хочу сюди!
 

Киев

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-53 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Одноразовая любовь

  • 15.11.10, 23:12

Другие ее песни (лучшие) есть в моем блоге.

ИНОГДА

Иногда люди ищут всю жизнь, а иногда находят за день…
Иногда мы ждём, ждём, ждём, а иногда заставляем кого-то ждать нас.
Иногда мы плачем от смеха, но последнее время всё чаще смеёмся, чтобы не заплакать.
Иногда мы стоим, раскинув руки, навстречу ветру, впитывая в себя всю энергию его необузданной свободы, а иногда, запахиваем пальто и завязываем шарф потуже.
Иногда мы улыбаемся солнцу, подставив лицо к его тёплым лучам, а иногда надеваем громадные солнечные очки, пытаясь скрыть или скрыться.
Иногда мы встречаем кого-то, и нам кажется - это навсегда, а иногда провожаем, и понимаем, что так и должно было быть.
Иногда мы стремимся к общению, расширяем круг знакомых, куда-то спешим, к кому-то торопимся, а порой хочется просто закрыть глаза, и больше ничего не надо - только ты и тишина, вселяющая спокойствие в твою душу и разум.

Да, и прав тот, кто говорит, что все люди по сути своей рождены одинокими. Действительно, все мы одни. И даже в миллионном окружении вспышек, камер, блеска и шика, ты можешь быть самым одиноким на свете человеком, и, придя домой, повалиться на идеально заправленную кровать с шёлковыми подушками, даже не помыв ноги, и заснуть, или может быть заплакать, от перенапряжения и чувства полнейшего морального опустошения.

Иногда нам нужны дорогие подарки, и мы с насмешкой смотрим на дешёвых китайских плюшевых медведязайцев, и, надевая на палец колечко с блестящим камешком, мы всё равно недовольно надуваем ярко накрашенные губы, и закатываем ровно подведённые глаза, а иногда нет ничего дороже одного слова и взгляда.
Иногда мы требуем шикарных цветов, а иногда букет ромашек для нас роскошь.
Иногда мы прячемся под крыши, навесы, и зонтики, скрываясь от надоедливого дождя, а иногда молим Бога, чтобы этот дождь никогда не заканчивался, и идём, запрокинув голову к небу, и шлёпаем босиком по лужам, и чувствуем абсолютную независимость от людей и бесконечную связь с природой.
Иногда нам проще простого сказать «отстань», а после так нелепо начинаешь скучать по человеку который «приставал» и хочется попросить «престань ко мне назад, пожалуйста», но произнеся эту фразу про себя, ты решаешь, что вслух она звучит ещё глупее и замолкаешь, в ожидании.

Люди боятся выглядеть глупыми, люди вообще много чего боятся.
И все мы всегда чего-то ждём…автобуса на остановке, зарплаты, выхода нового фильма, или иногда музыкального диска, или ждём результатов экзамена, или мы можем ждать даже ребёнка, или возвращения мамы с работы, или чего-то более глобального, например творческого озарения. Ждём, когда выпадет снег, а потом, когда, наконец, потеплеет, ждём гостей, ждём Дня рождения, или Нового года, или ещё какого-нибудь праздника… или… или… или допустим, что он всё-таки вернётся, поднимется на твой этаж, нажмёт на твой звонок, вытрет ноги о коврик возле твоей двери, аккуратно поставит в коридоре свои необъятные «тапки», зайдёт в твою комнату, и мгновенно наполнит её ароматом своей туалетной воды, и обнимет тебя как прежде, будто ничего и не случилось…

Иногда так хочется высказать всё, что накипело, а иногда чтобы понять друг друга нужно просто помолчать вместе так о многом…
Иногда нас не устраивает омар под соусом в ресторане, а иногда мы за обе щеки уплетаем шаурму из продуктового ларька напротив.
Иногда мы отключаем все телефоны, лишь бы нас никто не побеспокоил, а иногда сидим, обложившись телефонными трубками, и не в силах вздохнуть, дрожим от нетерпения в ожидание одного единственного звонка.
Иногда мы тянем, тянем, тянем, а потом вдруг становится слишком поздно. И сердце, обрываясь, летит куда-то вниз.
Иногда мы боимся упрёков, а потом с вызовом всему миру кричим, доказывая всем свою правоту.
Иногда мы ждём бурных страстей, как в любовном романе, а иногда одного поцелуя достаточно, чтобы почувствовать всю нежность и даже страсть…
Иногда мы убеждаем всех, что вовсе не мы были инициатором, и что мы абсолютно честны и правы во всем. И обвиняем всё и вся во всех смертных грехах, лишь себя не зачисляя в этот список, а потом вдруг понимаем, что именно мы виноваты в том, что произошло.
И потом, когда нет времени и сил что-то менять, мы мгновенно опускаем руки, и поникнув головой, делаем затяжку-другую, и ноем, о том, какие мы бедные и несчастные, и как всё ужасно, плохо и вообще скверно, вместо того, чтобы бороться за своё счастье, ведь нет слова «никогда», и всё в этой жизни возможно, даже полёты в космос, не то, что это…и ведь мы сами творцы своей судьбы…и если не мы, то кто сделает первый шаг за нас…
И уходя, мы никогда не уходим до конца, и оставляем частичку себя тому с кем прощаемся, и он, даже очень захотев, никогда не сможет выкинуть эту частичку «в спам», потому что слияние и поглощение - основная суть этой игры с гордым названием «жизнь».
И прощая кого-то, мы пытаемся этим самым заранее оправдать свой проступок, и в душе всё равно, никогда не забудем той обиды, что засела как пиявка на сердце.

Иногда мы ложимся спать в девять, а иногда не спим по двоё суток.
Иногда мы наряжаемся в самые шикарные одежды, а иногда несколько дней холим в той же майке, в которой спим.
Иногда мы кутаемся в одеяло и всё равно не можем согреться, потому что на самом деле нам холодно не снаружи, а там, внутри, в сердце.
Иногда…
Иногда…
Иногда…иногда нам так нужно просто обнять кого-то и услышать всего три слова «Всё будет хорошо», и заснуть на чьём-то плече, и выплакаться кому-то, и попросить кого-то остаться, и не оставлять тебя в одиночестве…
И иногда, уходя, так хочется чтобы тебя попросили остаться…остаться навсегда…

Иногда…

бессонница молчания ягнят

Сколько  можно ждать того, кто ляжет спать, страдая бессонницей?

Как удалить тему, которой нет в Диспетчере приложений?

 

Часто возникает вопрос - Как удалить тему, которую не видно через Диспетчер приложений.

Такую тему прийдется удалять через компьютер.
Для этого нужно подключить смартфон к компьютеру в режиме Передача данных (или открываем карту через картридер). Затем, заходим в телефон, включаем на компьютере отображение скрытых файлов (Сервис - Свойства
папки - вид - Показывать скрытые файлы и папки) если тема установлена на карту памяти, то идем сюда:
E:\Private\10207114\import -
тут лежат все установленные темы. Ищем нужную и удаляем. Если видим пустые папки, то это "хвосты" от удаленных тем. Можно удалять.

  Дополнительно:

E:\Private\10207114\import - Сюда устанавливаются темы
Е:\Private\102033E6\MIDlets - Сюда устанавливаются Java приложения
E:\Private\1000484b\Mail2 - Сюда попадают сообщения, в том числе и переданный по ВТ
E:\sys\bin - Ярлыки установленных приложений
E:\sys\uninstall
- Информация о приложениях, для диспетчера приложений, хранящаяся тут
информация служит для удаления программ, в частности, чтобы не
оставлялось хвостов, в этих файлах инфа о том в каких папках приложения
держит свои файлы
E:\Resource\apps - Именно сюда устанавливаются
приложения(только само приложение, а reg файлы и т.д. раскидываюся по
другим папкам)
E:\Resource\help - Тут хранятся файлы помощи

            Источник:   http://theme.worldnokia.ru/del_theme.html

водка

ВОдка - первый в мире фотошоп:)

Р.М.Рильке "Одиночество"

У одиночества дождя повадки:
встаёт с морей, у мрака на запятке,
с равнин далёких, широтой распятых,
домой уходит-- к небу на закорок.
И только с неба падает на город:

то ли дождями в часы андрогина;
то ли к полудню, знобя переулки,
если телам от ненужности гулко--
брошены, бродят одни во печалях;
ежели пары, друг дружку ужаля,
спят, вымогая у смерти разлуку;

там одиночество выходит на прогулку...

перевод с немецкого Терджимана Кырымлы heart rose


Die Einsamkeit ist wie ein Regen.
Sie steigt vom Meer den Abenden entgegen;
von Ebenen, die fern sind und entlegen,
geht sie zum Himmel, der sie immer hat.
Und erst vom Himmel faellt sie auf die Stadt.

Regnet hernieder in den Zwietterstunden,
wenn sich nach Morgen wenden alle Gassen
und wenn die Leiber, weiche nichts gefunden,
enttaeuscht und traurig von einander lassen;
und wenn die Menschen, die einander hassen,
in einem Bett zusammen Schlafen muessen;

dann geht die Einsamkeit mit dem Fuessen...

Rainer Maria Rilke

***

 В ответе ли мы за тех, кто нас приручает?...

Феномен місцевих виборів у Полтаві

Новообраному міському голові Полтави Олександру Мамаю за рахунок власного авторитету вдалося не тільки перемогти на виборах міського голови. За рахунок його авторитету вдалося провести більшість депутатів до Полтавської міської ради та 10 депутатів до Полтавської обласної ради від невідомої до недавнього часу на Полтавщині політичної партії «Совість України».

Місцевий підприємець понад два роки тому створив громадське об’єднання «Наш дім – Полтава». Під егідою цього об’єднання протягом всього цього часу надає підтримку пенсіонерам продуктами харчування, будує дитячі майданчики, робить екскурсії та ряд інших культурних і спортивних заходів для дітей. При цьому отримує перепони від тодішньої міської влади Полтави.

Тодішній міський голова Полтави Андрій Матковський, маючи бажання піти на другий термін, починає дублювати ініціативи О.Мамая – роздає продуктові набори та будує дитячі майданчики.

Протягом останніх півроку Андрій Матковський розпочинає справжню війну проти Олександра Мамая: Полтавським міськвиконкомом створюються перешкоди у спорудженні дитячих майданчиків; у школах забороняють возити дітей на екскурсії; засоби масової інформації, наближені до А.Матковського, починають розповсюджувати різний «компромат» на О.Мамая. Також «пускаються в хід» деякі тодішні депутати міської ради та кандидати на міського голову, які намагалися створити скандальні ситуації.

У війну проти Мамая намагається втягтися ще один кандидат на посаду міського голови – колишній голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев. Свою критику він чомусь спрямовує тільки проти одного кандидата, а його команда намагалася перешкоджати вуличним концертам, які проводилися на підтримку О.Мамая.

Натомість, Олександр Мамай не встряє у жодні скандали, а продовжує свої соціальні та дитячі ініціативи.

31 жовтня Олександр Мамай переконливо перемагає на виборах міського голови Полтави, розгромлюючи вщент тодішнього міського голову Полтави Андрія Матковського. Перший набирає 62%, а другий – 15%. Нікому невідома команда О.Мамая «Совість України» здобуває більшість у міській раді, а команда А.Матковського «Всеукраїнська партія трудящих» не здобуває жодного місця.

Перемогу Олександра Мамая і його команди на виборах нинішній голова Полтавської облдержадміністрації, лідер обласного осередку Партії регіонів Олександр Удовіченко називає «феноменом», який треба вивчати.

А феномен, дійсно, таки є. Він полягає у тому, що на наборах до міської ради зовсім не проходять члени команди Андрія Матковського, які балотувалися від Партії регіонів, Всеукраїнської партії трудящих, «Народної влади». З великими зусиллями потрапити до міської ради вдалося тільки декільком членам команди А.Матковського під прапорами «Батьківщини».

Ряд політиків, аналітиків та журналістів «ламають голови» над феноменом перемоги Олександра Мамая. Дехто вже встиг приписати йому «купівлю виборців». На мою думку, це не так. Адже, аналогічну «купівлю виборців» тільки ще й з залученням адмінресурсу проводив А.Матковський і отримав всього 15 відсотків.

Все значно простіше і нічого приписувати нікому не потрібно. Справа в тому, що для багатьох полтавців не є секретом у тому, що серед усіх кандидатів Олександр Мамай чи не єдиний зовсім не мав антирентингу, а його основний конкурент Андрій Матковський мав найбільший антирентинг, здобувши його під час своєї мерської каденції. Більше того, рейтинг О.Мамая штучно піднімав сам А.Матковський, створюючи йому різні перешкоди і при цьому маючи найбільший антирейтинг.

Тобто, феномен Олександра Мамая полягає в тому, що за два роки він здобув собі найбільший рейтинг і при цьому зовсім не мав антирейтингу, а його основний конкурент, діючий на той час мер Андрій Матковський мав найбільший антирейтинг, який через «війну» з Мамаєм спрацював на користь останнього.

На своїй першій прес-конференції нинішній міський голова Полтави пообіцяв не тільки не втратити, а й примножити здобутий кредит довіри, отриманий від полтавців. Як буде насправді – полтавці зможуть побачити через якийсь час. Але хотілося, щоб Олександр Мамай працював на користь місцевої громади і не повторював помилок Андрія Матковського. Адже, пан Матковський теж мав високий рейтинг довіри від полтавців на минулих виборах, але втратив його за час свого правління Полтавою.

Тарас Токар,
активіст ВГО Альянс «Майдан».

загадка

Пришёл с работы, снял ботинки,Понять не может – что за хрень:Весь дом
сверкает, ни пылинки,Бельё постирано, не лень Супруге было мыть посуду,
Стол накрывать, варить обед!«Родная, это просто чудо!»«Да… Отключили
ИНТЕРНЕТ…»

с юморком)))

  • 15.11.10, 22:42
Осьминог- самое бедное животное. У него и ноги от ушей, и руки из жопы, и жопа с ушами, и голова в жопе, но он же не жалуется!