — у вигляді птаха з людською головою в момент смерті покидає тіло. Для того щоб померлий ожив і знайшов безсмертя, Ба повинна повернутися, знову сполучитися з тілом. Звідси відбувається звичай муміфікації. Крім збереження тіла для подальшого щасливого існування померлий повинен був мати все, що він мав за життя. Людських жертвоприносин в єгипетському обряді поховання не було. У гробницю вміщували численні зображення членів сім'ї, слуг, рабів. Крім Ба, кожна людина володіла ще однією душею — Ка. Ка — примарний двійник людини, що мешкав в гробниці. Ка також повинна була мати можливість відшукати свою земну оболонку, для цього в гробницю вміщували скульптурні зображення померлого. Вічне життя передбачало не тільки дотримання обряду поховання. Жертвоприношення, богослужіння повинні були продовжуватися і згодом. Тому кожному фараону окрім гробниці зводили спеціальний заупокійний храм. Спадкоємці піклувалися про нього, оскільки благополуччя країни зв'язували із збереженням вічного життя фараонів. Існували спеціальні землі, прибуток з яких йшов на утриманняґ гробниць, храмів, жреців.

Непоправну шкоду замогильному буттю могло принести навіть неуважне поводження з ім'ям покійного. Іменам додавалося особливе магічне значення. Простим людям заборонялося вимовляти вголос не тільки власне ім'я фараона, але навіть його царський титул. Фараон — це інакомовне позначення, яке зберіглося в Біблії (в перекладі — великий будинок, тобто — той, який живе у великому будинку). У написах ім'я фараона захищалося — обводилося особливою рамкою — картушем (до речі, цей звичай допоміг в свій час розшифрувати ієрогліфи). Фараон Нового царства Тутмос III довгі роки не міг зайняти престол, оскільки в країні правила влада, що захопила шляхом змови цариця Хатшепсут. Коли після її смерті Тутмос став фараоном, він віддав наказ знищити всі написи і статуї в її честь. Леся Українка, що бувала в Єгипті, що вивчала його культуру, використала описані уявлення як художній образ в одному з своїх віршів:

Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю сбудував, щоб славили народи незчисленні, щоб тямили на всі віки потомки Імення…

 

50%, 7 голосів

14%, 2 голоси

7%, 1 голос

0%, 0 голосів

7%, 1 голос

21%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вопрос к самой себе ...

Сегодня весь день крутится в голове один вопрос к самой себе. А когда я в последний раз была счастлива? Именно счастлива, когда сердце бьется с такой силой, что готово выпрыгнуть из груди, а слезы сами льются из глаз именно от счастья. Счастлива, а не просто радовалась, смеялась. Давно... Такие ощущения меня посещали наверное только 2 раза в жизни, а если взять конкретный период, то 1 раз. А как же хочется, что б они опять вернулись. Мне мало одной радости, хочется СЧАСТЬЯ !!!
А когда вы последний раз были счастливы?

Про женские фантазии..


Смотрели девочки по кабельному порно,
Смеялись, пальчиками тыкали в экран.
Там дюжий мачо двух девиц неиллюзорно
Во все, простите, дыры брал на свой таран.

И тех девиц, что веселились у экрана,
А не в экране томно сиськами трясли,
Так забавляло все: от очертаний крана
У мужика до баб, вопящих как Брюс Ли.

Их веселил мейк-ап. И яйца после бритвы.
И мельтешение минетное голов.
И в целом потный ход двойной любовной битвы.
И неестественность позиций, лиц и слов.

«Так не бывает, посмотри! Ведь так не можно
Закинуть ногу, изогнуться и скакать!»
«А в жизни, если бы он так неосторожно
Воткнул, порвал бы все – девицу и кровать»

«Да ты послушай, стонет как! Ах! Боже, боже!»
«А член, гляди – как шланг, как кол, как огурец!»
«Смотри, смотри скорей, смотри на эту рожу!»
«Нет, право, девочки, ведь долго так – пиздец».

Закончен бал. В экране лица девок в белом.
А за экраном лица девичьи в слезах
От смеха. Так вот, между делом,
Развеселил ненастоящий порно-трах

Девчонок. Было им едва-едва по двадцать.
Допили пиво. Спать по комнатам пошли.
Не снились им ни проза «с Вовкой целоваться»;
Ни ухажеров пьяных члены-мотыли;

Ни «не в меня»; ни «дорогая, ты успела»;
Ни «я сейчас»; ни «ну, пожалуйста, ну дай»;
Ни «там родители»; ни щупленькое тело;
Ни пять минут в палатке под собачий лай;

Ни первый раз, закрыв лицо и чуть не плача;
Ни сонмы сверстников, законченных мудил.
Мечталось девочкам, чтоб их как в фильме мачо
Хотя бы раз хотя бы час так прокрутил.
(c)


Рейтинг блогов

Что значит этот статус ICQ?

  • 19.06.08, 15:54
 присаживайтесь))


Что подсказывает Ваша фантазия, когда Вы видите это?

33%, 3 голоси

56%, 5 голосів

11%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Донецька реальність. Злі вірші.

*
Розпахали, сплюндрували
Вже давно степів немає.
Нищить sapiens природу
Зовсім жалості не має.

Замість степу террикони,
З труб заводу сірий дим
Найбруднішим в світі місцем
Став давно наш рідний дім.

У ранковому повітрі
Тільки сірки запах чую.
Степовий вінок чудесний
Вже ніколи не відчую.

І немає вже надії
В те, що люди схаменуться
Й чари тих степів Донецьких
Знов назад до нас вернуться.

Тільки в небі серед диму
Тепле сонечко зосталось.
Те, що sapiens зоветься,
Ще до нього не добралось.

6 червня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

достало это хамство... (по мотивам ваших постов)

  • 19.06.08, 15:16
навеяно постом frensis
http://blog.i.ua/user/650493/130796/

Да, вокруг нас полно хамов, жлобов (терминология автора) и прочей мелкой нечисти.

Мне же помогает общаться с этими представителями потустороннего мира простой технический прием.
Гляжу я на это хамящее чудо и представляю его вечером третьего-четвертого дня в походе. Да под затяжным дождичком, да отмахавшего веслом километров 40 по стоячей воде.

И так мне весело становится, что в ответ на очередной словесный пассаж, я могу только ласково улыбаясь сказать - тс-с-с-с... ну что ж мы так нервничаем, это ж еще не самое худшее в жизни.
Хам, как правило впадает в ступор и начинает общаться нормально.

ЗЫ Технология не работает, если попытаться сымитировать тон. Нужно обязательно ярко представить.

Перед Рождеством

- Алe, привет. С Рождеством тебя! Ты на работе?
- И тебя с Рождеством. А ты мне куда звонишь?
- На работу.
- Значит, я где?..
- Ну, не знаю, где ты, я же тебя не вижу. Слушай, я знала, что ты на работе, вот и позвонила. Представляешь, Сашка с Алешкой уехали на рыбалку…
- Спасибо, напомнила, что я – на работе.
- Да нет, я не о том. Они уехали на рыбалку, а мы с Веркой решили Рождество отпраздновать вдвоем.
- Поздравляю.
- Ты не знаешь, как шампанское открывать?
- Ы-ы? А что, открыть не можете?
- Ну так Сашка с Алешкой на рыбалку же уехали. А мы сидим и думаем, как его открывать. А потом я вспомнила, что ты с ними не поехал, потому что на работе, и решила тебе позвонить…
- …на работу, чтобы спросить, не на работе ли я…
- Да нет, чтобы ты нам помог открыть.
- Вот я все брошу и поеду к вам.
- Не надо к нам ехать, ты по телефону.
- Ну, снимите фольгу.
- Это мы уже сделали, я себе ноготь сломала.
- Как? Там же такая красненькая полосочка есть – потяни за нее и откроется.
- Поздно.
- Ну, теперь раскручивайте петельку на проволоке. Но осторожно так придерживайте пробку большим пальцем левой руки.
- Зачем?
- А вдруг, оно теплое или вы его болтали, или пробка слабая…
- Да пробка не слабая, я из нее штопор вытащить не могу.
- Ой, блин! Зачем?
- Ну а как ее выташить-то? Я же видела, как Сашка пробки штопором вытаскивает.
- Так то у вина! Значит, вы уже проволочку открутили?
- Нет. Мы ее плоскогубцами отломали.
- Нафига?!
- Ну, мы же не знали, что она откручивается.
- А штопор все еще в пробке?
- Да! Хватить уже расспрашивать. Ты говори, как нам это все открыть!
- Мне просто интересно, какого хрена вы в пробку штопор засунули.
- Я же говорю, пробка не открывается, мы ее ножом попытались сковырнуть, а Верка себе палец порезала. Тогда я вспомнила про штопор.
- Мамочки! Штопор выкрути… Хотя, нет, сейчас начнешь дергать, пробка вылетит. Так, держи бутылку в правой руке. Держишь?
- Угу.
- А левой попробуй тянуть вверх пробку, раскачивая из стороны в сторону или покручивая. Поняла?
- Угу, ща… Не могу! Пусть Верка держит бутылку, а я ее на себя тянуть начну…
- Э, стойте, стойте! Не надо на себя, она же выстрелит в тебя.
- А как быть?
- Там что, ни одного мужика в округе нет?
- Ну они же на рыбалке!
- А соседи?
- Что я как дура к соседям с шампанским пойду? Что на-ам делать-а-ать?
- Не плачь.
- Я шампанского хочу! А оно само не выстрелит?
- Выстрелит, если его поболтать.
- Сейчас…
- Стой! Ты что? Оно же у вас все в потолок уйдет, что вы пить будете?
- У нас вторая бутылка есть.
- Ну так ее тоже открыть надо.
- Что же делать?
- Твою налево! Так, возьми кастрюлю.
- Какую?
- Любую, мне пофигу, я твоих кастрюль не знаю. Болтайте бутылку, держа вниз горлышком в кастрюлю.
- И что будет?
- Ну, газы выдавят пробку, шампанское выльется в кастрюлю, будете его оттуда черпать.
- Не хочу я из кастрюли шампанское пить! Вот еще! А если эту кастрюлю над шампанским сверху поставить и болтать?
- Угу, кастрюлей… Нет, так оно вы… Это что там за грохот?
- Это Верка кастрюлю над шампанским поставила. Блин, оно все на стол вылилось.
- Сидите там, я щас приеду, вторую бутылку сам открою…

история термина «синий зуб»

похожаянаправду версия:

Король Харальд Блютус (Harald Bluetooth) был предводителем викингов, вошедшим в историю как король–объединитель скандинавских земель. Он жил в Дании в 910–940 гг. и был королем Норвегии и Дании в 10 столетии нашей эры. Как сын Горма, он назывался Харальдом Гормссоном, однако чаще его называли прозвищем, вошедшим в английские летописи как Bluetooth — «Синезубый». На самом деле его прозвище звучало на староскандинавском как "Blatand" и не имело ничего общего с синими зубами. А означало оно что–то вроде «Чернявый», поскольку Гаральд имел весьма нетипичную для викингов–скандинавов смуглую кожу, черные волосы ( в переводе означает «темнокожий») и могучее телосложение (словом называли высокого хорошо сложенного человека). Вероятно, английские летописцы не захотели ломать язык и придумали королю «кличку» попроще.

Нетипичность Харальда для викингов не исчерпывалась одной внешностью. Король Харальд принес в Скандинавию христианство, а также объединил Данию и Норвегию. Жизнь его была полна великих походов и приключений, что уже более типично для викингов. Однако в конце концов удача изменила ему, и он закончил свою жизнь в изгнании.
Большая часть истории правления Харальда была почерпнута потомками из древнескандинавских надписей, высеченных на двух камнях, установленных в его память в городе Jelling в Дании. Первая концепция технологии Bluetooth, видимо, за свою «обединяющую» миссию получившей в качестве названия имя древнескандинавского короля, появилась в Лунде, в Швеции в 1994 году, и компания Ericsson решила воздвигнуть там новый камень в память о Харальде Блютусе. Надпись на этом новом памятнике гласит (на древнескандинавском языке): «Компания Ericsson Mobile Communications AB установила этот камень в честь Харальда Блютуса, давшего свое имя новой беспроводной технологии для мобильных коммуникаций». Похоже на то, что Ericsson не только освежает в памяти потомков эпизоды мировой истории, но и создает новую историю.

© видимо есть

Сопли прочь.

Сопли прочь. Светитесь солнцем,

Прекращайте слёзы лить.

Сколько можно у оконцев

Грустной рожицей светить.

 

На дворе ведь лето братцы,

Вы ж сидите по домам,

И плаксиво-грустным фланцем

Ездите по головам.

 

Брысь во двор, бегом к природе,

Побухайте средь друзей!!!

Летом слёзы ведь не в моде,

Ты зимою слёзы лей.

 

Стукнет осень в дверь дождями,

Ваша высохнет слеза,

Вы поймёте что проспали

Лета добрые глаза.

 

© Ветер Города