А ночью мы – другие,
мы сбрасываем шкуры
и надеваем крылья,
сверкая в темноте,
и, отражая звезды,
взмываем выше неба,
и оголяем нервы
до кончиков когтей.
И вздрагивают волны
в морских соленых венах, 
взбивая мысли в пену,
зовут в небытие.
Мы – две волшебных птицы,
над бездною танцуем,
и вдруг сложатся Руны,
начерчены пером….

 Я шел по городу.Мерцали фонари,
Горели привлекательно витрины.
Спал город,ждал он пробуждения зари.
Закрыты рестораны ,магазины.
Лишь изредка проносятся такси
Сидят в них запоздалые гуляки
Придут домой и ты у них спроси
В какой они участвовали драке.
Вдруг,мне на встречу парочка идет,
Он даму вел нетвердою походкой,
Так нализаться мог лишь только идиот
Иль очарован был он спутницей -красоткой
В очаровании нельзя ей отказать
Ни в чем нельзя отдать ей предпочтения
Такую только скульптор мог ваять
И жизнь отдать за миг прикосновения
Туманом волосы лежали на плечах
Глаза -два озера,гляди и в них утонешь;
Ресницы-будто крыльев взмах
Мелькнут лишь раз -ты их навек запомнишь
Тугую грудь бесстыдно шелк стянул
И гибкий стан обнял он без стеснения
На бедрах мелкой складкою лежал
Я стройность ног увидел на мгновение
Они прошли,а я столбом стою
Увидел раз -уже от ревности сгораю
Я белой завистью ему завидую
Вопрос один -ну почему не я?
Он почему?Ответа я не знаю.

Як отримав Ніколя
Листа від блондинки,
Став із шафи діставать
Патефон, пластинки.

Виправ майку і труси,
Підмів в хаті трохи.
І перуку попросив
У сусіда Льохи.

Галстук-"бабочку" крутив
Ніколя і так і сяк.
Дорогою прихопив
Для солідності піджак.

Побіг кралю зустрічати
Майже із столиці.
Персик начебто жила
У Пущі-Водиці.

Пасажири уже вийшли
Із маршрутного таксі.
А блондинки не побачив:
Руді, чорні, сиві  всі.

Тут до нього бабця тупа
Років десь за шістдесят:
"Діду, ти мене послухай,
Мене мають зустрічать.

Красень, ростом чималенький,
Гарний юноша такий!
Не такий, як ти,  - худенький,
І високий, і стрункий!

Ще не бачила будинку,
Дім, гараж - усе своє!
А як випаде годинка,
То на скрипці виграє".

В Колі серце калатає,
Ледь не вискочить з грудей.
"Як зовуть його?" - питає.
"О, не так, як всіх людей.

Кращий за усіх у мене
В цьому місті кавалер.
Ніколя його імення
На французький все ж манер!"

Люди витрішки справляли, 
Починали розуміти:
"Це не та красуня-ляля,
Що в  газеті ти примітив?"

Потягнув стару за руку
Коля далі від очей.
В метушні згубив перуку,
А позаду сміх людей:

"Мріяв дідо:  "Одружуся!" -
Довитався в хмарах!
Що Микола, що Маруся -
Два чоботи  - пара!"

Відкривай до серця двері,                                Кілограмів більше ста,
Мій звабливий Ніколя!                                       Та я не страждаю!
Пише Вам Маруся - Мері!
Жінка-приз, точніше - Я!                                    Входите від дачі в раж?
                                                                               Нащо Вам та каша?
Ви шукаєте дружину?                                        Коли підемо на пляж -
То вважайте, що знайшли!                                Усе Дніпро наше!
Свіжа, юна і вродлива,
Персик років тридцяти.                                     Жити будем, Ніколя,
                                                                                Певно,в Вас в квартирі.
В домі гарна господиня,                                    Бо свою я продала -
А город - на все село!                                        А гроші спустила...
Три гарбузи, одна диня -
Більш нічого не зійшло...                                   Сирота я , сирота,
                                                                                Та ума палата!
Нащо  кури та свиня -                                         За банкіра б я пішла
Що з ними робити?                                             Чи б за депутата...
Я ж сама іще дитя,                                              
Ще не треба  діти.                                               Але все ж, таких, як я,
                                                                                Більше, ніж банкірів...
І не дуже я товста -                                             Мети хату, Ніколя,
Трішки жирку маю.                                              Уже їду, милий!

Женщина, 45/164/80, романтик, умею поднять своего мужчину на  пъедистал, умею быть хранительницей семейного очага. Ищу мужчину, которому захочу сказать, как долго я тебя искала. 18003, Черкассы, д/в п/п 751229
Женщина 80/167/70, имею усадьбу в 70км от Черкасс, очень  одинокая, но ни от кого не зависима, высшее мед. образование, ищу  подобно моим данным мужчину или женщину, с разумной разницей в возрасте, но без вредных привычек, для совм. проживания в Черкассах. (067)7317291
Ты - умный, успешный, добрый, щедрый, любишь кошек и мечтаешь о крепкой семье, так почему же мы до сих пор не вместе? Маленькая леди  среднего возраста. 18001, Черкассы, а/я 237

Переглядаючи оголошення в місцевій газеті "От и До", читаєш і такі веселенькі результати  людської вигадливості.
Познайомлюся з освіченою, бездітною (може народити), небагатою,повногрудою (4-7-й розмір), ставною (80-90кг), високою (175см)жінкою. Я: 50/195/115, небагатий (хата в селі), хвора лежача мати, наука, політика, правозахист. 19441, с. Дацьки, К.-Шевченківський р-н, Дітковський О.М. 19-24. (235)93532
Мужчина, 66/176/93, без вредных привычек, образован, с чувством юмора, ищет даму от 56 лет, рост выше среднего, для создания семьи. А мне бы встретить родственную душу, что так похожа на мою и вместе тишину нам слушать здесь на земле и там в раю. 18001, Черкассы, д/в п/д 233931
Немолодой мужчина с молодой душей, без вредных привычек, без материальных и жилищных проблем, познакомится с женщиной 50-70 лет, рост не выше 150см, со следами былой привлекательности и чувством юмора, для серьезных отношений. 18001, Черкассы, д/в п/у Д609603
48/72/68, без вредных привычек, без материально-жилищных проблем, познакомится с симпатичной женщиной, вдовой 55-60/159/59, без вредных привычек, без детей, из Черкасс, для дружбы и большего, у которой есть своя дача возле Днепра на левом берегу.

Тому й виникла невеличка гумореска з цього приводу.

Лежить Коля на дивані,                                                   Те, що  "юноші " було
Та щось не лежиться.                                                      Кілограмів сто із гаком
Продер очі, чуха спину:                                                  Ріст - метр з кепкою всього,
"Може, одружиться?"                                                      Він не став писати.

Де ж дружину він знайде, -                                             "Наречену хочу я
Мучить пудофета, -                                                          Швидку, хазяйновиту.
Коли тільки їсть і п'є?-                                                   Без хвостів - малих писклят,
"Напишу в газету!"                                                           Щоб могла родити.

" Маю власне я житло                                                       Жити не бажаю я
(Ліжко в гуртожитку),                                                        З длустою, товстою,
Одяг маю і майно                                                               От, якби була вдова
(Лиш штани та скрипку).                                                   Та ще й сиротою.

Вік у мене молодий                                                           Щоб красунею була,
(Шістдесят п'ять років),                                                    Мала тридцять років.
Я мужчина хоч куди,                                                          З дачею біля Дніпра,
Стрункий та високий".                                                       Й бажано, щоб фото".

                                                                                                Довго кряцав той Микола,
                                                                                                Що  без хати, без двора.
                                                                                                Позіхнув, махнув  рукою,
                                                                                                Підписався: "Ніколя!"

                                                                        Zbigniew Kopania
Картина із архіву   K-ATRIN  надихнула,  дякую!

Грайливе сонце небо фарбувало -
Линнуло й у водичку трохи синьки.
А млость така в природі небувала,
Що навіть жабкам кумкать ліньки!

Біля озерця тиша мирно спочиває,
Серед латаття в літній прохолоді
Ледь чутно качка дика пропливає
Та рибка  сонна сплесне  вряди-годи.

Над плесом невагомі легкокрилі бабки
Із мошкарою бавитись взяли за звичку.
Біля місточка гусенята миють лапки
Та козеня мале скубе смачну травичку.

А тиша спала, мов мала дитина.
Солодкі сни їй снилися, їй-богу!
Шептали верби: "Хай  вона спочине,
Допоки вечір позабув сюди дорогу".

Ты  напомнил мне   тёртый  диван."  Мы, с тобою, прекрасная пара!"