"Платить добром за добро похвально, платить добром за зло - по-христиански."

Якщо Господь благословить нову рубрику, то вона буде додатком у заставці. Є альбом І. Тальков "А любовь смеётся и поёт" але я не стану так називать свою рубрику. Краще ось так "Усі щасливі, однакові" 

Ось:

Мене звуть Ната. Живу в Сієтлі, США. Професія: співачка. Дата народження: 19 серпня 1981 року. Місце народження: СРСР. Сімейний стан: одружена. Склад сім'ї: чоловік і два сини -Сашенька - Sany, народився 17 лютого 1998 і Ромашка - Nathan, народився 20 грудня 1999. Улюблена тварина - Леопард. Улюблений поет - В. Висоцький. Улюблена телепередача - всі музичні. Улюблений співак - Ігор Тальков. Улюблена співачка - Тетяна Буланова. Улюблений актор - Жан-Клод Ван Дамм. Улюблена пора року - осінь. Улюблений час доби - ніч. Улюблений колір - зелений. Улюблене блюдо - французький салат. Улюблений напій - зелений чай і вода з джерела. Хобі - подорожі. Не люблю: хамства, нетактовності, самовдоволення, заздрості. Терпіти не можу марнослів'я. Не люблю, коли кривдять слабкого. Точка зору: Щастя в Бозі. Найбільше розчарування-втрата довіри до близької людини. Найбільший успіх ще попереду. Люблю співати…….. На початку 2003 року вийде мій другий альбом…..

http://emmanuel.org.ua//ukr/II/music/regions/usa/l_nata/index.htm (за цим посиланням її фото)

Хіба не вас знищували ці системи?

Хіба вони не є спорідненими?

Ваша заметка в дневнике "Мочить хохлів в Інтернеті – єсть така робота" была удалена за нарушение пользовательского соглашения http://help.i.ua/agreement/ п.3.7 Ваш рейтинг на портале также был уменьшен.
Обговорення можна продовжити тут - http://endryx.livejournal.com/414828.html

Не люблю обігрувати прізвища, хоча в українському суспільстві вони зачасту точно відповідають характеристиці особи. А як відомо у воді дві речі ніколи не тонуть: поплавки і гімно. Але поплавки не смердять! У нас же випадок протилежний…
Ще коли вперше надцять років тому на поверхню українського медіа і телепростору вискочило оте яко співоче ректореня з піснею «Юний орел», я одразу з огидою поморщився, але не думав і не сподівався, що це так надовго. Не вірив у це і автор слів першого «шедевру», тому явно познущались з виконавця шлягеру Михайла Поплавського, коли в текст пісні вставили слова «Юнний орел, ти іди від джерел до джерел» Погодьтесь самі, що взагалі орли літають, а за римою з ходячих істот тільки один вид  підходить: «козел». Ще осел непогано римується, але то російською і віслюки в Україні хоч водяться, але ними не родяться, та й ким-ким, а ослом Михайло Поплавський аж ніяк не є. Тоді як козли в Україні існують, здавна живуть і процвітають, вони ж і формують сучасний український теле- і  медіапростір, лідером якого і є наш далеко вже не юний козел: безголосий «співаючий ректор» Михайло Поплавський – козел, це однозначно! Огидно? – огидно! І навіть якщо він дійсно колись піде подалі – сморід залишиться надовго…
На жаль, як явище – Михайло Поплавський є неприємним, але закономірним фактом наших реалій, бо хто бував у Києві, той не міг не відчути задухи від важкої культурної атмосфери міста, навіяного етичною потугою деградованого середовища з «русскоязычниых украинцев». Пітер чи Москва – це справді осередки провідної російської культури, але Київ – це убога вторинна переробка щодо російської культури і вкрай кітчева шароварщина щодо сприйняття української культури. Така у нас столиця… Така у нас держава… Скрізь одна смердюча поплавщина…
Мене потішають твердженням, що лайно є найкращим добривом, на що я відповідаю: добривом! Але ж у нас воно стало посівним матеріалом!
Фолькльоризований бутафорський кіч замінив нам високоякісне мистецтво естрадного шоу, а як наслідок ми втрачаємо українську естраду вцілому як культурне явище. Не треба далеко ходити за прикладами, бо в числених музичних теле-шоу типу «Фабрик зірок» тощо можна легко пересвідчитись як з нормальних і обдарованих на початковій стадії юнаків і дівчат творять психофізичних потвор з повною творчою деградацією особистого потенціалу. А все це явище в загальному і можна назвати «школою маестра Гімнюковського-Поплавського». Якщо хтось вважає, що я не правий, то най перечислить цікаві високоякісні естетично естрадні програми і культурні явища в сучасній нам Україні, не кажучи вже про яскраві персоналії з сучасної молоді. Їх нема! Догорають великі зірки колишніх часів і… Попливли Дніпром-Славутичем поплавки, дрібні і смердючі, але багато-багато…

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне   

Не люблю критики без позитиву, тому поясню моє розуміння прогресивного опрацювання етнічного матеріалу в естрадному мистецтві на прикладі ірландського танцювального колективу "Lord Of The Dance", який виконує народний  танець джигу у надзвичайно красивій сучасній інтерпретації – ось це є мистецтво справжнього високоякісного  естрадного шоу.  Від нього я в захоплені! А потім порівняйте це з тими шоу, якими забито українську телевізію зі "співами" юного козла П.

Причому за будь-яких розкладів у виграші опиняються залаштункові ляльководи.

У програші ж, принаймні, тактичному, – як противники совєтського тоталітаризму, так і "гарматне м’ясо" провокації у вигляді 260 депутатів, чиї картки голосували за відповідний законопроект, а також силових структур та виконавчої влади України і, ясна річ, самого Віктора Януковича.

Бо ж що означають дружно ухвалені більшістю Верховної Ради зміни до закону "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"?

Йдеться не просто про копіювання російських законодавчих зразків у визначенні так званого "Прапора Перемоги" і регламентації порядку його використання під час офіційних заходів.

Ідеться, по-перше, про мавпування ідеологем сталінського періоду, якідля Росії та України мають прямо протилежний зміст. По-друге, про продовження руйнації позитивних рис міжнародного іміджу України (якщо вони ще збереглися).

По-третє, про спробу поглибити на ближчі роки, якщо не десятиліття, розкол усередині країни. По-четверте, про офіційне визнання нинішньою владою перед українським народом та всім світом свого злочинного характеру.

І, звичайно, йдеться про загрозу свідомо провокованих масових зіткнень, де може пролитися людська кров.

Почнімо з того, що ключове положення змін до закону є відвертою туфтою під оглядом фактів: "Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу і його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни.

[ Читати далі ]

"Прапори Перемоги"?



Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” (щодо порядку офіційного використання копій прапора перемоги).

Даним законом передбачено, що “Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу та його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни. Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапору 150-ої ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії”.

Цим законом передбачено, що використовуватимуться копії Прапора Перемоги біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса.

Крім того, передбачається, що він використовуватиметься під час урочистих заходів, присвячених Дню Перемоги, які проводяться органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, громадськими об`єднаннями, покладання вінків до Могили Невідомого Солдата в місті Києві й іншим пам`ятникам Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років у День Перемоги й інші дні, пов`язані з подіями Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років – Дні визволення та Дні оборони населених пунктів від німецько-фашистських загарбників.

Крім того, передбачено офіційний підйом у День Перемоги копій прапора перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України.

На скільки я розумію, цього року держава ввела чітке обмеження щодо використання прапорів 9 травня. Це державний прапор України і тепер ще “Прапор Перемоги”. Також, я твердо переконаний, що під час заходів ми знову побачимо на флагштоках прапори неіснуючого СССР, або просто червоні полотнища.

Що робити законослухняним громадянам 9 травня, коли побачать перед собою прапори СССР, або червоні полотнища – нести їх до органів прокуратури, викликати міліцію, чи просто зривати? Яку відповідальність понесуть ті, хто порушуватиме вимоги Закону? Адже, у вищезгаданому законі не передбачено такої символіки на 9 травня.

P.S. Ми живемо у неправовій країні, в якій ще жодна влада не намагалася консолідувати власний народ і якій, власне не потрібна така консолідація. Чому? – я думаю, більшість громадян України знає відповідь на це запитання.

З мого майданівського блоґу.