Про співтовариство

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.
Вид:
короткий
повний

Короткі історії для душі

О фехтовальщике

.

Отправили старшие братья своего младщего брата учиться фехтованию на шпагах, чтобы семьи защитник был. Через год он вернулся учебы. Спрашивают у него братья: «Что, научился фехтовать?» — «Научился, — гордо отвечает он. — Могу показать!» — «Ну-ка, ну-ка покажи, покажи!» — «Хорошо. Итак, делаю первый выпад вот так!» — и он уколол среднего брата в ногу. «Ой, ой!» — закричал средний брат от боли. Тут старший брат замахнулся на фехтовальщика, чтобы дать затрещину, а тот снова взмахнул шпагой: «Затем делаю второй выпад, и отбиваю удар вот так!» — и уколол старшего брата в руку. «Ох, ох! — закряхтел старший брат. — Хватит нам показывать чему ты научился на нашу голову!»

***

Самая лучшая наука — это наука быть добрым

.

Автор притчи: Монах Симеон Афонский

8 квітня. Сила любови

Якось ішов старець до себе в пустелю з молодим учнем. Дорога вела догори. Юнак випередив свого навчителя і нежданно-негадано зустрів на звороті язичницького жерця.
-Відступи, слуго диявола!-гукнув до нього надміру запальний юнак.
Жрець розсердився і щосили вдарив кривдника палицею. Юнак упав без пам'яті. За другим зворотом жрець зустрів і самого старця, який, не чекаючи на привітання, сказав сам:
-Боже помагай, любий мій брате! Дай тобі Боже доброї дороги!
Жерця розчулило і вразило таке привітання: він знав, що старець був християнином.
-Та я ж язичник!-промовив він до угодника.-А ти звеш мене братом? І до того ж щойно приголомшив палицею твого учня. То невже і тепер побажаєш мені доброї дорги?
-А тепер і поготів, бо йдеш ти лихим шляхом, шляхом злоби й помсти. А зву тебе братом, тому що в нас усіх один Творець-Господь, і всі ми поміж собою брати.

Люди у світі поступають грубо. Вони не знають іншої сили, сили добра й любови, сили лагідної ласки і турботи про ближнього. Їм треба показати цю силу, і Спаситель посилає з таким завданням своїх учнів: "Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків" (Мт.10, 16)

(с)

Простой ответ

.
Читала молодая красивая женщина-психолог лекцию о том, как сделать брак счастливым.

            Обо всем рассказала.

            Целых 20 пунктов привела. И что жене нужно было хозяйственной. И мужу – заботливым. Что обоим следует уступать друг другу и делить все тяготы семейного быта пополам.

            Одного не сказала: что брак для этого непременно должен быть благословлен Богом, то есть быть венчанным.

            Не потому ли сама она была в разводе и никак не могла понять – почему?..

7 квітня. Найгарніша

Надумав якось хлопець одружитися і прийшов до родини нареченої. Приніс він подарунки і солодощі. Брати нареченої питають жениха:
-Чому ти береш за себе нашу сестру?
І відповів їм жених казкою-притчею.
Давно-давно страшний, велетенський дракон захопив єдине джерело у краї. Люди залишилися без води. Жінки плакали, діти стогнали від спраги. Найсміливіші і найсильніші мужі збройно нападали на чудовисько, але воно змітало всіх ударами довгого хвоста. Дракон збудував біля джерела великий чудовий палац. Обгородив його частоколом і насаджував на палі голови убитих. Люди впали у розпуку. Хто ж переможе страшного дракона?

У ту пору ріс в одної бідної вдови син. Бачив він, яке неподобство чинив біля джерела дракон, і ненавидів його. І поклявся перед усім світом звільнити край від чудовиська.
Матір, родичі і товариші довго відраджували його:
-Ти тільки-но виріс. Молодий ще. Загинеш у розквіті сил. Пошкодуй себе!
Але юнак сів на коня і вирушив на бій з чудовиськом.
Дракон здалеку вчув його і заревів страшним голосом:
-Я хочу поборотися з тобою, чудовисько окаянне!-відповів юнак.
Дракон розгонисто загиготів:
-Божевільцю! Хіба ж не відомо тобі, що б'юся я не зброєю? Усім супротивникам своїм ставлю я лише одне питання. Якщо він не зможе правильно відповісти, то вбиваю його одним ударом свого величезного хвоста! Якщо ж ти відповіси правильно, то в ту ж мить я згину сам!
Дракон заревів щодуху і з вікна палацу виглянули дві жінки. Одна-неймовірно осяйна красуня, а інша-звичайна проста жінка.
-Яка з них гарніша?-запитав дракон.
Юнак глянув на обох жінок і відповів:
-Гарніша та, що до вподоби тобі більше!
-Правду мовиш!-прохрипів дракон і випустив дух.
Так край звільнився від чудовиська.
Закінчив жених казку і сказав:
-Мені ваша сестра до вподоби!
-Таки справді!-вигукнули брати нареченої.
І промовили вони слова молитви за молодих і благлсловили їхнє подружжя.

(с)

Старец и монеты

.

Некий Старец проходил с учениками через одно селение. Жители, узнав об этом, вышедши из домов и в великой радости стали осыпать их монетами. Со Старца монеты падали, не удерживаясь на нем, а к ученикам — прилипали, на удивление всех жителей деревни. Выйдя за селение, ученики спросили Старца, почему с него монеты осыпались, а в их одеждах застряли. «Вы еще любите мир, дети мои», - ответил Старец.

***

Сказал старый монах: «Если не отсечешь страсть сребролюбия, скрыть ее не удастся».

.

Автор притчи: Монах Симеон Афонский

6 квітня. Дитяча любов

Вулицею йшла дівчинка і вела за руку дуже п'яну жінку, яка горбилась і лаяла когось. Її волосся було розкуйовджене, а одежа-дуже брудна. Люди навколо не приховували своєї огиди й відхилялися вбік, а хтось обурено сказав:
-Жахіття! Яка п'яниця!
Дівчинка зупинилася, повернулася заплаканим обличчям до перехожих, і, затремтівши, як у пропасниці, закричала з болем:
-Не п'яниця вона! Не п'яниця! Це моя мама!

Не поспішаймо "шити латку" ближньому, згадаймо, що його Господь любить так само, як нас.

(с)

Совет королю

.

В древние времена один король однажды рассердился, что жесткая земля ранит его ноги, и приказал всю страну — словно ковром — покрыть воловьей кожей. Королевский шут рассмеялся, когда король рассказал ему о своем решении. 

— Ваше величество, к чему эти бесполезные затраты? Нужно просто вырезать две небольшие подушечки для защиты ваших ног!

Король последовал его совету. Так родилась идея шить обувь.

***

Спаси вначале себя и спасешь мир.

5 квітня. Що ж можуть люди

Помер учений і його душа стала перед Богом. Каже учений до Бога:
-Ми, люди науки, дійшли висновку, що більше Тебе не потребуємо! Ми осягли всі таємниці і знаємо те, що знаєш Ти, вміємо клонувати людей, трансплантувати людські органи, створювати нові види рослин і тварин... Одне слово, ми можемо робити все, що раніше вважали чудеснимі приписували Твоїй мудрості і всемогутності.
Бог терпляче слухав, і коли вчений врешті змовк, запропонував йому:
-Перевіримо тоді, чи потребує людство мене чи ні? Влаштуймо невелике змагання з творіння.
Учений згодився і спитав:
-І що ж я маю створити?
Бог відповів:
-Першого чоловіка, Адама.
Учений сказав:
-Чудово!-і нахилився, щоб набрати пригорщу пороху.
На що Бог сказав:
-Не так хутко! Ти використовуй свій порох, мого не чіпай.

(с)

Железо

.

Жило-было железо, и начало оно ржаветь. Точит его ржавчина и точит — хоть помирай. И так захотелось железу избавиться от ржавчины, что начало оно просить Бога: «Боже, спаси меня от ржавчины!» А рядом с железом лежал напильник. Услышал он как железо умоляет Бога спасти его от ржавчины, и предложил железу свою помощь. «Ну уж только не ты! - воскликнуло железо. - Ты такой грубый и жестокий! Бог пошлет мне кого-нибудь другого, какую-нибудь мягкую пасту или бархатную тряпочку!» В это время проходил мимо рабочий, увидел, что по железу пошла ржавчина, взял в руки напильник и начал им очищать ржавчину с железа. «Только не напильником, только не напильником!» - застонало железо. А рабочий услышал, как железо заскрипело, и говорит: «Вот, как раз подходящий напильник для этой ржавчины, ничем другим ее и не возьмешь!»

***

Сказал старый монах: «Очищение сердца — это всегда отречение от самого себя с великой болью».

.

Автор притчи: Монах Симеон Афонский

4 квітня. Робінзон

Єдиного пасажира, що вижив після корабельної аварії, викинуло на безлюдний острів.
З уламків корабля, що прибилися до берега, він так-сяк збудував собі схованку, заніс туди все, що викинуло море і могло стати йому в пригоді.
Він підніс хвалу й подяку Богові за свій порятунок.
Минуло багато днів, та поряд з островом не пропливало жодне судно. Щоранку він обходив острів, шукаючи їжі. Одного разу під час такої мандрівки спалахнула пожежа. Полум'я пожерло всі дерева навкруги. Його житло і всі речі згоріли дочиста. Тільки чорний дим підносився до неба.
Повернувшись і знайшовши згарище на місці житла, бідолашний заволав до неба:
-Як Ти міг мені таке учинити? За що?
Він зовсім занепав духом. Аж раптом почув незвичний шум і і побачив корабель, що наближався до острова.
-Як ви знайшли мене?
-Ми побачили вогнище, яке ти розклав.

Навіть у тому, що особливо важке і болісне, треба вбачати надію. Чорний дим на попелищі життя може бути сигналом, на який відгукнеться спасіння.

(с)