Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

Судьба Никопольского завода ферросплавов

  • 06.04.12, 21:33

Пинчуку опять предложили вернуть украденное
Менее полугода прошло с тех пор, как на так называемом Никопольском майдане, удивлённо молчавшие рабочие НЗФ наблюдали как Инна Богословская в истерике рвет на себе футболку, а Виктор Пинчук по мобильному телефону строит в три шеренги «народного» президента, требуя убрать с завода представителей государства, пришедших выполнить решение суда и изъять завод у незаконно захватившего его кучминого семейства. Народу тогда, Пинчук и Богословская, по пинчуковским же телеканалам, старательно рассказывали, что отдать заводик они не против, но желают, чтобы всё было по закону, а потому им необходимо подтверждение Верховным Судом уже принятых судебных решений.

Государственная власть, в лице «народного» президента и его «любых друзив» тогда настолько прониклась нуждами Пинчука, что не просто согласилась ждать решения Верховного Суда (что было вовсе не обязательно), но даже отправила в отставку Премьера Тимошенко и заместителя министра промполитики С.Грищенко, не особенно скрывая, что «каплей, переполнившей чашу», было их настойчивое желание выпереть Пинчука с НЗФ.

В результате, ныне, Верховный Суд, как и следовало ожидать, подтвердил очевидный факт незаконной приватизации контрольного пакета НЗФ, но завод у Пинчука, Тимошенко и Грищенко в отставке, а председатель Фонда госимущества, многолетний народный депутат и второй номер в списке социалистов Валентина Семенюк корчит из себя дурочку и «не может понять» как именно ей следует выполнять решение суда о зачислении контрольного пакета акций НЗФ на баланс ФГИ. Уж ей суды разъясняли-разъясняли (по её же просьбе) механизм исполнения своих решений, а Семенюк всё «не понимает».

Такая непонятливость вызвана тем, что Пинчук не ждал решения Верховного Суда, как у моря погоды, а искусственно создал на заводе проблему двух регистраторов: к легитимному – ООО «Славутич-Регистратор» он добавил ещё и свой ручной ОАО «Альфа-Инвест». Несмотря на то, что суды исправно сообщали В.Семенюк, что именно «Славутич-Регистратор» не только должен, но и уже выполнил решение суда о возвращении контрольного пакета акций НЗФ в собственность государства, пламенный борец за народное добро в упор не желала замечать упомянутые акции и открыто заявляла, что такие решения её не устраивают, а вот пусть суд решит, что акции должен возвращать «Альфа-Инвест».

Верховная Рада даже была вынуждена создать «Временную следственную комиссию по вопросам проверки обнародованных в средствах массовой информации фактов коррупционных действий, злоупотребления служебным положением со стороны отдельных должностных лиц». 20 декабря эта комиссия завершила свою работу, придя к крайне неблагоприятным для Пинчука и Семенюк выводам.

Допросив основных фигурантов дела и изучив материалы предоставленные Генпрокуратурой и Минпромполитики, комиссия пришла к однозначному выводу, что принятые судебные решения однозначно свидетельствуют о том, что НЗФ был в своё время был приватизирован Пинчуком незаконно и на этом основании возвращают контрольный пакет акций завода в собственность государства. Также у комиссии, в отличие от В.Семенюк, не возникло проблем с механизмом исполнения судебных решений. Парламентские следователи отметили, что легитимность ООО «Славутич-Регистратор» не вызывает сомнений, как не вызывает сомнений и факт добровольного исполнения регистратором решения суда и перечисления акций предприятия на счёт ФГИ.

Между прочим, это уникальный случай в практике нашего парламента, когда следственная комиссия практически напрямую обвиняет своего недавнего коллегу в коррупции и требует от Генпрокуратуры рассмотреть возможность возбуждения уголовного дела. Если же учесть, что решение было принято комиссией из 13 человек, традиционно представляющих различные политические силы, единогласно, то можно представить себе насколько нагло действовала Семенюк.

Однако, независимо от дальнейшей судьбы Семенюк и Балюка, Пинчук, похоже, вовсе не собирается без боя возвращать украденное. Во всяком случае, накануне принятия комиссией решения, он начал стягивать в Киев рабочих НЗФ (в новых касках), а на его телеканалах вновь началась истерика по поводу защиты прав трудовых коллективов, которым так нравится их нынешний барин, что они никакого другого не хотят.

Зять Кучмы настолько осмелел, что даже пригрозил властям перенести «Никопольский майдан» в Киев и едва ли не организовать государственный переворот. Сомнительно, конечно, что харизмы Пинчука-Богословской хватит для вывода людей на баррикады, но важна сама решимость Пинчука отстаивать НЗФ любыми средствами.

26.12.2005
Владимир Павленко
Oligarh.net

Как воровалась сталь

  • 06.04.12, 21:22

Показания Чечетова «не горят»
 
Чечетов сдал всех. Он лично ни в чём не виноват. Ему просто звонили. Звонил Кучма. Звонил Медведчук. Звонил Суркис. Звонил Пинчук. Другие звонили. Народные депутаты, высшие должностные лица и т.д. и т.п. И об этом знает Луценко, и Президент об этом знает.
           
 А народ не знает. Вернее теперь знает. Тот народ, который прочёл в Интернете. Потому, что тот, который в Интернете не читает – тот не народ.  Он с колен поднялся, но не знает зачем. У него свобода слова, но только для того, чтобы выяснять на какой машине Андрюха рассекает (который Ющенко). А о том, кому «Криворожсталь» продали и за сколько, и как это получилось, и почему продавцы и покупатели не в тюрьме, и почему НЗФ не народный, и почему «Павлоградуголь» ахметовский – всё это тайна. Как, кстати, и «дело Гонгадзе».
           

Хто замовляв Євгена Щербаня і чому?

  • 06.04.12, 19:23
 
Насправді ніякої таємниці у вбивстві Є.Щербаня немає. Треба згадати, що всі, хто так чи інакше коментували тоді це вбивство, говорили, що воно було політичним, а не економічним. Навіть сам Євген Щербань про це говорив перед смертю. Далі: пригадайте: 1996 рік, Кучма тільки прийшов до влади. У червні 1996 Кучма несподівано для багатьох знімає В.Щербаня з посади губернатора Донецької ОГА. Євген Щербань, як депутат ВР утворює потужну фракцію у ВР. До неї входять Масол, Кравчук, Марчук, Васильєв, Кужель... Євген Щербань стає радником премьєра Павла Лазаренка. Напередодні вбивства Є.Щербаня вони з Лазаренком мали зустрітися і обговорити важливі політичні питання. То ж фактично назрівав заговор проти Кучми. ***

Борьба за власть в Донецкой области в начале 90-х прошлого века была жестокой и кровавой. Бандитские группировки открыто брали под контроль города и поселки области. Милиция была парализована и постепенно скатывалась на уровень тех же бандитов, часто их обслуживая. В этих условиях, после эмиграции Звягильского на первый план , оттеснив Партию Труда и красных директоров, в области приходят к власти неолибералы Владимир и Евгений Щербань. Осуществив блестящую избирательную кампанию, они при негласной поддержке авторитета Алика Грека берут под контроль Донецкий областной совет. Владимир Щербань становится главой облсовета и главой областной госадминистрации. В 1995 году страна переходила на новую схему закупок газа через частные компании-газотрейдеры. Они получали право импортировать газ и затем поставлять его на промышленные предприятия страны. Уже тогда было понятно, что газ становится тем рычагом, при помощи которого частный бизнес поставит под свой контроль тогда еще государственную тяжелую промышленность (в первую очередь экспортные отрасли — металлургию и химпром).    Приход В.Щербаня на губернаторскую должность был ознаменован тем, что в Дебальцеве была разгромлена самая могучая в Донецкой области енакиивская группировка братьев Долидзе. (Злые языки твердят о том, что Янукович  имел непосредственное к ним отношение). Операцией руководил заместитель прокурора области Валерий Кулаков (бувший прокурор Запорожской области). Пресса рапортовала об арсеналах оружия, захваченных наемных убийцах. Но ни один из братьев Долидзе не был осужден. Их отпустили на подписку о невыезде, после чего те благополучно полетели в Париж. Зато очевидцы рассказывали, что по пути к Дебальцево тогда пронеслась кавалькада машин другой группировки - Ахатя Брагина, что, якобы, на глазах "Беркута", праздновала победу. Но невзирая на многочисленные обыски в офисе Брагина, (а затем Рината Ахметова) в помещении прежней гостиницы "Люкс", никакие доказательства преступной деятельности выявлены так и не были, поэтому называть его преступным авторитетом, как это принято в прессе, можно очень условно. После убийства криминального хозяина Донецка Ахатя Брагина Ренат Ахметов, человек с неоднозначным прошлым и офисом в фирме «Люкс», сумел так организовать дело, что крутой днепропетровский выдвиженец Кучмы Павел Лазаренко вынужден был пойти на переговоры. В противовес прямолинейному «наезду» Лазаренко реальная власть Донбасса предложила со своей стороны как бы компромиссную идею создания специальной структуры, этакого донецкого «филиала» ЕЭСУ, заданием которого ставилось вытеснение «Итеры» и поставка газа тем предприятиям, которые питались напрямую от «Газпрома». В ходе напряженного переговорного процесса достигли соглашения, сторговались на том, что будет создан "Индустриальный союз Донбасса", который от имени и по поручению ЕЭСУ (за 50 центов с каждых 1000 куб метров газа) и будет торговать в регионе. Это была стратегическая долгосрочная победа – контроль над регионом оставался в Донецке. Привлечен был из Мариуполя начальник отдела внешнеэкономических связей комбината “АзовстальСергей Тарута с его ООО «Азовинтекс», зарегистрированным в том же 1995 году. ЗАО “Визави”, президентом которого был Виталий Гайдук (он представлял в ИСД интересы Щербаней). Александр Момот, президент компании "Данко", стал соучредителем и фактически главным управленцем всеми делами новой структуры «Индустриального союза Донбасса», которую он позиционировал и выстраивал гораздо масштабнее, нежели просто буфер между поставщиками газа и его потребителями.  И вот в результате совместных усилий появилась фактически подставная фирма, для дележа прибылей между донецкими колаборационистами и Лазаренко. 12 февраля 1996 года Владимир Щербань подписал постановление администрации Донецкой области № 71, которым обязал ВСЕ предприятия Донбасса покупать газ только у ИСД! Поскольку газ был дорогим, директора тогда еще государственных или арендных предприятий заартачились. Нужно было их заставить. И механизмы были найдены. Их красочно описал в своем интервью газете “Приазовский рабочий” от 14 июня 1996 года Михаил Поживанов, тогдашний мэр Мариуполя: «В приказном порядке мне было сказано, чтобы 28 предприятий перезаключили свои договоры вместо “Итеры” на “Индустриальный союз Донбасса”, учредителями которого являются коммерческие структуры, приближенные к губернатору. Подсчитав, что мариупольские предприятия при этом теряют 1,5 млн. долларов, я отказался, и в феврале 1996 года началось следующее: если ты не будешь делать то, что тебе говорят, мы дадим команду правоохранительным органам, и тебя вывернут наизнанку. Или убьют…». Руководство области таки своего добилось и “ИСД” начал победное шествие, поставив только в 1996 году предприятиям области 5,5 млрд. кубометров газа. Это стало первым шагом для подчинения промышленного потенциала региона Ринату Ахметову. Схема была проста: заводы не могли заплатить за газ от ИСД, становились должниками, директоров ставили на счетчик, а затем акции предприятия (многие уже начали акционироваться) менялись на векселя и передавались структурам Ахметова. У группировок Лазаренко и донецкого клана не было серьезных конфликтов: они тогда обо всем договорились и все поделили. У ИСД был серьезный конфликт с "Итерой", которая предлагала газ предприятиям Донбасса на более выгодных условиях, нежели ИСД. Некто Александр Шведченко руководил дилерской сетью компании Итера в донецком регионе. Вскоре он стал главой американо-газпромовской компании Итера в Украине.  В конце марта 1996 года президент украинского представительства американской корпорации ITERA Александр Шведченко, не соглашавшийся отказываться от наработанных схем, был расстрелян в центре Киева. В ответ на мартовскую расправу 16 мая во дворе собственного дома расстреливают президента Донецкого Акционерного Научно-Коммерческого Общества Александра Момота. Индустриальный Союз Донбасса стремительно занял прочные позиции в промышленном комплексе Донецкого региона и всей страны. К концу 1996 года номинальный глава ИСД С.Тарута сообщал о том, что за отчетный период удалось реализовать контракты стоимостью более 244 миллионов долларов на поставку газа 150 потребителям. По итогам весьма трудного для газового рынка 1996 года корпорация вышла в национальные лидеры по доле своевременных денежных проплат топлива – 24,4%. Кровавая точка в энергопеределе рынка Донбасса была поставлена осенью 1996 года, когда был расстрелян народный депутат Евгений Щербань. 3 ноября в Донецк спецрейсом из Москвы прибыл Як-40, пассажирами которого были 50-летний Евгений Щербань, его супруга Надежда и сын Руслан. На первых этапах Леонид Кучма довольно лояльно относился к донецкому эксперименту. Овладев властью в области, Щербани подбирают бесхозную Либеральную партию, формируют в Верховной Раде фракцию «Социально рыночный выбор», в которую вступают Владимир Лановой, Евгений Марчук, Александра Кужель, Геннадий Васильев и многие другие, известные в Украине политики. К либералам на первых порах тяготел и Леонид Кравчук. Курс был взят на создание массовой партии, способной привести Владимира Щербаня в кресло президента Украины, а «донецких» к полному захвату власти в Украине. Для этого и был выдвинут на первые роли Владимир Щербань. Генератором всего этого процесса был его тезка Евгений Щербань. Была ли причиной убийства Щербаня борьба за власть в Украине или конфликт с Итерой - доподлинно установить невозможно. Петр Дорфман, бывший референт-консультант ныне покойного народного депутата Украины Евгения Щербаня, в своем интервью корреспонденту газеты «Взгляд» рассказал, что перед убийством Евгения Щербаня у него состоялась беседа и «…зашла речь о том, не попытаются ли недруги начать уничтожать лидеров, в которых они почувствовали опасных конкурентов. Щербань ответил, что у него врагов в бизнесе нет…, а вот политики… и если когда-нибудь меня убьют, то это будет чисто политическое убийство…». Юрий Залевский http://www.oligarh.net/?/actually/10577/

 

Хто така та для чого Коровелська ?

Чим ближче до виборів тим більше політики починають скидати свої маски, це той фактично єдиний момент момент коли жертвують пригодованих політиків заради олігархічно-партійних благ, як вибори 2010 дали нам багато чого зрозуміти, так і зараз багато побачимо, щоб тільки не запізно як в 2010.

1. Зараз в Україні є дві реальні політичні сили ПРасти й БЮТ (ЮВТ) здатні вирішити долю українського народу (не вибори 2012, це рядова сутичка, я про війну за Україну говорю). Всі решта фактично антураж для з'ясувань стосунків між цими партіями. Хто хоче реально змін об'єднуються з БЮТ (типу Свободи, непевно зрозуміли помилку 2010 ...) , хто масовка ПР йде в ПР (типу бібібка ...), решта торгуються за преференції під кого ніби лягти, плювати їм на Україну, типу Яйценюка, (хто його фінансує з відкіля Сеня гроші бере, свої ніколи в житті не вкладатиме це брехня) засланого козачка ПРастів, жирний шмат в ПР бібка Сірьожки не дає спокійно спати так пацан до кормушки дорвався вдало, потім Сеня буде валити опозицію й видавати бучні викриваючі новини й ставитиме палиці в колеса опозиції як тільки можна, типу юща, або виторгує жирний шмат й перекинеться.

ПРастами активно створюються й нові партії другого ешелону (типу Кличка, Королівської...), головна суть завдати якомога більших втрат опонентам (БЮТ) й дати хід своїй опозиції або тим хто грає на опозиційності. Руйнування БЮТ це кропітка робота тепер державно-бандитського апарату, бо БЮТ це партія загально української опозиції, без поділу на регіони, чим вона й страшна ПРастам.

2. Основну масу коштів в політику зараз вкладають ПРасти бо політика це їх хліб з ікрою, й ригалами активні результативні дії проти БЮТ будуть одразу багатократно компенсовані ласим державним пирогом (з нашої кишені), любому діячу чи то прасту чи просто "хорошо отличившемуся". Не вірте в ніякі красиві легенди партій без бюджету про гроші інших олігархів в нові партії, всі олігархи в Україні лежать під ПРастами такі закони бізнесу в Україні, у олігархів є два варіанти або лежиш - або не олігарх. Для створення красивих легенд ПРасти будуть спонсорувати через інших олігархів потрібні партії соціологічні опитування все що завдасть шкоду БЮТ. Ніякий бізнесмен й не подумав б викинути десятки мільйонів гривень в розкрутку завідома мертвого політичного проекту типу Коровельської, та й Коровельська б і не подумала вкладати в таке безперспективне діло такі свої кошти, а от заради наживи вона готова поправити своє матеріальне становище, раніше прихисток для бізнесу в БЮТ шукала (ніякого патріотизму, забудьте з такими людьми це слово), а тепер стала в пригоді ригалам. Чого варті кошти вкладені в 3 тисячі рекламних білбордів на місяць по всій Україні, піар по ТБ й подальші витрати, що є навіть неможливі без дозволу ПРастів політикам, що становлять їм загрозу.

3. Для того щоб руйнувати БЮТ й виводити людей з блоку, ПРастам потрібні люди й краще всього з БЮТ, ну не можуть же перейти БЮТівські відщепенці (люди не винні що хочуть також хліба з ікрою) до ригалів чи литвина чи Тягнибока, Яйценюка, Гриценюка ... бо одразу поставлять під удар партії, що їх нібито переманили й відкриють карти ПРастів на подальше руйнування БЮТ. Для таких цілей створюють звичайно нові одноденні супер-перспективні партії, найвдалішим проектом поки є партія Коровелської. ПРасти сподіваються скопіювати ЮВТ й дискредитувати її.

4. Активна робота по знищенню БЮТ ПРастами ведеться методично. Ось типовий зразок розхитування БЮТ й ролі Коровельської.   Мер Запоріжжя погодився вступити в ПР http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2012/03/19/66559   З Запорізької партії Батьківщина до Королевської перейшли 103 людини http://korrespondent.net/ukraine/politics/1337419-iz-partii-batkivshchina-k-korolevskoj-pereshli-103-cheloveka " Як заявила колишній голова контрольно-ревізійної комісії Ленінської районної парторганізації в Запоріжжі Вікторія Артеменко, причиною виходу стало перетворення партії в "кишенькову" організацію, де рішення приймаються невеликою групою осіб без урахування інтересів півмільйона партійців. "Рішення про вихід з партії не було спонтанним. Ми довго спостерігали за негативними змінами в Батьківщині і поступовою узурпацією влади її керівництвом. Плани, оприлюднені 30 березня під час з'їзду, стали останньою краплею. Нас, звичайних партійців, ніхто не питав, як ми бачимо об'єднавчі процеси і хто повинен очолити виборчий список. Тим не менше, Олександр Турчинов одноосібно оголосив про об'єднання з Фронтом змін і Народною самообороною ". От вам і приклад методичної роботи ПРастів, спочатку меру кисень перекрили, потім відкололи 103 перебіжчиків для піару Коровельської й дискредитації БЮТ. 5. Зверніть увагу на типове ПРастичне словоблуддя Коровельської та масовки організованої їй ПРастами, якщо думати то брехун сам себе завжди викриє. Як заявляла на ток-шоу ще 4 дні тому Коровельська що вона в опозиції до Влади й не проти БЮТ просто її не розуміють, ПРастична брехня, говори часто на чорне біле й тобі повірить половина України. Як можна сподіватись на добрі стосунки з партією в якої ти переманюєш людей ? Це типова ПРастична методика по створенню фіктивних осередків БЮТ, рейдерських захоплень регіональних осередків (входження в партію багатьох людей, а потім зміна політичного напрямку партії голосуванням)

З заяви 103 перебіжчиків про причини скачка -  причиною виходу стало перетворення партії в "кишенькову" організацію, де рішення приймаються невеликою групою осіб без урахування інтересів півмільйона партійців.  Як в теперішній ситуації в БЮТ можна врахувати інтереси півмільйона партійців ? Це буде звичайна палиця в процес об'єднання опозиції (що й потрібно ПРастам)-... і поступовою узурпацією влади її керівництвом Влада надається керівництву членами партії для ефективного управління, а не узурпується ним. - Нас, звичайних партійців, ніхто не питав, як ми бачимо об'єднавчі процеси і хто повинен очолити виборчий список. Вдумайтесь як можна урегулювати єдиний виборчий список на рівні обласних осередків БЮТ, Свободи, Ф.З та можливих нових членів ? ПРасти ніколи не відрізнялись силою розуму, й жили за принципом - "мета завжди виправдовує слова"...

На керівництво БЮТ чиниться непомірний тиск і тих хто сидить і тих хто на волі, спроби захопити керівництво БЮТ (підкуп, шантаж, підстава) ведуться ПРастами дуже яро, й якщо керівництво БЮТ вистояло вже 2 роки в реальній опозиції до ПРастів то значить Україна має шанс прокинутись.

Прошу визначитись в голосуванні до політика Коровельської.


55%, 23 голоси

2%, 1 голос

36%, 15 голосів

7%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ЦИК: КС решил, что одни избиратели имеют два голоса, а другие -

  • 06.04.12, 17:36
Заместитель главы Центральной избирательной комиссии Андрей Мегера раскритиковал решение Конституционного суда,  которое лишает избирателей права голосовать за мажоритарных кандидатов на заграничных избирательных участках. Мегера считает, что своим решением Конституционный Суд сделал в избирательном законодательстве огромную дырку, которую теперь обязательно нужно заполнять.

Міністр економіки Порошенко онімів від питання про долю гривні

  • 06.04.12, 16:53
Зосередившись, міністр все ж таки пообіцяв, що з курсом гривні все буде нормально.question

В ЕС уже не нужно никого убеждать,что Януковичу нельзя верить

  • 06.04.12, 16:46

 

Приговор бывшему «экологическому» министру Георгию Филипчуку, конечно, не будет воспринят в мире так, как предыдущие приговоры украинского суда, отправившего за решетку Юлию Тимошенко и Юрия Луценко. Жесткая реакция депутата бундестага от «зеленых» Виолы фон Крамон - это, конечно же, еще не реакция Ангелы Меркель или Хиллари Клинтон. Но для тех, кто следит за развитием ситуации в Украине - это доказательство тенденции. Если украинское руководство действительно хочет компромисса с Западом, оно по крайней мере должно остановиться. И остановить репрессивную машину, направляемую из кабинетов в президентской администрации.

 

Но в Киеве никто не собирается останавливаться. Приговоры бывшим министрам Юлии Тимошенко сыплются как из рога изобилия, а саму ее пытаются обвинить все в новых и новых преступлениях. Предвыборная кампания начинает выглядеть как бесконечный судебный процесс против оппозиции - очевидно, иным путем потерявшая популярность и скомпрометированная власть «регионалов» победить не может и не хочет. Но фраза «всех нагнем» не тождественна обещаниям найти компромисс. И когда компромисс воспринимается как уничтожение противника и обман собеседника - это тоже не залог успешного ведения переговоров. Вот и получается: пока Валерий Хорошковский в Лондоне уверяет западных политиков и бизнесменов в украинской заинтересованности, украинский суд штампует приговоры. Все как обычно.

 

У меня нет иллюзий относительно того, что украинской власти действительно интересен компромисс с цивилизованным миром или с собственным обществом. Я уверен, что Янукович и его окружение хотят просто обмануть тех, кто ведет с ними переговоры или пытается повлиять на их позицию. Недоумение у меня вызывает как раз то, что обману и заверениям о желаниях договориться сопутствует бесконечность бульдозера. Даже не нужно никого убеждать, что этим людям нельзя верить. Очевидно же, что нельзя. А кто считает, что можно?

 

Они сами и считают. Только избирают для доказательства этой веры очень уж странные аргументы - в основном наручники. И есть надежда, что их вера в нашу глупость и наивность сама окажется глупой и наивной. В конце концов, это уже вопрос самоуважения.

 

Виталий ПОРТНИКОВ

Тимошенко нагадав ГПУ про вбивства на Донбасі у 90-х

  • 06.04.12, 14:31
Олександр Тимошенко

Олександр Тимошенко вважає, що намагання генеральної прокуратури України прив'язати ім'я його дружини до вбивства донецького бізнесмена Євгена Щербаня - це спроби відволікти увагу людей від інших тяжких злочинів, скоєних у 90-х початку 2000-х років, до яких, на його думку, можуть бути причетні представники чинної влади.

У статті, розміщеній в "Українській газеті", що видається у Чехії, Олександр Тимошенко закликає керівництво генеральної прокуратури "відповісти за найбільш резонансні вбивства в 90-х - початку 2000-х років на території Донбасу та всієї України". Серед цих злочинів він назвав вбивства Ахатя Брагіна, Олександра Момота, Сергія Романа, Сергія Гуцула та ще "цілого ряду керівників злочинних груп впливу".

"Слід відповісти за вбивства понад 5 тисяч ні в чому не винних хлопців, які були в службах теперішніх вождів України і стали свідками їхньої діяльності. Їх кістки і трупи до цього часу кричать у закинутих шахт Донбасу", - додає Олександр Тимошенко, який на початку січня цього року отримав притулок у Чехії.

Щодо заяв керівників генеральної прокуратури про можливу причетність Юлії Тимошенко до убивства у 1996 році Євгена Щербаня, то Олександр Тимошенко нагадав слова депутата від Партії регіонів Юрія Болдарєва, сказані у тому ж таки 1996 році про те, що "замовне вбивство донецького підприємця Євгена Щербаня і ліквідація Ахатя Брагіна організовані одними і тими ж бандитськими угрупуваннями [...]".

"Бачачи повний провал своєї як зовнішньої так і внутрішньої політики, та прагнучи відволікти увагу українців від зростання цін, наростаючого дефолту української економіки та різкого підвищення рівня смертності серед населення, влада Януковича вдається до вибіркового правосуддя, переслідування лідерів опозиції, провідних вчених і соціологів, витягує давно забуті кримінальні факти та вбивства, на яких врешті-решт вони самі прийшли до влади", - пише у статті Олександр Тимошенко.

Він також заявляє, що чинній владі доведеться постати перед судом "за зраду державних інтересів України" через підписання Харківських угод, "поступову здачу національної газотранспортної системи, підкуп депутатів парламенту, "тотальну корупцію у всіх гілках влади".

"Звертаюся до міжнародної спільноти не вірити жодному слову, яке звучить від Януковича, Пшонки, Кузьміна, Хорошковського про відсутність в Україні політичних переслідувань. Ці люди організовують в Україні терор і ведуть її до диктатури", - такими словами Олександр Тимошенко завершує свою статтю в чеській "Українській газеті".

5 квітня генеральний прокурор Віктор Пшонка заявив, що слідство у справі про загибель Євгена Щербаня було поновлене після того, як його син Руслан передав прокуратурі певні документи, які можуть свідчити про те, хто може бути замовником убивства.

Віктор Пшонка окремо наголосив, що Юлія Тимошенко проходить у цій справі як свідок.

Водночас, за його словами, у прокуратурі є інформація про те, що із рахунків корпорації "Єдині енергетичні системи України, якою до прем'єрства керувала Юлія Тимошенко, було перераховано 2,2 млн. доларів на банківський рахунок одного з убивць Євгена Щербаня.  Про це також заявляв в ексклюзивному інтерв'ю ВВС Україна перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін. Євген Щербань разом із дружиною був розстріляний в аеропорту Донецька в 1996 році. На початку 90-х він був одним із найбагатших людей України, у 1994 році був обраний до Верховної Ради. Це вбивство пов'язують із перерозподілом газового ринку в Україні. У 2003 році виконавці вбивства були засуджені до довічного ув'язнення, однак замовники злочину так і не були встановлені.

bbc

Філіпчук отримав три роки тюрми за виконання доручень Тимошенко

  • 06.04.12, 14:23
Георгій Філіпчук, екс-міністр

Солом'янський районний суд Києва засудив екс-міністра навколишнього природного середовища Георгія Філіпчука, який працював в уряді Юлії Тимошенко, до трьох років позбавлення волі.

Адвокат Георгія Філіпчука Микола Шупеня повідомив журналістам, що суд ухвалив відповідне рішення у четвер, 5 квітня. Суд також заборонив екс-міністру впродовж трьох років займати державні посади і позбавив його першого рангу державного службовця.

Після закінчення засідання Георгія Філіпчука відвезли до Лук'янівського СІЗО. До цього із квітня 2011 року він перебував на підписці про невиїзд.

Перевищення повноважень чи "повний абсурд"?

Адвокат Микола Шупеня назвав звинувачення на адресу екс-міністра "абсурдними" і повідомив, що захист готуватиме апеляцію на вирок суду.

Георгія Філіпчука засудили за статтею 364 Кримінального кодексу - перевищення влади і службових повноважень під час укладення угоди з юридичною фірмою "Astapov Lawyers". Ця фірма надавала послуги міністерству під час розгляду спору у міжнародних юридичних інститутах у зв'язку із розірванням угоди, що була укладена між урядом України і компанією "Vanco International ltd" про розробку шельфу Чорного моря.

"На думку захисту, рішення суду абсурдне, так само як і матеріали досудового слідства. Ми надали багато доказів того, що Георгій Філіпчук діяв у рамках чинного законодавства", - сказав адвокат Микола Шупеня в інтерв'ю журналістам.

Він наголосив, що екс-міністр виконував доручення Кабінету Міністрів, зокрема, екс-прем'єра Юлії Тимошенко.

Обвинувачення твердило, що екс-міністр взяв на себе функції міністерства юстиції, і уряд України проплатив двічі за одну й ту саму справу.

"Але це не так. Адже угода між мінприроди та "Astapov Lawyers" передбачала надання юридичної допомоги саме мінприроди, а не представляла інтереси України в Стокгольмському суді. Ми вважаємо, що це - повний абсурд. Це абсолютно не відповідає дійсності. Більше того, ми вважаємо, що завдяки цій юридичній компанії було розірвано угоду, і Україні було повернуто континентальний шельф Чорного моря з приватних рук", - стверджує адвокат.

Різні уряди - різні рішення

Компанія "Vanco International ltd." у 2007 році, коли прем'єр-міністром був Віктор Янукович, уклала угоду з Україною про вивчення та використання континентального шельфу Чорного моря. 23 серпня 2007 року в Україні для проведення пошуково-розвідувальних робіт і розробки глибоководних нафтогазових родовищ Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря була заснована компанія Vanco Energy Company. Компанія "Венко Прикерченська Лтд" зареєстрована на Британських Віргінських островах і реалізує свою діяльність через офіційне представництво в Україні. Частку в цій компанії має компанія DTEK, якою володіє народний депутат від Партії регіонів Рінат Ахметов.

Згодом, коли прем'єр-міністром стала Юлія Тимошенко, її уряд вирішив розірвати угоду з "Венко Прикерченська Лтд", якій на той момент були передані всі права та обов'язки "Vanco International ltd". Для юридичних консультацій мінприроди залучило компанію "Astapov Lawyers". Результати проведеного ними юридичного аналізу угоди надали підстави для її розірвання навесні 2008 року. За свої послуги юридична компанія отримала від мінприроди 144 тисячі євро.

Генеральна прокуратура на підставі довідки контрольно-ревізійного управління дійшла висновку, що кошти юридичній компанії були перераховані незаконно. "Vanco International ltd" зверталася до Стокгольмського арбітражного суду із позовом проти України.

Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу проти Георгія Філіпчука 13 грудня 2010 року.

Через кілька днів після цього екс-міністр був заарештований, а у квітні 2011 року - відпущений на підписку про невиїзд.

Георгій Філіпчук був міністром охорони навколишнього природного середовища з грудня 2007 по березень 2010 року. Він також був депутатом Верховної Ради другого, третього та шостого скликань. Входив до центрального проводу Народного руху України, а у парламенті шостого скликання був членом фракції блоку Юлії Тимошенко.

bbc