11 вересня 2014 року українська спільнота відзначає 150-річчя від дня народження українського поета, публіциста, критика, перекладача з багатьох мов світу Павла Грабовського, ювілейну дату народження якого внесено до Календаря пам'ятних дат ЮНЕСКО.



Павло Арсенович Грабовський — український поет-революціонер, публіцист і критик, перекладач з багатьох мов світу.
Народився П. Грабовький в селі Пушкарному Охтирського повіту Харківської губернії (тепер село Грабовське Краснопільського району Сумської області) 11 вересня 1864 року в родині Арсена і Ксенії Грабовських. Він був другою дитиною в сім'ї. Батько був паламарем у слободі, занедужав на сухоти і помер у молодому віці, лишивши п'ятеро дітей.
Спочатку П. Грабовький навчався у місцевій церковнопарафіяльній школі, а на десятому році життя стає учнем Охтирської бурси, котра нічого йому не дала. З 1879 року П. Грабовський навчається в Харківській духовній семінарії. У цей час він знайомиться з передовою російською і світовою літературою, що сприяє формуванню його революційного світогляду. Вступає в організацію народників «Чорний переділ» і мріє всі сили, навіть життя, віддати за народ.
У 18 років Грабовський за переховування забороненої літератури був заарештований, виключений з семінарії і висланий в рідне село Пушкарне. Саме на цей час припадає початок творчості поета.
Перебуваючи під гласним наглядом поліції в Пушкарному, Грабовський пише численні кореспонденції в газеті «Южньїй край», вірші і прозові твори. У 1885 році після закінчення домашнього арешту Грабовський знову повертається до Харкова, влаштовується коректором. Але працював недовго. Поета було знову заарештовано. Чимало часу П. Грабовський знемагав в харківській та ізюмській тюрмах, і після тривалого слідства та суду його було вислано на 5 років до Сибіру (в Іркутську губернію).
Шлях на заслання полегшили Грабовському зустріч і дружба з Надією Костянтинівною Сигидою, революціонеркою, людиною великої душі й мужнього серця. Вплив Сигиди на Грабовського був величезний. Цій мужній людині письменник присвятив близько 18 поезій. Зі схвилюванням він розповідав про трагічну смерть Сигиди і її трьох товаришок — М. Ковалевської, Н. Смирницької, М. Калюжної, що тієї самої ночі померли, прийнявши отруту як протест проти катування Сигиди.
Смерть Надії Сигиди була великим ударом для Павла Грабовського, але не похитнула його віри в необхідність і справедливість революційної боротьби.
Це були важкі роки, але, незважаючи на несприятливі умови для творчої роботи, на тяжку хворобу легень, П. Грабовський багато працював. І люди, особливо молодь, дуже тяглись до поета.
У Вілюйську Грабовський підготував збірки своїх оригінальних і перекладних поезій, які згодом вийшли у Львові («Пролісок» (1894), «Твори Івана Сурика» (1894), «З чужого поля» (1895), «З півночі» (1896) та інші.
У 1896 році Грабовський переїхав до Якутська, а згодом, знесилений, хворий, назавжди оселяється в Тобольську. У Якутську поет укладає збірки «Кобза» (1898), «Пісні України» (1898), «Хвиля» (1899).
Наприкінці 1900 року Грабовський одружився з А. М. Лук'яновою, яка вчилася у фельдшерській школі. Анастасія Миколаївна Лук'янова, вислана з Москви до Тобольська під таємний нагляд поліції, була молодою, вродливою, життєрадісною особою. У кінці 1901 року у Грабовських народився син Борис, названий на честь Бориса Грінченка (згодом він став виданим винахідником, одним з «батьків» сучасного телебачення: об'єктив сконструйованої ним телекамери вперше у світі транслював рухоме зображення, що повністю передається і приймається електронним методом).
Ще в Іркутській тюрмі П. Грабовський зрозумів, що єдиним його засобом боротьби, який надає смисл життю, є слово. Усе інше — воля, Україна, здоров'я — у нього вже було відібрано. Залишалася робота. Як порятунок від самотності й туги, як спосіб буття, як надія, що твій голос почують там, на рідній землі.
Павло Арсенович створив прекрасні зразки оригінальної поезії. І про що б не писав поет, він завжди звертався до рідного краю, рідної пісні. Пісня, пройнята гуманізмом та оптимізмом, глибиною народної мудрості, стала органічною частиною творів поета.
Творчість Грабовського була неперевершеним зразком громадянської лірики. Революційні мотиви в ліриці поета знаходимо в поезіях «Справжні герої», «Уперед», «Надія», «До Н.К.С.». Про громадські обов'язки митця Грабовський пише у своїх віршах «Я не співець чудовної природи», «До парнасців», «Поетам-українцям». Поезії Грабовського «До українців», «Далеко», «До України», «Україна приснилась мені» мають патріотичний, національно-визвольний характер.
У поезіях Грабовського знаходимо чимало прекрасних картин природи, які є контрастом до нужденного, підневільного життя трудящих. Це пейзажна лірика «Сон», «Квітень», «Вечір», цикл «Веснянки».
Дитяча тематика приваблювала Грабовського протягом усього життя. Поет-революціонер готував маленьких читачів до діяльного життя. Окрему групу становлять вірші-звертання «До школи», «Дітям». Широке пізнавальне, виховне і естетичне значення для дітей мають вірші поета «Сонечко та дощик», «Щоглик», «Соловейко», «Дніпр», «Метеличок».
Ім'я П. Грабовського-перекладача стоїть поруч з іменами інших українських передових письменників кінця XIX ст., які вписали яскраву сторінку в літературно-мистецьке єднання українського народу з іншими народами.
Постать П. Грабовського важко уявити без його літературно-критичних праць. Адже поет вперше в українській літературі порушив саме у своїх критичних працях цілу низку важливих суспільно-політичних питань.
Будучи вже тяжко хворим, за п'ять днів до смерті поет пише Б. Грінченкові хвилюючого листа, в якому виливає свій біль, що вже не доведеться йому більше побачити улюбленої батьківщини. 12 грудня 1902 року П. Грабовського не стало. Друзі виконали його заповіт — поховали поруч з могилами декабристів.
Благородство і сила духу цієї людини варті захоплення і глибокої поваги. Гідність, готовність до самопожертви, моральна чистота — ці риси визначали характер і поведінку Павла Грабовського.

ДО РУСІ-УКРАЇНИ

Бажав би я, мій рідний краю,
Щоб ти на волю здобувавсь,
Давно сподіваного раю
Від себе власне сподівавсь.
 
Щоб велич простого народа
Запанувала на Русі,
Щоб чарівна селянська врода
Росла в коханні та красі.
 
Щоб Русь порізнена устала
З-під віковічного ярма
І квітом повним розцвітала
У згоді з ближніми всіма!

П. Грабовський

http://www.ukrlit.vn.ua/author/grabovski.html

Все родители пребывают в заблуждении, что для того, чтобы, скажем, их дети в будущем стали учеными мировой величины, нужно чтобы они уже сейчас, в столь юном возрасте, были звездами школьной и олимпиадной величины.

Да, дети действительно нуждаются в обширных знаниях в разных областях, и к просто чтению и письму нужно по возможности добавлять многие другие науки, а мир не стоит на месте и так далее. Но есть и другой вид навыков, о котором все забывают, хотя он необходим всем детям, чтобы потом добиться успеха в абсолютно любой выбранной ими деятельности.

Мы все знаем, что практически каждый работодатель в любой профессии предпочитает работников, которые знают, как решать проблемы, творить, сотрудничать и общаться.

В школе специально таким навыкам не учат, но это легко могут делать родители. Отточить все важнейшие жизненные способности можно через увлекательные занятия и игры, например, во время длительных поездок на машине или даже по дороге в школу или магазин. Итак, какие же они — эти навыки.

1. НАВЫК РЕШЕНИЯ ПРОБЛЕМ

Чтобы ворваться в конкурентный мир взрослых и суметь в нем преуспеть, ребенок должен уметь критически мыслить, наблюдать, анализировать, и придумывать разумные решения сложных дилемм. Развить эти способности можно, задавая ему встречные вопросы.

Например, если он спрашивает, почему нельзя построить подводный город, спросите тоже: «А ты как думаешь, почему?». Пусть ребенок придумает несколько самостоятельных версий, потом проведет собственное исследование в том же Интернете и расскажет вам, как обстоят дела на самом деле.

2. НАВЫК СОВМЕСТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Лучшие результаты получаются после слаженной совместной работы всего коллектива. Школьные проекты направлены как раз на выработку у детей умения контролировать себя, дипломатии, тайм-менеджменту и т.д.

Но этим навыкам можно научить и в семье – например, устраивая сеансы совместной выпечки с братьями-сестрами или соседскими детьми, или, что может быть интереснее современным детям, предложить им снять и смонтировать совместный фильм.

3. НАВЫК ПРАВИЛЬНОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ГАДЖЕТОВ

Да, дети практически профессионалы во всем, что касается смартфонов и компьютеров, но что они в них делают на самом деле? Играют, листают какие-то страницы с шутками, смотрят картинки. А ведь в будущем им придется ориентироваться в потоках медиа-информации, чтобы успешнее работать.

Научить детей извлекать пользу и знания из Интернета можно, например, предложив ему вести блог определенной направленности. Это может быть семейный блог, где у каждого члена семьи будут свои обязанности по наполнению его информацией и т.п. Можно путешествовать с гугл-картами по всему миру, составляя маршруты будущих поездок (даже если они пока недоступны) и пр.

4. НАВЫК ПРОСТРАНСТВЕННОГО МЫШЛЕНИЯ

Пространственная понимание, умение мысленно визуализировать объекты – очень важный навык, который мы, на самом деле, используем каждый день, когда, например, решаем, сумеем ли поставить свой автомобиль в какое-то место.

Чтобы культивировать этот навык у ребенка, нужно поощрять те видеоигры, в которых нужно что-то строить из деталей, блоков, к примеру, Minecraft, Лего и т.п. В доме обязательно должны быть конструкторы, а в машине, когда нужно ехать куда-то с ребенком, можно отключать GPS – пусть ребенок самостоятельно запоминает маршруты.

5. НАВЫК ЛАКОНИЧНОГО ОБЩЕНИЯ

Умение выражаться кратко и ясно – бесценно во взрослой жизни! Развить такие навыки может любая деятельность, в которой ребенку предлагается стать лидером и давать указания или же, наоборот, слушать их и выполнять.

Одно из упражнений для этого – завязывать друг другу глаза и направлять по комнате на поиски какого-то спрятанного предмета. Также можно совместно придумывать истории по принципу цепочки – каждый по очереди добавляет что-то свое, но при этом нужно придерживаться главной сюжетной линии.

6. НАВЫК ОРИГИНАЛЬНОГО МЫШЛЕНИЯ

Творчество нужно в любой деятельности, поэтому его в ребенке нужно развивать и всячески стимулировать.

Для этого есть масса игр и занятий, развивающих фантазию, но вдобавок к ним можно периодически спрашивать ребенка, как бы он решил ту или иную проблему. Хорошая игра — разглядывать необычное в обычных вещах, как в их внешнем виде, так и в способе использовать их.

Пропоную викопати вздовж кордону із кацапстаном рів та, звести стіну

Днями вчені в Китаї найшли якихсь древніх бєлок - хараміід. Пізній тріас, 200 мільйонів год назад жили. Ну, не живих, конєшно найшли, а тільки отпечатки костєй на листях та камнях… Лежать на фотографії, такі розпластані, видно під машину попали… Шкурка не сохранилась. Згнила, або вкрали… Будем думать, що вони все-таки були лохматі й м’які… Це тіпо перші млєкопитающі, і відповідно наші предки. Дальні…

Що саме інтересно, так це шо вони вели себя як обичні білки. То-єсть, сверлили дупла, жрали горіхи… І ходили до дінозаврів в гості… Я думаю, що якраз од бєлок дінозаври і вимерли… Як? – Щас об’ясню…

Вообще-то щитається, що дінозаври не бухали… Ну, я цьому не вірю. Дарвін цей вопрос якось обійшов стороною… Пить вони должни були об’язательно, по моєму мнєнію…

От представте собі, що ви якийсь тріцератопс. Ростом під 4 метри, дліною в 8 метрів і вагою до 15 тонн… Мало того, шо ви огромна, некрасіва тварь з величезною целюлітною задницею і з непонятним рогом на голові, так ви ше й травоядне, яке несамовито боїться всякіх хіщніков размєром з індика… Це ж постоянний стрес і комплекс неполноценності… З’їдать тріцератопсу в день треба було кілька центнерів якогось бур’яну, або в крайньому случаї комбікорму чи силосу… От візьміть і попробуйте без випивки з’їсти бур’яну чи комбікорму, даже не центнер, а хотя би кілограм… Ніхрена не получиться…

Кроме того, вся ця отвратітєльна внєшность доповнена абсолютно бесполєзними і некрасівими лапами… дуже короткими. Так шо ні зуби почистить, ні підтертися в уборні… Не жизнь, а якісь сплошні страданія…

Тут би кожен запив, причому сильно… Воно стрес сніма і додає смєлості… Бо на трезву голову, коли до тебе приходить в гості подлий, мєлкий і голодний, допустім, велоциратопс, то ти ховаєшся під кроваттю і там дрожиш од страха… А як випив, - то вже всьо ні по чом… І тоді йому кажеш откровенно,: ей ти, як там тебе, вело,.. вело, велосіпед, бля, ану пашол нах отсюда… Ік!... І всьо – конфлікт ісчерпан…

На кілька центнерів трави треба було випивать кілька центнерів якогось алкоголю… А це таки дуже багато. Навіть для тріцератопса… Де вони брали випивку? – Та хрен його зна… Мабуть гнали з якоїсь папороті… Я увєрєн, що у найбличжі годи учоними арехеологами неодмінно буде знайдений якийсь самогонний апарат мєлового періода… Просто ще не добралися до нього…

Ну і от, значить, що після такої кількості випитого, конєшно до дінозаврів приходила бєлка, а то і сразу по нєсколько… Знатоки в курсі… Од цього вони, собственно, і передохли… А то понавидумовували – комета, метеорит, екологічна катастрофа… Антинаучна отсібятіна…

Латиніна: Перша російсько-українська війна закінчилась. І надовгоПерша російсько-українська війна закінчилась створенням убогого і кримінального анклаву, але це ненадовго.

Про це у своїй статті для «Новой газеты» пише журналіст Юлія Латиніна.

ІА ZIK подає текст статті мовою оригіналу:

«Первая российско-украинская война кончилась. Всех, кто думает, что это ненадолго, уверяю: надолго.

Кончилась она, что примечательно, тем же что и российско-грузинская. А именно: созданием на территории государства, которое Кремль счел враждебным, нищего и криминального анклава, единственным видом занятости в котором будет борьба против «украинских фашистов».

Вообще обе войны протекали совершенно одинаково.

В обоих случаях гнев Кремля был вызван революцией, организованной, как казалось Кремлю, США.

В обоих случаях инструментом действий России служили криминально-террористические анклавы. В обоих случаях Россия заявляла, что не контролирует события, хотя без ее поддержки и осетинский, и донецкий ХАМАС не продержались бы и дня. В обоих случаях Россия, не разрешающая своим гражданам иметь оружие, вдруг пропускала через свои пограничные пункты огромное количество «добровольцев», большая часть из которых представляла собой криминальный вооруженный сброд.

В обоих случаях рассказы о зверствах «грузинских фашистов» и «украинских карателей» служили для идеологического распаления этого сброда, привычной криминальной деятельности которого вдруг придавался характер служения идее. В обоих случаях сброд оказался совершенно не боеспособен перед лицом регулярной армии.

В обоих случаях в дело пришлось вводить армию, причем превосходство российской армии было оба раза подавляющим. Открытая фаза российско-грузинской войны продолжалась 5 дней. Открытая фаза российско-украинской – около 10 дней, если считать с 24 августа – момента, когда части 8-й и 9-й мотострелковых бригад, а также 98-й и 106-й воздушно-десантных дивизий, усиленные подразделениями 31-й десантно-штурмовой бригады, пересекли российско-украинскую государственную границу и ударили по Иловайску.

Почему Украина пошла на перемирие?

Во-первых, за три дня она потеряла под Иловайском около 1000 человек, то есть столько же, сколько за все время войны с «сепаратистами». Демократическое государство не может себе позволить такие потери. Потери России были сопоставимы, но Россия – государство недемократическое.

Во-вторых, с введением российских войск в Донецк и Луганск стало ясно, что эти города взять невозможно. Армия страны, стремящейся в Европу, в принципе не может взять город-миллионник у противника, который превосходит ее по количеству и качеству вооружения, не придерживается никаких правил ведения войны, пользуется мирными жителями в качестве заложников и точно знает, что любые жертвы среди мирного населения спишет на «украинских фашистов».

В-третьих, существовала опасность, что Кремль двинется дальше, и тогда Украина потеряет как минимум Мариуполь, а как максимум – всю территорию «Новороссии» и выход к морю.

В-четвертых, Европа давила на Украину в рамках проводимой Европой политики умиротворения Путина. Не случайно российское наступление началось после визита в Украину канцлера Германии Ангелы Меркель. После него окончательно стало ясно, что даже на «Боинг» Европа готова закрыть глаза и что Украина – это новая Чехословакия, а Порошенко – это новый Бенеш.

Почему пошел на перемирие Путин?

Во-первых, он выполнил программу-минимум – создание криминального анклава на территории Украины. Страну с такой язвой не возьмут в ЕС и НАТО, а если начнут брать – с территории анклава в любой момент можно будет организовать обстрел, войну или теракт.

Во-вторых, продолжение войны грозило нешуточными санкциями. Мюнхен не вечен.

В-третьих, итог войны был весьма неясен. Российские войска за несколько дней боев понесли потери, сопоставимые с украинскими, при этом далеко не все военные цели были достигнуты: даже Мариуполь не был взят, именно благодаря ожесточенной обороне.

При этом боевой дух войск, оказавшихся под украинским «Градом», резко изменился, и вместо телевизионных лозунгов «борьбы с украинскими фашистами» в их частных разговорах стали преобладать жалобы на то, что их бросили умирать, как собак, и даже не признают, что они воюют. История, раскопанная нашим корреспондентом Ниной Петляновой, – о мертвом десантнике Леониде Кичаткине, по телефону вдовы которого какая-то бойкая барышня отвечала, что «Леня жив и рядом со мной», – судя по всему, произвела большое впечатление.

Несмотря на фразу Путина, якобы грозившего, как заявил Баррозу, «взять Киев за две недели», возникал вопрос: а что будет, если он Киева не возьмет? «Маленькая победоносная война» хороша, только пока она маленькая и пока победоносная. Если бы война продлилась, скажем, месяц и Россия потеряла бы уже не 800–1000, а несколько тысяч человек (напомню: в Афгане мы потеряли за все время 14 тысяч), то отрезвление, которое охватило воюющие части, распространилось бы на все российское общество.

Итог войны уже можно подводить.

Во-первых, никакой «Новороссии» не получилось. Проект закрыт. Завоеванная Екатериной Великой «Новороссия» отличается от освобожденного Путиным Лугандона примерно так же, как сам Путин – от Екатерины.

Во-вторых, это полное выпадение остальной Украины, как и Грузии, из «Русского мира».

В-третьих, это экономический кризис, который грянет в полной мере через несколько лет в связи со стратегическим решением на снижение нефтегазовой зависимости Европы от России. Этот кризис, судя по всему, приведет к окончательному разделу экономики между друзьями Путина, исчезновению независимого среднего класса и любых инновационных отраслей и к ограничению свободного обращения валюты.

В-четвертых, это продажа страны Китаю – которая совершается на наших глазах, видимо, в стремлении продемонстрировать Европе, что на российские газ и нефть, кроме нее, есть и другие покупатели.

В общем, если коротко, то итог войны таков. Из обиды на Европу, которая почему-то называет нас агрессорами, продали страну Китаю. Зато украинцам, гадам, жизнь медом не покажется: у них теперь на территории будет вечная язва, и, если они захотят в Европу, язва тут же начнет возбухать».

Затримано терориста, який стратив трьох жителів Дружківки

Контррозвідка Служби безпеки України ліквідувала «розстрільну групу», яка викрадала, мордувала, вчиняла фізичні тортури та розстрілювала місцевих жителів Дружківки. Вбивці згуртувалися та були «каральним органом» терористичної організації «ДНР».

Про це повідомляє прес-служба СБУ, передає Преса України.

Співробітники СБУ затримали ще одного бандита з дружківської “розстрільної групи НКВД комендатури ДНР”, місцевого мешканця «П».

«Встановлено, що молодик-зловмисник особисто стратив трьох громадян. Перед убивством «П» вивозив своїх жертв у лісосмугу на околицю міста, де катував, а потім убивав», - повідомляє прес-служба СБУ.

Слідчим відділом УСБУ в Харківській області стосовно «П» розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу  України.Наразі тривають допити, слідчі дії.

Нагадаємо, днем раніше СБУ затримала одного з «катів» цієї банди – 24-річного мешканця Дружківки «К», який теж власноруч розстрілював людей з особливою жорстокістю.

Серед закатованих - місцеві проукраїнські підприємці, на майно яких спокусилися злочинці. Під гаслом «очищення суспільства» банда  на свій розсуд знищувала беззахисних людей  - без постійного місця проживання, безробітних та хворих.  У слідства є свідчення місцевих жителів, що бандити страчували й захоплених терористами українських військових.

Куми розгадують кросворд
- Чотири літери, "...те, що може зупинити Путіна".
- Куля.
- Взагалі то підходить НАТО. Але ваш варіант, куме, мені подобається більше.