Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

До щему в серці

Киев, Украина. Друзья и родственники прощаются с добровольцами, вступающими в специальный батальон Азов

© AP/ Efrem Lukatsky

Головний силовик АП розважався на Сардинії



Перший заступник Адміністрації президента з силових питань Юрій Косюк відпочивав на Сардинії під час тяжких боїв на Донбасі.   Про те, що політик провів вихідні на одному з найдорожчих італійських курортів, пише "ТСН".

За даними видання, Косюк перебував на курорті Кала ді Вольпе 9 та 10 серпня. Саме у ці дні з боку Росії "Гради" обстріляли блокпост в районі Веселої Тарасівки і колону українських військових в районі Гайового. 

Цікаво, що номер в готелі, де журналісти застали чиновника, коштує від 2 до 4 тисяч євро за добу.   Заможні гості курорту мають змогу користуватися одним з найкращих на Сардинії SPA і власним причалом для яхт.

До слова, Косюк, який має статки у 1,3 мільярди доларів, володар двох найбільших в Україні яхт.   Нагадаємо, президент Петро Порошенко призначив Юрія Косюка першим заступником голови АП 3-го липня.

     Кому війна, а кому мати рідна!

Восьмирічний Іван із Броварів написав листа:

Любий солдате в мене немає тата, мій дідусь інвалід і окрім тебе нас з мамою нема кому захистити. Дякую тобі за те, що я можу гратися на майданчику їсти морозиво, дивитись мультики! Ми з мамою ніколи не забудемо того, що ви зараз робите!

Коли я виросту, я хочу бути таким же сильним як ви! Бо я дуже люблю Україну і буду її захищати! І свою маму! І бабусю с дідусем! І тебе! Дякую тобі за те, що ти зараз борешся за моє майбутнє! 
Обіцяю — я не підведу!
Слава Україні!

Іван Михайлов 8 років, місто Бровари.

блог Тані Чорновол

  • 21.08.14, 10:32
Завтра напишу заяву. Хтось буде кепкувати – уряд і так доживає останні місяці перед виборами. Я згодна: звільнятися треба було раніше. Проте так хотілося доробити початі справи. Так хотілося зробити конкретні корисні речі для України. А тепер прийшло чітке усвідомлення – моє там перебування було ДАРЕМНЕ.

Бо не має в Україні політичної волі на безкомпромісну, широкомасштабну війну з корупцією. Навіть, якщо це стосується гвардії Януковича. Не люструвати їх треба, а саджати, їх активи повертати державі. І не лише тих, хто офіційно були при владі, а в першу чергу тодішніх "смотрящих", які навіть під закон про люстрацію, що у ВР не підпадають. Але генпрокуратура давно нікого не арештовує, а навпаки загальмовує справи...

Певно я себе буду картати все життя, чому не поставила таку очевидну крапку раніше. Я могла би останні місяці бути поряд з чоловіком,бути собою, бути в справах. Корисніше для країни бути рядовим, ніж урядовим уповноваженим при відсутності політичної волі...

В принципі рішення поставити крапку я прийняла під час останнього перебування в батальйоні "Азов". Однак повернулася в Київ сподіваючись доробити кілька справ, яким не вистачало останнього поштовху. Як я ПОМИЛИЛАСЯ. Я так їх і не зробила, а чоловіка не стало.

Я опишу кілька марудних днів перед КІНЦЕМ для розуміння.

Зокрема, в позаминулу середу Мінюст намагався винести на Кабмін законопроект про створення спеціалізованого силового (слідчого) органу протидії корупції. Таке собі міні ФБР. Я двома руками "за". Коли на Майдані оголосили про призначення мене керівником неіснуючого Антикорупційного бюро, мова якраз йшла про створення відповідної структури.

Законопроект про створення такого органу я вже раз презентувала на засіданні Кабміну. Однак Мінюст подав на Кабмін інший законопроект – дітище "Удару" (нардепа Чумака та заступника мінюсту Рябошапки), який був написаний ще в часи Януковича. Родзинка цього чудо-проекту в тому, що він дозволяє новоствореному органу не чіпати священу корову (не розслідувати корупційні справи можновладців), а... громити приватний бізнес. (Виявляється мало у нас силових структур, які тиснуть бізнес! Треба ще одна?)

При чому "бомба під бізнес" хитро закладена у перехідних положеннях законопроекту. Там чітко прописано, що слідчі Національного бюро антикорупційних розслідувань здійснюють розслідування злочинів здійснених в приватному секторі, якщо розмір предмету злочину або завданої шкоди перевищує в 500 раз мінімальну зарплату (600 тисяч грн. на сьогодні)

Якщо є така можливість, хтось може повірити, що слідчий НБАР почне розслідувати корупційні дії Президента чи генпрокурора? При чому можна не чіпати великий бізнес – досить "боротьби з корупцією" в середньому. Тобто це найгірше, що може бути.

Щоб не допустити прийняття такого "жаху" я примчалася з АТО, хоча внутрішньо вже була налаштована писати заяву на початку серпня.

Жах, полягає ще й в тому, що окрім "Удару" цей законопроект лобіює цілий перелік громадських організацій та активістів (у них комерційний інтерес – грантові гроші, а також хворі амбіції та вроджена підлість) та навіть ЗМІ. (Це ілюстрація, що кривавий Майдан, нас не вилікував. Хворим залишається не лише політикум, а також громадський сектор, надзвичайно залежними та заангажованими є ЗМІ. Наприклад, розмову Шепелева, яку я оприлюднила в блозі, перед цим відмовилися надрукувати аж чотири сайти. Далі я вже не зверталася – принизливо).

В середу вдалося добитися того, що міністр юстиції Петренко пішов мені на зустріч та запевнив, що в наступну середу мінюст подасть законопроект, який я вже презентувала на Кабміні. Довелося лишатися в уряді, ще на тиждень.

Тим паче нагальних справ було неймовірна кількість. В четвер намагалася переконати мінюст, що нам потрібно переймати світовий досвід встановлення бенефіціарів (справжніх власників бізнесу). В усьому світі цю інформацію офіційно збирають банки під час відкриття юридичними особами рахунків. Такий підхід працює адже бізнесмени не ризикують оформлювати рахунки на підставних осіб, а якщо і оформлюють, то на вузьке коло надійних людей. Тому в Західному світі з такою легкістю були встановлені та арештовані рахунки Фірташа, Іванющенка, Клюєва. А в нас вирішили винайти велосипед з квадратними колесами – зобов'язати бізнес відкривати власника (фізичну особу) в єдиному реєстрі підприємств. Який результат? Попіаримося, а потім отримаємо в реєстрі інформацію про цілу армію підставних осіб замість справжніх власників бізнесу. Для чого?

В п'ятницю проводила прес-конференцію, щоб попередити злочин: не дати Курченку з Коломойським вивезти з Одеського НПЗ арештовані нафтопродукти Курченка. Оприлюднила одну їх схему, але не факт, що вони вже не працюють над іншою. У цій війні за 1 млрд. грн. для держбюджету крім МВС мені ніхто не допомагає.

В п'ятницю також був урядовий комітет. На ньому мусила розглядатися, ще один важливий мені проект Постанови, який мусив відмінити постанову уряду Азарова N231, що запустила функціонування корупційної монопольної схеми відомого нардепа "батька тендерної мафії" Антона Яценка.

Однак секретаріат Кабіну вніс проект в додаткові питання. І я переконана, що це невипадково. Бо у Яценюка була важлива зустріч на 17 годину, тому черга до проекту не дійшла і це просто жах.

Адже корупційна схема Яценка в сфері оцінки для цілей оподаткування грабувала українців 20 днів при минулій владі, а вже 5 місяців грабує при нинішній.

І це при тому, що ще на початку червня прем'єр Яценюк розпорядився – "терміново відреагувати". Я взялася за роботу разом з Мінюстом. Ми розробили проект постанови. Погодили з усіма міністерствами. Далі проект зайшов в секретаріат Кабміну і... ВСЕ. Як чорна діра. Місяць минув, а результату немає.

Відповідальність за це повинен нести міністр Кабінету міністрів Остапа Семерака. Це особливо не відома загалу урядова особина,але з досить вагомими важелями впливу. Міністр кабінету міністрів має в своєму розпорядженні бюрократичний інструмент, який дозволяє тягнути час з прийняттям підзаконних актів в яких він по якимось причинам не зацікавлений. Так сталося і з проектом постанови, яка ламає корупційну схему Яценка.

Я знаю, що Яценко бігає по кабінетам і щедро пропонує хабарі. А ще, я впевнена, якщо не проходять атикорупційні ініціативи, причина одна – корупціонери "занесли бабло". В інші пояснення я не вірю, вони -лукаві.

В минулу середу я ховала свого чоловіка, а Кабміні в цей час відбувалося засідання уряду. І навіть в такий день там не пройшли ініціативи, над якими я билася місяцями. Ні законопроект про створення силового антикорупційного органу, ні постанова знищення корупційної схеми Яценка. (Я впевнена Яценко "заніс" гроші. І для мене вони в крові мого чоловіка. Вона тепер на твоїх руках – Семерак?)

***

Я не даремно так детально розписала моє життя в останні дні життя мого чоловіка. Підлість, бюрократичне болото випивало всі соки, я була пригнічена проблемами, роздратована безрезультатністю, що навіть не подзвонила йому напередодні. І тепер все життя буду себе картати.

В суботу, в останній день його життя, мене психічно добили ще дві новини. Я з'ясувала, що організатор ескадронів смерті на Майдані, спонсор сепаратистів Юрій Іванющенко, продовжує будувати нове "Міжгір'я". Камази завозять дорогий мармур для облицювання житлового будинку на тисячу кв. метрів в Конча-Заспі, митці продовжують писати пухкеньких янголів на стелі сусіднього палацу для прийому гостей, а охоронці хваляться, що будівництво "кришують" люди від Кличка. (Я маю додаткові факти, які підтверджують щирість їх слів).

І потім знову розмова з міністром кабінету міністрів Семераком. Я дізналася, що він скоротив апарат урядового уповноваженого з трьох до двох людей. Уявіть -дві людини...Наче в цій країні взагалі не існує такого явища, як корупція!!!

А керівником управління корупційних ризиків в секретаріаті з яким я вповноважена працювати Семерак призначив Андрія Жовнера. Зі мною цей кандидат жодним чином не погоджувався, бо думаю Семерак його погоджував з іншими людьми. Жовнер в свій час був довіреною особою на виборах Артема Пшонки та працював в генпрокуратурі Пшонки-старшого, керівником управління захисту... прав та свобод громадян. І це в часи Майдану!!!

Однак найгірше, це навіть не окремі факти, а причина підленької поведінки міністра Кабінету Міністрів, від якого я нажаль дуже залежна, бо не є членом уряду. А причина проста – позиція відносно мене прем'єра Арсенія Яценюка. Семерак виляє хвостиком, і повзає на пузі перед усіма, хто в ходить в орбіту Яценюка, а інших для власного самоствердження він завжди готовий вкусити за гомілку.

Взагалі Яценюк – це головна причина чому мені вже давно треба було звільнитися з уряду. Справа в тому, що прем'єр і урядовий уповноважений з антикорупційної політики працюють в одному приміщенні, але при цьому взагалі не перетинаються.

Яценюк просто не вважає за потрібне працювати з уповноваженим з антикорупційної політики. Я не можу озвучити йому, якусь проблему або питання, я не учасник вузьких нарад за участю прем'єра в профільних питаннях: антикорупційного законодавства чи стосовно знищення окремих корупційних схем. Про результати таких нарад я дізнаюся останньою. Тоді навіщо весь цирк зі мною?

Хоча це зовсім не означає, що Кабмін геть не бореться з корупцією. Яценюк намагається отримати додаткові надходження в бюджет, а для цього треба ламати корупційні схеми. Я свідок, що чимала кількість корупційних схем знищена цим Кабміном. Функції антикорупціонера в уряді в основному виконує міністр фінансів Шлапак.

Стосовно мене певно Яценюк вирішив, що з мене достатньо ролі ганебного стовпа. На Майдані, всій країні він повідомив, що Чорновол відповідає за боротьбу з корупцією, от прапор їй в руки, нехай і відповідає. Я насправді готова нести негатив, я цього не боюся. Мені головне для себе усвідомлювати, що я корисна для країни. Проте тонути в бюрократичному болоті, в цьому не має нічого корисного.

Я все сподівалася налагодити контакт з Яценюком. Справа в тому, що на мою суб'єктивну думку Яценюк – хороший прем'єр, на своєму місці. Але мої зусилля виявились марними. Чому? Може тому, що виглядати в очах суспільства Яценюк хоче ще кращим. А це зв'язує руки. Адже почни наприклад війну з олігархами, тебе демонізують ЗМІ, що належать олігархам. А народ повірить не справам, а "телеку" і будеш ти найгіршим прем'єром. Така правда життя в нашому хворому суспільстві, де на для безкомпромісних дій потрібна готовність до повної самопожертви. А її не має.

Саме тому, в час, коли я кричу, що Юрій Бойко намагається витягти (вкрасти) з "Нафтогазу" газ вартістю 2 млдр. доларів, я зустрічаю цього пана, не де не будь, а в Кабміні. Саме тому, Кабмін не може продати арештоване пальне Курченка, адже це викликає роздратування Коломойського, бо той вирішив, що це його паливні матеріали. Саме тому, я не можу зламати корупційну схему квотування експорту металобрухту, що грабує бюджет в інтересах Ахметова- Пінчука.

І це тільки з того переліку справ, якими я опікувалась. І мені такі правила гри гидкі. Тому я звільняюсь.

Я не хочу бути лялькою, я не хочу займатися самопіаром, а також скочуватися до тупого критиканства. Тому звільняюсь.

Хоча повторюся: уряд не є поганим. Просто наша країна така ще хвора, ще мало патріотизму, що навряд чи можна чекати кращого від влади на даний момент. Так, влада хвора корупцією, політичними інтригами і бозна ще чим. А суспільство, в якому мастер піару на крові – Ляшко має найвищу електоральну підтримку – здорове? Я стикнулася випадками того, як колишні близькі колеги журналісти проявили шокуючу підлість, побратими з якими на Майдані ходила під кулі, раптом опісля перемоги потягнулися до красивого життя...

Можна перераховувати багато аналогічних прикладів. Майдан не очистив нас. Він тільки став початком важкого шляху. По-суті, Майдан і АТО, є аналогом надвисокої температури, яка бореться з хворобою організма України, але так само загрожує його і вбити. Однак той факт, що Україна ще жива дає високий шанс на позитивний результат. У війні, у крові, у кризі нині народжується наша нація.

Я вірю, що все буде добре для країни (хоча може короткочасно стати і гірше) і ми ще дорого ми заплатимо, і ще багато помилок зробимо.

Головне не втрачати гідності і духу боротьби. Краще бути самою, ніж бути з підлими. Краще бути ніде, ніж лялькою в кабміні. Це не гідно, це беззмістовно і безрезультатно. Може я себе, ще знайду... І дякую Кабміну за досвід, за знання, як працює державна кухня.

Тільки такий неймовірний жаль, що я не прийняла це рішення раніше. Я була би собою. Я би мала кілька місяців ЖИТТЯ. Я би може порятувала мого Миколу. Адже попередньо ми домовилися бути разом. І дев'ять днів тому він помер не від кулі, а від того, що втратив кров. Мене не було поряд і я не перетягнула жгутом його ногу.

А ще я винна, що дозволила цьому бюрократичному болоту мене засмоктати, що в останні дні життя він не відчув мою підтримку. Мені було не до нього, я жила війною з бюрократією в тому клятому будинку на Грушевського. І тепер я просто тупо ненавиджу те життя.

Останні дні я прокидаюся з жахом. І уявляю, як в останній світанок він спостерігав, як над соняшниковим полем розливалося червоне марево і зі сторони Московії сходило сонце. Тоді він встав раніше за всіх. Певно думав про смерть. Мені розказали, що, коли батальйон виїжджав з бази, він зауважив побратиму, що його годинник зупинився. "Поганий знак", – сказав він. Він справді в таке вірив. Саме тому він не спав і о 4.33 ранку написав мені СМС: "Я тебе люблю".

Коли він "клікнув" відправити, під Києвом, майже за тисячу км. на захід, де ще була темна ніч, на тумбочці біля мого ліжка телефон прожужав прихід СМС.

Я схопилася, але так не зрозуміла, що мене підняло. Підійшла до сина, але малюк був сухий.

Сон не йшов. Він не йшов багато годин, бо це Микола намагався дотягнутися до мене ниточками думок, але я думала про Семерака, про Яценюка, про справи, які не йдуть, в моїх думках урядовий уповноважений бився головою об стіну, я так і не згадала про чоловіка, що мене так любив.

А йому так потрібна була моя підтримка, тільки її можна було протиставити фаталізму.

До телефону я підійшла тільки пізнього ранку. Коли я читала слова любові від нього, він вже годину, як був мертвий і писала відповідь: "Я тебе теж дуже люблю" я вже мертвому.

Моє СМС пішло в нікуди. Я не знаю де його телефон. Певно залишився в залитих кров'ю штанах, які викинули медики. Яке це вже має значення...

А далі був морг Маріуполя, його скляні очі горіхового кольору. Я підняла покривало з його ноги, я хотіла лишити собі шматину з його кров'ю і побачила невелику рану, від кулі невеликого калібру, яка була перев'язана лише бинтом. Виявляється це він сам себе перев'язав. Певно він забув жгут... Ми завжди виправляли помилки один одного, ми були командою. Він стік кров'ю, бо мене не було поряд. Бо я ВЧАСНО не написала заяву про звільнення. Хоча в мене стільки було часу. Я мусила це зробити ще в травні місяці, коли я вперше вирішила, що це не моє, що моє місце в АТО. Він звісно не вітав це,звісно був проти, але приймав, бо єдиний розумів мене.

Ми могли би бути разом аж три місяці. Натомість я мала три місяці безсилля і ганьби, пустого життя. (дещо правда вдалося зробити, але в тому рахунку,який я виставляю собі цього мало). Бюрократичне болото це не те місце, де я можу бути ефективна.

Треба бути собою.
18.08.2014

Під Лутугіно наші захопили рашкін БМД з документами

В результате боев под Лутугино (Луганская область) украинскими военными был захвачен БМД-2 Псковской воздушно-десантной дивизии со всеми документами.

Об этом сообщает журналист Леонид Швец в своем фейсбуке сообщает Цензор.НЕТ.

Он отмечает: " Парни просили передать: воюем с российской армией. В районе Лутугино наши захватили БМД-2, бортовой номер 275, из состава 1-й парашютно-десантной роты в/ч 74268, Псковской воздушно-десантной дивизии, комвзвода ст. лейтенант Попов. В машине вся документация: журнал нарядов, вечерней поверки, журнал увольнительных. Российские сухпаи выпуска марта этого года.

Экипаж... ну, скажем, потерялся по дороге. Если руководство не будет щелкать клювом, доказательства выйдут далеко за рамки одного чрезвычайно боеспособного подразделения ВСУ".
Источник:http://censor.net.ua/n298926Источник:http://censor.net.ua/n298926


Батальон «Киевская Русь» попал под обстрел «Градов»

Сегодня ночью позиции 11 батальона территориальной обороны "Киевская Русь" были обстреляны из установок "Град". Погибших нет. Раненых не меньше 10 человек.  Двоих тяжелых уже везут в Киев.  Об этом на своей странице в "Фейсбуке" пишет шеф-редактор "Вечерних вестей" Сергей Палеха. "Это настоящие герои, которые, не смотря ни на что, продолжают сражаться!!!", - комментирует он.

Информацию по раненным, родственники могут получить на горячей линии Киевской областной государственной администрации: (044) 286 17 39, (067) 240 40 15 

Батальон понес значительные потери в материально-техническом обеспечении. Сильно пострадала бронетехника. Кроме этого сгорели личные вещи бойцов. У многих осталось только то, что на них надето. Сейчас мы в срочном порядке мобилизуем все свои силы и возможности, для того, чтоб в ближайшие дни отправить ребятам всё необходимое.
Батальон просит дать им тяжелую технику. Нечем воевать! 


Добровольческий батальон Киевская Русь мы за вас всех молимся! Вы настоящие герои и мы Вами гордимся! Пусть Ваши ангелы-хранители всегда будут с Вами!  Правда на нашей стороне и земля под ногами наша, мы обязательно победим и конечно главная роль в этой победе ваша!  Благодаря Вам мы еще верим в справедливость и добро!  Пусть бережет Вас Господь!  Вы защищаете нас,мы поможем Вам!

Кто ответит за гибель более 3 тысяч солдат 30 бригады?

Я не предатель и не паникер. Но то, что произошло с тридцатой бригадой из Новоград-Волынска, заслуживает самого внимательного взгляда общественности. Об этом молчать – предать страну и парней, оставшихся лежать в донецкой земле. Предать их семьи и народ, отдающий лучших своих сынов под командование пи****сов с большими звездами на погонах. Я не хочу тут никого критиковать, просто надеюсь, что рассказ шуплого бердичевского пацана, которому удалось остаться в живых в тех событиях, поможет украинцам осознать, что некомпетентный офицер или предатель, это враг нашей страны.

 Игорь (имя изменено) был призван в армию в Бердичеве в марте месяце. «На десять дней, на переподготовку», - объяснил бердичевский военком. Из Бердичева отправили в Новоград, в 30-ю бригаду. Там занимались огневой подготовкой – 12 патронов на день, и так две недели. Потом были учения совместно с 26 бригадой, дальше на войну. Задачей подразделения, в котором служил Игорь, было сопровождение военных колон боевого снабжения. Попадали под обстрелы, но Бог миловал, и лишь сгоревшие грузовики отмечали боевой путь солдат. В конце июля всю бригаду собрали вместе и отправили в село Солнечное Донецкой области. Там поремонтировались, заправились, пополнили боеприпасы и отправились в село Степановка Донецкой области. Степановка уже была освобождена, но терры обстреливали его из минометов. В первый день от минометного огня бригада потеряла трех человек. Расквартировались в подвалах и погребах, началась служба. В задачу солдат входило патрулирование территории, охрана блокпостов, зачистка взятых под контроль населенных пунктов. 

 События 12 августа Игорь запомнит на всю жизнь. Ему запомнился разговор двух артиллеристов из батареи САУ утром за несколько часов до катастрофы: «Коля, это херня какая-то. Мы стреляем и позиций не меняем, нас же накроют». «Иди командиру скажи, он уже поумничал и пендюлей от командования получил. Сказали стоять тут», - ответил собеседник. На войне все правила выписаны кровью погибших бойцов. И если команды идут в разрез с правилами, солдатская чуйка начинать работать и ожидать плохое. Игорю повезло, если так можно сказать, его и еще двух бойцов отправили вечером в разведку, чтобы определить наличие и размещение огневых средств и скопление живой силы противника. 

 Пацаны отошли от своих на три-четыре километра и обнаружили стоящую танковую колонну в количестве 18 танков Т-90! Попытка связаться с командованием им едва не стоила жизни – мимо лежащих в траве разведчиков проехало три танка боевого охранения. Ближайший танк едва не раздавил бойцов – его рукой потрогать можно было. После того, как танки подъехали к колонне и остановились, разведчики связались с командованием, и, указав квадрат скопления танков, попросили артиллерийский обстрел. Танки стояли около часа, но обстрела не последовало. Более того, к танкам подъехала пехота на «Камазах», и войска стали рассредоточиваться. Танки и пехота стали окружать село – разведчики еще раз связались с командованием и доложили о ситуации – 30 «Камазов» с людьми и 21 танк Т-90. На этот раз командование среагировало (это уже потом узнал Игорь от оставшихся в живых солдат) – уехало из еще не окруженной Степановки, оставив одного офицера штаба в звании подполковника. Почему они бросили бригаду умирать?

 Около 10 вечера началась катастрофа. Деревню и расположение войск накрыл ракетный смерч. Больше двух часов «Грады» перекапывали позиции 30-й бригады, а потом на зачистку села пошли танки и пехота. Игорь считает, что это были российские войска - у террористов не было танков Т-90. Началось отступление украинских подразделений, вернее того, что от них осталось. Наши отступали в сторону Саур-Могилы. 

 Таким образом, трое разведчиков оказались в тылу сепаратистов. Разведчики до утра пролежали в поле, наблюдая за подходящими колонами снабжения врагов. Всю ночь парни пытались связаться с командованием, чтобы узнать, что им делать в этой ситуации. Но рация молчала. Утром связались и получили команду выдвигаться в поселок Солнечное. Двигались вдоль проселочной дороги. Таким образом наткнулись на УАЗик сепаратистов с тремя бойцами. В ходе нападения на автомобиль «стреляем только по стеклам и дверям» захватили транспортное средство и добрались почти до места назначения.  Сепары  увидели машину и стали бить из миномета. Машину бросили и пошли зарослями. 

 В поселке их ждал шок. В ходе атаки сепаратистов и российских войск было полностью уничтожено 18 танков бригады, полностью уничтожена батарея САУ и другая бронетехника. И всей техники бригады в Солнечном оказались два танка, подбитые, но чудом ездившие, и БРМ. Людей погибло очень много, но, сколько точно, тогда еще не знали. Но командование не забыло о солдатах, и им дали команду остатками войск выдвинуться на Саур-Могилу. Там разыгралась вторая часть трагедии… Вспоминать о ней у Игоря нет сил. Потом оставшимся в живых дали команду выдвигаться в Новоград, в расположение бригады, чтобы посчитать и составить списки живых. Подсчитали. Из 4500 солдат и офицеров в Новоград-Волынске оказались 83, еще около 500 в разных местах Украины, в основном – ремонтники, медики, снайперы.  Где остальные, будут выяснять отцы командиры и родственники, чтобы отблагодарить. 

 Сегодня Игорь в Бердичеве. Без денег, но живой. Что будет дальше – не знает. Их отпустили по домам, и сказали, что решат в ближайшее время, что с ними делать дальше… О судьбе «потерявшихся и вознесенных к Небесной сотне» почти четырех тысяч солдат и офицеров 30-й бригады пока ничего не известно. А о командовании 30 бригады, которые сбежали, известно все - они не потерялись по дороге.

Новини від нашої дівчинки

Надя передала мені черговий лист через Ілью Новікова  Хочу поділитися деякими її життєвими моментами, про які вона описує (радію! Надя на висоті!) :

"Ще я якось питала чому в них (в СІЗО) кави немає. Мені сказали, що: " Тюрьма к чаю привыкла", а потім додали: "Это у вас, там, на Западе больше кофе пьют, а в России чай любят". На що я сказала: "Ну так у вас же вся Росія тюрма".

"В мене тут конфлікт з тюремщиками (працівниками СІЗО) виник, взагалі то вони люди звичайні і нормальні, ніякого негативного ставлення до мене не виказують. Є в них тут одна форма доповіді, звучить так: "Гражданин начальник, в камере №60 находится один заключенный. Дежурный по камере Савченко Н.В." І один сумлінний старший лейтинант (мент-тюремщик) постійно вимагає, щоб я її виголошувала при перевірці. Я постійно відмовляюсь говорити цю хрєнь, пояснюючи, що він гражданін Росії, а я громадянинка України, я не "заключённый", а незаконно викрадена людина з України , він мені не начальник (начальники в мене свої є), а він для мене такий же злочинець як і ті яких вони в СІЗО утримують. У нас з ним прирікання на цю тему щоранку і мені вже карцер за це обіцяють "

"Мене коли сюди посадили, я відразу камеру прибирати почала і ганялась за павучком, щоб його прибити, а потім подумала, щож я роблю? це ж тепер мій єдиний друг, живе створіння. З тих пір павучок в мене мешкає і іноді вилазить на стіл і прогулюється коли я обідаю".

В Україні блокуватимуть сайти з ворожою пропагандою

З міркувань національної безпеки інтернет-ресурси з проросійською пропагандою будуть заблоковані. Про це заявив на прес-конференції радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко.

 «За прикладом інших країн будемо вимикати сайти, які несуть зло нашим людям, там є технічні і юридичні аспекти, рішення прийматиме суд, слід визначити критерії, за якими такі сайти повинні вимикатися», – заявив Геращенко.   

Він додав, що блокуватимуть й окремі сторінки у соціальних мережах з метою недопущення поширення інформації про вербування потенційних терористів, найманців.

«Ми повинні  позбавляти можливості терористів, сепаратистів спілкуватися у мережі та будувати свої злочинні плани», – підкреслив Геращенко.

Нагадаємо, раніше СБУ звернулась до Інтернет-асоціації України з проханням посприяти в обмеженні доступу на території України до низки інтернет-ресурсів, які пропагують насильство, міжнаціональну ворожнечу та розкол країни.

Слава героям!!

Стали известны имена четырех Героев, задержанных за «вывешивания украинского флага на высотке в Москве

Широкожухов Алексей Владимирович,

Короткова Евгения Васильевна,

Погребов Александр Юрьевич,

Лепешкина Анна Владимировна.

Все они граждане России, при себе имели водительские удостоверения. В ГУ МВД по Москве отметили, что «Данные лица неоднократно привлекались к административной ответственности за различные совершенные правонарушения». По факту «осквернения» высотного здания на Котельнической набережной возбуждено уголовное дело по статье «Вандализм».