[Приєднана картинка] Я гортаю календар на наступний рік, - Хоче долю наперед знати чоловік. Що чекає в день оцей, чи на це ось свято. Буде радісних хвилин мало чи багато. Яким буде рік Кози в еру Водолія, Чи здійсниться Терезів заповітна мрія. Співставляєм гороскоп західний зі східним. Хочемо в достатку жити, і не знати злиднів. І сприймаємо ми долю як небесних зірок дар. Не уперше й не в останнє я гортаю календар.

Буде жити Україна, її Слава й Воля Доки сонце сходить в небі, соняшник у полі, Доки мати колисає і ростить дитину – Довіку Господь не покине нашу Україну! Ми Державу обороним разом й поодинці, Коли врешті усвідомим, що ми Українці. Нема, окрім, землі у світі, що нас породила. “Присягаємось на вірність, Україно мила!” Ми нащадкам дамо в спадок віру і надію, Щоб плекали цю Державу й віковічну мрію Наших пращурів славетних: вільних козаків. Буде жити Україна вовіки віків!

«Смійся, лютий враже! Та не дуже. Хоч все гине, - Слово не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в Світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти.» Т. Шевченко. Наших українських предків У-ІІ тисячоріччя до н.е. археологічна наука назвала «представники Трипільської культури». Доведу, що є всі підстави називати їх так, як їх державу називали їхні сусіди – Україна. Древній Шумер визнаний як давня Світова цивілізація, доніс свою Культуру до наших часів завдяки масовому використанню наявного у...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Тoваришу мiй! не здивуйте з лiнивого вiршa. Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене, Розмiр, неначе химерная хвиля, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо. То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» — мене питали, Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драмаІ от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, — Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись. ...

Читати далі...

Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається Наче жива твоя постать і кожнеє слово з речей. Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу, І світять, як мрія, мені твої очі, ті зорі сумні… Ох,...

Читати далі...

Прийшла, прийшла свята година,Настав жаданий довго час.Ура! Єдина Україна,Приходить свято і до нас.Хай кожен з нас запам’ятаєЦей час, цей день і цюю мить.Хай слово радісно лунає,І серце піснею бринить.Хай рідний прапор освященнийНазавжди в серці майорить.Запам’ятай же, люд хрещений,І час, і день, і цюю мить.Єднайтесь, люди, БатьківщинаНавік єдиная у нас.Любіте неньку УкраїнуТак, як любив її Тарас.Нехай же мудрість не покинеТвоїх синів у боротьбі,За твою вольність, Україно,Навіки слава хай тобі...

Читати далі...

Жити працею у злагоді із Богом,Жити в злагоді з природою й людьми –Це в житті надійніша дорога,Та якби ж це розуміли ми.Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

[Приєднана картинка]Лариса Iванова "Леся Українка", 1961 У чорную хмару зібралася туга моя, Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився, Ударив перуном у серце, І рясним дощем полились мої сльози. Промчалась та буря-негода палка надо мною, Але не зломила мене, до землі не прибила, Я гордо чоло підвела, І очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше, І в серці моїм переможнії співи лунають. Весняная сила в душі моїй грає, Її не зломили зимові морози міцні, Її до землі...

Читати далі...

Пусткою дихає батьківська хата, Схлипує сумом дубовий поріг, Не зустріча вже ні в будні, ні в свята, Хто б скуштував тут пахучий пиріг. Біла світлиця зовсім заніміла, Покуть з лампадкою заціпенів, Пісня не злине – відрізані крила, Ганок розсунувсь, струхлявів, змарнів. Піч вишкіря, по-звіриному хижо, Чорну, холодну, мов морок, черінь. В комині стогоном вітер чикриже, Хата без жителів – мертвий курінь. Глянеш на пустку і кров застигає, Болем пронизує, вже не спасти. В хаті...

Читати далі...