Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

Тейшейра: українська влада ігнорує поради Євросоюзу

  • 05.04.12, 11:10
Жозе Мануель Пінту Тейшейра

Голова представництва Євросоюзу в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра заявив, що говорити про успіхи України на шляху до підписання угоди про асоціацію із ЄС ще зарано.

"Ще рано відкорковувати шампанське, оскільки події, що відбуваються в Україні останні два роки, створили проблеми для переходу до наступних етапів і, зокрема, до підписання угоди", - сказав Жозе Мануель Пінту Тейшейра на зустрічі із журналістами в Інституті світової політики.

Представник ЄС наголосив, що Європа і далі занепокоєна ситуацією в Україні. Серед тенденцій останніх двох років, які найбільше турбують Євросоюз, він назвав вибіркове правосуддя, зменшення плюралізму в країні, утиски малого та середнього бізнесу, зростання проявів корупції, спосіб, у який було змінено Конституцію, а також невідповідність європейським стандартам проведення місцевих виборів у 2010 році.

Процес тільки починається

Жозе Мануель Пінту Тейшейра уникнув відповіді на запитання про те, скільки, на його думку, мине часу від парафування і до дня підписання угоди. Раніше міністерство закордонних справ України твердило, що це станеться за 6-12 місяців.

Він сказав, що після парафування угоди, яке відбулося 30 березня, кілька місяців документ редагуватимуть і перекладатимуть на мови країн, що входять до Євросоюзу.

"Після цього починається політичний процес, коли країни ЄС мають надати свою згоду на підписання цієї угоди. І лише після підписання можуть відбутися усі наступні кроки. Тому все залежить від рішення, яке ухвалять країни ЄС. Це рішення має бути одностайним", - наголосив Жозе Мануель Пінту Тейшейра.

Водночас, він заперечив заяви про те, що після парафування угоди про асоціацію деякі її норми можуть бути тимчасово імплементовані до підписання і ратифікації документа.

За його словами, це може статися тільки після того, як угода буде підписана.

"Поки цього не станеться, не може йтися про тимчасове набуття чинності певними нормами. Без підписання це не може відбутися. Спочатку має бути політична згода країн ЄС на підписання і лише після цього може йтися про те, що до ратифікації певні частини цієї угоди можуть бути імплементовані. Проте вони також ще мають пройти правову експертизу", - сказав Жозе Мануель Пінту Тейшейра.

Влада не прислухається

Водночас, голова представництва ЄС заявив, що Європейський Союз не бачить готовності України розв'язувати проблеми, які перешкоджають наближенню України до Європи.

"Було дуже багато політичних можливостей це зробити, у тому числі на найвищому рівні. Але наразі ЄС не бачить того, щоб питання, які викликають стурбованість, бралися до уваги і вирішувалися", - сказав він.

Жозе Мануель Пінту Тейшейра навів приклад реформ судової системи і сфери управління державними фінансами. Він нагадав, що ігнорування зауважень ЄС до закону "Про державну службу" призвело до зупинення технічної допомоги - 70 мільйонів євро для підтримки реформ державного сектору.

Посол ЄС також звернув увагу на те, що український уряд кілька разів змінював відповідального за співпрацю із Євросоюзом: ними були Сергій Тігіпко, Андрій Клюєв, зараз - Валерій Хорошковський. Він висловив надію, що новій команді в уряді, яка опікуватиметься європейською інтеграцією, вдасться змінити ситуацію.

Жозе Мануель Пінту Тейшейра також сказав, що ЄС турбує відсутність реформ судової влади а також те, що вона усе більше стає залежною від виконавчої влади.

"Протягом багатьох років ми не бачимо прогресу у втіленні судової реформи, а навпаки - із занепокоєністю, що дедалі зростає, відзначаємо, що судова влада усе більше і більше піддається політичному та іншим видам тиску", - сказав посол ЄС.

Вибори без Тимошенко і Луценка

Жозе Мануель Пінту Тейшейра сказав, що Європейський Союз наразі не висуває офіційних вимог до Києва забезпечити участь у виборах ув'язнених лідерів опозиції, коли ідеться про легітимність проведення виборів у жовтні цього року.

"На сьогодні з боку Європейського Союзу не було висунуто офіційної умови з цього питання. Тому я не можу передбачити, яке рішення ухвалять компетентні органи країн, коли настане час", - сказав він журналістам.

Водночас, він нагадав, що керівники ЄС неодноразово заявляли про те, що лідери української опозиції Юлія Тимошенко та Юрій Луценко мають брати участь у парламентських виборах.

Пан Тейшейра наголосив, що кримінальні переслідування опозиційних лідерів в Україні викликають стурбованість ЄС.

"ЄС стурбований вибірковим застосуванням правосуддя проти членів колишнього уряду. І ці справи вважаються головною перешкодою на шляху до політичної асоціації України та ЄС", - сказав посол Євросоюзу.

На запитання, чи не бачить він аналогій між подіями в Україні та ситуацією у Білорусі, пан Тейшейра сказав, що не хотів би робити такі порівняння.

"Давайте дочекаємося виборів до парламенту і почуємо, яку оцінку цим виборам дадуть громадяни України", - сказав він.

bbc

«Кличко были «торпедами» у криминального авторитета Рыбки»

  • 05.04.12, 10:47
«Кличко были «торпедами» у криминального авторитета Рыбки» - депутат Киевсовета  «Кличко были «торпедами» у криминального авторитета Рыбки» - депутат Киевсовета
Лидер «Гражданского актива Киева» Александр Пабат заявляет, что Виталий Кличко страдает потерей памяти, когда ему задают вопросы о его работе и дружбе с криминальным авторитетом «Рыбкой» и одиозным олигархом Игорем Бакаем.  По словам Пабата, «в 90-х только приезжий в Киев человек не знал, что Кличко начинали карьеру «торпедами» у «Рыбки» - криминального авторитета Виталия Рыбалко. Зарабатывали, так сказать, стартовый капитал и приобретали боевой опыт. Об этом есть масса информации в интернете, где выложены не только фото, но и видео Кличко и «Рыбки». Поэтому я удивлением прочел интервью Виталия Кличко, где он говорит о том, что кто угодно мог сфотографироваться с ним, и фото с «Рыбкой» - случайные, а к Дону Кингу вместе с бандитами «Рыбкой» и «Боровиком» братья Кличко приезжали якобы в составе делегации, и тоже чисто случайно. Эти пояснения поражают своей несикренностью. Кличко случайно решает с бандитами деловые вопросы, ездит по миру, ходит в рестораны – и все это совершенно случайно. Самое загадочное в этой всей истории, что авторитет «Рыбка», и авторитет «Боровик», с которыми плотно работали братья Кличко, были расстреляны (в 2005 и 2000 году, соответственно. – Ред). И уже не могут рассказать, на каких условиях они сотрудничали с Кличко, какую долю прибыли получали от организации его боев, и кто и почему заказал их убийство. Очевидно, что сегодня Кличко начинают страдать потерей памяти, когда им задают вопросы об их дружбе с «Рыбкой», с одиозным олигархом Бакаем. Думаю, руководитель партии, которая собирается идти в Верховную Раду, не должен проявлять такое лукавство. На видеозаписях прекрасно видно, что в составе делегации, которая встречалась с Доном Кингом, были только братья Кличко и два авторитета «Рыбка» и «Боровик». Я думаю, что эти детали биографии Кличко, которые он постеснялся рассказать в интервью «Украинской правде», должны быть предметом расследования. Потому что в европейских странах связи с мафией ложатся несмываемым пятном на репутацию политика. Потому что эти связи с мафией не прерываются и по сей день. Надеюсь, что сами Кличко не принимали участия в откровенном криминале. Но зачем же врать о своей биографии? Пусть покаятся, скажут, да, мы дружили с «Рыбкой», это была ошибка. Но Виталий Кличко лжет как Клинтон в скандале с Левински. Клинтона осуждали не потому что он изменил жене, а потому что соврал под присягой. Теперь на эти грабли наступают Кличко». 

Про«чесних та об’єктивних».Як продається пам’ять Януковичам

  • 04.04.12, 23:50


Все існуюче, життєдайне в житті, складне за складом та просте за функцією.

Коли стикаються інтереси, то виникає багато бажаючих не лише спростити складне – але і навпаки – гранично ускладнити найпростіше.

Якщо вигідно – завжди знайдеться, кому сказати, що 2х2 = 5.

 

Особливо це видно в історії, психології, політиці…

 

Влада зараз НЕ може виступати під власним ім’ям усюди.

Саме тому в цій ситуації у влади партії регіонів дуже мало можливостей поводитися «чесно та прозоро» (а що це таке?).

 

Отже – кандидати від влади виступатимуть як «незалежні, незаангажовані, прості, прозорі, чесні, працьовиті, розумні, взагалі прості люди»…

Це – з одного боку.

 

З другого:

На їх захист та задля створення інформаційного туману навколо «чесних та незалежних» будуть залучені та вже залучаються «чесні, об’єктивні, незаангажовані, незалежні, безпартійні» журналісти, політологи, соціологи, юристи, історики…

Ці «чесні та об’єктивні, незалежні» журналісти час від часу вкидатимуть на поверхню крихти правди, ховатимуть інші шматки правди – щоб безперешкодно та рясно лити бруд на рух опору та кандидатів опозиції, лідерів опозиції, руху опору.

 

Ці кадри від Банкової – найцінніші: вони вважаються«своїми» по цей бік та працюючи на бік протилежний. Особливо це стосується Сергія Лещенка, Соні Кошкіної, Єгора Соболєва, Мустафи Найєма. Адже «помаранчевий», умовно кажучи, електорат буде їм вірити через ті крихти правди, яку підкидатимуть людям.

 

Саме тому ми повинні чітко визначати, хто є 

-  «тушками» в нинішньому складі Верховної Ради

- мнимими союзниками руху опору та справжніми союзниками диктатури Януковича серед кандидатів в народні депутати

- «незалежними та безпартійними» кандидатами в народні депутати, але не належать до Комітету Опору Диктатурі.

 

Зайве говорити, що ми повинні у потрібний час знати список кандидатів, які висунуті КОД’ом.

 

Віталій Кличко закликає не критикувати його як опозиціонера. Але справа у тому, що він НЕ Є опозиціонером, бо помічений у співпраці з владою Януковича та не бажає приєднуватися до КОД’у.

Отже заборона критики на нього НЕ поширюється. Його потрібно завчасно критикувати як справжнього, але прихованого прибічника диктатури, яка теж полюбляє європейській комфорт (краще вже у самій Європі).

 

Боротьба з диктатурою надалі буде загострюватися – отже, коло протестувальників та борців з режимом буде ЗВУЖУВАТИСЯ – не всі витримають режими випробувального суспільного стенду – і багато, хто буде полишати арену боротьби з режимом. Це треба передбачати і не впадати у відчай – влада Януковича і далі відіграє роль «санітара лісу».

Подякуємо Януковичу за справну роль «лакмусового папірця» на здатність бути справжніми людьми.    

              

Цей режим Януковича куди жорсткіший, ніж кучмівський. Але й суспільство теж стало зрілішим – отже напруга сил та поляризація позицій призводить до того, що нація витримає і цей іспит – якщо опозиція зможе бути на рівні протестних настроїв українського суспільства.

 

З нафталіну витягли справу ЄЕСУ та навіть сина Євгена Щербаня, який згоден продати пам’ять про батька та матір заради непоганих грошей.

Тобто Руслан пішов по шляху Тараса Чорновола та Юрія Шухевича.

 

Дійсно – природа непогано відпочила на дітях видатних людей!

Цю подію щодо Руслана Щербаня навіть не хочеться обговорювати – адже усе майно Євгена Щербаня, як і Ахатя Брагіна перейшло НЕ в руки Юлії Тимошенко!

 

З трьох разів нехай читач вгадає – В ЧИЇ руки потрапило майно батька та матір Русланчика? У ті ж, що і майно, активи Ахатя Брагіна.

Хто тоді був губернатором Донеччини?

 

Відкритим залишається питання – СКІЛЬКИ коштувала смерть В’ячеслава Чорновола для Тарасика?

Ось такі люди зараз захищатимуть справу диктатури Януковича.

А ми ще не розбирали «творчість» ідеологів від Януковича…

Станіслав Овчаренко  

Хорошковський: щодо Тимошенко важливо знайти компроміс

  • 04.04.12, 23:29
Хорошковський

Перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський, перебуваючи у Лондоні, дав інтерв'ю ВВС Україна і сказав, що у справі Юлії Тимошенко ЄС та Україна повинні шукати компроміс, інакше вони ніколи не почують один одного. Він також наголосив на важливості продовження переговорного процесу із МВФ, додавши, що Україна повинна вирішити питання реструктуризації Нафтогазу і підняття тарифів для населення. Пан Хорошковський брав участь в Українському бізнес-тижні у приміщенні Лондонської фондової біржі, де він відкрив торги у вівторок.

ВВС Україна: 30-го березня відбулося парафування Угоди про асоціацію із Європейським Союзом. Цього чекали, це нарешті сталося, але для багатьох в Європі це - лише перший крок, і для окремих парламентів тепер головне – це ратифікація цієї угоди. Тут уже окремі парламенти повинні дивитися на цю ситуацію, і вони більші песимістично налаштовані щодо того, чи буде вона взагалі підписана. Як ви вважаєте, чи буде ця угода таки ратифікована, якщо не буде звільнена Юлія Тимошенко?

Валерій Хорошковський: Мій головний меседж такий: я вважаю, що в нашій співпраці дуже важливо мати достатньо повний список питань, який ми би хотіли вирішити. І звичайно, що ми не закриваємо очі на питання, як сформульовано, це - "selective justicе" (вибіркове правосуддя - ред.), тобто, умовно кажучи, питання, які пов’язані з діями колишніх урядовців, і ми розуміємо, що це все одно буде стояти в порядку денному.

Але ми говоримо, що не тільки це. Тобто, крім того, нам потрібно зробити достатньо багато домашньої роботи для того, щоб привести у відповідність питання, починаючи від законодавства і закінчуючи стандартами, того, щоб мати можливість спокійно ратифікувати цю угоду. Таким чином, якщо ми будемо зараз говорити про недовіру, про сумніви і так далі, то ми не будемо рухатися вперед.

Моє бажання і бачення наступне – що ми маємо сформулювати цей порядок денний, де знову-таки це питання (ув'язнення Тимошенко. - ред.) буде, можливо, в перших рядах, але знову-таки ми будемо мати розуміння, що ми будемо робити по цілому комплексу питань. І будемо рухатися по цим питанням. Якщо ми вирішимо всі інші…

ВВС Україна:… саме конкретно про Тимошенко…

Валерій Хорошковський: В тому числі, звичайно. Якщо ми вирішимо всі інші питання, то ми так чи інакше наблизимось до цього питання. Якщо ми зрозуміємо, що це є тільки один бар’єр, який нас зупиняє, то… Ну, і по-перше, ви знаєте, що і уряд, і президент ніколи не зупинялись у пошуках шляхів вирішення цього питання. Таким чином, все ж таки ми бачимо…

ВВС Україна:…але кроки не робляться. І от ще нові справи проти Тимошенко лише поглиблять протистояння…

Валерій Хорошковський: Ви маєте зрозуміти дві різні точки зору. Коли ми дивимось з української точки зору, ми бачимо конкретні кримінальні справи. З європейської точки зору – справи політичні. І це абсолютно різні точки зору. І ми маємо зрозуміти, що або ми будемо шукати компроміс, або ми ніколи не почуємо один одного. Чому? Тому що для юриста склад злочину очевидний. А європейська сторона сьогодні говорить: нас уже це не хвилює, тому в нас уже є "perceptions" (сприйняття - ред). Тобто, ми вже бачимо все тільки таким чином, а це означає, що фактично ви маєте щось вирішити. І коли ми говоримо, що кроки не робляться, то я запитаю: а які кроки можуть бути зроблені? Спочатку потрібно зрозуміти, взагалі яким шляхом це може бути розв’язано.

ВВС Україна: Пропонується декриміналізація статті, за якою судили Тимошенко…

Валерій Хорошковський: Ми не можемо декриміналізовувати статті під одну людину. Тому що, хочу сказати про свій власний досвід, коли я працював саме в цій сфері, - саме статті, за якими засуджена Тимошенко, дозволяли нам вирішувати питання з найбільшими корупціонерами, які, в тому числі, були і в чинній владі. І ви знаєте це, що у нас було дуже багато гучних справ уже з чиновниками чинної влади. І власне, якщо ми декриміналізуємо цю статтю, це буде означати, що чиновник, який, наприклад, виписав три чи 10-15 актів на одну і ту ж землю, не буде нести жодної відповідальності. Хочемо ми цього чи не хочемо.

ВВС Україна: Але говорять все одно, що Кримінально-процесуальний кодекс, - і навіть про це говорить президент, українська влада, - є застарілим.

Валерій Хорошковський: Кримінально-процесуальний кодекс, як ви знаєте, в першому читанні вже прийнятий і зараз розглядається в другому читанні. Там дуже багато хороших новел. Там питання пов’язані, перш за все, з неможливістю порушення справи по факту, з наданням адвокату повних прав, які мають звинувачення. У суду не буде права відправити на дорозслідування, він має прийняти рішення – винна людина або ні.

Там дійсно дуже багато хороших новел, які допоможуть відстоювати права людини з точки зору реального визнання його провини. Але це не означає, що будь-який документ в цьому напрямку має звільняти від засудження тих, хто реально скоїв злочин. Таким чином, ще раз хочу сказати що ми маємо спільно знайти той шлях, який дозволить вирішити питання Тимошенко і не зруйнувати систему правоохоронних органів і структур в Україні.

ВВС Україна: Перейдемо тоді до співпраці з Міжнародним валютним фондом. Ви безпосередньо займаєтеся цим питанням, керуєте ним. МВФ наполягає на підвищенні тарифів на газ для населення. Президент Янукович наголошував, що найближчим часом не буде підвищення ціни на газ для населення. В одному з нещодавніх своїх інтерв’ю ви сказали, що Україна зараз розробляє план поступового підвищення внутрішніх цін на газ. Це зміна політики влади в цьому питанні?

Валерій Хорошковський: Це не зміна політики влади. Це інтерпретації, тому що я заявив дослівно наступне: що на сьогодні ми пропрацьовуємо питання розмежування категорій населення на тих, яким дійсно потрібна допомога, і на тих, які її не потребують. Наприклад, у нас є достатньо широкі верстви населення, яким дотування – це фактично просто дарунок. Тому що вони на сьогодні в рамках своїх доходів можуть сплачувати повну ціну.

А якщо ми просто підемо шляхом підняття тарифів, таким чином ми зробимо ситуацію, при якій найбільш уразливі верстви населення будуть дискриміновані. Тому що у них нема можливості, з урахуванням їх доходів, платити нову підвищену ціну на газ, а також на нові підвищені комунальні послуги. Таким чином, перший крок, який ми маємо зробити, це зрозуміти адресність – кому ми цю дотацію даємо.

Після того, як ми зробимо зрозуміємо, де та межа, після якої держава повинна дотувати населенню частину їх споживання на газ і на інші комунальні послуги, можна говорити про підвищення ціни на газ. І це саме та точка, де ми зіштовхуємося з МВФ по позиції. Тому що МВФ хоче просту річ. Ми говоримо про те, що у нас не співпадає ціна між реальною економічно обґрунтованою і тією, яку ми маємо на сьогодні. Це дійсно так.

ВВС Україна: А на якому зараз етапі взагалі переговори з МВФ, і чи очікуєте ви, що все ж таки фінансова допомога буде виділена і коли?

Валерій Хорошковський: Давайте розділимо ці два питання. Тому що чомусь завжди, коли ми говоримо про МВФ, ми очікуємо фінансової допомоги. Це важлива частина, може, навіть дуже важлива. Але не єдина, тому що фактично ми перебуваємо в рамках програми. І ми - в тому числі, Національний банк і наш уряд, - виконуємо дуже багато спільно визначених речей. Питання допомоги сьогодні має сенс, щоб його проговорювати, але для нас важливо, щоб залишатися з МВФ постійно в переговорному процесі для того, щоб розуміти кожну сторону відносно того, що ми збираємося робити, які ми витримуємо показники, як ми плануємо рухатися в середньостроковій перспективі і так далі.

ВВС Україна: Але гроші не виділяються МВФ і переговорний процес ведеться…

Валерій Хорошковський: Так, переговорний процес ведеться, контакти існують, ми розробляємо подальші теми для співпраці. Звичайно, на сьогодні транш затримано саме тому, що ми не вирішили питання реструктуризації Нафтогазу і не вирішили питання підняття тарифів. Є ще одне питання, але воно менш суттєве. Це питання до Нацбанку, пов’язане зі стабільністю курсу національної валюти. Тому що позиція МВФ, що повинна бути більш гнучка політика. Я все-таки вважаю, що ми знайдемо і по цим точкам спротиву порозуміння, єдине, що в певному періоді часу.

ВВС Україна: Запитання про можливий кредит, який бере Нафтогаз України у російського банку, у Газпромбанку, який наполовину є власністю російського Газпрому. Тобто, він бере кредит на те, щоб закуповувати більше у самого ж таки Газпрому. Як ви оцінюєте такий кредит?

Валерій Хорошковський: Я не бачу жодних проблем, в якому банку брати - в Дойчебанку чи в Газпромбанку. Тобто, якщо компанія потребує додаткових обігових коштів, це її позиція, де брати ці кошти. Тому контекст цього питання, наскільки я розумію, простежується лише в наступному – що якщо кредит не буде повернутий, тоді буде право, умовно кажучи, якихось додаткових умов до Нафтогазу. Я вас запевняю, що уряд ніколи не піде на те, щоби таким шляхом вирішувати питання Нафтогазу.

Тобто, питання несплати по кредиту взагалі не стоїть. Якщо Нафтогаз як компанія мав змогу домовитись про певні ставки, а також про певні суми кредитування, нас абсолютно це влаштовує. Тим більше, що це питання якраз стикується з питанням, про яке ми говорили, - про ефективність надання державної допомоги саме в цьому, газовому або комунальному, питанні.

ВВС Україна: Зараз з’являється все більше повідомлень про те, що Росія пускає газові потоки в обхід України. Чи є в України конкретний план дій, як зробити так, щоб українська "труба" не була порожньою.

Валерій Хорошковський: Це дуже своєчасне питання. Хочу сказати, що ви знаєте, що цей план розроблений, і він, перш за все, передбачає консорціум, в якому будуть брати участь три сторони – російська, західна, яка споживає, і Україна як транзитер. Це дуже важливе питання – зацікавити всі три сторони в тому, щоб наш трубопровід існував, щоб він був затребуваний, щоб через нього перекачувався максимальний об’єм газу.

Тому, якщо ми будемо все-таки слідувати саме цим шляхом, тобто, все-таки створимо цей консорціум, я думаю, що це буде вирішення питання. На жаль, його дуже сильно політизують, як ви знаєте, і звичайно, що в такому випадку іноді достатньо важко знайти правду. Коли одні оцінюють його занадто дорого, інші – занадто дешево. Я вважаю, що той крок, який зараз зроблений, а саме – вибрана компанія, яка оцінить Нафтогаз і дійсно дасть об’єктивну оцінку вартості, після цього можна буде говорити далі.

Комерційна таємниця

ВВС Україна: Українська влада наполягає на тому, що газові контракти, підписані попереднім урядом з Росією, є кабальними, і кажуть, що необхідно диверсикувати джерела надходження цього газу. Багато повідомлень, зокрема, в українських медіа про те, що ведуться переговори між іншими енергетичними компаніями, закордонними, не російськими, про закупівлю газу в них. Що ви можете про це сказати?

Валерій Хорошковський: Я лише можу підтвердити, що ці переговори ведуться. Частково вони є вже успішними. Тобто, ми будемо мати інші джерела постачання газу.

ВВС Україна: Можна назвати якісь конкретні?

Валерій Хорошковський: Ні, не можна, бо це комерційна таємниця, це процес, який потребує "тихої" роботи.

ВВС Україна: Пане віце-прем’єр, ви були міністром фінансів в уряді Миколи Азарова приблизно місяць, так? А потім на цю посаду прийшов Юрій Колобов, людина, яку дуже тісно пов’язують із родиною президента Януковича. Тепер фактично і Міністерство фінансів, і митниця, і податкова, і Національний банк очолюють люди, яких пов’язують дуже тісно з родиною президента. Як ви вважаєте, чи не здається вам, що це є підстави для деяких підозр, можливо, для звинувачень на адресу влади?

Валерій Хорошковський: Якщо б ви конкретизували, яких звинувачень, мені було б більш…

ВВС Україна: Можливо, не звинувачення, але підозри в тому, що всіма фінансовими потоками в Україні керують люди, які є наближеними до родини президента. Монополізація влади.

Валерій Хорошковський: Президент в праві вибирати собі тих менеджерів, яких… і це його право, до речі, закріплено Конституцією. Можна сказати лише, що Колобова можна оцінювати виключно по професійних рисах…

ВВС Україна: Жодних запитань про професійні риси, звичайно!

Валерій Хорошковський: Хочу сказати, що він достатньо професійна людина.

ВВС Україна: Але ті люди не були відомі широкому загалу, скажімо так. Вони приходять зараз до влади, а широкий загал їх не знає. Як переконати людей, що це такі професійні фахівці?

Валерій Хорошковський: Тільки час переконає. Будемо сподіватися, що все, що буде зроблено, піде на користь українській владі і українському народу, або навпаки – українському народу, а потім українській владі. Тому, саме це може бути найбільш переконливим довідником, додатком до тих дій, які ми сьогодні робимо.

Уряд на сьогодні саме за рахунок поповнення іншими кадрами набуває позитивного звучання, тому що, звичайно, в кожного з нас є своє бачення розвитку. Ми працюємо проти корупційної схеми, ми працюємо проти подальшого зарегулювання бізнес-процесів, тому це покаже лише час, що ці зміни були зроблені в правильному напрямку.

ВВС Україна: Можна вас запитати про ваші амбіції взагалі в уряді? Доволі часто говорили про те, що, можливо, президент Янукович захоче змінити прем’єр-міністра, і ваше прізвище зустрічалось доволі часто. Ваша головна мета, - зараз, можливо, до парламентських виборів не варто про це говорити, але чи ваша головна мета – це прем’єрське крісло?

Валерій Хорошковський: Я би хотів все-таки сподіватися, що хоч десь є місце для професійної розмови. Тому що коли це просто Інтернет-балачки, це одне, а коли ми говоримо з серйозними виданнями або з серйозними телекомпаніями, такими, як ваша, то треба розуміти просту річ. Що прем’єр –це не просто посада. Це необхідність мати серйозну підтримку в парламенті. І на цю посаду може претендувати тільки та людина, яка буде в змозі консолідувати більшість у парламенті. Тому це - не питання амбіцій. Це питання того факту, яким закінчаться наші парламентські вибори, і хто буде визначений саме в парламентському середовищі разом з президентом, кандидатом, який зможе консолідувати стабільну більшість. На мій погляд, це набагато важливіше, ніж конкретні чиїсь амбіції.

Андрій Кравець

ВВС Україна, Лондон

Порошенко або чужий серед своїх

Сучасний політик це дуже хитра й безпринципна особа й слід добре знати їх повадки й правила гри, щоб розуміти чого добиваються ці особи. Викладу свою логіку як я визначаю істинні цілі й мету політиків на простому прикладі простого парня з народу, ярого опозиціонера, типового представника світу політиків Педра Попрошенка:

1. У цього політика (як у більшості теперішніх політиків) слова коли потрібно завжди розійдуться з справами, якщо політик щось обіцяє то це нічого не означає. Перестаньте вірити сказаному політиком! Справжніми є наступні факти: убили - або бізнес робить успішно, сидить - або чиновник високий, все решта 100% облуда.

2. Коли політик затягує час й говорить про консультації й перемовини то це значить що він торгується за більш ласий шмат або якісь собі преференції. Педро місяць тягнув з призначенням на пост міністра, виторговував собі щось значиме, скоро почуємо про якусь дуже корисну для бізнесу покупку рошеном.

3. Всі скандали й конфлікти в політиці як правило організовуються й мають якусь мету, в політиці не буває нічого випадково, як правило шукайте користь тих хто при владі. Дуже мене здивував факт як дбайливо ПРасти страхували й виводили Педру на міністра, чого тільки вартий за два дні на посаді залагоджений Педром Жахливий Сирний скандал де навіть Геолух Кровосісь не впорався (насправді пристарілого використовують для прокачки потрібних й як буфер на майбутнє). Скандал насправді був влаштований для його успішного вирішення в подальшому міністром Педрою, а Педро вже тоді знав що піде на міністра бо давно працює на ПРастів козачок, тільки хотів собі підготувати  красивий прихід, президентське крісло гріє душу напевно й ПРастам потрібен свій чоловік й своя опозиція, щоб як аналог попередник полум'яний опозиціонер ющ прикрив бандитські зади надійно й дозволив коритом державним користуватись надалі. 

http://news.dt.ua/ECONOMICS/glava_derzhvetfitosluzhbi_porivnyav_diyi_rosiyi_v_sirniy_viyni_z_groyu_v_naperstki-98934.html 

http://news.bigmir.net/business/529831-Sirna-viina-Onishenko-vidminiv-domovlenosti-z-Prisyajnukom-cherez-zayavi-Azarova-i-Grishenka 

4. Любі зміни й ініціативи зараз владний політик робить заради наживи, шукайте наживу й користь в усіх діях політиків, не вірте в те що хоч щось зроблять для людей чи на користь державі, на вірте в теперішню владу, любі реформи нафтогазу, скандали, договора, ЧФ, уран, Євро, закупки ... це все їх особиста користь або бізнес по сучасному розумінню. Сформовано державний механізм по обдиранню народу, якими тільки завгодно методами й на всіх рівнях, щоб зупинити державний механізм обдирання людей потрібно не менше 3 років, щоб запустити державний механізм на користь людям ще стільки ж, але ніякий бізнесмен від влади не буде наводити порядок й руйнувати механізм, що дає у власну кишеню надприбутки, десятирічні проекти не вигідні ніякому бізнесу в Україні, тому забудьте політиків бізнесменів, не ведіться на їх обіцянки покращень, це розвод. Педро це наступний ющ тільки, ще більш жадібний до грошей та влади.

Раз вже як приклад типового сучасного політика я взяв Педра Попрошенка то як типовий політик він напевно обманув багато людей, хто довіряв цьому політику скиньте камінь з грудей, визнайте чесно свою помилку або підтримайте Педра в голосуванні, також з радістю чекаю на опонентів. 

* Часто зараз зустрічаю дивну ситуацію, ще 1-2 роки тому було багато ярих прихильників Педра, ПРастів так само як колись юща, влаштовувались бучні розборки й скандали на сайті, а вибачень я ні в одному блозі ще не бачив, чому зараз їх знайти дуже важко, всі виїхали з України чи з сайту пішли ? Чому ми уподоблюємось політикам, ми повинні істину шукати й логічно думати а не скандалити, брехати й викручуватись, ДРУЗІ УЧІМОСЬ ДУМАТИ Й АНАЛІЗУВАТИ.


0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

100%, 5 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Відкритий запит, пропозиції – нуль

  • 03.04.12, 22:24
Жоден із наявних «клубів за інтересами» не ставить за мету реальну демонополізацію, відокремлення влади від бізнесу та дерадянізацію

Сучасні європейські правоцентристи не є однорідними, але мають певні спільні позиції: 1) підтримка економічної свободи, розвитку підприємництва; 2) збереження консервативних цінностей; 3) збереження ідентичності власної держави та нації; 4) жорстке регулювання міграційної політики та обмеження напливунелегальних мігрантів до Європи. Суспільний запит на відповідну ідеологію зазвичай зростає в кризові періоди, коли традиційний для лівих соціальний популізм щодо перерозподілів наявних ресурсів найбільш яскраво виявляє свою неспроможність. Криза змушує реалістичніше ставитися до життя, а саме правоцентристи обстоюють принцип життя за можливостями.

Читайте також: Потреба правої сили

Запит на правоцентризм відчутний і в Україні. Нинішня модель економіки, зорієнтована на великий олігархічнийкапітал, що існує за рахунок дешевих ресурсів, майже цілковито вичерпала себе. Дедалі гостріше відчувається потреба реальної економічної свободи та гарантій приватної власності, створення передумов для розкриття продуктивних сил нації завдяки розвитку підприємництва (з пріоритетом не для монополістично-олігархічного, а для зорієнтованого на конкуренцію середнього і малого бізнесу). Є проблема все ще несформованої національної ідентичності. Утім, попри те що так чи інакше з правим спектром себе ідентифікує більшістьсучасних опозиційних сил («Батьківщина», «Фронт змін», «УДАР», «Громадянська позиція», «Наша Україна», Українська народна партія та інші уламки Руху та блоку НУ – НС), очевидною є їхня нездатність задовольнити наявний суспільний запит на ефективну правоцентристську політичну силу, спроможну провести необхідні радикальні перетворення та подолати всі рудименти совка. Вони не демонструють здатності ані зрозуміти потреби громадян, ані пояснити їм своє бачення розвитку країни, ані реалізувати задекларовані у своїх же програмних документах стратегії. Відтак мовою відповідальності в Україні з виборцем не говорить жодна партія; натомість основою їхньої політичної практики залишаються популізм та обстоювання інтересів своїх бізнес-груп.

НА ОДНІЙ НОЗІ

На «правий статус» (навіть на монополію на правому фланзі) довгий час претендує Всеукраїнське об’єднання «Свобода», яке найактивніше експлуатує національні, мовні, історичні цінності. Проте його програма в економічному розрізі має дуже мало спільного з програмами правих партій. Приміром, ВО виступає за переведення заборгованості за кредитами, виданими фізичним особам в іноземній валюті, у гривню за курсом, який був на момент отримання позики, або вимагає «зобов’язати будівельні монополії зводити соціальне житло за доступними цінами». Загалом поведінка цієї політичної сили наштовхує на думку, що її основна мета – гарантовано завоювати невеликий відсоток ультрапатріотичного електорату й використовувати цей актив у подальших торгах. Про реальну програму перетворень у країні, схоже, не йдеться взагалі.  

Не менше проблем із формулюванням власної позиції і в партій – уламків блоку НУ – НС, що зазвичай декларують свою національну позицію зі знакових питань ідентичності й при цьому мають проблеми з баченням соціально-економічних перетворень у країні. У гуманітарній галузі риторика діячів згаданих партій підкреслено права (і лише декларації, як виявилося з історією президентства Ющенка), проте переконання значної частини партійців в економічній політиці є, по суті, лівими.

ІДЕОЛОГІЯ РОЗБУДОВИ РЕЙТИНГУ

Схожа ситуація і з найбільш рейтинговими політсилами, які останнім часом навіть демонструють інтерес до злиття в єдиному списку – «Батьківщиною» та «Фронтом змін», – а також новими опозиційними партіями.

Так програма «Батьківщини», яка є до того ж членом правоцентристської Європейської народної партії, містить низку положень, що мають підтвердити саме таке її ідеологічне позиціонування. Зокрема, це позиції щодо послаблення податкового тиску, приватизації, легалізації тіньового капіталу тощо. Проте у своїх ініціативах, зокрема в законотворчій роботі, фракція виявляла себе переважно як лівопопулістська політсила, що подеколилобіювала проведення «змін» в інтересах бізнес-груп у партії. А підтримка середнього класу, яка є пріоритетом правоцентристських партій у Європі, в риториці та ініціативах «Батьківщини» взагалі відійшла на третій план.

«Фронт змін» у своїй програмі метою діяльності визначив розбудову держави, яка характеризуватиметься «підтримкою чесної конкуренції між українськими виробниками, гарантією недоторканності всіх форм власності, захистом українського ринку від найбільш агресивних форм зовнішньої експансії, підтримкою соціальної й екологічної відповідальності приватного сектору». Арсеній Яценюк свого часу висловлював радикальну навіть серед правоцентристів ідею підвищення пенсійного віку, а ще – раціонального використання бюджетних коштів під час виділення субвенцій регіонам тощо. Проте ані словом не прохопився про подолання олігархічних монополій в економіці та політиці. Ліберальні декларації «Фронт змін» поєднує із фактичним ігроруванням питань національної ідентичності та дерадянізації. Крім того, якщо глянути на останні дії лідера «Фронту», то вони швидше притаманні лівопопулістському політику. 16 січня він зареєстрував у Верховній Раді проект закону про тимчасову заборону нарахування та стягнення з громадян України пені в разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. А доходи від приватизації пропонує спрямувати не напрограми розвитку, наприклад підтримку зайнятості, стимулювання малого бізнесу, а на збільшення соціальних виплат пенсій для 17,2 млн потенційних виборців (пенсіонерів та бюджетників). Ігноруючи той факт, що така кількість отримувачів реально не відчує «покращення».

Соціально-економічна складова програми новоствореної партії «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка» також свідчить про її прагнення поживитися за рахунок правоцентристського електорату. Однак чіткий план дій та орієнтири того, що має бути отримано на кожному етапі перетворень, у партії, судячи з публічних виступів її лідера, відсутні.

Поширеною проблемою нинішніх опозиційних сил є страусяча позиція у знакових для національної ідентичності питаннях: захист української мови, політика історичної пам’яті тощо. Їхні лідери, схоже, бояться ризикувати підтримкою тієї чи тієї частини електорату, тимчасово здобутої за рахунок ефектної рекламної кампанії з обіцянками «золотих гір». Як наслідок ці теми перетворюються на поживний ґрунт для радикалів, які маргіналізують питання ідентичності своєю деструктивною позицією. Останній приклад: ситуація з антиукраїнською лекцією Ґжеґожа Россолінського-Лібе, яка сколихнула українську громадськість, але не викликала адекватної реакції з боку «Батьківщини», «Фронту змін», «УДАРу», «Нашої України»...

Цікаво, що після ув’язнення Тимошенко питання маркерів ідентичності (мови, історії) БЮТ узагалі оминає, Яценюк завжди уникав цих тем, те саме стосується і Кличка. Отже, «правоцентристи» відмовляються від консолідації ідентичності українського суспільства й сахаються згадувати про дерадянізацію. Таким чином, стратегічний елемент, без якого реальне реформування неможливе, залишено радикалам, а відтак ці ключові питання маргіналізуються.

Уже традиційно лідери та спікери декларативно правоцентристських сил ухиляються од відповіді на запитання, за що конкретно вони виступають, а натомість фокусуються на пункті «проти кого?». Яку програму змін вони готові виконати в економічній, гуманітарній та геополітичній площині? Звичайно, можна сказати, що політичні сили, які позиціонують себе як праві, вдаються до лівого популізму з тактичною метою, – мовляв, «виборець любить вухами», тому вони й змушені «лівіти» до електоральних перегонів, інакше приречені на постійні програші. Однак, діючи таким чином, вони ігнорують настрої суспільства, які, подібно до європейських, готують міцний ґрунт для послідовних правих партій.

Є також інший вимір «правого вибору». Одним із завдань правих є виховання відповідальності: виборець відповідає за те, кому віддав голос, політична партія – за взяті на себе обіцянки. Наявні в Україні «клуби за інтересами» до такої місії не готові.

Найголовніше те, що більшість так званих опозиційних політиків родом із радянської системи координат та її логічного продовження – пострадянської олігархії. Визначальними рисами цієї системи є корумпований контроль певних груп над відсталою економікою та брак реальної економічної свободи у більшості суспільства. У політичному сенсі: партії олігархії (замасковані під лібералів) та їхнє друге «я» – партії соціального популізму (комуністи, соціалісти).

Розірвати це замкнене коло будь-що доведеться, позаяк у протилежному разі країна збанкрутує й опиниться у тіні великого сусіда. Зрозуміло, однак, що Яценюк, Турчинов, Кожем’якін, Тягнибок, Кличко, як кажуть росіяни, «нє по етой часті».

На останніх виборах до Європарламенту в червні 2009 року, що відбулися у розпал кризи, правоцентристські політсили змогли закріпити свої позиції. Європейська народна партія – Європейські демократи (EPP/ED) здобула 263 мандати проти 288 2004-го. Незначні електоральні втрати сталися за рахунок посилення крайньоправих, натомість основний суперник – Партія європейських соціалістів (PES) – отримав 161 мандат замість 217.

tyzhden

Налог на ложь

  • 03.04.12, 21:27

Виталий Портников

Болтовня о налоге на роскошь в нынешних условиях - это манипуляция "совковым" сознанием части общества.

Как это обычно и бывает накануне парламентских выборов, власть втянула общество в обсуждение очередной популистской бессмыслицы - налога на роскошь. И мы уже знаем, что оккупированное всесильной "семьей" министерство финансов пытается обложить данью весь средний класс, а вот более трезвомыслящие вице-премьер Сергей Тигипко и министр экономики Петр Порошенко все же пытаются сделать так, чтобы налогом на роскошь облагалась роскошь. Но и тот, и другой подход в украинских условиях - фальшивка.

Как же фальшивка? - спросите вы. А разве в других странах нет налога на роскошь? Конечно есть, только платится он с честно заработанных денег, а не из изъятых из государственного бюджета или нашего с вами кармана. Проще говоря: если бизнесмен благодаря своим тесным связям с властью, подкупу чиновников, рейдерскому захвату или чему-нибудь еще подобному приобрел предприятие и благодаря прибыли с этого предприятия приобрел какую-нибудь "роскошь", то он обязан заплатить с нее налог.

Подумаешь, какая цаца! Может быть, людям без чувства собственного достоинства, без уважения к собственному государству и своему собственному будущему этот налог и нужен. А мне - нет! Я хочу, чтобы он не воровал, не давал взяток, не посылал "пацанов" на чужие заводы, чтобы потом эта оккупация была одобрена послушными судьями. Я не хочу, чтобы он использовал свою должность для того, чтобы обогащаться. И я не хочу слушать стенания, что ничего нельзя изменить, поэтому пусть хоть что-то заплатит со своей роскоши. Не хочу! Потому что точно знаю, что и эти деньги украдут - другие воры. А, может быть, он сам и украдет, кто его знает.

Поэтому болтовня о налоге на роскошь в нынешних условиях - это манипуляция "совковым" сознанием части общества, это желание купить ее подачкой, которую она никогда не увидит. И пусть не лгут нам те, кто будет лицемерно уверять, что с "чего-то же нужно начинать". Не с этого! А с изменения системы.

Когда в стране будет невозможно заключить приватизационную сделку с использованием административного рычага, когда будет решен вопрос о легитимизации захваченной в 90-е годы собственности, когда будет восстановлено доверие к судам и власти - тогда и будем брать налог на роскошь у честных бизнесменов, зная, что он послужит благу государства, а не дальнейшему обогащению ворья. А пока - увольте. Или хотя бы не называйте свой налог налогом на роскошь. Это налог на ложь.

Виталий Портников

Кличко й наперстки

Коротенько моє ставлення до В.Кличка як політика. Одразу скажу Віталія поважаю бо для України, як спортсмен, він зробив набагато більше чим інші політики, але в політику Віталій поліз даремно як на мене.

Як вчора заявив на ток-шоу Кличко, на вибори його партія піде самостійно, браво оперуючи опитуваннями та аналітичними звітами, Володимир переконував, що сама партія набере більше процентів голосів чим об'єднання партій. Слухаючи його наївно-полум'яні речі я розумів, що Вітя далекий від українських політичних реалій, говорячи про консультації з німецькими політичними партіями та великий Європейський досвід він реально показав відсутність досвіду в українській політиці. Заявою про те що на вибори він йде окремо Кличко заявив про свою залежність від ПР й відсутність власних амбіцій в політиці. Обґрунтую свої твердження про недоліки Кличка політика зроблені з його виступу:

1. Віра Кличка (суркісі та шуфрич з омельченком напевно переконали) в те, що в наперстки можна виграти, а наперсточники чесні люди - Мене особисто подібні люди шокують наївністю та тупістю

2. Заява про статистику й аналітику, про більші проценти, що отримає партія ідучи самостійно на вибори чим об'єднавшись також дивують, Вітя тебе розводять (або ти розводиш нас), які соцопитування та аналітика може бути в наперстках ? Та ПРасти музику замовляють, й буде тобі теке опитування й аналітика як їм потрібно, та не діє при ПРастах закон і європейський досвід.  Наївно вважати, що чим більше партій тим більше процентів отримаєш, чим більша масовка біля наперсточника тим більше лохів (український народ) він розведе.

3. Кожна розумна людина усвідомлює, що зараз в Україні є (1) ПРасти які не віддадуть владу законним шляхом, (2) БЮТ і (3) третя маса наперсточна масовка. ПРастами будуть наполегливо створюватись, різні опозиції Кличків, Яценюків, Гриценків, Тягнибоків (вже зрозумів свою помилку 2010), Медведчуків, Литвинів ...  це всього лиш масовка для продовження імітації бурхливої політичної боротьби в Україні, щоб якомога довше протримались при владі нювориші й закріпили своїх дітей й прикрили свої злодіяння. Вітя не створюй масовку лохотронщикам, не позор себе. БЮТ тільки здатна скинути ПРастів й покарати їх (а потім провести люстрацію) і обов'язок кожного патріота України допомогти їм в цьому, а не сприяти утримуванню ПРастів при владі як мінімум найближчі 3-8 років, а це означатиме скоріш за все довічно.

4. І Віталію учи програму своєї партії, качай мізки, бо організаторів в Україні при владі вагон, а розумних людей немає. Питання від журналіста що таке "Субвенції", "Субсидіарність" терміни власної програми партії слід знати, це не з "Геологічного словника" термін. В таких випадках краще вибачитись по чесному за недопрацювання, чим включати типовий політичний український мороз, не уподобляйся на старті політжиття тим кого ніби висміюєш.

http://klichko.org/ua/about/programma/mistseve-samovryaduvannya   -програма партії Удар

Питання: Чи вірите Ви в Кличка політика й його опозиційність ?


10%, 2 голоси

70%, 14 голосів

10%, 2 голоси

10%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українці не РАБИ, не КАНІБАЛИ, не БІОМАСА!

  • 02.04.12, 14:00
Представники Партії регіонів перемогли на проміжних виборахНадрукуватиНадіслати електронною поштою

Представники Партії регіонів перемогли в більшості округів на проміжних виборах до місцевих органів влади, що відбулися 19 та 26 лютого.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Партії регіонів, за інформацією першого заступника голови Партії регіонів Володимира РИБАКА 19 та 26 лютого відбулися призначені територіальними виборчими комісіями проміжні вибори 38 депутатів місцевих рад в 16 регіонах України.

По 8 одномандатним мажоритарним виборчим округам обрано 6 депутатів від Партії регіонів і по 1-му депутату від партій “Совість України” та “Фронт Змін”.

На виборах депутата Вінницької обласної ради (округ №19) перемогла СПІРІДОНОВА Любов Михайлівна, 1962 року народження, позапартійна, заступник голови Вінницької обласної державної адміністрації, суб’єкт висування – Партія регіонів.

Серед 5 обраних депутатів районних рад перемогли 4 представника Партії регіонів (3 члена Партії регіонів і 1 позапартійний), кандидатури яких були висунуті на партійних конференціях та 1 – позапартійний, суб’єкт висування – «Фронт Змін».

На виборах до Київської районної в м. Полтаві ради переміг член партії “Совість України”, висунутий даною партією за підтримки Партії регіонів.

На виборах до Кодимської міської ради Одеської області переміг також представник Партії регіонів.

Обрано 2 депутатів селищних та 26 депутатів сільських рад. Переможцями стали 10 членів політичних партій, з них 9 – членів Партії регіонів та 1 – член КПУ; 18 – позапартійних депутатів (з них 3 – за підтримки Партії регіонів).

26 депутатів йшли на вибори як самовисуванці, двох висунула Партія регіонів.

Загалом представники Партії регіонів здобули перемогу по 19 із 36 одномандатних та одномандатних мажоритарних виборчих округів, що становить 53%. Серед обраних 17 жінок.

В одній селищній раді Донецької області та одній сільській раді Хмельницької області вибори не відбулися.