І тільки злість бував геніальна.Господь, спаси мене від доброти!Така тепер на світі коновальня,що треба мати нерви, як дроти,А нерви ж мої, ох нерви,струни мої, настренчені на епохальний лад!А мені ж, може, просто хочеться щастя,тугого й солодкого, як шоколад.Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй!Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.Лежить під небом, чистим і високим,холодний степ моєї самоти.Козацький вітер вишмагає душу,і я у ніжність ледве добреду.Яким вогнем спокутувати мушухронічну українську...

Читати далі...

Росіяни, Мої сестри і брати, З вами хочу Я до злагоди дійти. Якщо дати Історичний життю лад, То насправді – Україна вам старійший брат. Навіть батько, Бо славетна річка Рось На Черкащині, Де все і почалось. Та не варто Повертатися назад, Бо Росія Таки наш великий брат. Будем жити Ми як лагідні сусіди, Не шукати Давні скарги і обиди. І конфлікти Варто нам усі розвести, Росіяни, Ви мої брати і сестри.

Чого являєшся меніУ сні?Чого звертаєш ти до менеЧудові очі ті ясні,Сумні,Немов криниці дно студене?Чому уста твої німі?Який докір, яке страждання,Яке несповнене бажанняНа них, мов зарево червоне,Займається і знову тонеУ тьмі?Чого являєшся меніУ сні?В житті ти мною згордувала,Моє ти серце надірвала,Із нього визвала одніОті ридання голосні —Пісні.В житті мене ти й знать не знаєш,Ідеш по вулиці — минаєш,Вклонюся — навіть не зирнешІ головою не кивнеш,Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,Як я люблю тебе...

Читати далі...

«Чому? ... Чому? …» Чомукає Маленький наш Чомукач. Він все уважно слухає І всотує не за дукач. Не змарнувати б потяг цей У світ новий, небачений, Тоді ніякий вже ліцей Не надолужить втрачене. І я запитання терплю, Всі справи відкладаю. Навіть тоді, коли я сплю – Йому відповідаю. Він хоче знати – Де? І в Чім?, Знає, що «балом править». Бува, запитанням складним Мене в тупик поставить. Ділюся досвідом своїм – Я ж не якийсь там букач. Якщо розгонишся, - злетиш, Моя надія, наш Чомукач.

Себе самого напередЗастав робить, що слідує,А лиш потому інших вчи, - Тоді з дороги не схибиш.Ти сам себе таким зроби,Щоб інших ти навчати міг;Сам над собою запануй,То запануєш над людьми.Хто сам себе опанував,Найтяжчу річ він доконав;Хто сам себе оберіга,Той безпечніший від усіх.Не кидай власної мети,Щоб за чужою десь іти,А власну ясно ціль пізнай,До неї просто поспішай.Іван Франко

У люк з літака – затяжний стрибок. Враз бритва повітря відкинула вбік. Кільце парашута стискає рука, Ривок відчайдушний… немає хлопка. Назустріч шалено несеться земля, Фінал наближає, а не віддаля. Прокушені губи – не буду кричати. Не дихають в натовпі хлопці й дівчата. Не буду, не стану їх плечі згинати – Останньою миттю пам’ять псувати. Та раптом: ось він, запізнілий хлопок. Сіпнуло, крутнуло і кинуло в шок. Підняв догори глупі очі у купол, Спасибі: живий! нехай навіть і глупий. В...

Читати далі...

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

[Приєднана картинка] Висів на місці ікони Мальований портрет діда. Ми з ним не зустрілись ніколи – Такою була планида .Забрав його у мене Рік тридцять третій – розп’ятий.Про це я знаю напевнеВід старшого свого брата. Брата дотиком освятила Рука діда щедра і тепла: Він наукове світило – Шукає й знаходить дотепно. За дідом жалкую безмежно, Тягнуся за старшим братом, Сперечаюся з...

Читати далі...

Не журюсь я, а не спиться Часом до півночі, Усе світять ті блискучі Твої чорні очі. Мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю? Він у мене тут, у серці». А серця немає, Й не було його ніколи, Тільки шматок м’яса... Нащо ж хороше і пишно Так ти розцвілася? Не журюсь я, а не спиться Часом і до світа, Усе думка побиває, Як би ж так прожити, Щоб ніколи такі очі Серця не вразили.Тарас Шевченко, 1846

Народився у місті Станіславі (нині Івано-Франківськ) в 1957 році. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету. 23 роки працював у пресі. Член Національної спілки журналістів України. Художник. На рахунку - 9 персональних і багато групових виставок. За 32 роки малярства створив близько 4-х тисяч картин, які нині знаходяться у приватних збірках, здебільшого за кордоном.Взято з http://vk.com/public41166956[Приєднана картинка][Приєднана...

Читати далі...