Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Політичне об’єднання «СИЛА ЛЮДЕЙ»

Хто ми?
Ми люди, які втомилися пасивно дивитися як бандити, олігархи та політики-корупціонери обкрадають наше майбутнє. Ми об’єднуємося в політичну силу, щоб побудувати суспільство, де найвищою цінністю є Людина. Сила людей потрібна, щоб забезпечити краще життя та змінити політичну свідомість.
Щоб жити інакше потрібна інша політика. Для справедливої та правової країни необхідні новітні підходи. Тому СИЛА ЛЮДЕЙ будується:
     відповідальними людьми;
     за правилами;
    прозоро та знизу догори;
    з фінансовою незалежністю від олігархів;
    з можливістю людям впливати на всі рішення;
    назавжди.

Так, ми створюємо політичну силу назавжди. В усіх розвинутих країнах політична сила – це інституція, фактично - частина держави. Так буде і в Україні. Люди, які мають стійкі погляди, сповідують демократичні цінності, об’єднуються щоб разом збільшувати простір справедливості та законності в суспільстві.

Потрібно діяти! Тому вже зараз:
1.          Створюється ідеологічна платформа;
2.          Ведеться інформаційна кампанія;
3.          Розпочато створення оргкомітетів;
4.          Йде підготовка написання програм на всіх рівнях.

Давайте проявимо свою громадянську відповідальність, разом змінимо нашу країну та отримаємо впевненість в завтрашньому дні! Об’єднуймося!

Візія
Людина - найвища цінність. Людина освічена, розвинута, вільна та відповідальна, яка живе в достатку, є головною метою України:
    розвинутої країни з громадянським суспільством та високим рівнем культури та духовності;
    сильної країни з міцною економікою, де впроваджуються інновації;
    справедливої країни, в якій влада для людей, а не люди для влади;
    самоврядної країни, в якій люди об"єднані в сильні громади на місцях і самостійно вирішують, як їм жити.

Солідарні та самодостатні люди, впевнені в завтрашньому дні - основа країни!

Засади
Черпаючи натхнення з Великих документів, що змінили хід історії, зокрема:
    Загальної Декларації прав людини, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, Хартії засадничих прав Європейського союзу;
    Конституції України, як основного Закону та суспільної угоди народу України;
    З української хартії вільної людини, як заклику моральних авторитетів України до нас, представників нової хвилі політично та суспільно активних діячів, стверджуємо, що в своїй діяльності ми керуємось наступними засадами:

Гідність
    Людська гідність є абсолютною цінністю і є визначальною в ставленні до кожної людини;
    Її слід усіляко плекати і не можна обмежувати за будь-яких обставин, в тому ж числі у випадках коли хтось оступився чи вчинив злочин.

Свобода
    свобода зобов’язує нести відповідальність за свої слова та вчинки;
    свобода без відповідальності – це крок до анархії та хаосу.

 Відповідальність
    усвідомлена відповідальність – ознака зрілості людини та суспільства; Кожен має нести відповідальність за власні слова та вчинки;
    відповідальність передбачає дотримання домовленостей. Угоди між суспільством та владою, між людиною та державою, між партнерами по бізнесу  укладенні в інтересах сторін – така ж частина законодавства як і будь-який закон, за порушення яких мають притягувати до відповідальності;
    найбільші проблеми людства, найжорстокіші війни починалися з порушення попередньо встановлених порядків і укладених угод. Їх дотримання та вдосконалення – шлях до миру.

 Справедливість
    справедливість – одна із головних передумов мирного співжиття людей;
    справедливість передбачає рівність можливостей для всіх та рівність усіх перед законом, а також винагорода та стимуляція тих, хто проявляє активність і працьовитість у створенні суспільних благ;
    забезпечення достатнього рівня справедливості – засаднича функція держави, без якої вона перетворюється на репресивний апарат;
    справедливе правосуддя – це головна передумова для можливості відстояти свої інтереси, права та свободи; З цієї причини воно є головним гарантом внутрішньої безпеки і спокою в країні, а тому воно має бути на особливому контролі суспільства.

 Відкритість
    влада має бути відкритою та контрольованою суспільством;
    свобода слова, думки – засадничі і невід’ємні права кожної людини.

 Дієвість
    аби змінити Україну, замало самого усвідомлення та аналізу проблем і викликів, що стоять перед народом та державою, слід діяти.
    якщо якісь процеси в житті країни відбуваються не належним чином, ми не критикуємо, а виробляємо проекти рішень, що усунуть недоліки;
    ми будуємо країну поважаючи закон, змінюємо правове поле та формуємо умови згідно з його нормами;
    у своїх діях спираємося на власні сили -  самоорганізацію та самоврядність, які є мірилом успіху, розуміючи, що ми самі найбільше зацікавлені навести лад та забезпечити розвиток власних громад, регіонів та країни.
 
Солідарність
    країни процвітають лише тоді, коли в суспільстві панує солідарність, а отже доброзичливість, єдність та взаємодопомога;
    солідарність виростає з усвідомлення спільності людських інтересів;
    лише у відстоюванні інтересів усіх ми зможемо відстояти інтереси кожного;
    жодна добра ініціатива не може бути втілена у життя в суспільстві де панують розбрат і ненависть один до одного.

Конкурентність
    лише в чесному змаганні за правилами встановленими в інтересах суспільства знаходиться оптимальний шлях для його розвитку;
    змагальність у підходах, механізмах, підтримка найкращих ідей та найдієвіших засобів розширює потенціал, надає нові ресурси для руху вперед;
    конкурентне змагання, а не війна на виживання забезпечить успішне досягнення результату, а всім учасникам процесу саморозвиток та спільну вигоду від його досягнення;
    відсутність конкуренції призводить, зокрема, до застою в державі, монополізації економіки та погіршення якості товарів та послуг, а також деградації суспільства.
 
Добробут
    прагнення добробуту – природне бажання людини;
    мірилом ефективності влади є рівень зростання добробуту її громадян; Якщо добробут людей погіршується – маємо змінювати таку владу.

Ці засади  покликали нас до спільної праці, ставши основою для всіх наших дій.
Стверджуємо, що втіливши ці імперативи в життя України, ми змінимо нашу країну і світ навколо нас!

Новорічна статистика СИЛИ ЛЮДЕЙ 01.01.2014
Кількість первинних оргкомітетів – 100
Кількість окружних оргкомітетів – 9
Кількість міських оргкомітетів – 4
Кількість районних оргкомітетів – 13
Кількість регіональних оргкомітетів - 1
Кількість членів не об’єднаних в осередки – 394 особи
Кількість прихильників - 129 осіб
Соціальні мережі – понад 5,5 тис. осіб. ВК 1021 – осіб, у ФБ 4520 – осіб

З Новим Роком та дякуємо усім хто з нами будує нову Україну. Новий рік - наш простір для змін.
Разом - СИЛА ЛЮДЕЙ!!!

https://www.facebook.com/sylalyudey
http://sylalyudey.org/ua

Політичне об’єднання «СИЛА ЛЮДЕЙ» планує побудувати Україну без олігархів
Новини >> Запоріжжя    21-06-2013, Марина Ботнарева

Презентація політичного об’єднання «СИЛА ЛЮДЕЙ», яке бачить щасливе майбутнє України з політикою без олігархів, старих політиків та… без Президента відбулася 20 червня в Запоріжжі.
Ініціатори «СИЛИ ЛЮДЕЙ» стверджують, що у майбутньому в об'єднанні не буде єдиного вождя, а буде багато лідерів, рішення прийматимуться не одноосібно, а перші особи лише виконуватимуть волю членів партії. Найважливіше те, що нова політична сила засновуватиметься знизу догори – від місцевого рівня, через регіональний до загальнонаціонального.

ПОЛІТИЧНІ ІГРИ ЯК ФУТБОЛЬНИЙ МАТЧ
Для того, щоб змалювати картину нинішньої політичної ситуації в Україні та ролі «СИЛИ ЛЮДЕЙ» у політичній грі представник ініціативної групи об’єднання, експерт Інституту політичної освіти з Києва Олександр Солонтай запропонував порівняти політичні партії з футбольними командами: «Деякі футбольні команди перемагають завдяки тому, що в них є «зірка», – розпочав він. – Однак у нашій країні політичні команди перемагають не завдяки талановитим «зіркам», а завдяки тому, що кожен виходить на поле з битою в руках. Народ же не тільки є бездіяльним спостерігачем підступних ігор, народ навіть не може розрізнити команди, адже їхні члени мають однакові цілі та однакові засоби для досягнення перемоги.
Крім цього, гравці прямо під час гри змінюють свої команди. Чи можемо ми змагатися в футболі за прописаними футбольними правилами, якщо для суперників їх не існує? До того ж у нас немає «зірки», яка б все вирішувала. Тому нас запитують, як ми виграємо цей матч? А хто сказав, що ми на таке небезпечне поле взагалі вийдемо?! Хто сказав, що ми не візьмемо своїх уболівальників та не оточимо той стадіон з усіх боків? Чому б не підвести кожного гравця-злодія до відповідальності перед народом? Покажемо відеоряд, як ті гравці діставали кортика з-за поясу, коли змагалися з іншими командами.
А ось коли на полі встановиться порядок, будуть поставлені чіткі правила, під якими усі команди рівні, коли з’явиться справедливе суддівство, в такому чесному поєдинку ми залюбки візьмемо участь. Не слід заганяти себе в стандартну політичну матрицю, в якій зараз перебуває країна. Наша мета – створити іншу систему на основі принципів та цінностей. Народ має встановлювати правила на полі, адже саме для нього й була розпочата гра», – виказав основні положення «СИЛИ ЛЮДЕЙ» Олександр Солонтай.

РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЇ ВЖЕ РОЗПОЧАЛАСЯ
Виступаючі наголосили, що нині «СИЛА ЛЮДЕЙ» – це ідея для об'єднання однодумців, а не сформована політична партія чи громадська організація. Ідея полягає в тому, щоб створити нову політичну силу, де членам будуть такі принципи та цінності, як гідність, свобода, відповідальність, справедливість, відкритість, дієвість, солідарність, конкурентоспроможність, добробут. А найвищою цінністю буде Людина.
Ініціаторами створення «СИЛИ ЛЮДЕЙ» стали громадські діячі, депутати місцевих рад, представники інтелігенції, малого та середнього бізнесу з усіх регіонів України. На разі вони вирушили Україною в пошуках однодумців.
Презентації ідеї об’єднання вже відбулися в 20 містах України – Києві, Сімферополі, Луцьку, Рівному, Ужгороді, Львові, Чернівцях, Івано-Франківську, Сумах, Хмельницькому, Харкові, Донецьку, Житомирі, Чернігові, Одесі, Тернополі, Кіровограді, Олександрії, Кременчуці та Полтаві. До речі, ці зустрічі не пройшли даремно: «СИЛА ЛЮДЕЙ» знайшла чимало прихильників і тих, хто вирішив вступити до її лав.
Найближчим часом планується створити оргкомітети в містах, районах та областях, а після цього делегати від них зберуться в Києві, щоб заснувати нову політичну силу.
Щодо програми, то її формуватимуть усі майбутні засновники політичної партії. Нині на сайті розміщенні тези для обговорення. Там же всі охочі можуть зареєструватися та поповнити лави об’єднання. Однак членами «СИЛИ ЛЮДЕЙ» не можуть стати особи, які впродовж останніх десяти років були нардепами, президентами, міністрами, губернаторами, генпрокурорами або суддями Конституційного Суду України.
Ще одним важливим моментом, на якому наголосили ініціатори, є фінансова незалежність. В майбутній «СИЛІ» не буде не лише старих політиків, але й жодних олігархів. Планується фінансувати діяльність за рахунок внесків та пожертв, які не мають перевищувати 500 у.о. з людини. Все фінансування буде прозорим, а відповідна інформація з'являтиметься на веб-сайті.
«Ми будуємо не таку країну, де будуть лише багаті або бідні, а таку, в якій основне багатство належатиме середньому класу, тобто добропорядним громадянам. Це інтелігенція, освітяни, науковці, дрібні та середні підприємці, управлінці, представники місцевого самоврядування тощо. Для цього потрібно відмовитися від олігархічної моделі спочатку в політиці, а потім і в економіці», – підсумував адвокат з Чернігівщини Олексій Гончарук.

ХОЧ ЗЗОВНІ ВСЕ ІДЕАЛЬНО, АЛЕ ВІД КРИТИКИ НЕ ВТЕЧЕШ
У багатьох, однак, залишаються сумніви, як довго протягне обезглавлена країна, чи не відбудеться розкол всередині партії через плюралізм думок, який передбачає партія, хто та як буде приймати остаточне рішення та що станеться з думками тих, хто залишиться у меншості.
Також деяких слухачів здивувало, чому губернаторам та народним депутатам брати участь у політиці не можна, а колишнім мерам та депутатам місцевих рад дозволяється адже ж вони також були при владі й мали змогу себе показати.
Інших насторожує те, що деякі члени об’єднання раніше входили до партій «Наша Україна», «Батьківщина» та «Удар». Вони навіть починають натякати про «тушкуватість» об’єднання.
У будь-якому разі поки що це непідтверджені здогадки. Ідея ж, як погоджується більшість, не просто має право на існування, а є бажаною для реалізації.
http://porogy.zp.ua/?page=view&article=5296


90%, 27 голосів

10%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Установлена личность командира"Беркутом"под Святошинским РОВД

  • 13.01.14, 15:02
Активисты установили личность, которая управляла действиями спецподразделения "Беркут" во время столкновений с активистами Евромайдана в ночь на 11 января у Святошинского райотдела милиции в Киеве.

Об этом активисты сообщили на странице сообщества "Автомайдан" в Facebook, передаетЦензор.НЕТ.

На фото - Зева Николай Васильевич, заместитель начальника управления, начальник милиции общественной безопасности, подполковник милиции.

беркут опознание зева руководительберкут зева руководитель


"Родился 20 ноября. Место проживания - Киев, Украина. В браке с Лесей Сокол.Ушомирская школа 1979-1989, Киевский Юридический Институт Внутренних Дел 2003-2005, Житомирский кооперативный колледж бизнеса и права 1995-1998, Святошинське РУГУ МВС України в м. Києві с 1999", - указано в информации о нем.Источник:http://censor.net.ua/p266179Источник:http://censor.net.ua/p266179


Керівник тітушок Харкова




Артур Марабян
родился 27 марта 1969 года.
Рост – 184, вес – 75.
Клички: «Папа», «Святой».

Ранее привлекался к уголовной ответственности (1998-й год, Ленинский райотдел милиции в Харьковской области) по статье 102 УК (в редакции 1960 года; умышленное нанесение телесных повреждений средней тяжести); уголовное дело № 64980450. Поддерживает дружеские связи с секретарем Харьковского горсовета Геннадием Кернесом («Гепой»).

Встановлено, хто командував "Беркутом" під Святошинським РВВС

  • 12.01.14, 23:58
Неділя, 12 січня 2014, 23:36 
фото 

Версія для друку
Коментарі4

Активісти встановили особу, яка керувала діями спецпідрозділу "Беркут" під час сутичок з активістами Євромайдану в ніч  на 11 січня біля Святошинського райвідділку міліції у Києві. 

Про це активісти повідомили на своїй сторінці у спільноті "Автомайдан" у Facebook.

Фото з Twitter'a @Dim_Serebro


На фото - Зева Микола Васильович, заступник начальника управління, начальник міліції громадської безпеки, підполковник міліції. 

Його дані розміщено на стенді з інформацією про співробітників Святошинського РВВС у Києві. 
Скрін-шот з відео


Українська правда 

Суд відмовився почати процес над Януковичем за розгін Майдану

  • 12.01.14, 01:12
Правозахисник подав позов про визнання протиправною бездіяльності президента Януковича, яка не звільняє з займаної посади міністра МВС 
 Добавить в блокнот
Поделиться:
 
 
 
 
 
 
 Вищий адміністративний суд відмовився почати процес над президентом Віктором Януковичем за події силового розгону демонстрантів 30 листопада у Києві. Про це повідомив дніпродзержинський правозахисник Віталій Купрій, який подавав відповідну позовну заяву. 

 За його даними, без відкриття провадження у справі, виклику заявлених свідків, підозрюваних і потерпілих, за закритими дверима розглянув всі наявні у справі докази, суддя повернув позов правозахиснику. 

 "Зазначені обставини грубо порушують конституційне право громадянина на захист в суді і в черговий раз доводять, що судна в Україні немає. Каста недоторканних міністрів, прокурорів на чолі з президентом поки можуть залишитися безкарними", - вважає Купрій. 

 Правозахисник повідомив, що він подав до Європейського суду з прав людини відповідну скаргу. 

 "При розгляді цієї скарги за прискореною процедурою, суд над Януковичем може початися ще до виборів президента в 2015 році", - сказав Купрій. 

 Нагадаємо, 9 грудня 2013 року Купрій подав до Вищого адміністративного суду України позов про визнання протиправною бездіяльності президента Віктора Януковича, яка не звільняє із займаної посади міністра внутрішніх справ України і не вживає заходів для притягнення до відповідальності тих, хто винен у побитті мирних демонстрантів у Києві 30 листопада. 

 Як відомо, 21 листопада Кабмін прийняв розпорядження про призупинення процесу євроінтеграції України. Після цього рішення люди вийшли на акції протесту. 24 листопада у Києві масовий протест проти зриву асоціацію з ЄС зібрав понад 100 тис. осіб. Вранці 30 листопада "Беркут" жорстоко розігнав учасників мирної акції протесту в Києві. 

 Джерело:  Радіо Свобода

В Україні відбувся заколот. Бандити оголосили народу війну

  • 11.01.14, 15:12

 

10-11 січня вночі в Києві знову відбулося звіряче побиття людей “Беркутом”. Після того, що сталося, треба негайно назвати прізвища людей, винних у пролитті крові, а Захарченко повинен негайно піти у відставку. Якщо він відмовиться це зробити, то поставить себе поза законом.

 

Якщо якась банда застосовує проти українського народу такі методи, то українці мають право давати відсіч. Тоді вони повинні відкрити полювання на цих персон. Потрібно починати давати адекватну відповідь. Якщо якісь бандити починають робити так речі, треба відповідати їм тим самим. Якщо ж вони застосують проти мирних українців зброю, то українці можуть так само застосувати зброю проти офіцерів, які віддаватимуть такі незаконні, злочинні накази.
Сьогодні треба проголосити народну національну війну всім бандитам, в тому числі і тим, які носять міліцейську форму. Після того, що сталося 10 і 11 січня, можна говорити, що в Україні відбувся комуністично-кадебістський бандитський заколот. У нас більше немає “Беркуту” і міліції, у нас немає міністра внутрішніх справ. У нас цей підрозід захоплений бандитськими формуваннями, якими особисто керує рецедивіст Янукович.

 

Oleh Soskin

Історичний момент - з Беркуту знімали маски..

  • 11.01.14, 01:22
Такого ще не було..
за два десятка метрів під районним відділом міліції протестувальники змусили т.з. Беркут скинути маски (дехто й шоломи скинув) і пропустили через коридор ганьби, фотографуючи.. фотки зявлялись на Фейсбуці вже за кілька хвилин..

Зорян Шкіряк, мабуть, знає, ЩО зараз відбувається у Мексиці :)

Україна-Русь!

  • 11.01.14, 00:36
Час від часу всім нам доводиться стикатися з наївними твердженнями, що ніякої України і українців до більшовицької українізації 20 хх років минулого століття, яка начебто мала насильницький характер, не було.
Таким чином формується хибне уявлення, що назва Малоросія і малороси передують таким назвам, як Україна і українці, що не відповідає дійсності.
Намагаючись у міру сил боротися з цим шкідливим міфом ми розглянули багато цікавих документів, але ось на такий скан я навіть не сподівався наткнутися (джерело: група" Україна-Русь" http://vk.com/ukrainerus?w=wall-7555615_16682)!
Скан зроблений з книжки "История кабаков в России в связи с историей русского народа" російського етнографа і історика Івана Прижова, вперше надрукованого типографією Вольфа у 1866 році (читати онлайн можна на надзвичайно патріотичному російському сайті "История государства", до якого т.зв. "свидомитов" на гарматний постріл не підпустять, отож ніякі "вскукарєкі" типу "ето свідоміти сфальсіфіцировалі" не пройдуть: http://statehistory.ru/books/Ivan-Pryzhov-_Istoriya-k..), "лєгко і нєпрінуждьонно" повідомляє нам, що:
"В 1320 году Гедиминъ, освободивъ Кіевъ отъ татаръ, присоединяетъ къ великому княжеству Литовскому и Кіевскую Русь, извстную с XII в. подъ именемъ Украины
(П.С.Л. II,160),а впослдствіи Малороссіи"
Отак, виявляється, все просто...)
скопійовано з http://vk.com/ukrainian.history

Василю Симоненку 8 січня було б 79 років



УКРАЇНІ

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене – диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію.
Ради тебе мислю і творю –
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі –
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса по землі.

Україно! Ти – моя молитва,
Ти моя розпука вікова.
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові.
Хай сичать образи – все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.


* * *
В букварях ти наряджена і заспідничена,
Поворозками зв'язана, ледве жива,
На  обличчі тремтить в тебе радість позичена,
На губах скам'яніли казенні слова.

Україно! Тебе я терпіти не можу,
Я тебе ненавиджу чуттями всіма,
Коли ти примітивна й на лубок похожа,
Коли думки у тебе на лобі нема.

Я люблю тебе іншу – коли ти бунтуєш,
Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро,
Коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш
І несеш од криниці вагоме відро.

Україно, мовчи! Україно, затихни!
Не така ти багата, щоб тратить слова.
Хай брехня твоє слово дугою не вигне,
Хай не вірить твій розум в убогі дива.

Україно! Яка в тебе мрія шалена!
Ти не кліпай очима на мрію чужу.
Притулися горбами й устами до мене,
Перетни в моїм серці криваву межу!

Ти здави моє серце своїми руками
І угледиш, що в ньому немає води.
Не сиди в пелюшках над чужими віками,
Але гордо крізь смерть до безсмертя іди!


БЕЗСМЕРТНІ ПРЕДКИ

Раби будували замки й храми,
Сіяли й жали – раби.
Труд їх стоїть над віками –
Свідок життя й боротьби.

Із кожного купола й брами
Крізь роки темряви й злоби
Вони промовляють словами
До нас, до моєї доби:

«Люті кати поглумились над нами,
Скільки лягло нас у чорні гроби,
Та перемога – дивіться! – за нами:
Смерть – не кінець боротьби.

Ті, що життя прогуляли без діла,
Що у народній купались крові,
В землю лягли і безслідно зотліли –
Ми ж і понині живі!»

Чую ваш голос простий і ласкавий,
Предки безсмертні мої:
Праця людини – окраса і слава,
Праця людини – безсмертя її!


* * *
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде,
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.


* * *
Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,
Є тисячі ланів, але один лиш мій.
І що мені робить, коли малий зажинок
Судилося почать на ниві не рясній?

Чи викинути серп і йти байдикувати,
Чи долю проклясти за лютий недорід
Ідо сусід пристать наймитувати
За пару постолів і шкварку на обід?

Та мушу я іти на рідне поле босим,
І мучити себе й ледачого серпа,
І падати з утоми на покоси,
І спать, обнявши власного снопа.

Бо нива ця –  моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде...

Рекомендую "Два Василя" http://blog.i.ua/community/1925/397244/

Навряд чи можна знайти серед біографій поетів-шестидесятників долю більш яскраву та більш трагічну, ніж доля Василя Симоненка. За 28 років життя зроблено було багато і мало водночас. Багато, зважаючи на ту самобутню і багату спадщину, яку отримала Україна від Василя Симоненка; мало, зважаючи на те, скільки він міг би ще зробити, якби не смерть, яка застала його в розквіті сил та творчої енергії.
Народився Василь Симоненко 8 січня 1935 у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в селянській родині. Цей край пов'язаний із багатьма уславленими іменами та подіями. Наприклад, М. Коцюбинський побував колись поблизу Біївців біля криниці, поруч із якою відбувалися гомінкі ярмарки. Тут малий Василько вчився розуміти добро і зло, поважати людину праці.
Виховувався без батька. Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали його гучним словом «поет». Після закінчення сільської середньої школи (із золотою медаллю) у 1952-1957 навчався на факультеті журналістики Київського інституту. Працював секретарем в університетській багатотиражці, був учасником вузівської літстудії.
Симоненко почав писати, навчаючись в університеті. З 1957 він був співробітником газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власкором «Робітничої газети». Як журналіст, у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційних владних структур.
Перша збірка поезій «Тиша і грім» з'явилася у 1962 році й одразу стала подією у літературно – мистецькому житті України.
Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Учасниками цього мистецького утворення стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, залучався до літературних вечорів та диспутів, виступав на творчих вечорах... А ще займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій. То було покликання серця, внутрішня, потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську, звірячу наругу. У той час за участю Василя Симоненка було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місцезнаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам'яті.
Точкою останнього відліку для Василя Симоненка була подія, що сталася влітку 1962 року на залізничному вокзалі в Черкасах. Між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня відмовилась продати Василеві пачку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого, Симоненко пред'явив редакційне посвідчення. А далі... Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо жорстокі, біль яких невгамовно мучив Симоненка до самої смерті через відбиті нирки. Трохи більше як через рік після цього – 14 грудня 1963 року – Василь Симоненко помирає після операції.
Після смерті поета видано такі збірки: «Земне тяжіння» (1964) (висунута на здобуття премії ім. Т. Шевченка за 1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), «Поезії» (1985), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965), «Півні на рушниках» (1992). Колись першим слухачем казок був син поета Лесик. Давно вже виріс Олесь, і ось уже нові покоління читачів читають казки Симоненка.
Василя Симоненка було посмертно удостоєно Національної премії ім. Тараса Шевченка в 1995 році.