Маєш думку, маєш мову, -Не можеш сказати,Бо лише ж російською Учили міркувати.Щоб якомусь висловуМіг ти ради дати,То тобі доводиться Усе перекладати.Та думки не лагідно На папір лягають,А огидним суржиком Скачуть та стрибають.Маєш добрі наміриТа не маєш клепи,Щоб й собі відправитиКультурні потреби.То ж коли міркуєш,Хоч і на одинці --Думай українською!Ми ж бо Українці!

А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком. Нумо знову, Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать. А сиріч... як би вам сказать, Щоб не збрехавши... Нумо знову Людей і долю проклинать. Людей за те, щоб нас знали Та нас шанували. Долю за те, щоб не спала Та нас доглядала. А то бач, що наробила: Кинула малого На розпутті, та й байдуже, А воно, убоге, Молодеє, сивоусе,— Звичайне, дитина,— І подибало тихенько Попід чужим тином Аж за Урал. Опинилось В пустині, в неволі... Як ...

Читати далі...

Ой червона ружа на чолі століть. Ой крута та круча, де Тарас стоїть Ой крута та круча, де стоїть Тарас і крізь роки кличе, кличе, кличе нас!!![Приєднана картинка][Приєднана картинка]В дні перемог і в дні поразок, Щасливі дні і в дні сумні Іду з дитинства до Тараса, Несу думки свої земні.Крізь вітер злий карбую кроки І чую серцем кожну мить, “Реве та стогне Дніпр широкий”, | Щоб розбудити всіх, хто спить. Я не один іду до нього – Ідуть до нього тисячі, Неначе грішники до Бога Свої...

Читати далі...

«Я люблю тебе, тато» - Гукну я в далечінь. Спливло років багато (50) Від дитячих провин. Хоч із вуст я - «ні пари», Память не промине, Як од маминой кари Захищав ти мене. Ти виховував сина З розумом, і в любові. Збереглися до нині Настанови суворі. Не сказав тобі, бач, Слів ласкавих багато, Почуй зараз мій плач: «Я люблю тебе, Тато».

Така людина РОЗУМІЄ, Яка РОЗв’язувать УМІЄ: Задачку, вузол чи мотузку. Модель складну – зкладе до друзки. Вірша напам’ять вивчить може. Мопеда скласти допоможе. Надасть тобі пораду слушну, Тему для бесіди не скушну. Скрізь вічне і розумне сіють. Їм Всесвіту закони діють. Багато вчить, багато знає – Така людина РОЗУМ МАЄ.

Любі і шановані, Вчителі, Научіть нас жити На цій Землі. Научіть, що знаєте, Не мовчіть! Научіть навчатися, ...

Читати далі...

Діду, мій мудрий діду!Моє родове коріння.Веде мене вік по СвітуСвяте твоє благословіння.Ти вчив по землі ходитиІ на землі працювати,Життя й жінку любитиІ поважати матір.Ти все ще виховував сина,Та ще більше дбав про онука.Прислужить в житті і ниніМені твоя давня наука.Тепер вже я сам став дідомІ маю своїх онуків - І я за тобою слідомТерплю педагогіки муки.В онуках своїх я бачуМайбутніх нащадків очі,Щоб всі вони радились з нами,Й сумління звіряли, хочу.

Ви народили наших батьків,Нашили в дорогу їм рушників.Вам віддавали першій на рукиВаших онучок і ваших онуків.Бабині внуки, бабині внуки -Бабина радість і бабині муки.Бабині внуки, бабині внуки -Радісні зустрічі, довгі розлуки.Котрі онуки при бабі зростають,Котрі на літо лише приїжджають.Хочеться бабі усіх обігріти,Вимити, вислухати і накормити.Ласки онуки від баби дісталиСтільки, що ріднії діти не мали.Радісно дітям своїх ревнувати,Пестить онуків велика мати.Онуки дорослішають, виростають...

Читати далі...

Бабі ніколи присісти, -Всі у баби просять їсти:Кози – мечуть, курі – квохчуть,Свині визкнуть – їсти хочуть.Треба лад хазяйству дати:Живність всю нагодувати,Обділити, напоїти,Курям воду замінити.Треба встигнуть до роботиВсі полагодить турботи.Встигне баба, якщо, може,Їй онучок допоможе.Вставши зранку, на початокПогодує він курчаток.І здорові і маліТравки ждуть завжди кролі.Внук свою бабусю любить, А вона його голубить,Страву смачно приготує, Та й з онуком покуштує.Звик онук допомагати,...

Читати далі...

Муза невинна БосОніж пришльопала. З музой дружина На кухні «заштопала». - «Сховався? Ой нене! Таємно, в тиші Чом не про мене Ти пишеш вірші? Я свою молодість Вам віддавала – Ласки од тебе Й дітей я чекала». Виросли діти – Не стало розваги. Треба зуміти Додати уваги. Служіння сім’ї – Нескінченний процес, Що робить Дружин Із колишніх «принцес». У мрії в полоні Моя «половина». В моєму безсонні Муза невинна. 13.02.13.