Нам ЗНАНИЙ НЕЖИВЫХ заразой
- 05.12.16, 23:46
Нам знаний неживых заразой
Так забивают дольний разум,
Что для животворящих дум
Закрыт надёжно горний ум!
Нам знаний неживых заразой
Так забивают дольний разум,
Что для животворящих дум
Закрыт надёжно горний ум!
ДвуединствоМ Плоти с Духом
Жизни Движется река,
Нету Двоицы – и рухнет
Жизни Лад наверняка.
Дух и Плоть разъять сумели,
Совершив великий грех:
Никон рек: «Я – русский телом,
А душой своей я – ГРЕК!»

Как кнутом – с крестом ли, со звездой ли
Гонят прямо в рай нас тыщу лет
По тоннелю, где по Божьей воле
Изначально был потушен свет!
Остап Вишня
Було таке у нас: велике чортзна-що.
Звалося воно, вибачте на слові, гетьманом Павлом Скоропадським… Гетьманом усієї України.
Привели його німці. Посадили…
Воно посиділо, напакостило…
Потім народ дмухнув: воно впало зі свого «трону», одягло німецьку каску і з німецькими офіцерами втекло до Берліна, де й заховалося.
«Аки тать в нощі».
Оце і усе…
Привели… напакостило… впало… втекло….
Це для історії.
Більше й писати нічого не треба, бо історія… образиться.
Це було рік тому.
Пройшов рік.
Хто ж його згадує?
Інтелігенція:
З презирством!
Селянство:
- Ну й били ж ми його!
І тільки одні «хлібороби», - кров од крові й плоть від плоті гетьманської, - згадуючи, кличуть дурнем.
Це так діти батька величають!
По-моєму, так для його й «дурня» забагато!
Чортзна-що, й більше нічого!
Воно!
А яким воно здавалося тоді – суворим та грізним!
Завело собі бунчужних, скачкових, конвой…
Булаву носило…
До народу не інакше, як:
«Ми, мовляв, гетьман усієї України, даруємо…»
Або:
«З ласки нашої наказуємо…»
А іноді як розприндиться:
«Ми не дозволимо… У нас хватить сили, щоб…» і т.ін., і т. ін.
Отаке!
Подивишся було, так аж страшно!
А само тим часом біжить та німців виціловує, куди треба й не треба, щоб підтримали…
І отож воно курячим мозоком своїм мимрило:
- Правити 40-мільйонним народом…
Народом, що мав у себе за гетьманів Хмельницького та Дорошенка.
Народом, що більш самого себе любить волю свою…
І народ цей ворухнувся…
І полетіло, мов порох, скоропадщина з німцями, з сердюками, з добровольцями, кістяківськими, лизогубами…
Полетіло, щоб ніколи не повертатися!
……………………………………………………………………………………………
Буває…
……………………………………………………………………………………………
- Ну то й що? – запитаєте мене ви.
- Ну то й всім таким те ж саме буде! – скажу я…