Художній музей Чернігова
Колегіум
Міський драматичний театр
пам"ятник чорнобильській трагеії
Екатеринская церковь
Одна з 12 пушок на Валу
Сходинки які ведуть до Валу
Ось такими гарматами колись захищали славетний Чернігів
Екатеринская церковь
Спаська церква
Бузок біля Пятницької церкви
Пропоную розмістити в блогах видатні міста України які вам подобаються. Сьогодні я попробую познайомити вас з красивим містом Чернігів.
Чернігів називають молодшим братом Києва.
Гюльнара, ты- Сладчайшая Конфета.
С Тобой готов с хлопчатника на бал.
(Готова ль стих надрукувать газета,
чего я тут с похмелья наскладал?...)
.
Готов отдать полстада за карету,
вдвоём бежать где Запада оскал
сулит вегетарьянскую диэту:
кальяна нет, есть боулинг, спортзал.
.
Несущий вздор, Любовью обнулённый
певец братвы по жизни обозлённой
конкретно, блин, сонет распальцевал.
.
Старушка, помнишь 91-й?
Гайдара, Лигачёва, цен обвал?...
А говорят, болезни все от нервов...
.
Предлагаю проголосовать, когда по вашему мнению, закончится кризис и мы вернемся к уровню потребления 2007-го года и лучше.
Вот в каком году окажется больше всего голосов, тогда он и закончится.
Согласны? 

Тоді, коли вони кінцево розійшлись,
від неї почали приходити дивні листівки;
дивись, писала вона, це – збирачі конопель,
це вони повертаються в міста, несучи
на плечах гарячі рослини,
заходять в свої будинки, обережно
переступаючи через черепах і старих,
вже сліпих від старості тритонів;
крізь земляні долівки в їхніх будинках щоранку
виростає очерет, з якого пастухи роблять
дивні духові інструменти, що звучать залежно
від напрямку вітру;
і, виганяючи зранку череди, вони
випускають вперед повітряних зміїв і
вимахують бамбуковими палицями,
будячи зі сну помаранчеві зірки;
говорячи –
вперед, наші старі бойові черепахи, вперед,
виплутуйтесь із цієї жорстокої трави, ламайте смарагдове листя, за нашими спинами, за нашими голосами обов’язково прийдуть наші діти, вони ще дійдуть до кінця безкінечних полів, в яких нам доведеться помирати від лихоманки і старості, так що вперед, вперед, на голос повітряних зміїв, на порух нічних тварин, на тіні померлих, які не можуть продертись крізь нашу густу траву.
Дивись, писала вона йому,
все, що збулось і все, що збудеться,
все, що тобі заважає і що тебе зміцнює –
все це в руках невідомих тобі чорноробів,
наша велика реальність, з кав'ярнями й
кредитними банками, чекає щоранку
на твоє пробудження;
все функціонує лише за твоєї присутності,
все закінчується лише з твоїм помиранням,
все це ніколи не припиниться,
все триватиме безкінечно,
без кінця і початку,
до самої смерті.
Cергій Жадан