хочу сюди!
 

Киев

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-53 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Звір щастя

Я щастя бачила: Повір, Воно, Немов би дикий звір, Поволі стиха підійде, Підластиться – і відірве Від серця ласого шматок. Лиш ти його рукою – торк, Вмить відсахнеться, і – лови, Як не шкода і голови! Не здоженеш, Хоч тут було, І ще тремтить в руках тепло. Вже розглядаючи сліди, Згадаєш ніжний плин ходи, Очей здичавілий бурштин, Та, може, декілька шерстин На спомин ласки хижака, Легких, як пух, Змахне рука – Й виттям ледь чутним звідусіль Покличе втрати гострий...

Читати далі...

Елегія осіннього вечора

Про що замовкають прозорі тополі, Розкидавши листя мов зоряний цвіт, Мов втрачене золото – вигнанець долі, Мов немічний старець – сумний заповіт? Вітаючи осінь нечутним зітханням, У снах відлетять до країни надій, Щоб жити віднині лише сподіванням, Лише сподіванням та голосом мрій. І будуть покірно мовчазно стояти, Розгублено танучи в сивій імлі. І будуть покірно мовчазно чекати, Коли небокрай розітнуть журавлі. І стерплять самотність і холоду морок –...

Читати далі...

автор Лавлєнцева Наталія, м. Черкаси

Рух у часі Колись давно малесенька планета Стомилася дивитися на світло. Примхливо відвернулася від зірки, Що в променях доносила тепло – І раптом зазирнула у безодню, Таку страшну, байдужу та холодну, Незатишний притулок подорожніх, Самотніх душ і демонів житло. Й на мить якусь, здалося, потонула У вирі тім без імені і краю, Та обертом пішла – чи то від жаху, Чи то від несподіваних чуттів… І вже була не в змозі зупинитись – Її то світло вабило, То морок,...

Читати далі...

Іграшки, в які ми граєм 2. Речі

Наш світ – це речі, якими ми себе оточуємо. Змалечку оточують нас брязкальця, коровки-свинки-півники, машинки, ляльки. Граючись, дитина навчається. І, здавалося б, все саме так і має бути, але всяка медаль має дві сторони. Якщо більш детальніше глянути, іграшки не лише навчають, але і привчають. Привчають заміщати наші потреби речами. І не завжди тими, які нам дійсно потрібні. Людина, як розплату за інтелект, народжується недорозвиненою, це вже не новина...

Читати далі...

Я снова выиграла это спор

  • 09.11.10, 14:16
Мы расходимся снова по разным углам.. Как враги...Забывая  опять все что было , что  есть,  все что будет.Не решишся ударить меня ?.... Так значит беги.Ведь за бегство от боли тебя никогда не осудят. 

А любите ли вы Стинга так,как люблю его я?

Время обеденное,так что релаксируем
[Приєднане голосування]

***

  • 09.11.10, 13:12
Вчера позвонил старому, даже не знаю как назвать, вроде бы другу... поздравил с днем рождения. Последние несколько лет только так и видимся... в дни рождения, имена и фамилии на экранах мобильных.

Любимому Киеву, по которому истосковалась...

  • 09.11.10, 13:10
Только когда ты так далеко, и когда я так давно не была с тобой, я понимаю, как сильно люблю тебя... Твои улицы, огни, парки, твой шум и такую широкую душу Днепра... Я порой будто бы брежу - снова в дымке задумчивости бреду по набережной, где всегда есть ветер, жадный, целующий, терзающий платье и волосы... И в реке зеркальное царство огней... Она успокаивает и одновременно заставляет сердце часто, сладко и радостно прыгать... Поднимаюсь вверх по Андреевскому, чувствуя таинственное дыхание...

Читати далі...

Женщина как...

  • 09.11.10, 13:08
Женщина - как ребенок, чуть что - сразу в слёзы и к маме. Женщина - как Пётр Первый, хочет жить в столице, заставляет брить бороду и мечтает поехать в Европу. Женщина - как ипотека, на 30 лет и по 10 тысяч в месяц. Женщина - как инспектор ГИБДД: херни наговорит, деньги отберёт, настроение испортит, а ты ещё и виноват. Женщина - как Фёдор Конюхов, хрен знает где её носит и кто её спонсирует. Женщина - как посольство, может и не разрешить с друзьями в Тайланд ехать. Женщина - как шахматы...

Читати далі...

Вперед!

Ничто так не освещает дорогу вперед, как свет моста, горящего за спиной.