Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси. Мені здається, — може, я не знаю, — Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що...

Читати далі...

Кожен ранок в Тетерів спадають Голубі тумани навесні. І вітри летючі овівають Твої коси в срібній сивині. Чом стоїш при схиленій ялині Край дороги, що побігла вдаль, Чом в очах твоїх у материних Світла радість і важка печаль? Знаю, знаю, мати моя рідна, Сина ждеш єдиного свого, Що ішов за нашу Батьківщину По шляхах гарячих крізь вогонь. Пролітають птиці, дзвін весняний Розливають в росяних вітрах. Та не верне сокіл твій коханий, Що поліг на дальніх рубежах. У лани колгоспнії...

Читати далі...

Саме поїзд тоді виїжджав із Полтави. І сіяла ріка за немитим вікном. Молодий лейтенант, симпатичний і жвавий, Щось віщав чорнобривим супутницям двом. Трохи їх веселив, трохи сам веселився. Поки час помаленьку тікав і тікав. А надвечір на стіл головою схилився. Бо до того, признаться, дві ночі не спав. Що приснилось йому — то мені невідомо, Може, мати, дитинство, забуті жнива Чи садок у цвіту коло тихого дому... Він крізь сон шепотів... українські слова... Українські слова... Так раптово...

Читати далі...

Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде. Народ росте, і множиться, і діє Без ваших нагаїв і палаша. Під сонцем вічності древніє й молодіє Його жорстока й лагідна душа. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд! Ви, байстрюки катів осатанілих, Не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його гарячих...

Читати далі...

Дивлюсь я на яснії зорі, Смутні мої думи, смутні. Сміються байдужії зорі Холодним промінням мені. Ви, зорі, байдужії зорі! Колись ви інакші були, В той час, коли ви мені в серце Солодку отруту лили.Леся Українка

Художник Іван Труш був сучасником Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Грушевського, а також багатьох визначних українських діячів кінця ХІХ —початку ХХ століття. У світі він відомий, як митець, що приніс в Україну техніку західних модерністських течій, як майстер пейзажу і портретист, організатор мистецького та громадського життя. Труш говорив: «Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхоплювати якнайширше справи української нації». Ці...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Іван Труш "Портрет Лесі Українки" 1900р. Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, — І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Он понесли конвалію У високу залу, Понесла її з собою Панночка до балу. Ой на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крає: То ж панночка в веселому Вальсі закрутилась, А в конвалії головка Пов’яла, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком. Нумо знову, Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать. А сиріч... як би вам сказать, Щоб не збрехавши... Нумо знову Людей і долю проклинать. Людей за те, щоб нас знали Та нас шанували. ...

Читати далі...

Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить. По долині увечері Козак смутний ходить. Ходить він годину, Ходить він і другу. Не виходить чорнобрива Із темного лугу, Не виходить зрадливая... А з яру та з лісу З собаками та псарями Іде ...

Читати далі...

Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть - і настане Ще й для мене весела весна...

Читати далі...