Слова: Олесь Бердник 

Знову не моє, але знову наболіле. Найкращою ознакою гарного публіцистичного тесту для мене є відчуття резонансу з власними думками й ідеями. Тут відрезонувало. Сильно. Ідеї шароварного квазіпатріотизму, ксенофобські настрої, невиправний романтизм націоналпатріотів - невже це так принципово? Зрештою ми самі повинні жити так як господарі на своїй землі, корінний етнос, щоб за нами хотілося йти. На жаль, не хочеться зараз. Багатьом не хочеться.   

Колись я любив і ненавидів Україну водночас.

Через багато років я розумію, що це була одна і та ж Україна, просто спроектована у різних відчуттях, притаманних, мабуть кожному, хто все ж таки більше любить. Зараз я розумію, що залишилося все – і любов і ненависть, змінилися лише епітети, символи того, що ненавидиш і що любиш. Колись я ненавидів і любив її з погляду галицького, зараз – з київського. Я таки люблю її несвідомою любов'ю, що не давала мені виїхати звідси стократ при стрократній можливості, бо про причини любові до матері не сперечаються – їх сприймають як данність, як факт. Я таки ненавиджу в ній все те, що не дає спокою душі яструба періоду унсовських воєн поза межами батьківщини і спогадів періоду українського романтизму початку дев'яностих. Зараз я, мабуть, найбільше ненавиджу Україну мізерності. Мізерності мрій, сподівань, вчинків. Мізерності мислення – бо в окремих випадках воно невиліковне. Народжений на Волині, тривалий час живучи на Галичині, мені, молодому, хотілось все негайно українізувати. Пізніше я полюбив Україну в її розмаїтті. Адже хочемо ми чи ні ми маємо дві культурні України – україномовну і російськомовну за змістом, але українську духовну субкультуру. Для мене завжди українська ідея вимірювалась через призму соборності. Соборності територіальної та культурної. Тому соборність цих культур, хочемо ми того, чи ні є, якщо не національною ідеєю, то, принаймі, її складовою і серед російськомовних українців переважна більшість є прихильниками ідей української державності. Мені не подобається і не подобалась хуторянська система цінностей президента Ющенка. Можливо, в чомусь Кучма і Кравчук були кращими президентами. Їм знадобилось набагато менше часу, щоб усвідомити себе президентом всієї держави і почати завойовувати симпатії тієї частини України, що голосувала проти них. На жаль, Ющенко так і залишився президентом лише "Нашої України". Я завжди любив великі цілі, що можуть стати основою національної ідеї. Цілі вступу до НАТО, ВТО чи набуття ринкового статусу є ціллю споживацької ідеології. Ця мізерність поглядів, розрахунків і дій, заслуговує лише ненависті. Я завжди любив Україну шляхетних. Я зараз мало бачу таких. Я завжди любив Україну політичної нації, обєднаної спільною метою. І ненавидів Україну лицемірів. Я завжди любив Україну героїв. Зараз на заваді цієї любові стає Кримінальний кодекс і кримінальна практика влади. Я думав, що люблю українську мову. Зараз на заваді цієї любові стають реформи правопису. Я завжди любив імперські претензії України. Зараз Україна, як завжди, зраджує інтереси своїх співвітчизників у Придністров'ї, Польщі, Білорусії, Росії. Я завжди любив ядерний статус України. Зараз про це (вірніше кілька років тому ) говорять політики – але не міністр оборони. Я завжди любив порядність в стосунках(як між політиками, так і серед людей. Зараз порядність не в моді. Я ненавиджу Україну пасічників ( нехай розводять бджіл, але не принижують щось набагато більше). Я ненавиджу Україну фальшивих символів і споживацьких ідеалів. Я ненавиджу Україну заздрості до сусідського щастя ( як і до людського загалом) – один з класичних українських архетипів. Мені завжди припадала більше до душі романтика барикад, ніж тихий міщанський спокій. Я люблю символ священника на коні, але ненавиджу Україну торгашів у храмі. Я ненавиджу Україну пенсіонерів та пільговиків ( як це не крамольно звучить) – бо нація завжди повинна дивитися в майбутнє, і якщо не вистачає можливостей на кілька речей – потрібно вибирати пріоритети. Нехай таким пріоритетом будуть безпритульні діти. Ця любов і ненависть – це почуття до самого себе, до того, що не любиш і навпаки у собі. Людині властиво прагнути вдосконалення. Я часто задавався питанням – що є мірилом добра і зла, любові і ненависті. Може правий був Ейнштейн, коли говорив, що зло – це не що інше, як відсутність добра, божої іскри. Все, врешті пізнається в порівнянні. Я не хочу, щоб мої діти жили в Україні ліберальних цінностей, однакових культурних смаків. Як не хочу сам померти в ліжку від старості. Чому ж я досі не виїхав, чому цього не роблять інші? Для мене це теж запитання. Як не піддається поясненню виключно епічні речі – передзвін Львівських церков, світанок над Дніпром чи чорні піраміди Донбаських териконів – так, зрештою, не піддається чіткому логічному аналізу ніщо в нашому житті. Можливо тому, що кожен з нас, хто ще тут, все ж любить Україну більше, ніж ненавидить. А можливо тому, що при всій ненависті і нелюбові до того, що не подобається, Україна, країна наших мрій і сподівань, для багатьох з нас сьогодні єдине, заради чого варто жити і заради чого не шкода було б померти.

Олег Вітович для УП

Оригінал статті http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/25/4810244/

З офіційного сайту Президента зникли банери про Голодомор З офіційного сайту Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА зникли банери, присвячені проектам про Голодомор.  Заступник голови Адміністрації Президента Ганна ГЕРМАН в інтерв’ю газеті "Сегодня" прокоментувала це так : "Ми будемо працювати не над Голодомором, а над тим, щоб нагодувати зараз народ".  "Це буде топова тема роботи Президента, і саме про це ми будемо говорити. Про голод ми вже сказали все, що можна було сказати", - заявила Г.ГЕРМАН. У свою чергу народний депутат від НУНС Андрій ПАРУБІЙ переконаний, що "це має стати сигналом до рішучих дій, щоб не дозволити новообраному Президенту і його команді повернути Україну в стан напівколонії РФ". Крім того, з сайту зник розділ Дружина президента. З розділу Віртуальна екскурсія зник підрозділ про Мистецький Арсенал. Залишилися лише будинок Адміністрації на Банковій, Будинок з химерами і Маріїнський палац.  За словами Г.ГЕРМАН, над сайтом поки працюють ті ж люди, що і за екс-президента Віктора ЮЩЕНКА.  Вона запевнила, що наразі йде пошук концепції сайту та людей, які будуть над нею працювати.   постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-365123.html

Україна не вступатиме до митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану.

Про це заявила перший заступник глави адміністрації президента Ірина Акімова в ефірі телеканалу Інтер.

"Розмову про митний союз завела прем'єр Тимошенко, а не Віктор Федорович (Янукович)", - зазначила вона.

"Віктор Федорович і в своїй інавгураційній промові, і під час передвиборної кампанії чітко і ясно показав, що будь-які нові кроки у міжнародному співробітництві з будь-якими країнами можуть будуватися тільки за умови не порушення вже укладених договорів", - заявила Акімова.

"Оскільки митний союз прямо суперечить і буде дуже сильно ускладнювати членство України у Світовій організації торгівлі, на сьогоднішній день, та й на завтрашній, післязавтрашній це питання стояти не може", - підкреслив вона.

За словами Акімової, Україна буде сприяти вступу до СОТ інших країн СНД, і "на цьому ґрунті вже організовувати нашу митну політику".

Українська правда

Депутати Полтавської обласної ради не засуджують Укази Президента України про присвоєння звання Героя України Степанові Бандері і Роману Шухевичу.

На черговій сесії обласної ради, яка відбулася сьогодні, під час розгляду питання про відзначення в області 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні депутатом від КПУ Олександром Масенком була внесена пропозиція засудити присвоєння звання Героя України С.Бандері і Р.Шухевичу. Більшість депутатів голосуванням не підтримала пропозицію депутата-комуніста.

"Майдан".

Бандера - наш Герой! Янукович - наш Президент! І хай нам Європа не вказує, як жити. Бо Янукович - не Ющенко. Ми тепер не будемо прогинатися перед усіма. Прогнемо Європу під себе!

Ющенко призначив Черновецького членом Вищої ради юстиції

 

Екс-президент України Вiктор Ющенко одним зi своїх останнiх указiв на посадi призначив голову Київської мiськадмiнiстрацiї Леонiда Черновецького членом Вищої ради юстицiї. Вiдповiдний указ датований 24 лютого 2010 року. Цим же указом Ющенко звiльнив з посади члена Вищої ради юстицiї Степана Гавриша. Iншим указом вiд 23 лютого Ющенко призначив голову Апеляцiйного суду Києва Антона Чернушенка членом Вищої ради юстицiї.

http://www.radiosvoboda.org/content/news/1968109.html

,Олигарх Тарута "скромненько" подарил Януковичу перстень сына Ярослава Мудрого


Перстень, подаренный сегодня президенту Виктору Януковичу Украинской православной церковью, был получен из частной коллекции, передает «Фокус».


Как отмечает издание, перстень был произведен византийскими мастерами по заказу императора Константина IX «Мономаха» и был подарен сыну Ярослава Мудрого, киевскому князю Всеволоду Ярославовичу после подписания мирного договора между Византией и Киевской Русью в 1043 году.

Раритет хранился в частном музее национального культурного достояния «Платар». Соучредителем музея является совладелец «Индустриального союза Донбасса» Сергей Тарута.



Источник: http://vsyapravda.com/news/id21250

25 лютого 2010 року о 8.30 біля станції метро «Арсенальна» оголошується збір представників українських громадських організацій з метою висловити протест проти коронування Президента України представником церкви чужої держави.

Акції протесту відбудуться біля Лаври, Верховної Ради, Українського дому. Час проведення акцій залежить від взаємостосунків учасників акції з представниками влади.

На акцію протесту запрошуються небайдужі.

Оргкомітет (тел. 0674055918 2798201)