Про співтовариство

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.
Вид:
короткий
повний

Короткі історії для душі

Две монахини

.

Давным-давно жили в монастыре в двух смежных комнатах две монахини. Утром прибежала одна из них к игуменье: «Матушка, благословите! Скажите моей соседке, чтобы она не храпела так громко! Я ей и в стену стучу, и кричу ей, чтобы не храпела, а она еще громче храпит! Это она нарочно так делает!» Через несколько минут прибегает другая монахиня: «Матушка, благословите! Скажите сестре, которая в соседней келье живет, чтобы она не бесновалась по ночам. А то она и в стенку стучит, и постоянно кричит что-то, не пойму что!.. Это она нарочно так делает!»

***

Сказал старый монах: «Не дай обыденности погубить твою душу; это сети, в которых душа запутывается и гибнет».

.

Автор притчи: Монах Симеон Афонский

3 квітня. Принцеса

Жив собі один цар, який мав надзвичайно розумну і гарну дочку. Однак хворіла вона на невідому недугу. Щороку слабшали її руки і ноги, зір і слух. Чимало лікарів марно намагалися лікувати її. Якось у двір прийшов старець, про якого казали, що він знає таємницю життя.
Усі царедворці поспішили звернутися до нього з проханням допомогти недужій принцесі. Старець дав принцесі кошика з лози, закритого покривалом, і сказав: "Візьми й піклуйся про нього, це тебе вилікує"
Принцеса, сповнившись радістю, відкрила покривало, але те, що вона побачила, приголомшило її. У кошику лежало дитятко-ще нещасніше й стражденніше, ніж вона. Співчуття заполонило серце принцеси. Попри біль, взяла вона дитя на руки і почала колихати його.
Минуло багато місяців: принцеса дивилася тільки на дитятко. Вона годувала його, пестила, усміхалася до нього. Вона чувала ночами, ніжно бесідуючи з ним, хоча це завдавало їй ще більшого болю і страждань.
І за сім років сталося щось неймовірне. Якось уранці дитя усміхнулося і пішло. Принцеса взяла його на руки і почала танцювати, сміючись і приспівуючи. Їй було легко і добре, як ніколи. Непомітно, вона одужала сама.

Наші прикрощі і скорботи, що згинають нас додолу, можуть розвіятися з вітром, якщо ми, незважаючи на свій біль, візьмемося допомагати слабшому за себе.

(с)

Притча о мудрости

.

Два брата росли вместе. Со временем старший брат стал профессором ботаники, а младший — простым рабочим. У каждого из них была семья, и часто братья собирались вместе со своими семьями и беседовали о жизни. Бывало, профессор умолкал и внимательно слушал младшего брата, рассуждения которого заставляли прислушиваться к его словам окружающих. Как-то жена старшего брата сказала своему мужу: «Почему ты слушаешь младшего брата? Ведь ты профессор, а он — простой рабочий!» — «Да, я — профессор., но всего лишь ботаники, а не самой жизни!» — ответил рассудительный муж.

***

Сказал старый монах: «Житейская мудрость не зависит от обучения, так и духовная мудрость не зависит от седин и многознания»

.

Автор притчи: Монах Симеон Афонский


2 квітня. Людина і скарб

Шукач скарбів прочитав у стародавній книзі, що в одному місці закопані в землі незліченні скарби і вирішив відшукати їх. Він давно розшукував цей скарб. Одного разу, копаючи землю, він помітив, що з неба на нього опускається золота лопата. Чоловік радісно схопив її, і, не тямлячись від щастя, поніс додому.
Про закопані скарби він вже не думав, вважаючи, що золотої лопати йому вистачить. І почув з неба голос.: "Цією лопатою мав ти викопати незліченні скарби! А ти, нещасний, поміняв ці скарби на золоту лопату. Тому буде відібрано її у тебе!"

старий чернець сказав так: "Молитва-велика цінність, але найцінніший Бог, до якого молитва веде душу"

(с)

Хорошо, завтра сделаю

.

Жил на свете плотник, мастер он был неплохой, только любил все дела на завтра откладывать. Как только к нему обращались с просьбой, он отвечал: «Хорошо, завтра сделаю!» В молодости говорили плотнику: «Женись, мол, да женись», а он отвечал: «Хорошо, завтра женюсь!» Так и молодость прошла. А дел всегда много: то одно, то другое, так и отвечал всегда: «Хорошо, завтра, завтра сделаю!» Что успевал сделать, что не успевал, особо не огорчался, так жизнь и шла себе потихоньку. Как-то утром попросили его люди заказ исполнить. Наш плотник по-привычке ответил: «Хорошо, завтра сделаю!» А ему люди говорят: «Да когда же завтра? Тебе-то сколько уже лет? А вдруг помрешь и не сделаешь?» — «И то-верно! — поразился плотник. — Действительно, сколько  мне сейчас лет?» Посчитал-посчитал, и на стул присел, плохо стало: «Вот это да! - сказал он себе. — А мне и правда уже шестьдесят лет стукнуло! Когда же это вся жизнь прошла?»

***

Сказал старый монах: В духовной жизни нет завтра, спасай душу сейчас»

*

Автор притчи: Монах Симеон Афонский. 


1 квітня. Даремна нагорода

Купець повертався додому з далеких країн із дорогим крамом. Зненацька погода зіпсувалася: здійнявся ураган, почали ламатися дерева, курява заступила дорогу. Купець не мав де сховатися і, врешті, збився з дороги. Він відчайдушно кликав про допомогу, але ніхто не відгукувався. Зрозумівши, що наближається ніч, він почав молитися.
І диво сталося: буря стихла, а на дорозі купцеві трапився бідний селянин, що повертався з гостини додому. Бідняк допоміг зібрати вцілілий крам і запросив подорожнього до себе ночувати.
Вранці купець віддячив господареві, подарувавши йому найдорожчу річ з того, що було у нього з собою, і пообіцяв, що постійно відвідуватиме його, коли повертатиметься з далеких мандрів.
Місяць за місяцем дарував купець селянину красиві дрібниці, поки той не запитав його:
-Чому ти не привезеш мені мішок зерна? Я міг би засіяти поле і не голодувати взимку!
Купець здивовано подивився на свого рятівника і спитав:
-Чому ж ти не попросиш найпотрібнішого?

Між людьми часто з'являється непорозуміння, коли одна людина не замислюється про потреби ближнього, а ближній нічого не каже про свої потреби.

(с)

"Я ще не вмер..."

Прожебоніло в небі...-
Пролетіли птахи,
День розгойдавсь на гілочках дерев,
Замріявсь соняшник
Вухасто - волохатий,
Мабуть, він теж був зітканий з натхнень...

Четвертий день
Картопельку копаєм -
Вже стільки прози, що і сил нема!...
І, все-таки, життя -
П о е з і я  тримає,
А  проза  лиш - йому допомага!

Сховалось сонечко
В гілчастий візерунок,
День, врешті, теж десь в вербах вгомонивсь...

     .................
Вщерть стомлений - 
Даю собі рахунок:
"Я ще не вмер, - раз вірш цей Народивсь!"

              О.Р.    Лушники   23 серпня 2005 р

Наследник

.

Жил один благородный, мудрый и богатый царь. У него была любимая жена, которая, презрев его любовь к ней, прижила на стороне троих сыновей. Они всегда были враждебны царю и ни в чем не были похожи на него. Позднее царица родила, уже от царя, четвертого сына.

Свершив круг дней, царь умер, и тело его было положено в царскую усыпальницу. Братья стали спорить между собой за власть и пошли за советом к одному старому рыцарю. И тот сказал:

— Чья стрела глубже войдет в тело царя, тому и быть новым царем.

Первый сын ранил правую руку государя. Стрела второго раздробила ему кость плеча. Третий пронзил сердце царя и уже был уверен, что царство достанется ему. Четвертый, приблизившись к телу отца, вздохнул и печально сказал:

— Увы, отец мой, не бывать тому, чтобы я нанес рану своему отцу, живому или умершему. Когда он это сказал, горожане, подняв юношу, усадили его на отцовский престол как подлинного наследника.

Средневековая новелла

***

Идя к цели по трупам других, ты никогда ее не достигнешь

31 березня. Два монахи та їхні оливкові дерева

Один монах посадив оливкове дерево і заповзявся молитися: "Господи, пошли деревцю моєму дощу". І послав Господь на землю дощ. Дерево напилося вологи, а монах молився далі: "А тепер, Господи, прошу послати багато сонця-деревцю моєму потрібне тепло". І Господь посилав сонце. Монах далі молився: "Господи, пошли невеличкий морозець, щоб укріпити коріння та гілки". Господь послав мороз...і дерево загинуло. Монах дуже засмутився. Він пішов до іншого монаха, щоб розповісти свою історію і поділитися горем.
-У мене також є оливкове дерево,-відповів той.-І моє деревце чудово виросло. Але я молився інакше. Я сказав Богові, що Він-Творець цього деревця і краще знає, що йому потрібно. Я просто просив Бога піклуватися про нього. І Він це робить.

Ми часто просимо те, що, з нашого погляду, нам потрібно. Натомість треба просити Бога про те, що для нас корисно.
(с)

Жасмин

.

Когда одному старцу человек жаловался на свои скорби, старец рассказал ему одну притчу:

— У нас в монастыре один монах умел с жасмином обходиться. В ноябре он его совершенно обрезает и ставит в темном месте, зато потом растение покрывается обильно листьями и цветами. Так и с человеком бывает: нужно прежде постоять в темноте и холоде, а потом уже будет и плода много.