хочу сюди!
 

Анна

47 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 36-52 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Скай і Гайтана - Не йди

Не йди


Слова: С.К.А.Й., Гайтана
Музика:

Виконання: Гайтана,С.К.А.Й.


Як холодно без тебе, сумно як -
Заплаканії вікна.
З тобою бути мій таємний знак,
що жити без тебе ніяк не звикну.

Так холодно коли тебе нема -
без сонця не воскресну.
Бо в серці залишилася зима,
а над тобою теплі весни.

Не йди! Не йди! Не йди!..

Як холодно без тебе - все біда
Сльоза біжить по скроні.
Життя моє лилось немов вода
крізь наші дві розведені долоні

Не йди! Не йди! Не йди...
Не йди! не йди! не йди!..

Як холодно без, тебе сумно як
Заплаканії вікна
З тобою бути мій таємний знак,
що жити без тебе ніяк не звикну

Не йди! Не йди! Не йди від мене!..
Не йди! Не йди! Не йди!..
Не йди! Не йди! Не йди!..
Не йди! Не йди! Не йди!..
Не йди...

Спиральность.

Как всё отчаянно знакомо.

Спиральность вновь соблюдена.

Знакома в глотке горечь комом.

Всё тот же вкус хранит слеза.

 

Вновь хрустом млеет сухостой.

Где был цветник  – кострище тлеет.

И сердце стиснуто знакомою рукой,

Когтистой лапой ласкового зверя.

 

Всё близко так. Всё так знакомо.

И зарубцованый мой шрам

Опять раскрыт одним приёмом:

Пригрев – сожгли ко всем чертям…

© Ветер Города

Sky-Тебе це може вбити

У тобі так багато сторін, я просто не розумію
Я просто хочу спитати тебе
Чому ти настільки красива
Чому в мене ціла купа дивних речей
Яких я не розумію
Яких я не відкриваю тобі
Бо це все може вбити
Тебе це може вбити

Трошки більше ніж навхрест
Зав’язались вузилки
І не розірвати, і не розв’язати
Доторкнутись до зіниць
Я на вік в тобі застиг
Все це так спонтанно
І чомусь банально
Знати , думати
Себе побачити зі сторони можливо
Усе в житті можливо
Приспів
У тобі так багато сторін, я просто не розумію
Я просто хочу спитати тебе
Чому ти настільки красива
Чому в мене ціла купа дивних речей
Яких я не розумію
Яких я не відкриваю тобі
Бо це все може вбити
Тебе це може вбити


З 22-гої весни
Я закину свої принципи
Це буває рідко але так помітно
Друзі всі здуріли мов
Всіх понесла в небо любов
І ніхто не в праві
Тут вже ніхто не вправі
Стримати чи зупинити
Це ж нормально
Треба бути нам
Якось жити нам
Приспів





Уважаемые Коллеги!!!!

  • 27.07.08, 16:06
От всей души поздравляю всех Вас с Международным Всенародно любимым праздником ТОРГОВЛИ!

Выбор профессии обязывает Вас быть пожизненно энергичными и стремительными, здоровыми и бодрыми, идти только вперёд.

Кто выпадает из этих стандартов - меняет работу!

Мы же - до сих пор в этой сфере!!!

УРА товарищи! УРА - работникам ТОРГОВЛИ!!!

Деградація

  • 27.07.08, 15:20

Деградація.

 

Їх дім це коробка, або контейнер для сміття. Ми бачимо їх кожен день вони нам противні. Єдине почуття до них відраза. Люди вулиць ось хто вони –Бомжі, люди котрі риючись в смітті знаходять свою їжу. Вони ніби індійська каста недоторканих. Дивлячись на них хочеться блювати, й втекти кудись подалі. Вони аутсайдери нашого світу, люди що стоять за межею суспільства, а можливо  вже навіть не люди. Це  зарісше, брудне в лахмітті чудовисько, що вічно на підпитку й воняє перегаром і  брудними шкарпетками в суміші з здохлою собакою, ми нормальні й більш менш успішні люди ніяк не можемо вважати людиною. Ми боїмося їх, як передвісника того майбутнього що нас може чекати. 

Якщо комусь не хочеться працювати йому потрібно лиш глянути на Бомжа і все. Вони ті хто мотивує нас до праці, лякає нас бідністю. Вони ці недолюди що викликають лише відразу, спонукають нас накопичувати багатство щоб лише не стати такими ж огидними…

 

Тихий шурхіт в смітнику, потім пронизливий  гуркіт і … чвакання.  Чиїсь ноги звисають з бака тіло опущене всередину, вовтузиться, щось шукає. І ось нарешті Воно потроху заспокоїлось. Це створіння вилізло з сміття, стало на рівні ноги роздивляючись і обнюхуючи наче собака  свою знахідку. Це було щось незрозуміле. Ніби й людина, але яка ж . Лахміття що звисало розірваними шматками майже не прикривало тіла, і крізь  нього можна було роздивитись старе худощаве тіло, з прилиплим до спини животом. Борода й волосся що неначе грива звисало чорними з білими пасмами бруду, мабуть ніколи не відчували мила. Рибячий кістяк що прикрашав всю цю композицію, звисав збоку і можливо був з цього ж смітника.  На одній нозі був чорний, розідраний кросівок, інша ж світила пальцями на котрих були «тигрячі пазурі». Це диво природи роздивилось знахідку й почало її роздирати  своїми чорними трьома зубами. То був  шмат запліснявілого  сиру.  По  звірячому роздираючи цю їжу істота голосно чвакала й навіть хрюкала від  задоволення. Огида й комок під горлом що норовив вилетіти через рот, ось що могла викликати така картина. Враз біля істоти зявилась собака, гавкаючи й все ближче  підходячи вона певне хотіла відібрати іжу . Але  в неї нічого не виходило це страховисько навіть не шолохнувшись трапезувало далі. Мабуть песик підійшов занадто близько бо це звірисько  взяло добрячого патика й накинулось на нього з криком. Цей крик – людська мова в котрій небуло нічого окрім матюччя . Закінчивши їсти істота знову по пояс залізла в бак. Знову гуркіт, шурхотіння…

 

Що це було людина, чи звір?  А можливо це проміжна стадія нашої деградації, міст у вічну пітьму і морок до якого ми йдемо, побічний ефект цивілізації, гілка що відійшла від людини розумної й розвивається паралельно їй.  Ми занадто зайняті глобалізацією щоб зважати на це. Ми – та цивілізація що породила цю істоту. Ми, всі ми несемо відповідальність за це…   

Автор -друг Ірбіс(Янгол) 


58%, 7 голосів

42%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ушла гулять...и подальше. )


В общем и целом мне здесь надоело,
Может быть да а возможно и нет.
Всем я желаю достойного дела,
Удачи во всем...
Всем пока...
И привет.

Роздуми про людство( Юнацьке)

  • 27.07.08, 15:11

Людина розумна?

Ми « homo sapiens» -людина розумна . Але хто дав нам право себе так називати? Хто може дати таке право взагалі? Господь? Але чому ми вважаємо, що він його надав? Природне право, але чому ми вважаємо  себе вищими? Хіба можна назвати величчу розуму, наші діяння? …

Ми створіння, що знищує своє майбутнє. Ми вбиваємо своїх ще ненароджених дітей, вбиваємо себе, вбиваємо інших. Ми робимо це не заради виживання, а заради чієїсь чи своєї власної забаганки. Ми створили й досі створюємо зброю, що в майбутньму знищить нас. Ми, ті, хто стоїть на «найвищому щаблі розвитку», робимо все ,щоб знищити навіть можливість майбутнього розвитку. Тож я питаю -ми людина розумна?..

Ми знищуємо ресурси. Ми знищуємо землю, недумаючи про майбутнє своїх дітей. Я як хрестиянин неможу цього зрозуміти, це підриває мою віру. Чому так, чому ті, що неправедні живуть як боги , а інші є бідняками, злиденно тягнуться по дорозі до смерті? До тої істинно справедливої дами, що не дивиться на багатство. Кажуть, що при народжені всі люди рівні. А як же! Де ви таке бачили? Хіба рівні діти бідняка та мільйонера, хіба рівні в них можливості навчатись, лікуватись, жити? Ми думаємо занадто ідеалістично. Ми не схильні критикувати своє життя. Але щодо інших то тільки те й робимо. Ми критикуємо, принижуємо, убиваємо найменшу схильність до волі, до відмінної думки, до іншого стилю життя. Ми сміємося з тих , хто попереджує про кінець, про страшний, останній божий суд. Тож  я питаю –людина розумна?...

Ми втратили інстинкт самозбереження, збереження свого потомства, захисту майбутнього. Навіть тварини захищають своїх дітей, бючись насмерть з ворогом. Ми ж виганяємо їх навулиці. Розростається армада бомжів – напів людей. Це вже кінець. Ми немаємо розвинених органів чуттів, немаємо сили, втрачаємо принципи мовленя, перестаємо мислити – за нас все роблять машини. Ми ні на що нездатні. Ми гниємо від хвороб, котрі самі ж розповсюджуємо. Тварини вбивають хворих індивідиумів заради порятунку виду. Ми ж занадто гуманні. Ми  проявляємо відразу до терористів. Але не запитуємо, що їх на це штовхнуло. Ми занадто зайняті глобалізацією, обєднанням, щоб подумати про те, що хтось хоче жити обособлено. Ми породили  тероризм . Ми змушуємо своєю глухістю вдаватись до страшних  методів боротьби з нашим глобальним мисленням. Ми шоковані розпочинаємо війну з тероризмом, що призводить до ще більшого опору. Замість того,  щоб надати можливість вибору в житті, ми створили демократію- систему пригнобленя, пригніченя меншості більшістю. А як же меншість? Меншість в більшості випадків, тупо, понуривши по рабському голову йде за стадом баранів. Ми дали можливість створити фашизм, комунізм, сіонізм. Ми жили й вірили  в ці утопії. Зараз ми віримо в іншу утопічну ідею -ідею лібералізму й демократії., ідею гнобленя меншості, котру ми називаємо – опозицією. Опозицією до чого? До більшості! Але чому я - індивідуальність повинен підпорядковуватись більшості, стаючи до себе в опозицію ? Це ви називаєте –людина розумна?..

Ми гидота, ми паразит що живе за рахунок знищеня інших. Ми гангрена на тілі землі, що розїдає її, та себе саму. Ми залишаємо після себе лише гори сміття, пил в повітрі, гори трупів … Але природа, планета не довго терпітиме знущання. Ми думаємо, що зможемо себе від неї захистити . Які дурні. Хіба можна захиститись від того чого не знаєш? Ми нарощуємо темпи індустріалізації, думаємо над новими розробками, коли в нас під ногами є найдієвіший механізм –природа. Так колись ми були розумні . Але все закінчилось з початком «цивілізації»,- ми відійшли від природи, від нашої праматері з лона котрої вийшли, ми зрадили її й почали нищити. Тож  -Людина розумна?...

Ми лише шлях. Шлях що веде  від тварини до надлюдини,- так сказав Нідше. А ми сміялися й  казали, що хворий. Але, що ми можемо сказати у відповідь?  Нічого.! Тож слухайте –Прийде час коли ми або зірвемося у прірву або… та наврядчи з нашим амбіціозним, маленьким, прямолінійним мозком ми додумаємось до цього. Виживуть лише ті  хто переросте в собі людину. Хто повірить в можливість надлюдини, хто  прийде на шлях становленя нового виду. І це буде новим раєм. І прийде останній суд,- суд Божий, праведний. І встануть мертві. І підуть разом з живими. І кожний отримає по заслузі. І постану перед судом я й запитаю в останнє –людина розумна? …


64%, 7 голосів

36%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Свята ли церковь?

  • 27.07.08, 15:07
*Святая, первопрестольная, равноапостольная, право… (славная, верная, защитная) и такоже, такоже, такоже… церковь. Святое. Праведное. Истинное. Не подлежит обсуждению.
И в то же время – жалобы на стяжательство священнослужителей, непомерные тарифы на обряды и службы, формальное и поверхностное отношение к вере, приторговывание легкими наркотиками и многотолкование учения истины.
Разберемся, используя Богом данный разум в этих высоких понятиях и почему высокие понятия испаскудились в пользовании в обыденной жизни.
Святость – что иже еси? Церковнославянское правописание, происходящее от греческого, свят обозначает символом свет – ясность, освещенность, понимание, представление. Воистину святым считался надчеловек, познавший суть природы. Он легко оперировал наджитейскими понятиями. Он мог изменять суть вещей- исцелять (именно исцелять, а не лечить; ибо лечить – это исправлять последствия болезни, а исцелять – возвращать первозданное здоровье человеку, обновляя его) от болезней, управлять ходом событий, дарить (ДАРИТЬ!!!) радость просто… просто словом, улыбкой, прикосновением, участием. Просто будучи рядом. И даже не будучи – достаточно было попросить его о помощи – и помощь приходила. Такие люди несли в себе свет – вполне видимый, ощущаемый, благодатный. И такие люди от тебя ничего не требовали взамен ДЛЯ СЕБЯ - а если просили, то лишь о том, чтобы ты изменил свой образ мысли – стал добрее, терпимее, лучше. И действительно – при радостном исполнении его просьб жизнь многих людей налаживалась – личная, деловая, общественная. Святой человек (из любой истории) не требовал от последователей надусилий – только то, что исполнялось легко и просто. Такой человек проповедовал свое учение – являясь ВСЕГДА оппозицией власти - и последователи его записывали, запоминали, передавали, практиковали. Суждения святого – зачастую парадоксальные, опрокидывали сложившиеся житейские взгляды неотразимой справедливостью, тем самым взламывая жизненный уклад народа и лишая опоры власть имущих. Святых изгоняли из городов – они уходили в пустыни, в провинции, пронося СВЕТ нового знания среди людей. Образ именно такого святого и сложился в нашем представлении.
Есть образ иного святого – человека «знающего». Такой святой тоже познал скрытую суть вещей и мог исподволь влиять на события и жизни. К нему тоже можно было обратиться с просьбой – и он мог просьбу исполнить. Подарить любовь человека, сделать богатым, знатным, могущественным. Но за свои услуги он требовал жертв – не обязательно кровавых, иногда пустяшных, но таких, что приходилось трижды подумать, прежде чем решится на эти жертвы. Да, затраты и вознаграждение были ВСЕГДА сопоставимы. Жертвующий формально оставался в барыше, но только ощущение несправедливости обмена оставалось у него в душе. Человеческой радости это не приносило, и со временем перерастало в тоску и кручину: всё есть, а счастья нет.

Такие истории есть во всех культурах и породили сюжеты о сделке с дьяволом. Хотели бы мы помощи от такого святаго?
Хм… кому как. Сказки учат, что правильнее отказаться от такой «помощи». Кто же тогда носится в мощных черных внедорожниках с номерами 666 и 999 по городским улицам, игнорируя все правила? Рок-концерты забиты поклонниками – количество исчисляется тысячами. Идейных поклонников такого святого тоже хватает – их называют сатанистами- и их учения вполне логичны и оригинальны – и базируются на том, что Сатана, в буквальном переводе – «Ангел Света». Служители попадаются разные – от агрессивных скиннедов до людей высокоинтеллектуальных. Встречался, разговаривал, дискутировал. Хотели бы мы получить помощь от ангела света?
Есть ли в церкви нечто такое- особенное, что выделяет ее служителей на общем фоне, что дает подзарядку душам и помогает идти по жизни?
Остановимся только на последователях Христа, поскольку отмечаем 1020 летие крещения Руси. Православная церковь во всей своей византийской торжественности и приверженности традициям лишает доверия только своим «прейскурантом» - соборование – 500 грн, отпевание – 500 грн, крещение – 500 грн, сорокоуст – 250 грн (привожу по памяти), записочку подать за здравие – 2 грн за имечко, за упокой – 2 грн за имечко. Отпущение грехов – цены не помню, но формальность отпущения помню точно: «Отпускаются грехи рабе божьей… во имя отца и сына и святаго духа аминь! Накладываю епитимью: прочесть 10 раз «Отче наш», и 10 раз «Богородице, Дева, радуйся. Иди с Богом». Что не шаг – то денежка, что ни слово – денежка, скоро вход в храм платный будет?
Церкви харизматичных течений осовременили идеи Христа аранжировками и ритмами, внесли гибкость в догматы и идеальные величины имеют вполне прикладной характер. Обратившись с проблемой, можно рассчитывать на действенную помощь. И советом, и действием, и сотрудничеством поддержат вполне от души. Коллектив в любой общине дружелюбный, искренний в отношениях, открытый и к диалогу. Умиляет их бесцеремонный оптимизм «Бог все может и тебе поможет! Бог тебя любит! Приходите к Богу, Он все твои проблемы решит!». Материальный интерес также присутствует (а как же без него) и богатому адепту будут особо рады. И выслушают, и будут молится за тебя, за твоих близких, и за здравие живущих и упокой умерших и за успех твоего предприятия. Они излечивают наркоманов – реальные героинщики со стажем слезают с иглы!
Они имеют «ячейки» и в больницах – туберкулезных и раковых диспансерах, служители проникают в тюрьмы любого режима, посещают узников и рецидивистов, организуют массовые богослужения и индивидуальные молитвы…А святых в своих рядах – тех, тех архаичных святых, творящих чудеса, перемещающихся в пространстве, насыщающих голодных и ходящих по воде – нет, не имеют.
Баптисты – наименее меркантильные христиане. Денежные темы поднимаются просьбами о помиловании. Жертв не требуют – милости просят. Именно в мне эти просьбы находят наибольший (суммарно) отклик. Даю – и забываю что подал. Они искренни, терпеливы, смиренны, но отсутствием некоей зубастости вызывают во мне страх немощности, беспомощности… совсем не сопротивляются…
Когда я стану стариком во мне избудут все желанья на паперти от всех тайком просить я буду подаянье. Я жить любил и жизнь любил, и тоже был бойцом хорошим! но все избыл и нету сил… все в прошлом… у меня – все в прошлом. У края жизни я стою; в жизнь входят новые адепты и в кепку рваную мою бросают медные монеты.
Возможно, до такой святости надо дорасти. Я еще хочу жить – действовать, ошибаться, исправляться, ликовать от побед и оплакивать поражения.
Так что святого в церкви? Что светлого она вносит в наше знание об устройстве жизни? Всё течения христианства опираются на библию, в которой простые идеи описаны столь дремучим языком, сквозь который приходится продираться, упираясь в тупики и ловушки. Обдумывание и уложение в логические рамки занимает довольно долгое время и (в этом плане я благодарен библии за гимнастику ума) в итоге зачастую суть идеи может коренным образом отличаться от пропагандируемой. Отсюда и многотолкования, поскольку всяк понимает в меру своей образованности. Толкования диаметрально противоположные, но все ссылаются на библию!
Так стОит ли приходить в церковь за святостью? За последние 150 лет светская наука многое осветила («освятила?») в структуре души. Целенаправленная психотерапия дает нужные результаты. Уровень образованности людей вырос. Но церковь не исчезла. По прежнему людям есть необходимость прикоснуться к чему-то высшему, получить глоток некоего одобрения, либо порицания. И отклик на их молитвы есть, даже если молитвы не в церкви. И по- прежнему Пресвятой за свои чудеса не просит никаких материальных жертв.




Частушки про боевых сурков

Как родная меня мать провожала,

тут и вся моя родня набежала:

"Не езжал бы ты, хомяк, в город Киев,

там мутят народ сурки боевые.

На кого работают- неизвестно,

в казематах ЦРУ хватит места"

.

Отвечаю я родне "К интернету

подключите вы меня, мочи нету.

Натаскаю вам зерна аж кладовку.

Отпечатаю хотя бы листовку..

.

В Симферополе засел пан Затулин:

побегу в аэропорт- суну дулю.

Москали не признают ридной мовы:

говорит Мамай, язык- укоровы..."

.

"Тебя солнышко, дурак, перегрело:

отсидись в своём Крыму- будешь целый,

поболтай по-украински на блогах,

помотаешь помелом- ради бога"

.

Ой ты, яблочко моё наливное,

не катися ты где пахнет войною,

оставайся хомякам на закуску,

чтоб хрустело огурцом да по-русски!

Роздуми

  • 27.07.08, 15:04

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ.

 

В імя отця,

І сина ,

І духа святого.

Амінь .

 

Прошу тебе о мій Боже

Врятуй Україну.

Дай сили боротися

Моїй батьківщині.

Обступили нас кругом

Вражі бусурмани.

То не турки

То так звані

Брати росіяни.

Ще й Америка й Ізраїль

До нас носа пхають.

Кричать  вони

Що фашистів 

Україна має,

Що ми дуже утискаєм

Їхні нац. меншинства.

Захисти нас і порятуй

Нема сили більше.

 

Ми послали своїх дітей

На війну криваву.

Гинуть наші ріднесенькі

За жирдяїв славу.

Спаси їх Ісусе,

Врятуй вірні душі.

Не дозволь щоб  сини наші

Там померти мусили.

Не допусти безбатченства,

Вдів сльози гіркії.

І дай миру та любові

Моїй Україні. 

 

Нехай несе святий дух

Звуки борні волі.

Нехай знають у всім світі

України гордість

Нехай знають що у світі

Є найвища сила

Сила правди, віри в Бога

Віри в Україну.

 

                                  Автор-друг Ірбіс( Янгол)


92%, 11 голосів

8%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.