Цієї п‘ятниці жіночий рух Femen провів акцію "Яник, є питаннячко!".

Мономітинг із традиційними голими грудьми феменівки провели на честь проекту "Розмова з країною" і з нагоди "роковин" Віктора Януковича на посту президента.

На раді організації активістки жіночго руху, в народі Кровосісі, намагалися сформулювати питання до Віктора Федоровича.

"Шляхом голосування було обрано найбільш цензурне питання з обговорюваних: "Звідки ти такий п***датий?" Жіночий рух Femen офіційно заявляє, що більше запитань до цього персонажа не має", - йдеться у повідомленні прес-служби активісток.

Окрім того, у своєму листі феменки звертають увагу на "впровадження в Україні старих добрих тоталітарних методів контрольованої демократії. Один з її інструментів - це, так звані, цензуровані прямі ефіри з лідером нації. Досить згадати аналогічні ефіри з Путіним і Уго Чавесом".

"Жіночий рух Femen впевнені, що ані попередня цензура запитання, ані підказки суфлера не зроблять Януковича розумнішим, ніж він є", - резюмують активістки.

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ СЬОГОДНІ Б ВИПОВНИЛОСЬ 140 -  ВОНА  НАЗАВЖДИ З НАМИ! Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса,послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.

Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною». Леся Українка

"Одержима"  Драматична поема (уривок) Берег понад озером Гадаринським. Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег. Mipіам, «одержима духом», в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі і дивиться не на берег, а в глибину пустелі, вона бачить там когось удалині. Міріам Він там, він все сидить так нерухомо, як те каміння, що навколо нього. Над ним – мені здається, я те бачу, – нависли думи хмарою важкою, от-от з них стрілить ясна блискавиця і цілий світ осяє. Ох, коли ж, коли вона розіб’є темну хмару? Хоч би мене убила блискавиця, я прагну, прагну, щоб вона злетіла, щоб хоч на мить чоло те просіяло. Годівлю дав юрбі, тілам і душам, всім дав спокій, а сам у сій пустелі пасе думок отари незчисленні. Нема їм впину, а йому спочинку… Який він одинокий, боже правий! Невже йому не можна помогти? Невже він завжди буде одинокий? «Месія прийде в славі світ судити» – так сказано в пророцтві, більш нічого. І правда, й милосердя – все для світа, а для Месії що? Чи тільки слава? «Війна і звада, смерть, недуги зникнуть, мир буде на землі і щастя в людях…» А для Месії? – знову «слава в вишніх»? І тільки слава? О, яка ж то кара Месією, що світ рятує, бути! Всім дати щастя і нещасним бути, нещасним, так, бо вічно одиноким. Хто міг би врятувать його самого від самотини, від страшної слави? (Пригнічена раптовою втомою, сідає під скелею і схиляється на камінь.) Чого ж се я слідом за ним блукаю? Чого? Сама не знаю. Певне, дух мене сюди завів на певну згубу. Ну, що ж! нехай! Мені тут гинуть краще, ніж в іншім місці. Я загину тут, я вигострила погляд у пустині, мов соколиний зір, – все виглядала, чи він хоч не подивиться на мене? Не подивився і не обернувся… Занадто вже буйна була надія! Чого ж я сподівалась?.. Я не знаю! (Розхитуючись, як ті, що голосять на гробі, співає стиха тужливу східну пісню, довго, без слів.) Про се співати можна, а сказати слів не стає. (Співає знов.) Яка була юрба за ним, як він ходив по Галілеї. І кожний встиг торкнути хоч одежу, хоч край плаща Месії, тільки я торкнути не посміла, бо нічого просить не мала в нього: ні здоров’я, ні страви на безхліб’ї. Я не знаю, чого я йшла з юрбою… (Співає знов.) Він нікому не відмовляв потіхи і поради. Кому що бракувало, він давав. (Співає.) А що ж мені бракує? О Месіє, ти, може, знаєш?! Незамітно для Міріам Месія наблизився до неї з-за скелі, надійшовши з пустині, і схилився над нею. Месія Знаю, Міріам! Міріам(жахнулась) Учителю! Месія Не бійся, жінко, спокій я хочу дать тобі. Міріам О, я не хочу, не хочу я спокою! Месія (лагідно і разом суворо) Міріам, Се дух в тобі говорить. Чом не хочеш? Спокою прагне всякий. Міріам Але ти, учителю, покинув той спокій, що був у тебе в тихім Назареті. Месія Ти дорівнятись хочеш… Міріам (з поривом) Ні, Месіє, я не рівняюся до тебе, ні! Я знаю те, що я нещасна жінка. Месія Так нащо ж ти зрікаєшся спокою, єдиної потіхи всіх нещасних? Міріам (з раптовою одвагою) Бо ти його не маєш, сине божий! Месія Яке тобі до мене діло, жінко? Міріам, знищена, збентежена, закриває лице покривалом і повертається йти геть. Месія Стій, Міріам, скажи, ти в мене віриш? Міріам (не одкриває лиця) Я вірю, що ти божий син, Месіє, і всім, окрім мене, даси рятунок. Месія Усім, крім тебе, жінко? Міріам Ти сказав. Месія Я не сказав того. Міріам Та я те чула. Прости, учителю, я мушу йти. (Відступає.) Месія Куди ти йдеш? Міріам Не знаю. Так, на безвість. Месія Чого ж ти йдеш? Міріам Бо мушу йти. Месія Навіщо? Міріам Ти знаєш. Ти – Месія! Я не знаю. (продовження і ще багато творів тут http://www.l-ukrainka.name/uk/Dramas/Oderzhyma.html)

22 лютого на Вічевому майдані Івано-Франківська відбувалося вуличне голосування. В ході голосування учасникам акції було запропоновано дати відповідь на єдине питання: «Рік Януковича у владі — ну і як?!».

 

Протягом однієї години було опитано за допомогою голосувального чарту 100 респондентів.

П`ять варіантів відповідей були запропоновані у наступній редакції: (підсумок)

1. «Немає перспектив у цій державі. Готуюся до еміграції у нормальні країни» — 10 %

2. «Що Янукович, що Кучма, що Ющенко чи Кравчук — всі вони однакові» — 20 %

3. «Тільки Янукович врятує нашу Неньку-Україну, бо Донбас «порожняк» не гонить» — 6 %

4. «Як вчора голосували, так сьогодні живемо. Народ достойний своєї влади» — 24 %

5. «10 коректних розстрілів і 100 вдумливих арештів врятують Україну» — 40 %

 

Усім бажаючим надавалася можливість об’рунтувати свій варіант відповіді у «вільний мікрофон». Питання складалися таким чином, щоби враховувався широкий політичний спектр уподобань івано-франківців — від лібералізму до консерватизму.

 

Як зауважив після проведеного опитування його незмінний ведучий громадський активіст, лідер обласної організації партії «Пора» Руслан Коцаба, вперше за історію цих вуличних опитувань переміг провокативний варіант питання, який ставлять для громадян, які шанують політичний гумор. Це викликало шок у багатьох присутніх на опитуванні журналістів, які завжди уважно і з цікавістю спостерігають за перебігом дискусій біля голосувального стенду. «… Сьогодні вже не до гумору, коли 40 відсотків респондентів у толерантному та набожному Івано-Франківську ствердно і без будь-якої аргументації проголосували за 5-й варіант: «10 коректних розстрілів і 100 вдумливих арештів врятують Україну». Тут вже варто владі задуматися, бо терплячість українців не безмежна…», наголосив громадський діяч.

 

Джерело: Бандерівець

Частина перша Місячний календар.

За місячним календарем сьогодні ,як і в день виборів президента України 7 лютого 2010, 23 Місячний день(символ Крокодил).
Так от, це критичний день, люди скромні мають бути у стані захисту, бо цей день - "ТОРЖЕСТВО МЕРЗАВЦЕВ!"
В тому можна переконатись,включивши зараз тєлєк(там, в рамках програми "По*yю кожного", транслюють Головного почуїста України).

У Тернополі майдан навпроти ОДА назвали іменем Бандери

У Тернополі майдан навпроти обласної державної адміністрації назвали іменем провідника ОУН Степана Бандери.

Як передає кореспондент УНІАН, відповідне рішення сьогодні прийняли депутати міської ради.

Ініціював нову назву для майдану міський голова Тернополя Сергій НАДАЛ одразу після того, як суд прийняв рішення про скасування указу Президента України про присвоєння С.Бандері почесного звання Героя України.

Згідно з прийнятим сьогодні рішенням, майдан являє собою вхідну частину парку ім. Т.Шевченка разом з пам’ятником С.Бандері. Невдовзі буде проведено благоустрій даної території.

За створення нового майдану проголосували 56 депутатів. Попередньо цю пропозицію обговорили і підтримали на засіданні комісії міської ради з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності.

Як повідомляв УНІАН, 26 грудня 2008 року у Тернополі навпроти облдержадміністрації при вході в парк ім. Т.Шевченка було відкрито пам’ятник С.Бандері з нагоди 100-річчя від дня його народження, яке припадало на 1 січня 2009 року.

До складу Тернопільської міської ради входить 60 депутатів.

Натрапив на ось це відео
http://www.youtube.com/watch?v=vLQMjv-sreM&feature=player_embedded

Робота української влади в минулому році гідна оцінки в чотири з плюсом за п`ятибальною шкалою. Про це в ході сьогоднішньої прес-конференції повідомив депутат Європарламенту, екс-віце-президент Європарламенту, член комісії з питань співробітництва ЄС - Україна Марек Сівец, пише UBR.

За його словами, оцінка дуже проста."Якщо ви отримуєте двійку, ви не можете перейти в наступний клас, якщо ви - геній, то отримуєте шістку. За минулий рік, в моїх очах, Україна отримує четвірку з плюсом. Цього достатньо для переходу в наступний клас, проте ще багато має бути зроблено", - сказав він.

За його словами, є кілька факторів, що сприяють хорошій оцінці роботи української влади. "Перше - влада в Україні виглядає консолідованою і прогнозованою. Друге - ми поважаємо всі заяви і конкретні кроки щодо євроінтеграції України. І третє - результати в економічній політиці виглядають позитивними ", - заявив Марек Сівец.

При цьому, він відзначив, що серйозні реформи в будь-якій країні мають свої передумови. "По-перше, вони завжди непопулярні, по-друге, їх не можна відкласти", - вважає політик.

У будь-якому випадку, за його словами, наміри діючої влади в Україні проводити реформи - гідні поваги. "Ми вважаємо ці наміри успіхом, оскільки це не легко для будь-якого прем`єра і президента", - підкреслив Сівец.

Джерело:    ІА УНІАН   http://www.unian.net/ukr/news/news-422876.html

Олександр Данилюк: Влада одночасно намагається забрати і свободу, і ковбасу.

Масштабні протести підприємців проти прийняття нового Податкового кодексу, що сколихнули Україну наприкінці минулого року, були несподіванкою як для влади, так і для експертів, які вважали українське суспільство апатичним після руйнування сподівань 2004 року.

 

Яким сьогодні є протестний потенціал українського суспільства, чому акції протестів підприємців завершилися не так, як сподівалися їхні учасники, роль політичних сил у тих подіях, а також те, як має бути організований діалог між владою та громадянами Новинар запитав у лідера громадянського руху «Спільна cправа» і колишнього координатора «податкового Майдану» Олександра Данилюка.  

 

- Чи можуть в Україні відбутися широкомасштабні акції протестів?

- Безумовно. Люди готуються до тепла і серйозних заходів з відновлення конституційного ладу в країні.

 

— Це будуть чергові протести підприємців?

— Це будуть загальнонаціональні акції протестів, тому що, в принципі, на сьогоднішній день суто підприємницьких акцій немає. Якщо говорити про Київ, то найбільш активно виступають пенсіонери, які підтримують суто політичні вимоги. Пенсіонерам сьогодні найважче: з мізерними пенсіями абсолютно неможливо сплачувати ні комунальні послуги, ні купувати звичайні продукти харчування за новими цінами.

 

- Але головним ядром майбутніх акцій протестів все-таки будуть підприємці?

- Тепер, так само, як і в 2004 році, безумовно, основним ядром протестів буде молодь і підприємці. Ми зараз спостерігаємо, як по всій країні починає прокидатись студентство. Звичайно, це вже не ті студенти, які були у 2004 році, але ближчим часом, ми думаємо, що вони усвідомлять ті загрози, які для нас є очевидними. Їм складніше тому, що вони формувалися в період, коли в Україні не було тоталітаризму, не було переслідувань за політичні погляди, не було багато того, з чим ми стикаємось сьогодні.

 

- Деякі ЗМІ писали про те, що під час протестів підприємців ви  очолювали  групу, яка була радикально налаштована і не хотіла йти на співпрацю із владою.

- Я хочу чітко сказати, що там не було іншої групи, там вся група була така, як і ми. Ми стояли на тих засадах, на яких стояли наші протестувальники. Те, що частина лідерів продалася — це не змінює позицію і філософію самого протесту. Тобто ми були на тих засадах, на яких ми виходили на Майдан і ми на них залишилися, ми нічого не дописували, не вигадували. Є ультиматум від 22 листопада, який інтенсивно поширювався і тиражувався, під який люди їхали в Київ. Тобто люди чітко розуміли, які вимоги, а вони були прості: Верховну Раду — негайно на вибори, а Президенту час на повне ветування кодексу. Все.  

На жаль, коли «тисячники» і «сотники» (люди, які відповідають за тисячу та, відповідно, сто протестувальників, — авт.) — ті люди, які «піднімали» регіони, попродавалися — у нас була втрачена комунікація з людьми. Через це протести заглохли. Ну і, звичайно, на користь влади досить гарно спрацювали ЗМІ.

 

- Що ви маєте на увазі?

- Коли були заяви про те, що мене Віктор Янукович призначив своїм позаштатним радником і все інше. Дезорганізація людей була просто колосальна. 

 

- Тобто, Олександр Данилюк, якого Віктор Янукович призначив своїм радником — це не ви?

- Ні, звичайно. Це абсолютно інша людина, з таким самим прізвищем та ім'ям. Людина, яка до того очолювала координаційний центр з економічних реформ при Януковичі. Сенс призначати людину, яка очолює такий центр, позаштатним радником? Це була виключно інформаційна технологія, яких було дуже багато.

Насправді, це свідчить про те, що влада усвідомлювала, що ми для неї - загроза і робила все для того, щоб дискредитувати, зупинити, унеможливити протест.  Частину учасників «податкового Майдану» відразу купили, інша частина згодом зрозуміла, що втрачає вплив на ситуацію, були групи, які нас підтримували, але не були готовими до можливих виборів.

 

— Чому, на вашу думку, повноцінно не спрацювала і дезорганізувалась протестна кампанія підприємців?

- У нас комунікація з людьми здійснювалася через регіональних лідерів і, коли була проведена системна робота, наприклад, з одного Хмельницького на 6 грудня були викуплені понад тисячу квитків на потяг, то місцеві лідери почали залякувати звичайних людей. Говорили, що ми плануємо зробити 9 березня (9 березня 2001 року — акція «Україна без Кучми», — авт.)… Подібний сценарій був і на 22 січня, додатково це наклалося на заяви Могильова про кровопролиття. Важко сказати, що у нас були сприятливі умови. Якщо б у нас була комунікація з кожним із протестувальників — це було б набагато простіше. Тому ми зараз намагаємося це виправити.

 

— У  чому, на вашу думку, був феномен протестів підприємців?

- Янукович від початку мав дефіцит суспільної легітимності, після незаконного внесення змін до Конституції та місцевих виборів він почав втрачати і юридичну легітимність. Ще одним чинником стало відродження азарівщини, яка була однією з основним чинників помаранчевої революції. Абсолютна неповага влади до людей, які створюють робочі місця, самі себе утримують і не просять нічого в держави. Усі ці фактори були каталізатором, який підняв людей на спротив.

 

—  В Україні може повторитись «єгипетський сценарій»?

- Якщо говорити про персональні загрози для Віктора Федоровича, то найбільшою загрозою для нього є його оточення і побратими, які в умовах часу «ч» безперечно зацікавленні в тому, щоб він мовчав. Адже він занадто багато знає і, якщо він їм буде не потрібен, то вони будуть намагатися робити все, щоб  його позбутися. Це для нього загроза.

Якби у нього була можливість аналізувати, якби він мав відповідні знання з історії, то він би розумів, що існує два варіанти: польський або румунський. Адже ми не маємо жодних ілюзій, що насправді Чаушеску насправді розстріляли не протестувальники, а Секурітате (Секурітате — орган виконавчої влади в Соціалістичній Республіці Румунія, що поєднував функції спецслужби і політичної поліції, — авт.), для того, щоб не давати потім ніяких свідчень проти цієї служби. Це саме й тут. І чим далі цей режим буде йти, щоб утриматись, тим гіршою буде доля тих, хто бере в цьому участь.

 

- Тобто головний недолік влади — не якісь окремі кроки, а її політика  загалом?

-  Вони одночасно намагаються у людей забрати і свободу, і ковбасу. Це безпрецедентна ситуація. Тим більше, в умовах інформаційного суспільства, коли кожен п'ятий є користувачем інтернету. В Україні ми спостерігаємо унікальну спробу сформувати культ особистості при тому, що вся країна розуміє, що Президент за своїми особистими якостями, м'яко кажучи, не зовсім відповідає займаній посаді.

 

- Було багато заяв про співпрацю лідерів «податкового Майдану» з БЮТ, зокрема сама Тимошенко намагалась очолити протест. На скільки реальною була ця співпраця?

— Співпраця з БЮТ закінчилась на початку грудня, коли міліція забрала майно, яке належало БЮТ. У нас є особисті контакти з окремими опозиційними депутатами, які надають нам певну допомогу. Але у нас немає співпраці з жодною політичною партією. Це не тому, що ми якісь непримиримі, а тому, що такої співпраці об'єктивно немає. Ми до неї активно закликаємо опозицію, але на сьогоднішній день ми не бачимо, щоб хтось системно займався підготовкою змін вже зараз. Політики займають позицію вичікування.

 

-  Деякі ЗМІ писали, що на проведення «податкового Майдану» Тимошенко виділила $ 300 тисяч…

- Ми із задоволенням готові взяти фінансову допомогу на нашу діяльність від Тимошенко, від Януковича і будь-кого, хто б давав (сміється). Але ми не можемо натомість їм щось запропонувати. Наразі фінансова допомога надходить від простих громадян — підприємців, пенсіонерів. Це єдине джерело нашого фінансування.

 

— Чи є побоювання, що співпраця лідерів Майдану з політиками буде формуватись на отриманні привілеїв і лобіюванні власних інтересів, а не вимог мітингувальників?  

- У нас немає такого побоювання. Ми чудово розуміємо, що в теперішніх умовах з опозиційного табору потрібно назбирати найбільш освічених і достатньо порядних людей, які готові стати на захист держави. В той же час, ми не бачимо партії, яка б репрезентувала такий напрямок. Сьогоднішні опозиційні сили — це партії, які формувалися як партії влади в період «помаранчевої революції», коли у списки заходило багато кон'юнктури. А теперішня боротьба з владою — набагато складніша, ніж боротьба з Кучмою. Зрозуміло, що тут потрібен інший формат.

 

— Ви маєте на увазі, щоб рух переріс у політичну силу?

— У нас є бачення абсолютно іншої стратегії формування влади. Ми сьогодні говоримо про об'єднання реальних ініціатив, які були б визначені як «станові ініціативи» (підприємці, робітники, студенти і т.д.). Це плацдарм для побудови справжнього громадянського суспільства. Тому що громадянське суспільство — це організації, які діють достатньо масово і  мають підтримку серед тих соціальних груп, які вони представляють.

 

— Тобто питання про утворення на базі підприємців якоїсь політичної партії не порушується?

-  Ні. Має бути варіант, коли політичні сили мають домовитися з тими «станами». Це має бути чітке і зрозуміле підписання угоди. Але наша місія полягає не в цьому. Наша місія полягає в тому, щоб максимально консолідувати громадян, які є джерелом влади. Щоб у громадян були ефективні інструменти через великі масові організації лобіювання своїх інтересів і прав.

 

— Яка наразі ситуація з порушенням справ про пошкодження мітингувальниками тротуарної плитки на Майдані?

-  Справа цинічно продовжується, активістам приписується кримінал. Декілька осіб і досі перебувають за ’ратами.

 

— На яку суму оцінюється майно, яке правоохоронці конфіскували під час ліквідації «податкового Майдану»?

- Майна вилучено на суму приблизно в тисяч. Це, в тому числі, і бютівське майно, яке вони нам давали: намети, піддони, частина електрогенераторів.

 

— Де зараз зберігається це майно?

-  На вулиці Богатирській.

 

— Є сподівання, що правоохоронці його повернуть?

-  Ми сподіваємося, що самі його повернемо після відновлення конституційного ладу і правопорядку в Україні.              

 

— То, все-таки, українське суспільство тепер готове до масових виступів проти свавілля влади?

-  Безумовно. Ми постійно зустрічаємося з людьми, організовуємо зустрічі по всій Україні і бачимо реальні настрої громадян. І, швидше за все, Південь і Схід повстануть першими. Протестні настрої у суспільстві тепер є такими, що якби був єдиний центр координації протестного руху, то за день ситуацію в країні було б змінено. Проблема в тому, що той політичний інфантилізм, який був у 2004 році, вже пройшов. Немає Ющенка напівбога, Тимошенко — без німбу. Вони такі самі люди, як і ми. Найголовніше, як ми з політиками вибудуємо відносини. Треба навчитися усувати від влади тих, хто нам не подобається, причому усувати негайно, а не чекати наступних виборів.

 

Розмовляв Олександр Саліженко

Джерело: Новинар

В новом году Украину постигла новая волна миграции рабочей силы. На этот раз уже не Западная Украина стремиться на Восток и Центр страны, а Восток массово покидает насиженные места и отправляется в стольный град.

Киев опять оказался главной целью для недорогой рабочей силы. Простой пример: работа в Донецке. Если раньше соискателей было на 27-30% больше нежели работодателей, то теперь картина усугубилась в разы. Найти работу в Донецке и области стало не просто сложно, а очень сложно. Ищущих работу на зарплату от 3500 гривен больше на 70%, чем рабочих мест с такой заработной платой.

В Луганске и Мариуполе дела обстоят во сто крат хуже. В этих городах люди пытаются устроиться на зарплаты в 2000 гривен, лишь бы не сидеть дома в раздумьях о завтрашнем дне. Общая экономическая ситуация в регионе ухудшилась буквально за последние 4-5 месяцев. Ярким примером народного недовольства и откровенного гнева стали взрывы в Макеевке, которые до сих пор остаются очередной загадкой для правоохранителей, так как раскрыть преступление или, хотя бы, приблизиться к его раскрытию Службе Безопасности Украины, Генеральной Прокуратуре Украины и доблестным орлам их Министерства Внутренних Дел ни каким образом не удается. Все стоит на месте, а фотороботы возможных подрывников так и не готовы. Да и что толку, если особыми приметами считают одежду? Как-то странно это.

Донецк, согласно прогнозам специалистов и экспертов, должен был бы зажить припеваючи, так как, наконец получил власть в стране, но нет… Свои же не могут помочь региону. Уровень безработицы в Донецке оценить на момент очень сложно. Ясно одно – он вырос. Что же касается Донецкой области, то здесь все прозаично и уныло. 14,5% работоспособного населения стоят на бирже труда. Дабы не быть голословными сравним этот показатель с аналогичным только в 2007 году. Как бы странно это не звучало, но при Ющенко уровень безработицы в Донецкой области составлял 8,6%. Показатель был одним из лучших по стране, если мы не ошибаемся, то столица Донбасса стояла третьим в рейтинге по уровню занятости.

 

© http://prawda.org.ua/1965

Сумарні податкові виплати на заробітну плату становлять майже 40% (точніше - 38,5), що призводить до закономірності - зарплата іде в тінь. Причому вигідно це як працедавцю так і робітнику - адже можна отримувати 3000 грн не платячи податки, а можна отримувати 1700грн, але платити податки. Що-б вибрали ви?

Є своєрідний компроміс - оформлюємо людину на 800 грн, а решту зарплатні платимо "в конверті". Тоді і податкова спокійна і робітник. Але це не вирішує проблему з надходженням до бюджету.

Взагалі треба подивитися на саму вертикаль, що забезпечує надходження в бюджет - мабуть її можна проста викинути як непортіб, вона вже повністю прогнила від голови до хвоста. Хтось в податкову без шоколадки ходить? В одній з районних адміністрацій Дніпропетровська шоколадки продаються одразу-ж в будівлі податкової, а у клієнта питають "На взятку? А кому? Тоді возміть краще цю, вона любить більше білий шоколад". Вам це не дивно?

Звичайно-ж в умовах тотальної корупції самі податківці волають взяти невеликі гроші з підприємця та закрити очі на зарплати (і не тільки про них - але в статті йдеться про зарплати). То як в умовах тотальної корупції забезпечити виплати податків?

А виходи насправді два - фантастичний та фантастичний:

Варіант 1 - боротьба з корупцією, але це нереально, бо ті хто бореться з корупцією самі корупціонери.

Варіант 2 - знизити податкову ставку на відрахування із зарплат до 20%.

Роздивимося більш детально - ви бачили наших чиновників? Їх посади передаються у спадщину ще з радянських часів, єдиний варіант щось змінити - в момент всіх звільнити й набрати нових по конкурсу, через незалежне тестування. Чи реально це при чиновницькій владі, коли навіть президент 60-річний чиновник, що навіть кількох слів вимовити не може. Доречі ось це мабуть і є відображення більшості наших чиновників - старі, тупі, корумповані і з загостреним синдромом манії величі. Їм всім вигодна феодальна держава - коли над народом стоять чиновники, менти та інші можновладці. Люди неофіційно спонсорують сам устрій своїми взятками і чиновники роблять вигляд, що йде боротьба з корупцією. Ця стара радянська адміністративна система призвела до того, що скоро нас країни Африки обійдуть у розвитку.



Другий варіант - мабуть більш реальний, але... Як знизити ставку податку до 20% - кількість працюючих в країні за кілька місяців подвоїться. Чи буде це вигідно чиновникам, які спонсорують за допомогою корупції свій достаток, свої політсили, купують собі "невелички Межигір'я", Мерседеси, катаються до Альп. Мабуть це не буде вигідно чиновникам - навіщо-ж їм гроші, які йдуть в їх кишеню віддавати народу?

Отож живемо, люди, в країні неляканих баранів - от тільки питання хто неляканий, а хто барани залишається відкритим