Мой подарок тебе,прекраснейшая!

                                Необычайно красивая,

                                Обаятельная и очень милая,

                                На берегу моря живешь,

                                Надежду мне подаешь,

                                А я от тебя далеко,

                                Сердцу моему нелегко,

                                День прошел,приходит ночь,

                                Никто мне не сможет помочь,

                                Если любви рядом нет,

                                Можешь послать лишь привет,

                                Радость хоть такую мне дать,

                                Отрадой страдания стать,

                                Желанной мне,дорогой,

                                Душе и сердцу родной.

                                Если есть чувства ко мне,

                                Ночь подари мне во сне,

                                И наконец то вместе с тобою,

                                Я буду доволен судьбою.

Людина обростає безліччю гріхів

І втрачає щось головне.

Непомітно

Озирається, вдивляється - Приходить час збирати Каміння. Що страшніше: суд людський Чи Божий? Хто зна… Та найболючіший свій, власний. Коли знаєш всі гріхи, Коли розумієш причину своїх нещасть, І нічого не можеш уже змінити. Бо стрілки часу не переведеш  назад, А собі не збрешеш. …Камінців багато в твоїй торбині, Що поступово стає лантухом. То не тіло твоє болить – То важка ноша придавлює тебе               до землі І хоче з нею зрівняти, Щоб стерти…

Спокутуй гріхи – легше

Зустрінеш старість.              2000