Зі слів українського захисника.,,

"Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потроху копати почали.. не окоп,   а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу... я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о***їв від того, що побачив... знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив'язують на вєлік до рами лопати і йдуть шось сажать... оце була така сама картина, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... чоловіки, жінки, всі... пригнали і дивляться на мене... ну, типу, командуй! кажуть, синку, де копать?... у мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... вони бігом відкручують свої лопати від вєліків... я зібрався з духом, кажу, не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось! но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...

За кілька днів суне на нас колона кацапської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать, танкі пі***ють... тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить, хлопці, танки кацапські пі****ть, шо дєлать??? кажіть, як помагать???... на мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу... волаю їм, бігом назад... ану, по хатам!!!! та ніхто й не думає.... кричу знов, по хатам, б**дь... бєзнадьога, Жень... пруть з голими руками! я малих своїх пару смикнув, кажу розверніть бігом їх додому! підбігає до мене мужик, 73 роки і каже, синку, дай гранату... я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть... зараз трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу... клянусь, я чуть не здурів з цих людей...

Бій цілий день... арта крайню вулицю накрила... 25 хат горять, но, слава богу, всі живі... ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів.. палим їхні танки, бехи, все що бачимо.... розлітаються їхні т-90... малі хлопці мої спрацювались, крошать... під вечір інтенсивність падає... отходять скоти... малі мої кажуть, може отдохнем?... я собі думаю, потомились хлопці, отпускаю... дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і пі***ть бігом місцевим хати тушить... я знов плачу... не можу на це дивиться і сам біжу помагать..."

Хочу, щоб такі історії не губилися.

Боже! Бережи Україну!