Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Бойкот товарів від ПР! Це абсолютно безпечно і це працює

  • 07.01.14, 12:03

 

Бойкотувати простіше, ніж може здатися, — просто запам’ятайте, товари яких виробників категорично не треба купувати, у які магазини не треба зазирати. Трохи напружившись — зажди знайдете альтернативу.

Але цього мало!

Варто роздрукувати листівки та покласти у під’їзді, роздати знайомим, щоб поклали у своїх під’їздах. І це працюватиме ще ширше і краще.

По суті, найважливіше, що несе бойкот як суспільна акція, — власники-регіонали відчують небайдужість на власній шкурі. Ставлення суспільства багатьом може буди важливішим за гаманець.

Ну а ті, кому гаманець важливіший за будь-що — мають відчути наше ставлення гаманцем.

Нижче читайте FAQ спільноти Бойкот Партії Регіонів. Під катом також посилання на листівки/наліпки тощо.

Будьмо небайдужими. Висловлюймо власну позицію. Жарти — жартами, але власна позиція і готовність її відстоювати належать до найтвердіших валют світу. Але при цьому функціонально ширша .)

Все про Бойкот у запитаннях-відповідях! Читніть самі, розшарьте, друканіть і розповсюдьте серед друзів. Це наша «матчасть»!

#бойкот #євромайдан
Далі тут  


parador


А ТИ?

  • 07.01.14, 00:33

Згадати все: "Народна Самооборона"

Хто старе нагадає - тому око геть, а хто забуде - обидва!
Приповідка дещо дивна і кара грізна через цінність зору для людини. Можливо це суттєво, що не варто згадувати минулі хиби, коли почалась нова справа і не час псувати її спогадами про невдачі і прорахунки. Проте я не можу забути тих величезних сподівань, які у мене були пов'язані з новою силою, якою було задекларовано Громадський рух "Народна Самооборона", за яку я фактично і голосував на позачергових виборах 2007 р. до ВРУ, як блок НУ-НС, а що з того потім було - відомо: нічого доброго. Ідея "Народної самооборони" моментально була забута, за що і настала розплата під час тюремного ув'язнення. Особливо образливою для патріотів (і для мене, як виборця, що голосував за цю людину) була поведінка Юрія Луценка на посаді міністра внутрішніх справ ("Обережно - міліція!" http://blog.i.ua/community/662/619404/), тому я зараз мало довіряю йому, хоча в загальному не проти як такої опозиційної діяльності Юрія Луценка  і його нового проекту "Третя республіка", але таки нагадаю основне з положень "Народної Самооборони", які було задекларовано 8-м (!!!) років тому.


Громадський рух НАРОДНА  САМООБОРОНА
    
ДЕКЛАРАЦІЯ    ОБ'ЄДНАННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ   СИЛ
   
Перша 10-ка списку блоку ”Народна Самооборона Юрія Луценка”

1. Юрій  Луценко
2. Микола  Катеренчук
3. Наталя  Лук’янова
4. Володимир Ар’єв
5. Володимир Стретович
6. Іван Сподаренко
7. Віктор Мусіяка
8. Тарас  Стецьків
9. Олесь  Доній
10. Давид Жванія (головний спонсор проекту "Народна Самооборона" - Б.Г.)
 
СВОБОДА,   ЗАКОН   І  СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Передвиборча програма Блоку “Народна самооборона” Юрія Луценка”

Народна Самооборона - це не партія. Це об'єднання вільних громадян для боротьби за свої права, для протесту проти свавілля влади.
Народний протест - це єдине, чого влада насправді боїться.

Принципи Народної Самооборони:

1. Не кради і не давай красти іншим.
2. Не бреши і не давай брехати.
3. Не бери і не давай хабарів.
4. Не бійся боротися за свої права.
5. Люби Україну.
         

Завдання Народної Самооборони:

1. Достукатись до серця кожного українця.
2. Згуртувати українську громаду.
3. Об'єднати всі патріотичні сили.
4. Збудувати справедливу державу.
5. Досягнути єдності України.

Наш протест буде мирним і праведним. Але ми чітко і твердо скажемо цій владі чого хочемо. Ми хочемо гідно жити в заможній країні. Ми хочемо правди і справедливості. І вони або почують нас, або підуть геть. Ми переможемо!
Наші союзники і вороги:
   Наші союзники - чесні і небайдужі люди: члени різних партій та безпартійні, віруючі різних конфесій та атеїсти, люди, які говорять правду на будь-якій мові.
    Наше ставлення до політичних партій та державних інституцій залежить не від їхнього кольору та гасел, а виключно - від їх дій. Якщо вони діють у відповідності з нашими принципами -вони союзники Народної Самооборони.
    Якщо ні - нас розсудить Україна.

 СВОБОДА,   ЗАКОН   І   СПРАВЕДЛИВІСТЬ
Передвиборча програма Блоку “Народна самооборона” Юрія Луценка”

Ми, українці, дещо романтики, але життя навчило нас прагматизму.
Ми побачили, що свобода – це не тільки красиво, але й вигідно.
Ми переконалися, що мало вибирати добру владу – треба її контролювати.
Ми впевнилися, що закон тільки тоді може бути законом, коли він однаковий для всіх.
Мені, Юрію Луценкові, і активістам “Народної самооборони” відомо про це з перших уст.
Ми об’їхали Україну, об’єднуючи людей навколо цінностей свободи, законності і справедливості. І переконали країну, що народна зневіра – це великий міф політиків, який вони придумали, щоб виправдовувати свою брехню і крадіжки.
Народ ще раз довів, що тільки він є єдиним джерелом влади в Україні.
Але те, що цю незаперечну істину нам треба стільки разів доводити, свідчить про нагальну необхідність докорінної зміни системи влади в Україні.
Час відправити на політичну пенсію брехливих і зрадливих політиків, що не дотримали своїх обіцянок перед народом. “Народна самооборона” готова оновити владу, для якої базовими стануть основні народні цінності – свобода, солідарність, закон і справедливість. Тільки така влада може досягти добробуту всього народу, щоб квітуча земля не заростала бур’яном, а люди не шукали праці за кордоном.

Свобода
Свобода для українського народу є самодостатньою цінністю, яку не потрібно обґрунтовувати. Її потрібно відстоювати. Бо разом із втратою свободи народ втрачає надію на краще майбутнє. Ця істина є основою наших переконань.

Закон
Зміна судової і правоохоронної системи є нашим невідкладним завданням. На жаль, нинішні судова і правоохоронна системи забули, що слова “правда”, “справедливість”, “право” – однокорінні. Ми зобов’язані повернути істинний сенс судочинства і права в нашій країні. І тоді життя кожного здобуде сенс; моральність, а не корупція та наркоманія, стане нашою перспективою.

Справедливість
Встановити справедливість у державі – це вимога і східної, і західної, північної і південної України. Це вимога спрацьованого селянина і захопленого митця, чесного чиновника і досвідченого робітника. Це ідея, яка об’єднає всіх громадян України. І ми втілимо її у життя. Справедливість податків, а не жорстокість покарання повинно стати основним мотивом їх сплати для підприємця.
Зростання національного доходу повинен відчути кожен пенсіонер України, а не тільки власник закордонних рахунків.
Солідарність має стати моральним принципом влади, а щира допомога потребуючому – моральним обов’язком кожного українця.

НАШ ШЛЯХ

1. Перезавантаження держави.
Головна проблема нині чинної Конституції полягає у її авторстві: Основний Закон країни написаний політиками та чиновниками для себе і під себе. Ми вимагаємо скликати Конституційну Асамблею, членами якої можуть бути обрані ті фахівці, які свідомо відмовляться на 10 років наперед від влади: виконавчої, судової та представницької.
Конституційна Асамблея напише Конституцію, виходячи з розуміння справедливості народу, а не власних потреб політиків.
Ця Конституція мусить загарантувати, що зрада. Корупція і брехня будуть покарані.
Ця Конституція мусить загарантувати, що всі судді будуть займатися встановленням істини, а не пошуком грошей, міліція – безпекою громадян, а не політикою.
Ця Конституція мусить загарантувати, що справедливість не стане розмінною монетою в політичних ігрищах. Депутатська недоторканність буде знята.
Ця Конституція мусить загарантуватищо діяльність держави буде підпорядкована інтересам всіх громадян країни, а не груп чи територій.
Ця Конституція чітко розмежує добро і зло. Вона стане Конституцією нової України, України закону для всіх і справедливості для кожного.

2. Контроль народу.
Над політиками потрібен контроль народу. Доброї влади не буває за визначенням. Влада тільки тоді почне зважати на інтереси народу, коли ми створимо дієві механізми цього контролю. Основою цього механізму є самоорганізація. Ця самоорганізація має пронизувати все суспільство знизу догори – від батьківського комітету, сільради і ЖЕКу до міста, району і країни. Політики і бюрократи повинні не тільки абстрактно знати, що вони є “слугами народу”, але кожен день реально відчувати наш контроль.

3. Демонополізація суспільства.
Для модернізації економіки, для здійснення технологічного стрибка, який приєднає Україну до числа найзаможніших суспільств планети, нам потрібно перш за все змінити траєкторію свого розвитку. Бізнес повинен перейти від боротьби за ресурси до боротьби за споживача. Політики – перейти від боротьби за адмінресурс до боротьби за виборця.
Для нашої команди влада і бізнес будуть надійно розділені, а державні посади будуть розглядатися не як ціль, а як засіб виконання виборчої програми.
Ми не боремося за перемогу одних політичних кольорів над іншими. Замість протистояння нам треба створити в суспільстві нові об’єднуючи принципи стабільності: закони – розумні, але їх виконує кожен. Податки – справедливі, але їх платять всі.
Ми мусимо повернути довіру до держави, законна власність має стати священною, а за несправедливо отриману власність має бути встановлено справедлива доплата. Багатство може і мусить бути чесним у країні добробуту, його не треба соромитися. Якщо громадяни довіряють державі, то на перше місце виходить не розмір податків, а їх справедливість та ефективне використання задля суспільства.
Наша ціль – збудувати об’єднану країну, яка не буде сперечатися про те, куди рухатися – на Схід чи на Захід. Краще домогтися, щоб і Європа, і Росія прагнули в Київ.
Наша ціль – збудувати модерну країну, в якій про історію дискутуватимуть науковці, а не політикани.
Наша ціль – збудувати успішну країну, почуття гордості за яку – почуття, яке ми вже навчились впізнавати – стало б постійним.
Наша ціль – збудувати країну вільних і за можних громадян – незалежно від того, якою мовою вони говорять, у якій церкві моляться Богові – аби за родину й за Україну.
Перед нами стоїть величезне завдання – внести моральність у щоденне життя.
Ми віримо, що в цій країні чесна людина може бути успішною.
Ми віримо в те, що правда і чесність, закон і справедливість об’єднають Україну.


Декларація громадського руху Народна Самооборона

І. Що відбувається?

Нам усім треба визнати, що вони нас обманюють. Вони нам брешуть.
Вчора одні нам говорили, що заради народу будуть єдиними і що відставлять свої суперечки вбік, а потім влаштували публічне посміховище.
Інші вже сьогодні «зробили наше життя кращим». Для цього вони підняли податки, у кілька разів підвищили тарифи і заморозили зарплати та пенсії.
Верховну Раду вони перетворили на базар, на якому торгують законами та посадами. Кабінет міністрів - на «іко­ностас» одіозних кучмістів. Вони шаленіють від безкарності. Вони відчули, що їх ніхто не контролює.
Вони продовжують брехати, що завтра буде краще. А завтра, напевно, будуть судити тих, хто не помер з голоду, бо у такій ситуації вижити зможе тільки злодій.
Самі ж вони жили добре ще вчора, живуть незле сьогодні і ще краще збираються жити завтра.
На одних телевізійних каналах вони борються за щастя і добробут трудящих. А на інших каналах показують діаманти їхніх дружин та наряди їхніх коханок, які коштують більше, ніж бюджет маленького українського містечка.
Вони не просто крадуть.
Вони цим вихваляються. За скромні зарплати чиновників вони один поперед одного вибудовують собі замки.
Вони мають нас за лохів.
Для нас вони мають куплені суди, «безпредєл» в місцевій владі і видовищні політичні спектаклі по телевізору. Так, вони багато говорять правильних речей. Вони говорять про бандитів при владі, про корупцію, про несправедливість.
Але за цією балаканиною йдуть роки і нічого не міняється.
їхні розмови не мають наслідків. Вони нічого не роблять. А тих, хто поодинці щось робить для нас - або лякають та купують, або викидають із влади. Білі ворони небезпечні для чорних зграй.
По телевізору, про наше око, вони сваряться. А потім йдуть і тихо домовляються.
Домовляються проти нас.
Коли ми обурюємося, вони застосовують єзуїтський прийом: кажуть нам, що держава не витримає наших потреб. Всі гроші, мовляв, ідуть на розвиток економіки і, якщо ми хочете гідних зарплат і пенсій, то ми - проти України.
У них, як в кожного афериста, «все деньги в деле», і тому вони не можуть віддати нам нами зароблене.
Нам всім вже стало очевидно, що збудувати справедливу, заможну державу таким способом є неможливо.

ІІ. Чому так відбувається?

Ми перемагали, коли були разом. Всі поразки - від розбрату та зрад тих, кому ми дали владу. Вони поділили країну на «москалів» та «бандерівців». І ми, голосуючи на виборах, вибираємо або одних «жирних котів», або інших. Ми -велика, але приспана нація, яку ділять, щоб грабувати.
Те, що ми можемо у таких умовах вибрати добру владу - це іллюзія. Доброї влади без контролю людей не буває ніколи.
Ми повинні зрозуміти, що народ, який протестує проти дій і бездіяльності влади тільки раз на п'ять років голосуван­ням на виборах, просто приречений на животіння.
Вони перед кожними виборами ніби пропонують нам своїми лозунгами суспільний договір. Ми, своїм голосуванням, цей договір приймаємо.
А потім - вони нас дурять. І відсутність нашого протесту вважають мовчазною згодою.
Ми тримаємо дулю в кишені і наївно думаємо, що ця дуля їх злякає. А вони тим часом нав'язують нам свої правила гри.
Ця держава існує за принципом «лохотрону». І навіть по­рядні люди, які потрапляють у цю систему, не вміють їй опиратися.
Влада і політики почнуть зважати на наші інтереси тільки тоді, коли ми змусимо до цього.
Міняти треба систему.

 ІІІ. Що робити?

Чиновники в усьому світі однакові.
Усе те, що відбувається зараз в Україні час від часу стається у будь-якій цивілізованій країні. Але тоді, включаючи новини, ми бачимо багатомільйонні мітинги, загальнонаціональні страйки та перекриті дороги.
Нам намагалися вбити в голову, що так борються проти багатих. Ні, там знають, що статки можна заробити і тяжкою що­денною працею. Там ставлять на місце тих, хто робить спроби присмоктатися і жирувати на людських сльозах. Багатіти тре­ба разом з державою та народом, а не за їхній рахунок.
Час від часу будь-який уряд навіть у розвинутій країні потребує холодного душу. Тим більше у нас, де влада думає, що ми живемо лише для того, щоб їй платити.
Народний протест - це спосіб донести до влади нашу потребу у справедливості, наше право на цю справедливість.
Це єдиний спосіб, щоби багаті поділилися із бідними. Це єдиний спосіб змусити владу вдарити по руках ко-рупціонера і дати йому зрозуміти, що красти - це злочин. Це єдиний спосіб привчити політиків, що брехати - гріх.
Чому ми дозволяємо нас грабувати? Чому вибираємо терпіння? Нам на перешкоді стоїть зневіра. Довгий період безправ'я убив нашу віру у власну силу. Насміхаючись над нашими вимогами справедливості, вони кожного дня товкмачать нам, що протестами ми нічого не досягнем.
Ми кличемо до Народної Самооборони.
Народна Самооборона - це не партія. Це об'єднання вільних громадян для боротьби за свої права, для протесту проти свавілля влади.
Бо народний протест - це єдине, чого вони насправді бояться.
Як тільки пролунав заклик до «Маршу справедливості», тисячі людей з усієї України звернулися до нас із питаннями: де? і коли?
Ми відповідаємо: ВЕСНОЮ У КИЄВІ.Бо ми уже не ті. Ми маємо досвід перемоги.
Ми спроможні тиснути на владу і міняти її.
Бо ми насправді - єдине легітимне джерело влади в Укра­їні. Прийшов час усім це зрозуміти.
Також прийшов час зрозуміти і всім, хто хоче мати право називати себе чесними політиками будь-яких кольорів: об'єднання - це не забаганка, а їх борг перед нами, їх обов'язок перед Україною.
Ми зберемося всією країною: зі Сходу і з Заходу, з Півдня і з Центру, з сіл і з міст. Наш протест буде мирним і правед­ним. Але ми чітко і твердо скажемо цій владі чого хочемо.
Ми хочемо гідно жити в заможній країні. Ми хочемо правди і справедливості.
І вони або почують нас, або підуть геть.
Ми переможемо!

http://samooborona.pp.net.ua/
http://www.3republic.org.ua/ua/


14%, 3 голоси

67%, 14 голосів

19%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Чого не вистачає всім майданам - дивитись ВСІМ :)

  • 05.01.14, 20:29


У них - білоголовий орлан, у нас - Соловей..

З назви "соловей" можна зрозуміти, що вона НЕ ДАВНЯ (а з мови церковної слов'янської)..
давніша назва у німців, де соловей то - Nachtigall..

так, так, ще й досі від слова цього десь трясуться, бо Нахтігаль - перший з іноземних легіонів Вермахту, який разом з легіоном "Роланд" були єдиними легіонами зі східних європейців, які брали участь у нападі на Радянський Союз із самого початку війни.
Та що у слові цім такого, щоб Нахтігалем називать вояк?? Бо пташка соловей та ніби з горобців, чи як??

Два слова в тім НАХТІ + ГАЛЛ.. Нахті - слово древнє, споріднене із ним залишилось НАХаба в українській мові.
"Достеменно відомо, що етнонім «галли» пов’язаний із давньоірландським gal – «лютий, відважний» (а зовсім не з латинським gallus «півень», як це часто стверджується у популярній літературі)".

Na - НА - нам
c - С - сила (прихована сила)
h - Х - дух (духу)
ti - ТІ - ті
gall - відважні
Нам сила духу ТІ відважні

Внутрішня мобілізація вирішить долю Революції Гідності в Україні

Виїхав я до Києва одразу, як почув про другу спробу знищення Євромайдану в ніч на 11 грудня і пробув там до 16, коли переконався, що далі можна бути більш-менш спокійним.
Вражень багато різних і поки що я їх обдумую, тому наразі мовчу, але не байдикую і ось поширюю важливу інформацію про

Всеукраїнську колективну мережу захисту "Свої" :

"У кожного з нас свій Майдан. Кожен з нас робить зусилля в міру можливостей. Хтось знаходить можливість їхати на Майдан в Києві, а хтось безкоштовно підвозить людей з національною символікою. Хтось, долаючи страх бути звільненим, пише правду в місцевій газеті, а хтось стоїть в пікеті під судом, вимагаючи звільнення невинних. В цей час, хтось віддає останні копійки пенсії на їжу для протестувальників, а хтось закордоном йде під наше Посольство.
Всім нам потрібен захист, незалежно від того, скільки часу триватиме наша боротьба. Ми не підемо з Майданів до того часу, поки влада не зміниться. Жодних інших умов.
Тому нам потрібна не тільки самоорганізація, але й реальна організація та координація. Нам потрібне організоване ополчення. Тому, ми починаємо створення ополчення – мережі захисту людей.
Створена мережа покаже наскільки нас багато, ми будемо підтримувати одне одного. В кожному мікрорайоні країни створимо групу людей з тих, хто готовий:
- діяти мирно та відповідально;
- боротися допоки не буде змінено владу;
- будемо наполягати на зміні всієї системи, а не прізвищ.
Ми об’єднаємо тих людей, які розуміють, що громадяни повинні підтримувати одне одного в захисті проти репресій. Одна група – це 3 та більше осіб. Групи об’єднуються по три в десятки. Десятки в сотні, сотні в тисячі. Всі групи будуть пов’язані між собою. "
https://docs.google.com/forms/d/1XcCFqMg9JWJXRaUV0WgtUPqCQW71f9s8hOYnCpLwWYQ/viewform



93%, 26 голосів

7%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Чи всі про це знали, чи всі про знають?

  • 04.01.14, 18:53


Хотя две судимости Януковича не являются секретом уже восемь лет, как же все происходило на самом деле — мало кому известно.

Причина тому — пропажа оригиналов судебных решений, по которым Янукович дважды делал «ходки».

Единственный первоисточник, который дошел до наших дней — это две копии постановлений президиума Донецкого областного суда, датированные одним числом - 27 декабря 1978 года. В этот день были отменены обе судимости Януковича.

Документы были набраны на печатной машинке с рукописных оригиналов постановлений, которые по неустановленным причинам не сохранились.

Правдивость этих материалов вызывала сомнение, о чем речь пойдет дальше, но все равно это — уникальные документы. В них содержится, мнимая или настоящая — неизвестно, фабула уголовных дел, возбужденных против Януковича в 1967 и 1970 годах.

«Украинской правде» удалось найти эти постановления. Раньше документы нигде не публиковались — даже в 2004 году их не показали журналистам, которые прибыли в Донецк по приглашению Анны Герман, чтобы убедиться в чистом прошлом ее шефа.

Приговоры Януковичу были отменены в 1978 году после протеста главы Донецкого областного суда Виталия Бойко - который, кстати, в 1990-ых стал председателем Верховного суда Украины и даже спас Юлию Тимошенко от повторного ареста весной 2001-го.

«Украинская правда» разыскала Бойко, который сегодня руководит Высшей квалификационной комиссией судий.

По словам самого Бойко, тридцать лет назад с ходатайством о пересмотре дела Януковича к нему письменно обратился депутат Верховного Совета СССР от Енакиево, летчик-космонавт и дважды герой Советского Союза Георгий Береговой.

Бойко сказал, что сегодня не помнит деталей, связанных с оправданием Януковича. «Его фамилия мне тогда ничего не говорила», — признал Бойко.

Итак, в течение одного дня Янукович из ранее дважды судимого превратился в несудимого.

1. Постановление Президиума Донецкого областного суда. 27 декабря 1978

Оно касается приговора, вынесенного Виктору Януковичу 15 декабря 1967 года по статье 141 часть 2 Уголовного кодекса УССР (грабеж, соединенный с насилием или совершенный по предварительному сговору группой лиц).

Нынешнему фавориту выборов президента тогда присудили три года лишения свободы с отбытием наказания в трудовой колонии для несовершеннолетних. В связи с амнистией по случаю 50-летия Октябрьской революции срок наказания ему уменьшили до полутора лет.

Дело было так:

«Согласно приговору суда, 29 октября 1967 года потерпевший Совенко со своей сожительницей Бозых, находясь в состоянии алкогольного опьянения, в районе 6-ой линии в г.Енакиево встретился с осужденными Цепковским, Масловым и Януковичем.

Осужденный Цепковский попросил у Совенко закурить и из хулиганских побуждений нанес последнему удар кулаком в лицо, от которого тот упал.

Неустановленные лица помогли ему подняться на ноги, и Совенко подошел к осужденным выяснить причину его избиения.

Осужденный Маслов в ответ на это из хулиганских побуждений вновь с силой ударил Совенко кулаком в лицо, от чего тот упал, ударившись головой о булыжник, и потерял сознание.

После этого осужденные сняли с потерпевшего верхнюю одежду, обувь, часы марки «Восток», которые поделили между собой.

30 октября 1967 года у осужденных награбленное было изъято».

Но через девять лет, в 1978-м, Донецкий областной суд решил, что Янукович невиновен.

«На протяжении всего времени предварительного и судебного следствия осужденный Янукович свою вину в совершении этого преступления отрицал и пояснял, что потерпевшего Совенко избивали Цепковский и Маслов, они же забрали у него одежду, часы и обувь, которую изъяли работники милиции.

Свою вину признавал частично, только из-за того, что в момент совершения преступления находился на месте его совершения. Показания осужденного Януковича в судебном заседании не опровергнуты.

В судебном заседании осужденные Цепковский и Маслов подтвердили факт, что Янукович потерпевшего не избивал и не забирал его одежду, часы и обувь. После второго удара потерпевший потерял сознание и не мог видеть того, что происходило дальше.

Эти показания подсудимых объективно подтверждаются показаниями свидетелей Савенкова, Гуляк и Михайлова, которые подтвердили, что Янукович стоял в стороне и не принимал участия в совершении преступления.

Органы предварительного следствия и суд поклали в основу обвинения Януковича показания осужденного Маслова, от которых тот отказался в судебном заседании. Осужденный Маслов пояснял, что оговорил Януковича в связи с тем, что тот был еще несовершеннолетним и мог своим участием облегчить его вину.

Эти показания подтверждаются материалами дела, согласно которых на момент совершения преступления Януковичу исполнилось 17 лет, Цепковскому — 26 лет, Маслову — 21 год.

Вещи, которые были похищены у потерпевшего, в последствии были изъяты только у осужденных Цепковского и Маслова».

На основании этого суд удовлетворил протест председателя Донецкого областного суда, приговор Януковичу от 1967 года отменил, а производство по делу прекратил за отсутствием в его действиях состава преступления.

В тот же исторический для Януковича день, 27 декабря 1978 года Донецкий областной суд сделал ему еще один новогодний подарок.

Глава суда Виталий Бойко подал протест и по второму тюремному приговору Януковича, который также был удовлетворен.

2. Постановление президиума Донецкого областного суда. 27 декабря 1978 года

Постановление касается приговора от 8 июня 1970, согласно которому Янукович был осужден к двум годам лишения свободы в колонии строгого режима по ст. 102 УК УССР (причинение телесных повреждений средней тяжести).

Этот срок Янукович отсидел полностью, и на свободу он вышел 8 июня 1972 года.

«Янукович и Бубырь признаны виновными в том, что 16 сентября 1969 года совместно с потерпевшим Пантелеенко и свидетелем Мартыненко распивали спиртные напитки, в процессе чего между ними возникла ссора, перешедшая в драку. В процессе которой Янукович и Бубырь избили Пантелеенко, причинив ему телесные повреждения средней тяжести.

Протест подлежит удовлетворению.

Органы следствия и суд в нарушение требований ст 22 УПК УССР не приняли всех предусмотренных законом мер для полного, всестороннего и объективного расследования всех обстоятельств дела.

Так, потерпевший Пантелеенко в судебном заседании пояснил, что осужденный Янукович подбежал к нему спереди и взял его за руку, после чего он почувствовал удар сзади по голове, который мог нанести только Бубырь. Он упал на землю и видел, что его стал избивать ногами Янукович.

Вместе с тем, потерпевший Пантелеенко в ходе дознания давал противоречивые показания. Так, сначала он пояснил, что после удара по голове сзади он потерял сознание и не помнит, кто его избивал.

После этого на очных ставках он изменил свои показания и стал утверждать, что ногами его избивал только Бубырь.

Свидетель Мартыненко пояснил, что драку с Пантелеенко начал Бубырь, он же избивал потерпевшего ногами, а Янукович пытался их растащить, в процессе чего Бубырь, будучи обозленным, укусил Януковича за палец.

Показания свидетеля Мартыненко объективно подтверждаются заключением судебно-медицинской экспертизы, согласно которому осужденному Януковичу были причинены телесные повреждения средней тяжести в виде укуса за палец.

Осужденный Бубырь не отрицал факта укуса за палец, но уклонялся от ответа о причинах своего поведения по отношению к Януковичу.

Осужденный Янукович на протяжении всего времени дознания и в судебном заседании утверждал, что он не принимал участия в избиении потерпевшего, а напротив, старался прекратить избиение, за что его и укусил Бубырь.

При таких обстоятельствах, свидетельствующих о противоречивости показаний потерпевшего Пантелеенко, осужденного Бубыря, данных о причинении телесных повреждений самому осужденному Януковичу, у суда не было оснований для вывода о причастности осужденного к совершению преступления. Доводы осужденного Януковича о невиновности органом дознания и судом не опровергнуты.

Сам факт извинения Януковича перед семьей потерпевшего не может свидетельствовать о вине осужденного. Напротив, осужденный Бубырь после совершения преступления скрылся от органов дознания».

Таким образом, суд отменил и вторую судимость Януковича от 1970 года, а производство по делу прекратил за отсутствием в его действиях состава преступления.

Дела постреволюционные

Эти копии постановлений — единственные оставшиеся документы по судимостям Януковича.

В обоих постановлениях сказано, что ни первая, ни вторая судимость «в кассационном порядке не рассматривались». Странно, но если в 1978 году Донецкий областной суд посчитал Януковича невиновным, то почему тогда он сам ни в 1967, ни в 1970 году не обжаловал свои два тюремных срока?

Дальше. Как в 2004 году рассказывали свидетели, организованные пресс-службой Януковича, вторую судимость он получил из-за того, что заступился за девушку. Однако никакого упоминания во втором постановлении Донецкого областного суда о ней нет.

Также удивляет стремительная карьера, которую начал делать Янукович после двух судимостей, которые на тот момент не были аннулированы. Хотя, например, другой, не менее интересный персонаж современной истории Украины Владимир Сацюк также, будучи судимым за грабеж, сделал военную карьеру. Разгадка этого — в сотрудничестве с органами госбезопасности.

Впрочем — это лишь те наблюдения, которые лежат на поверхности.

После оранжевой революции у прокуратуры возникли основания утверждать, что оба постановления об отмене судимостей Януковича от 1978 года — фальшивка.

Так, 11 июля 2005 заместитель генпрокурора, прокурор Донецкой области Алексей Баганецвозбудил уголовное дело по факту служебной подделки.

Основания для этого были изложены в постановлении об открытии дела:

«В период с 2002 по 2004 год неустановленные к тому времени должностные лица Апелляционного суда Донецкой области, находясь в помещении этого судебного учреждения, действуя умышлено в интересах бывшего премьер-министра Януковича и других лиц, подделали путем составления заведомо фальшивых документов и выполнили в них подписи от лица судьи в отставке Хованского, в частности два постановления президиума Донецкого областного суда от 27 декабря 1978 года о якобы отмене приговоров Януковичу В.Ф.».

«Указанные действия работников суда повлекли за собой подрыв авторитета судебной власти и незаконную реабилитацию одного из первых руководителей государства».

По делу была проведена экспертиза Научно-исследовательским экспертно-криминалистическим центром Управления МВД в Донецкой области.

На исследование было отдано архивное дело № 386 Р-3410 Донецкого областного суда, куда были подшиты оба постановления о снятии судимостей с Януковича от 27 декабря 1978 года.

Эксперт, предупрежденный об уголовной ответственности за дачу заведомо ложного заключения, пришел к таким выводам:

- страницы с постановлениями об отмене приговоров Януковичу вшивались в архивное дело после расшивания других листов,

- бумага листов, на которых напечатаны постановления об отмене приговоров Януковичу, отличается от других листов в архивном деле,

- во всем архивном деле отсутствуют документы, отпечатанные на той же печатной машинке, что и тексты с постановлениями об отмене приговоров Януковичу,

- подписи от лица судьи Виталия Хованского, который был докладчиком на заседании президиума Донецкого областного суда об отмене судимостей Януковича, выполнены другим лицом,

- один лист из постановления об отмене приговоров Януковичу в данном архивном деле был полностью изъят после расшивания дела, и на его место был вставлен ныне имеющийся лист.

Кроме того, факт подделки подтверждался показаниями самого судьи Хованского.

Однако Виталий Бойко, который тогда руководил Донецким областным судом, в разговоре с «Украинской правдой» настаивал, что он действительно рассматривал дело Януковича в 1978 году.


В ютубе выложили видео в котором сокамерник Януковича рассказал правду о том кем был Янукович на зоне и что он из себя представлял.  По словам мужчины пожилого возраста он 48 лет сидел в тюрьмах. Однажды ( года дед не помнит ) ему пришлось сидеть с В.Ф. Януковичем. Человек обладает достаточно информацией  о Януковиче и о уголовных авторитетах того времени.

Уверенно рассказывает об определенных фактах , но все же допустил некоторые неточности.  По словам сокамерника Януковича он сидел с Президентом Украины когда тот  в третий раз отбывал наказание.  Он говорит, что у Януковича было очень много денег, однако в тюрьме всегда их не хватает как и в жизни . Однако не это интересно. Интересно то, что в биографии Януковича указано, что Президент  отбывал наказание всего два раза а человек на видео говорит , что сидел с Виктором Федоровичем тогда когда он отбывал наказание в третий раз.


Давайте рассмотрим все ходки Януковича :

 далі тут http://elise.

Чому Фірташ віддав «Інтер» людям президента “в оренду”

  • 04.01.14, 18:31
В Україні почався черговий розподіл телемедіа-простору
5299e43136d73

Якщо патрають найпопулярніший і найбільший за покриттям (майже 100%) телеканал, мова справді йде про перерозподіл. І, хоча в даному випадку власники на Інтері не змінюються, але канал стає іншим просто на очах. Для глядача це навіть важливіше, ніж прихід інших акціонерів, бо їм напевне згодовуватимуть фальшований інформаційний продукт.

Нагадаємо, спочатку з Інтера пішли менеджери – Назим Бедиров, Лаврентій Малазонія (нібито напише заяву після відпустки) та Ігор Шувалов. Звільнення прозвучали голосно, журналістське середовище пов’язало їх з призначенням в АП наглядачем над телебаченням екс-голови Сумської ОДА Юрія Чмиря. Відтепер чиновник напевне цензуруватиме національні телеканали, визначаючи політику їхнього мовлення.

Другим кроком з боку кураторів Інтера стало розірвання контракту зі студією Савік Шустер Студія. Таким чином, в 2014-му році глядачі більше не насолоджуватимуться ток-шоу Шустер Live. Журналіст Сергій Лещенко передав думку Савіка Шустера, який прямо звинувачує прем’єра Азарова у спробах закрити його ток- шоу і закликає Януковича виступити гарантом свободи слова.

Однак, хоча вищеописані події довкола Інтера драматичні, на думку ПіКа, вони мають до свободи слова побічне відношення. Телеканал Інтер – комерційний і має власників Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна. З огляду, що обоє добре вмонтовані в нинішню систему влади,  “переформатування” їхнього активу – скоріше наслідок домовленостей, ніж грубого тиску. Причому, ці домовленості значно ширші, ніж якби йшлося лише про один телеканал.

Так, мажоритарний акціонер групи Інтер Дмитро Фірташ – надійний партнер Києва та Москви в поставках газу в Україну. Донедавна його компанія Ostchem купувала газ переважно для його ж підприємств хімії – найбільших споживачів блакитного палива в країні. Поточного року ситуація змінилася. Завдяки браку оборотних коштів Нафтогаз відмовився купувати достатні обсяги газу в Газпрому.

Проте Ostchem купила і закачала в українські сховища додатково 5 млрд куб. м. газу – обсяг, необхідний для підтримки тиску в трубах, що також важливо для його експорту в Європу. Таким чином, Фірташ зумів залагодити конфлікт між двома монополістами, запобігти ймовірним проблемам з прокачкою палива і водночас не залишитися в накладі.

Фірташ – людина, яка в газових питаннях потрібна як Москві, так і Києву. Тож чутки про скидки на газ для компаній бізнесмена (260 доларів за тисячу к.м.) та їх можливе посередництво в поставках палива в Україну з’явилися не на порожньому місці.

Від ролі посередника Фірташ відхрещується, але де факто він ним таки стане. Щоправда, схема тут хитріша, ніж за часів РосУкрЕнерго. Якщо Україна купуватиме в Газпрому надлишок блакитного палива (до 33 млрд к.м.), цього більш ніж занадто для населення. Неважко здогадатися, що гігантсьский “залишок” цього дешевого (пам’ятаєте про знижки, про які домовилися Янукович з Путіним?) газу дістанеться Фірташу. Він постачатиме паливо не лише на заводи Group DF, а й продаватиме іншим промисловим підприємствам. Наприклад, тому ж Одеському припортовому заводу, якому вже давно постачає сировину. Звісно, продаватиме за неврегульованим тарифом, який бізнесмен пролобіював не так давно. До речі, облгази Фірташа зможуть продавати газ і бюджетним організаціям, і населенню.

Для реалізації майбутніх схем Фірташ вже зробив досить таки сильний хід. 2 грудня міністерство палива та енергетики поклало функції оператора ГТС на публічне акціонерне товариство Укратрансгаз. Це означає, що керівництво ПАТ відповідатиме за розробку балансу надходження та розподілу природного газу,а також коригування планового розподілу обсягів його поставок споживачам. Чомусь не викликає здивування, що керівник Укртрансгазу Сергій Винокуров раніше працював виконавчим директором Ostсhem Holding і керував заводом Кримсода Дмитра Фірташа.

Також приємні для підприємця речі відбуваються у сфері приватизації. На днях ФДМУ продав Фірташу 75% Волиньобленерго. А 18 грудня фонд наказав приготувати до приватизації Іршанский ГЗК (видобуток ільменітової руди) і Вольногорський ГМК (теж ільменіт для подальшого виробництва титану). Відгадайте з одного разу, хто їх придбає? Звісно, Фірташ – він ж бо в Україні не лише хімічний, а й титановий король.

І, нарешті, ФДМУ планує продати держпакети акцій аж 49 обл- і міськгазів. Щоправда, лише три з них – контрольні, інші – по 25%. Проте в більшості цих компаній інші пакети акцій тримають компанії Фірташа, тож можна гарантувати, що він викупить у держави все, що залишилося. На думку експертів, з врахуванням цього, його частка на внутрішньому ринку газу в Україні сягне 75%.

Та повернемося до Інтера. Наближаються президентські вибори, які будуть дуже непростими для Януковича, бо перемога йому не гарантована. Тут кожен ресурс на рахунку, а телеканал з огляду на його популярність просто має бути на стороні президента, а не зберігати якусь там об’єктивність.

ПіК вважає, що Інтер, точніше, медійники, які працюють на ньому, стали заручниками домовленостей Фірташа і людей з АП. Ймовірно, що канал просто включили в пакет послуг, які бізнесмен надаватиме в обмін на подібні послуги з боку влади – на газовому ринку і в процесі приватизації державних підприємств.

pic.

Новое Рождество

  • 04.01.14, 15:45
Через несколько дней мы увидим первое на постсоветском пространстве настоящее Рождество – Рождество с чистыми мыслями, надеждами и уважением к пастырям. Рождество, в котором главным будет не обрядовость, не присутствие высокопоставленных чиновников в храмах, а именно эти чистые мысли и молитвы будут определять праздник.

И пусть это настоящее Рождество будет происходить в Киеве, а не в Москве, тем не менее оно останется праздником надежды – в конце концов, крещение Руси тоже происходило в Киеве, а не в Москве. Украинские конфессии за последние недели пережили настоящее чудо единения пастыря и паствы. И теперь уже нет никакого смысла проводить теологические дискуссии о каноничности и неканоничности или о доле православной традиции в греко-католичестве. Потому что человек, приходящий в храм, ожидает от священника не научной беседы, а помощи в трудное время. Это в дни спокойствия можно думать о церкви как о традиции, архитектурном памятнике или лучшей площадке для демонстрации показного благочестия. В дни испытаний храм – это убежище. И только от самих священников зависит, смогут ли они спасти авторитет церкви или же оставят ее на цивилизационных задворках в качестве домашнего храма цинично богобоязненной номенклатуры.

Украинские священники спасли церковь – говорю это как человек светский, еще недавно убежденный, что показная постсоветская религиозность сменится не менее показной секуляризацией. Я многие годы писал о патриархе Филарете, главе Украинской православной церкви Киевского патриархата, как о искушенном церковном политике – еще со времен, когда будущий основатель УПЦ КП был фактическим главой Русской православной церкви. Но когда Михайловский собор в центре Киева стал убежищем для избитых молодчиками из “Беркута” студентов, а потом его колокола драматично звонили в ночь второй попытки разгона Майдана, я понял, что церковная политика уступила место пастырскому подвижничеству, а это означает, что пожилой владыка смог воспитать церковь подвижников, ставшую национальной не в силу каноничности, а в силу близости к нуждающимся в ободрении.

И это духовный подвиг, о котором еще напишут церковные историки будущего. Как будут писать они о другом престарелом пастыре, кардинале Любомире Гузаре, недавнем главе Украинской греко-католической церкви, которого на руках вносили на Майдан, чтобы он мог благословить собравшихся. Как будут писать они о находящемся на одре болезни митрополите Владимире, из последних сил пытающемся спасти значимость УПЦ Московского патриархата для верующих, многие из которых поражены отсутствием своей церкви там, где собрались тысячи ее прихожан. К счастью, не только больной митрополит, но и многие рядовые священники УПЦ МП спасают свою церковь и свою совесть от равнодушия церковных чиновников, видящих себя не рядом с Богом и людьми, а рядом с властью и деньгами.

Я не верю в чудеса, но в совесть верю. Я не верю в бессовестного пастыря, но верю в чистоту помыслов священника, стремящегося приободрить верующих и неверующих. Иудеи, празднующие свои главные дни вне Израиля, хорошо понимают, что это такое – праздник внутри тебя, тихий огонь сопричастности, который важнее ритуала. Именно поэтому для меня так опасен бездушный ритуал, за которым нет этого едва заметного огня. По-моему, это намного хуже неверия, потому что человек неверующий еще может жить в ладу со своей совестью, а тот, кто верит ради проформы, совести лишен. И то, что украинское священство преподало своей пастве урок сопричастности, – это начало дороги от ритуала к настоящей вере, к состраданию, к уважению к ближнему – ко всему тому, с чем боролся большевизм и что пытаются уничтожить его постсоветские наследники со свечками и умильными рожами в храмах.

Вполне возможно, что это новое Рождество из Киева рано или поздно придет в Москву, придавленную чиновничьим государством, чиновничьим безверием и чиновничьей церковью с ее надуманными проблемами и заменившей веру вычурностью холодного ритуала. В конце концов, один раз в истории так уже было.

Портников Виталий

 киевский журналист и политический комментатор, 

обозреватель Радио Свобода

Если Майдан не разойдется, Янукович начнет убивать

  • 04.01.14, 15:37


Известный румынский политолог Дан Дунгачиу на телеканале ПРО  ТВ  заявил, что ситуация на Украине напоминает революцию,  которая всколыхнула Румынию в 1989 году.

Тогда, с самого начала никто не ожидал, что все закончится кровавой революцией и сотнями жертв, однако случилось так как должно было произойти.

«Ситуация в Украине очень похожа на румынскую. Разница лишь в том, что Янукович выбрал очень хитрую тактику. После неудачного разгона студенческого митинга он начал наносить на свой народ точечные удары. Он калечит людей  поодиночку пока в центре собралась уйма народа. Однако это все будет происходить до определенного времени «. Чаушеску тоже не сразу давал приказы убивать, до определенного периода, когда ситуация в стране требовала ввести чрезвычайное положение, тогда все и началось, — отмечает политолог.
По его словам все закончится тогда когда по приказу Президента кто-то умрет.

«Янукович никогда в жизни добровольно не уйдет в отставку. Он не сможет, как допустим его предшественник Леонид Кучма, мирно уйти на пенсию. Если его отстранят от президентских обязанностей он, или сядет в тюрьму, или его убьют свои. Майдан также вечно не сможет стоять.  Других вариантов нет — говорит Дан Дунгачиу.

Также директор Института политических наук и международных отношений Академии наук Румынии, политолог Дан Дунгачиу считает, что, революция в Украине закончится очень скоро. Как именно, зависит от того прольет ли Янукович кровь …


Феофанские пациенты

  • 04.01.14, 14:16
На этой неделе донецкий бог продолжал насылать на президента Януковича всяческие испытания, укрепляющие дух, плоть и мужскую силу. Началось все с виртуального инсульта, а кончилось вполне реальным желанием поубивать подчиненных, чтобы они больше не улыбались.

Виктору Федоровичу действительно было не до улыбок. Эйфория от свалившихся на голову кремлевских миллиардов, спасших страну от однополого рабства Европы, а самого президента - от голодных бунтов народа, начавшего догадываться, что под гомосексуальный шумок кто-то обчистил бюджет до копейки, закончилась, сменившись горьким пониманием того, как крупно он встрял с этими самыми миллиардами. Владимир Владимирович крепко схватил украинского быка за рога, не откладывая это малоприятное, но перспективное дело в долгий ящик: ехать на акт почетного целования царской лапки Януковичу надо было уже буквально во вторник…

Не то чтобы Виктору Федоровичу жалко было лишний раз благодарно лизнуть Владимира Владимировича в любое указанное место за такие деньги, но тот, во-первых, мог подсунуть на подпись что-нибудь чересчур судьбоносное, а во-вторых, по понедельникам и вторникам, как известно, глава государства старается без крайней нужды по работе ничего не делать, как, впрочем, и по пятницам: когда у тебя нет времени для наслаждений, двухдневная рабочая неделя - это единственно возможный вариант организации труда… Короче, в последний момент объявили, что в Москву поедет премьер Николай Азаров, давно привыкший к тому, что он в любой дырке затычка, а Виктор Федорович, лениво потянувшись, перевернулся на другой бок. В ногах сладко сопел земляной заяц.

И тут на президента внезапно, словно титушка из подворотни, навалились государственные дела особой важности. Беда пришла откуда не ждали. Еще на выходных по стране покатилась глухая волна возбуждающих слухов о том, что с кем-то из первых лиц государства случилась какая-то сильная и весьма перспективная беда: у ворот элитной больницы «Феофания» видели очень красивый кортеж, который в наших краях положен только президенту, премьер-министру и председателю Верховной Рады. Кого из этих троих прихватило (про то, что кондратий одновременно пришел ко всем сразу, не верилось даже при очень большом желании), оставалось только гадать, и народ отдался этому приятному процессу всей душой.

Одни говорили, что в «Феофанию» привезли пожилое тело спикера Владимира Рыбака, не вынесшего тягот и лишений блокадного периода в Раде. Владимир Васильевич якобы настолько тяжело переживал вынужденное бездействие парламента, что поскользнулся в ванне на куске мыла и, упав через бортик, громко приложился головой об электрический самовар, который подарил ему на День шахтера сам Виктор Федорович Янукович. Узнав о том, что на самоваре от удара образовалась некрасивая вмятина, президент якобы сильно расстроился и в сердцах ударил Рыбака ногой в живот. Владимир Васильевич вежливо поблагодарил Виктора Федоровича за науку и пошел домой, а по дороге упал с лестницы, сломал ногу и отправился в «Феофанию» накладывать гипс.

Другие уверяли, что в клинику на самом деле попал премьер-министр Николай Азаров. Мол, повадились к нему в огород пацаны соседские лазить - воровать озимую капусту. Сначала Николай Яныч стрелял по ним солью, потом сахаром, потом пельменями, потом у него поломалось ружье, и он решил проследить, куда пацаны сбывают краденую капусту, не дерут ли три шкуры с народа. Сумев скрытно проникнуть в кузов машины, груженой кочанами, премьер накрылся брезентом и стал гадать, куда же приедет транспорт. Транспорт приехал на Майдан. Николай Яныч, мгновенно сориентировавшись в обстановке, натянул на нос шапку с помпоном и, притворившись грузчиком, начал предвкушать, как он сейчас выведет этих дармоедов на чистую воду. Однако тут, как на грех, со сцены принялись кричать лозунги, и черт дернул Азарова крикнуть в ответ: «Героям слива! Бимба в митро!». Люди вокруг начали бросать на него подозрительные взгляды, и премьер счел за благо улизнуть, но без машин сопровождения быстро заблудился и попал на «Арсенальную», где не дал закурить титушкам и был ими за это умело переломан в пяти местах, а в шестом подрезан вымазанным в консервах ножиком.

Что касается Виктора Януковича, то в его госпитализацию поначалу мало кто верил: во-первых, слишком уж хорошо для правды, во-вторых, вряд ли в стране можно найти человека, присмотренного врачами в быту и буквально на каждом шагу больше, чем Виктор Федорович, а в-третьих, у него, говорят, для особо сложных случаев имеется собственный отряд боевых экстрасенсов, которые отводят от Бати любые неприятности. Известно, например, что уже который месяц некие мистические старцы нагоняют на Виктора Федоровича порчу с помощью какого-то проклятого псалма, а он даже ни разу с пенька не навернулся. По-хорошему, тут может помочь только снайпер, но Янукович их всех предусмотрительно перекупил. Ну, или думает, что перекупил.

Вот в этот бурлящий котел медицинских страстей и угодила новость о том, что Виктор Федорович по неизвестным причинам отменил свой визит в Москву и отправляет вместо себя Николая Азарова. Тут уж даже пессимисты начали верить, что в траурном кортеже, посетившем «Феофанию», находилось туловище президента. Откуда-то как бы само собой всплыло радостное слово «инсульт»…

Конечно же, на самом деле ни с кем из троих «кортежистов» не произошло ровно ничего страшного (хотя про то, что Виктору Федоровичу действительно поплохело, но не сильно, как говорят, в пределах возрастной нормы, судачат до сих пор; по другой версии, Янукович приезжал в «Феофанию» с целью обеспечить себе уважительную отмазку от визита к Путину), однако нехорошие слухи следовало немедленно пресечь. Не хватало еще, чтобы годами культивировавшийся имидж Виктора Федоровича как непобедимого бугая и теннисиста-рукопашника развалился, и ему на смену пришел образ больного дохляка-импотента с торчащей из штанины дренажной трубочкой…

Так Янукович попал на работу уже в понедельник, а уже через пару часов к нему на фотосессию пригнали двух других «феофанских пациентов», чтобы покончить с обидными слухами раз и навсегда.

янукович

На тот случай, если кто-то подумает, что у Азарова под столом спрятан гипс, костыль или ходунки (а лицо премьер-министра на фотографии действительно вышло слегка напряженным, как будто его руки нащупали под столом нечто по-настоящему неуместное), Администрация президента засняла и выложила на свой фейсбук небольшой видеоролик, где все трое совершенно естественно передвигаются на своих ногах и даже разговаривают.

Таким образом, благодаря своей всегдашней мудрости и политической смекалке Виктор Янукович сумел не только достойно пережить очередное испытание, ниспосланное ему донецким богом, но и в очередной раз посрамить противников и недоброжелателей. Тему встречи, правда, пришлось сымпровизировать на ходу, и при всей своей кажущейся броскости она получилась слегка притянутой за уши: президент потребовал от Рыбака срочно собрать Раду и принять бюджет на следующий год. В кои-то веки бабло с неба упало, а пилить некому, потому что депутаты от Партии регионов вместо того, чтобы голосовать за главный финансовый документ государства, уже разъехались по европейским курортам на борьбу с однополой заразой непосредственно в ее логове.

Уже через день, выдержав на всякий случай некоторую паузу, чтобы Виктор Федорович в сердцах опять не наподдал ботинком, по-прежнему живой и здоровый спикер Рыбак объявил, что никакую Раду он собирать не будет: бюджет подали поздно, рассматривать нечего.

Спустя еще сутки на публике появился Виктор Янукович и опять поднял наболевшую тему. Все думали, что сейчас от строптивого Рыбака полетят клочки по закоулочкам, однако богобоязненный Виктор Федорович мужественно усмирил в себе демона рукоприкладства и Владимира Васильевича не тронул, а вместо него привычно навешал люлей рыцарю печального образа Азарову Н. Я., который, как известно, у Януковича не только в каждой дырке затычка, но еще и по жизни крайний дедушка для битья: «Почему не были обеспечены импульсы для формирования передовых сфер?.. Что это было?». А откуда Азаров знает, что это было? Папередники, не иначе. Не зря Виктор Федорович тут же по ходу фактически на них же и просроченный бюджет списал, хотя сам же телился с Путиным до последней секунды: «Парламент оказался недееспособным по вине блокировщиков от оппозиции». Вот оно что, Федорыч…

янукович

 

Еще на этой неделе донецкий бог послал Януковичу коррупцию. Тяжкое, но очень прибыльное испытание, поэтому Виктор Федорович, поразмыслив, решил отложить его на потом: «Нужно объявить решительную войну коррупции. Сразу после нового года». Вот.

Раньше, как правило, президент жег коррупцию каленым железом, но опыт показал, что это неэффективный метод, потому что от каленого железа Януковича коррупция начала расти как на дрожжах, и кончилось тем, что пришлось занимать у Путина. Однако с кремлевским займом у наших коррупционеров, конечно же, точно выйдет глубочайший облом: новая методика борьбы с расхищением государственной собственности уже придумана главой Украинского государства. Она называется «Ножницы». Как пояснил Виктор Федорович, это «создание специальной горячей линии для сограждан, для народа». «И коррупционеры, если они попадут под эти ножницы, я им, как говорят, не завидую», - зловеще подытожил Янукович.

И тут в зале кто-то тихо заржал.

Ну, чему тут удивляться. Шел Совет регионов, в Администрацию съехалось много дураков из глубинки, еще не научившихся вести себя прилично в местах, где бескомпромиссно борются с коррупцией. «Я вижу тут у кое-кого такие усмешки, так чтобы они не стали, как говорят, последними», - сурово сказал на это президент. Похоже, ему единственному здесь было не до смеха, и все собравшиеся сразу это поняли. Они, впрочем, давно уже в курсе, но продолжают делать вид, что по-прежнему верят в способность дорогого Виктора Федоровича держать ситуацию под контролем. Другой вопрос, надолго ли этого самого контроля хватит.


Василий РЫБНИКОВ для 
Цензор.НЕТ