Де ділися мужчини?
- 01.08.12, 15:57

Ще здавна жив на світі чоловік,
Ходив на мамонта, приносив їжу.
Дружина поралась біля вогню,
І кожен з них жив без принижень.
А зараз у дружини і зарплата вища,
Вона і на роботі, й вдома - скрізь.
А в чоловіка у кишенях вітер свище,
Ледачим став і інфантильним чоловік.
Купи йому із кашеміру светрик
І дорогий парфум, квиток в кіно.
Сплети із вовни голубі шкарпетки
І відпусти із друзями пограти в доміно.
Нехай "дитя" подиба в Інтернеті,
На порносайтах попускає слинку.
На грудях в тебе скімлить у жилетку,
А косить оком на сусідську жінку.
На цих істот вже болісно дивитись:
Чи чоловіки, чи, певно, молодиці...
А уявіть: війна... І що тоді робити?
За наші, хлопчики, сховаєтесь спідниці?
Та ні, ці чоловіки в бій не підуть -
Попереду надійні мають спини...
О мамо рідна, що за покручі живуть...
Де ж зникли ті, яким ім'я МУЖЧИНИ?

Почти совершенство
Народився ранок в синіх росах,
Умивався, чепурився, личко мив.
Заблукав у буйних травах і покосах,
Там ключі від неба синього згубив.
Ясне сонечко міцненько спало,
Хмарки сизі гралися із вітром.
Айстри зачудовано шептались:
"Де це сонце? Чом воно не світить?"
А прудкий, свіженький ранок
Кинувся: немає сонця в небі!
"Лишенько! Лиш тільки народився -
Пам'яті й не стало! Оце ж треба..."
Яблуні старі услід йому кивали,
Співчутливо цвірінчали горобці.
Соняшник ключі приніс в шершавій
Зелененькій, лагідній руці.
"Ось, тримай! Клади в торбинку! -
Далі сонях повагом повів:
Бо від неба, - це важливо, синку!-
Не існує запасних ключів!

