Богданові вдалося створити незалежну державу, але вона “муляла око” сусідам. Бої, війни, походи, полони, хвороби, можливо і яди підірвали здоров'я Богдану Хмельницького і він тяжко захворів. По його смерті, 6 серпня 1657 року, гетьманував син Богдана Юрий, але його регент, Іван Виговський 27 серпня 1657 року перебрав булаву.
На жаль, всі навколишні держави-сусіди, намагалися щось мати від України-Руси. Змови, інтриги, агенти іноземних держав старалися зі всіх сил, аби не дати встояти молодій державі. Особливо старалася Московія, яка підкупала частину верхівки, підбивала її організувати громадянську війну, і врешті решт, восени 1658 року перейшла до відкритої агресії.
Івану Виговському вдалося влітку 1659 року, а саме, 29 червня вирізати 150 000 військо князя Трубецького, але перемога від України відвернулася.
Історія доказує, що війна з Московією, вона не тимчасова, то назавжди. Бо життя — боротьба!
Війна приймає різні форми, але вона продовжується і завжди Московія намагається винищити українців-патріотів, винищити кращих.
Більше 350 років Московсько-Української війни показали, що українці можуть перемогти. Для того треба не боятися війни. Треба знати, що уникнути її неможливо. Війна є тотальна і на винищення всіх і всього. Війна йде на всіх рівнях. Мовному, військовому, промисловому, на рівні знань, на рівні історії, на рівні культури, на рівні торгівлі, на рівні релігії. Коли в Московії нема сил воювати на якомусь рівні, вона домовляється за ніби мир, на тій ділянці і звільнені сили скеровує на інший рівень.
Сподівання простих українців, що від війни можна сховатися в “мушлю”, скаралупку, власну домівку, даремні.
Росія радянська чи РФ, як близнюки-брати.
За перемогу над білою армією і Петлюрою, за то, що українці не підтримали Директорію, в радянську добу, їм придумали кару у вигляді голодоморів, розстрілу інтелігенції. Мільйони загиблих, в першому випадку. Тисячи в другому. Лише капітан НКВД Матвєєв, в урочищі Сондормох “перевиконав план”, розстрілявши 1111 інтелігентів на честь 20-ї річниці ВОСР (1947 рік), за що передчасно отримав майора!
В третьому тисячолітті нічого не змінилося.
360 -річчя березневих статей Богдана Хмельницького і 200 -ліття народження Тараса Шевченка РФ “відмітила” знищенням кордону між “братніми” державами.
Насувається
358-ма осінь протистояння України-Руси
і Московії. Починаючи боротьбу за
незалежність, Богдан Хмельницький
організував виробництво пороху. Він
розумів, що перемогу отримає той, хто
забезпечить власних громадян працею,
корисною громаді, корисною державі.
Дисципліна і праця — гаранти успіху!
Якось на українську заправку біля Житомира заїхало сімейство росіян. І чистою російською мовою попросили заправити авто з російськими номерами, а також зробити їм каву. Як має бути, розрахувались карткою «Сбербанк Россия». За їхніми задоволеними обличчями і самовпевненими манерами було видно, що почуваються господарями життя в Україні… поки не дійшла справа до кави.
Чоловік підходить до кавомашини, щоб налити собі Лате і завмирає.
– Чего там возишься, давай быстрее, – нетерпляче поганяє його «супруга».
Він дивиться на жовто-блакитні стаканчики з надписом: «Слава Україні! – Героям-Слава!» і ніяк не наважується їх токнутись. Всі водії, затамуваши подих, спостерігають за душевними стражданнями “старшого брата”.
Та все ж, витрачені гроші пересилили шовіністичний гонор. І росіянин, зціпивши зуби, бігом хапає каву і тікає із заправки під дружній регіт водіїв і вигуки “Слава Україні!”
Очевидець цієї історії Анатолий Солодкий жалкує лише, що не встиг зазняти відео для історії)
Богдана Бабич
Как говорят в Одессе – скажу за парад
Первое – операторы, снимавшие парад (который, к слову, официально называется марш, но fuck the system – буду называть его парадом)… Так вот – операторы, снимавшие парад, красавцы! Герои АТО среди зрителей своими глазами и улыбками показали, что этот парад был нужен. Нужен им! Нужен нам! Нужен всем!
Второе – новая форма – это не просто тряпки другого кроя, это еще один этап в перегрызании той сгнившей пуповины, которая связывает нас с «тюрьмой народов» и «славным советским прошлым». Низкий поклон всем волонтерам, который проделали такую огромную работу. Форма просто суперовая!
Третье – Военная техника – новая и модернизированная мммммммммммм!!!!!! это ооочень вкусно! Я сразу вспомнил май 2014-го в 51-й бригаде, вспомнил ту технику и тут же подумалось – а ведь демонстрация техники на сегодняшнем параде – это хорошая иллюстрация того, как разрушали нашу армию до 2013 года. С этих ублюдков обязательно нужно будет спросить! Обязательно! Ну а лично мне стыдно, что до 2014-го я вообще не интересовался, что там творится в армии.
Четвертое – коробочки – это отдельная прелесть. Вот можно на каждой останавливать взгляд, ставить на паузу и всматриваться в лица ребят! А потом вспоминать пропитые хари дырявых туловищ в камуфляже с гнилыми зубами и желтыми лицами, которые постоянно мелькают на российских каналах, и еще раз убедиться в правоте Мартина Бреста и многих других – мы – эльфийская армия, воюющая с Мордером за свободу всего Средиземья.Пятое – отдельный респект Президенту за его выступление. В нем было сказано очень много, поэтому, если соберусь силами, напишу детальный обзор его речи и тех векторов во внутренней и внешней политике, которые были там озвучены. Или не напишу :)
Шестое – Дуда – мой герой! После всего того срача, который поднимался в нашей, польской и российской (а как же без них) прессе вокруг Волынской трагедии, Дуда стоит рядом с Президентом Украины и отдает честь украинскому народу.
Седьмое – природа, словно слезами скорбящих матерей, как в стихах Леси Украинки, омыла нашу землю перед самым парадом. Непогода не помешала отметить украинцам День рождения своей страны. Наоборот! Не было слепящего солнца, не было жары. Было очень комфортно. Совпадение? Не думаю! Просто с нами Бог! Потому что мы стоим за свою землю. За свои дома. За своих родных.
Восьмое – у меня до 2013 года никогда не выступали слезы на глазах во время звучания Гимна. До 2014 года никогда не возникало желание обнять солдата! Меняется страна, меняемся и мы.
Ну и последнее, после этого парада/марша, нужно было провести еще один марш. Дать в руки Кутепову флаг, чтобы он возглавил колонну идущих нахер несогласных с парадом, всех, кому репетиции мешали ездить, ходить, бухать, рыгать, спать и т.д., всех, кому «показуха», всех, кому «а это ж сколько бабок», кому «а это с боевого дежурства сняли технику», кому «угробили асфальт», и Насти Станко.
С Днем Рождения, Мама!
С праздником, Хунта!
Все будет Украина!