У Раді керівництво УПЦ МП не встало вшанувати військових Героїв України (ФОТО)

Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Онуфрій та інші представники верхівки УПЦ МП не піднялися для вшанування бійців АТО, які отримали звання Героїв України. Це сталося, коли президент Петро Порошенко зачитував імена українських військових під час урочистого засідання Верховної ради.

Глава держави зазначив, що званням Герой України нагороджений 21 воїн, 10 з яких – посмертно.

Після цього у сесійний залі парламенту пронулали гучні оплески, присутні (навіть іноземні гості) встали з місць, однак керівники московської церкви в Україні не виявили бажання вшановувати захисників держави. 

На урочистому засіданні, присвяченому 70-й річниці перемоги над нацизмом в Європі були присутні керівники України, ветерани Червоної армії та УПА, бійці АТО, генсек ООН Пан Гі Мун.

Як відомо, цього року Україна вперше відзначатиме разом з Європою 8 та 9 травня Дні пам'яті та примирення, відійшовши від усталеного радянського зразка святкування 9 травня як Дня Перемоги радянської армії над фашизмом.

Спільниця підозрюваних у розстрілі міліціонерів – дитя революції чи кримінальний талант?

Повідомлення прокуратури Києва про те, що у середу 6 квітня заарештовано 19-річну вінничанку, яку слідство вважає учасницею організації обстрілу посту ДАІ у Биківні 2 травня та розстрілу правоохоронців у ніч на 4 травня у столиці, викликало серед земляків дівчини резонанс чи не більший, аніж сам злочин. Власне, у Вінниці ні для кого не є секретом, що тією дівчиною, прізвища якої не називають правоохоронці але широко тиражують ЗМІ, з великою часткою імовірності таки є Віта Заверуха - дуже вже неоднозначна в регіоні постать.

Після оприлюднення правоохоронцями відео, де один із підозрюваних каже, що «Віта мала прикривати», соцмережі одразу відреагували припущеннями, ніби спільницею підозрюваних у нападі була саме вона.

Точки зору користувачів Фейсбуку розділилися: одні вважають, що «малоліткам «шиють» тероризм» і під тиском правоохоронців вони ладні зізнатися у чому завгодно.

Інші, більш радикально налаштовані, вважають скоєне молодиками патріотичним вчинком. Мовляв, діти поквиталися з "беркутівцями, бо їх досі не покарано законним шляхом. Треті ж прогнозують країні, наводненій нелегальною зброєю, хвилю терору молодих "беспредельщиков", соціального бандитизму на тлі економічної кризи, війни і процвітання корупції.

Отож, схоже, феномен молодих радикалів, які повертають зброю проти своїх співгромадян, уже можна вважати реальністю, і навряд чи в когось наразі є готові рецепти, що з цим робити.

У Вінниці ці молоді люди заявили про себе ще під час захоплення Вінницької ОДА в січні 2014 року. Втім, на хвилі революційного піднесення суспільство, збурене подіями Майдану, скопом віднесло усю цю молодь до патріотів. Очікуючи штурму адмінбудівлі, вони були готові захищати її до останнього, узявши під контроль один із поверхів, звідки можна було би з "коктейлями молотова" протистояти правоохоронцям. На щастя, тоді обійшлося без насилля.

Серед захопників ОДА, поруч із не менш відомим вінницьким "люстратором" Юрієм Павленком (Хортом), який наразі утримується під вартою, та іншими молодими радикалами була й Віта Заверуха. Це вона взимку 2014-го була координатором розгрому офісів Вінницького обкому КПУ та ПР. Із правової точки зору ці події так і залишилися без належної оцінки: тодішнє міліцейське керівництво на тлі суспільного збурення, розгубленості і фактичного безвладдя в країні на все прикрило очі. Молодь переконували не гарячкувати, намагалися вгамувати і все спустили "на гальмах".

Фото: LB.ua

Подальша доля активної учасниці Майдану Віти Заверухи – сюжет для карколомного блокбастера. Зовсім юна дівчина, вчорашня студентка-програмістка кидає виш і у травні 2014 року добровольцем іде служити в "Айдар". Дівчина брала участь у бойових операціях, після яких потрапила до вінницького шпиталю – лікувала розірвану барабанну перетинку та контузію. У той час вона стає героїнею численних публікацій у ЗМІ, які розповідають про юну патріотку.

Далі ж усе складається не так однозначно: Віта Заверуха раз-по-раз фігурує вже не лише у вітчизняних медіа, - її "походи" та "наїзди" на місцеві «російські» фірми активно експлуатують пропутінські пропагандисти, формуючи переконливий жупел – ось вона яка, постмайданівська профашистськи налаштована молодь України.

Апогею ж "російської слави" Віта зажила після скандальної стрілянини з гранатомета по Широкиному. Тоді вона пояснювала свої вчинки тим, що "Айдар" і терористи ведуть постійні військові дії. І що в Широкиному мирного населення немає, а того дня там возили російського генерала.

Слід зауважити, що опісля тих подій "Айдар" відхрестився від надто вже публічної та одіозної дівчини.

На своїй сторінці "Вконтакте" 6 квітня цього року вона пише: "Айдар" каже, що мене в Айдарі немає. Я ж кажу, що Айдару немає. Айдар існував до своєї останньої боєвої - до вересня місяця. Коли Порох об'явив перемир'я на кінці серпня, та відведення наших військ на 15 км, - ми не знали. Не знала й група Грізлі, з якої загинули всі. Це був практично останній подих славетного батальйону. Що далі? Далі в нас змінилося командування, поставили штабних крис. Бійці ще того батальйону, які залишилися живими та боєздатними попереводилися або намагаються перевестися в інші бати чи воєнні структури. Залишилися кузьмичі та купа нових. Я ж з Айдару пішла ще в жовтні та воюю в окремій групі, яка співпрацює з різними батальйонами. Але я залишаюся бійцем того самого, старого Айдару. Я в Айдарі була з самого початку, мені він показав війну, яку я й буду продовжувати.

Р.S. Мені цікаво, як штабні криси, які лижуть ж*пу мусорам мене шукатимуть".

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

Утім, опісля цих подій ніхто, схоже, всерйоз Заверухою і не цікавився. Дівчина живе своїм життям, а її пости в соцмережах стають усе радикальнішими.

16 квітня: "Ця влада гідна лише смерті, яку ми їй і влаштуємо (...) Нехай нас назвуть провокаторами, рукою кремля, фашистами, але ми не зупинимося вже ні перед чим. Та буде жити Нація!"

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

17 квітня вона публікує своє фото з гранатометом та посилання на статтю і Інтернет-відео під заголовком «Куда стреляла винничанка Заверуха» і пост такого змісту: "Перемога може бути лише за радикальною дією - агітація та вбивство. Мітингами, пікетуванням та іншою показухою нічого не добитися. Дія має бути завжди різкою. Чим менше часу тратиш на дію, тим довше триває її ефект".

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

28 квітня дівчина пише: "Хто не ризикує - той не робить революції".

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

Востаннє заходить на власну сторінку 1 травня, залишаючи статус "...Я гранату до серця прив'яжу в бою, нехай порве мою душу".

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

Другого і четвертого травня відбулись сумнозвісні події, які й призвели до арешту. У середу Укрінформ із посиланням на прес-службу столичної прокуратури повідомив, що 19-річну мешканку міста Вінниця затримано у ході розслідування кримінального провадження щодо нападу на АЗС та розстрілу правоохоронців у ніч на 4 травня у столиці.

"Встановлено, що дівчина, перебуваючи у тісних стосунках з трьома підозрюваними у вбивстві міліціонерів, брала участь в організації обстрілу посту ДАІ у Биковні, який було скоєно напередодні, 2 травня, цією ж групою осіб", - зазначили у відомстві.

Дії зловмисниці кваліфікували, як посягання на життя працівників правоохоронного органу. Дніпровським райсудом Києва за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, підозрюваній обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 3 млн 654 тис. гривень.

І далі традиційне – "слідство триває". Власне, саме слідство і суд мають з'ясувати, чи справді причетна Віта Заверуха до згаданих злочинів і, в разі доведення вини, встановити міру покарання.

Але справа навіть не в цьому. Те, чого так остерігалися соціологи, політологи та прості українці з тверезим глуздом, на жаль, стає реальністю. Окрім банального криміналу, підживленого складною ситуацією в державі та майже неконтрольованим потоком зброї із зони АТО, ми, швидше за все, зіткнулися із появою молодих радикалів з воєнним досвідом, умінням користуватися зброєю і готовністю її застосувати.

Вони не обтяжені родинами, бізнесом чи кар’єрою, не позбавлені революційного романтизму і підбурені відсутністю кардинальних змін, за які стояли на Майдані. Серед них є яскраві пасіонарні лідери (той же вінничанин Хорт), які в соцмережах набувають ореолу Віри Засулич і політв’язнів, "гнаних режимом". І найтривожніше, що на них, схоже, з’являється суспільний запит.

Антоніна Мніх, Вінниця.

Штати готові дати відсіч Москві, не чекаючи погоджень із НАТО - посол

Збройні сили США, які розміщені на території країн-східних союзників, готові відповісти на військову агресію Росії, не чекаючи проходження процедур у НАТО щодо колективної безпеки, які визначені у ст. 5 Північноатлантичного договору.

Про це заявив посол США при НАТО Дуглас Лют, повідомляє власний кореспондент Укрінформу у Брюсселі.

«Ми - представництво США при НАТО та американський уряд - чітко розуміємо, що застосування статті 5 не повинне чекати на схвалення усіх 28 союзників. Стаття 5 означає, що коли один із членів зазнав нападу і потерпає від цього, то існують зобов'язання, індивідуальні і колективні, для кожного члена на відповідь. Сполучені Штати Америки мають зобов'язання реагувати на двосторонніх засадах, незважаючи на те, що відбувається у рамках Північноатлантичної ради», - заявив посол.

Він наголосив на особливій важливості того, що підрозділи Збройних сил США, включаючи наземну, повітряну і морську компоненти, вже розміщені на території східних союзників НАТО.

«Таке політичне рішення вже було ухвалено. Наші сили - на східних кордонах, і залишатимуться там, як заявив президент Обама, стільки, скільки це буде необхідно», - запевнив американський посол.

Натомість він відзначив, що ст. 5 Північноатлантичного договору про колективну безпеку союзників є більше чинником стримування, ніж безпосередньо засобом військового застосування.

Путін зневажливо проігнорував Порошенка у привітанні з Днем Перемоги

Президент РФ Володимир Путін у своєму привітанні глав держав з 70-ю річницею Перемоги у «Великій Вітчизняній війні» відмовився вітати лідерів України Петра Порошенка і Грузії Георгія Маргвелашвілі. 

Новину передає «Преса України» з посиланням на прес-службу Кремля.

«Президент Росії привітав керівників Азербайджану, Вірменії, Білорусії, Казахстану, Киргизії, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, Абхазії, Південної Осетії, а також громадян Грузії і України з 70-ю річницею Перемоги у Великій Вітчизняній війні», - йдеться в повідомленні секретаріату Путіна.

Глава РФ впевнений, що «братська дружба», загартована у Другій світовій війні, буде прикладом для сьогоднішніх поколінь.

Натомість український президент Петро Порошенко заявив, що окупація Російською Федерацією українських земель подібна до аншлюсу Австрії фашистською Німеччиною під час Другої світової війни.

«Наша країна цінує мир, який тривав на нашій землі майже 70 років. Але надто очевидними є паралелі між подіями в Європі кінця 30-их років і подіями, які відбуваються зараз на Сході України»,- сказав Порошенко під час урочистого засідання присвяченого Дню пам'яті та примирення з нагоди 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Європі та завершення Другої світової війни.

За словами глави української держави, без України та українців, було б неможливо здобути перемогу в Другій світовій війні. 

На боці бойовиків на Донбасі воюють сотні іноземців й навіть «французький легіон»Серед бойовиків російсько-сепаратистських угруповань воюють навіть не десятки, а сотні іноземців із різних цивілізованих європейських держав, голови яких зараз підтримують Україну. Серед французьких найманців – ультраправі, люди з кримінальним минулим та колишні військові НАТО. Французи воюють за бойовиків не за власні переконання, а за російські гроші.

Частина цих найманців відкрито хизуються перед проросійськими телекамерами, які намагаються тягти ковдру на себе зі словами «Європа підтримує Новоросію», – повідомляє ТСН.

Яскрава картинка для путінських ЗМІ та «кістка в горлі» для держав, які постійно підтримують Україну. Найманці, що приїхали на Донбас воювати на боці сепаратистів, бо в інтернеті прочитали, що «Київська хунта вбиває мирних людей».

Це громадяни Франції – ті, хто майже ніколи не ховався від камер ворожих ЗМІ та піднімав бойовий дух так званого «ополчення». «Вперше громадяни Франції в’їхали на тимчасово окуповану територію в липні 2014-го року.

Їх незаконному в’їзду сприяли певні волонтерські організації Російської Федерації і безпосередньо спецслужби Росії, проникнення відбувалося через Ростовську область», – розповідає Олександр, співробітник Служби безпеки України.

На початках французи позували перед проросійськими телекамерами і навчали терористів. Зараз активно воюють на Маріупольському напрямку – Новоазовськ-Широкине. У вільний час – наркотики, алкоголь та українські дівчата. Усі вони тут не з ідейних переконань.

ВВС зробила неправильний переклад «Мотиви у громадян Франції, у тому числі і у інших іноземних найманців, переважно одні – це матеріальна зацікавленість. Але існують не поодинокі випадки, коли громадяни інших країн тікають на територію збройного конфлікту, щоб як правило у наслідок бажання уникнути від кримінальної відповідальності», – розповідає співробітник Служби безпеки України Віктор.

Найманці з кримінальним минулим є фактично від кожної країни. Від Франції це такий собі медик Гійом Лекстраде, на прізвисько «Маленький пес».

«Я приїхав на Донбас допомогти мирним людям, яких постійно обстрілює Київське керівництво. А ще я тут щоби допомогти солдатам», – казав він російським ЗМІ.

Він відсидів на батьківщині за наркотики, а потім утік на Донбас. Іще один француз Жорж Муска, теж медик, але на прізвисько «Великий пес», воює за «новоросів».

«Ми зобов’язані носити автомати, бо ми як гуманітарні добровольці пересуваємося лінією фронту і потрапляємо в небезпеку. Ця війна не класична, вона брудна», – каже він.

Із ними є ще один медінструктор Антоніо Ді Педро. Усі решта – тамтешні ультра-праві, фашисти. «Франція знаходиться в повному підпорядкуванні у ЄС і в цьому причина багатьох наших проблем, пов’язаних з економікою, безробіттям і бюрократією. А Росія сьогодні представляє силу, яка здатна протистояти глобалізації та ЄС, тому ми на її боці», – каже один з них в інтерв’ю російським ЗМІ.

Більшість – професійні військові, дехто навіть дезертирував із власних військових частин. Віктор Лента – французький громадянин, за походженням колумбієць, десантник. Саме він тут зібрав добру частину французів.

Його називають польовим командиром. Віктор та ще один французький праворадикал Рено Делагард допомагає обжитися новоприбулому десантнику Філіпу Кафіну. Філіп був у складі військ НАТО, тепер паплюжить своє ім’я в «армії ДНР». Філіп дослівно цитує російських пропагандистів. «Тут без розбору бомблять і ополченців, і мирних громадян», – каже він російським журналістам.

Усі ці люди вже скоро зберуться на форумі в Донецьку, на який приїде депутат Європарламенту Жан Люк Шаффхаузер. За даними відкритих джерел, його ультраправа політична сила «Національний фронт» отримала 9 мільйонів євро від Путіна, аби лобіювати інтереси Росії у французькому парламенті.

Але при цьому саме керівництво Франції у пресі намагається уникати відповідей на запитання про цих найманців, аби зберегти своє обличчя перед світом. Нагадаємо, найманці з Москви на відео похвалилися, як зачищають «козаків» у Антрациті.

Телеканали "СТБ" і "1 + 1" покарають за порушення правил мовленняЧетвер, 07 травня 2015, 15:18

«Ядерна загроза» РФ або кому Путін зібрався показувати «кузькину мать»

Ми вже повідомляли про те, що простежуються певні тенденції з боку Росії щодо ймовірного завезення до окупованого Криму ядерного озброєння. Подібні дії країни-агресора не можуть залишитися непоміченими. Не зайвим було б відмітити, що зброя масового знищення у будь-якому випадку є фактором не лише підвищеної небезпеки у мирний час, але й досить дестабілізуючим у час, коли проти України ведеться неоголошена війна, а анексована територія використовується, чи може бути використана у якості плацдарму для тих чи інших агресивних дій.

Отже, за оперативними даними 23 квітня в генеральному консульстві України в Ростові-на-Дону пролунав тривожний дзвінок. За словами того, хто телефонував, який зі зрозумілих причин побажав залишитися невідомим через залізничну станцію м.Ростова імовірно в бік Кримського півострова прослідувало кілька вагонів зі знаком «Ядерна небезпека». За словами жителів півострова, подібні вантажі неодноразово були помічені на території окупованої автономної республіки.

Таким чином, військові експерти не виключають можливості транспортування військовими РФ на Кримський півострів ядерних боєголовок для пересувних ракетних комплексів.

Зрозуміло, що ймовірна присутність російської ядерної зброї в Криму, як свого часу радянської – на Кубі, може становити потенційну загрозу не тільки Україні, яку, згідно з міжнародними домовленостями Росія повинна захищати, що сьогодні виглядає частиною театру абсурду. Така ситуація може стати загрозою також і Європі, частині країн Близького і Середнього Сходу.

Якщо російський вантаж насправді є ядерним озброєнням – з ким же уряд РФ зібрався воювати з її використанням?! З Україною, яка добровільно від такої зброї відмовилася в обмін на гарантії безпеки, які, до речі, сьогодні є досить непевними? Але в такому випадку постраждає не тільки «Київська хунта» але й «исконно русские» жителі так званих ЛНР і ДНР, яких Володимир Володимирович намагається «захищати». Цікаво, що з приводу такого «захисту» скажуть жителі Луганської та Донецької псевдореспублік?

А як загроза спрямована до країн, де на думку Путіна «утискають права росіян», зокрема, наприклад, до тієї ж Туреччини, де Російська Імперія споконвіку цікавиться  територіями, які сьогодні належать курдам, або до Ірану, де, незважаючи на зовні дружні відносини, комуністична партія все ж таки знаходиться в підпіллі? Згадуючи збройне захоплення Криму, агресію Росії щодо Грузії і т.ін., подібні сценарії вже не здаються вигадками хворобливої уяви.

Нам залишається тільки гадати, хто може стати потенційною жертвою надалі. Приклад збитого малайзійського пасажирського «боїнга», на жаль, змушує загадати «мавпу з гранатою»… Бо ж наразі невідомо, що саме спаде на думку «великому збирачеві російських земель». А ми тим часом продовжуємо чекати, коли «великі світу цього», сидячи у комфортабельних кріслах вкотре висловлять «крайню заклопотаність».

 Андрій Галат, Костянтин Кіненко,

Спеціально для Інформаційно-аналітичного центру.