Найдивніші речі, які були виявлені у музеях...

У Портленді працює Міжнародний музей криптозоології, присвячений загадковим істотам, що населяють нашу планету, таким як Лох-Неське чудовисько або Снігова людина.

Криптозоологія це область досліджень, присвячена цілеспрямованому пошуку тварин, існування яких або не доведено, або вважається неможливим у цій місцевості зараз.

Серед ексклюзивних експонатів у музеї є 2,5-метрове опудало Єті, яке важить 250 кілограмів. Музей відкривається лише за попередньою домовленістю, оскільки він розташований безпосередньо в будинку експерта.

У шведському місті Мальме у 2018 році відкрився Музей огидної їжі. В експозиції музею представлено 80 найогидніших продуктів з усього світу.

Багато експонатів містяться в спеціальному посуді, що не пропускає запах, наприклад, найбільш смердючий сир у світі — ферментований прямо в шлунку новонародженого козеня.

Серед “огидних” делікатесів: перуанські смажені морські свинки, пахучий фрукт з Тайланду дуріан, сир з опаришами, корейське вино з новонароджених мишей, мексиканський суп з овечки і т.д.

Японці – знатні ідейники та фантазії у них, здається, вистачить на весь світ. У країні Сонця почав роботу музей, присвячений Poo. Або просто фекаліям.

Музей під назвою Unko відчинив свої двері у березні 2019 року. На відвідувачів чекали гарні, яскраві, цукерково-рожеві купки Poo. Творці «пам’ятників» використовували всі кольори веселки.

І ні, ці фекалії не мають нічого спільного з людськими відходами. Японці вирішили таким чином віддати данину популярному емоджі.

Доки у світі є любов, хтось її втрачатиме. Коли стосунки закінчуються, що робити з пам’яттю: листівками, іграшками, весільними сукнями?

Музей розірваних стосунків у Загребі збирає такі предмети. Колекція вже налічує понад 700 експонатів з усього світу, які представляють стосунки минулих років, а також оповідання, що їх супроводжують.

Колекція включає предмети як досить банальні та очікувані – весільні сукні, фотоальбоми, …

… так і унікальні, з власною історією – пляшка, наповнена сльозами, сокира, використана для розгрому меблів.

Хто б міг подумати, що у світі існує цілий музей, присвячений одним лише фалосам, причому знаходиться він не десь у Південно-Східній Азії, а в консервативній та манірній Старенькій Європі.

Щоправда, заради справедливості слід сказати, що експозиція розміщена на околиці континенту, в Ісландії.

Спочатку в музеї були представлені виключно фалоси ссавців, а також тематичні скульптури та картини. У 2011 році експозицію все ж таки вирішили поповнити людським органом.

Це стало можливим тільки тому, що один із літніх знайомих Х’яртансона заповідав цю частину свого тіла музею.

Великий учений помер 1955 року. Патологоанатом Томас Харві, який проводив розтин тіла, вирішив, що мозок Ейнштейна краще залишити у себе.

Однак зберегти таку крадіжку в таємниці не вдалося — родичі вченого влаштували гучний скандал, після чого Харві втратив роботу та, природно, медичну ліцензію.

Мозок же так і не повернули на місце — він потрапив до рук дослідників, які намагалися розгадати загадку унікального розуму вченого.

2001 року доктор Люсі Рорт-Едамс виставила зрізи мозку Альберта Ейнштейна в медичному музеї імені Томаса Мюттера у Філадельфії.

Єдиний у своєму роді в США музей представляє на суд відвідувачів найбездарніші і найганебніші витвори мистецтва.

Дивлячись на експонати цієї колекції, розумієш, що так – такі “шедеври” справді настільки погані, що було б помилкою їх ігнорувати.

Історія Музею поганого мистецтва почалася в 1994 році, коли її засновник Скотт Вілсон знайшов серед сміття картинку, яка була настільки погано намальована, що просто зачаровувала своєю сміливістю і зухвалістю.

Ну, як таке можна було викинути? Скотт приніс картину до друзів, які, посміявшись разом з ним з убогості “шедевра,” запропонували Скотту зібрати цілу колекцію таких же “шикарних предметів мистецтва”.

Японці настільки люблять локшину швидкого приготування рамен, що навіть присвятили цій страві цілий музей. Він відкрився у березні 1994 року і знаходиться в районі Шин-Йокогама.

Музей з’явився завдяки ініціативі компанії Nissin Foods, яка випускає такі продукти харчування. Відкриття музею було присвячене 40-річчю від дня випуску компанією першої упаковки «швидкої» локшини.

Концепція музею полягає в тому, щоб в одному місці відвідувачі могли скуштувати всілякі страви з локшини та варіанти добавок до неї, дізнатися про її різні смаки, зібрані з усієї Японії.

Розташований музей у підвалі, що знаходиться під магазином кераміки. Підвальне приміщення обвішане пасмами волосся різної довжини та кольору, які, за словами власника, належать 16 000 жінок.

Засновник цієї установи – Чез Галіп, турецький гончар. Колись дівчині, в яку ремісник був закоханий, довелося покинути місто, і він був дуже засмучений через те, що доводилося розлучатися.

Щоб якоюсь мірою втішити гончара, дівчина подарувала йому пасмо свого світлого волосся – на згадку про себе. Це сталося 1979 року.

Ремісник зберіг цей локон і повісив його разом із підписом на чільне місце у своїй майстерні. З того часу, спілкуючись із відвідувачами свого магазину кераміки, Галіп розповідав їм цю сумну та романтичну історію.

Жінки з усіх куточків планети, що почули цю історію, також залишали пасма свого волосся гончареві, а також записували йому на папері свої адреси.

У місті Пітерсбурзі в штаті Кентуккі можна знайти Музей Створення світу. Його куратори твердо переконані, що колись існував Райський сад – Едем, а Бог створив людей та всіх тварин одночасно.

Тому в їхньому музеї динозаври показані пліч-о-пліч з людьми. На запитання, чому динозаври не дожили до наших днів, креаціоністи відповідають, що їх змило Великим потопом, а місця Ноєвого ковчегу їм не знайшлося.

За теорією креаціонізму вік нашої планети не перевищує тисячі років. Адам і Єва мали не менший інтелект, ніж лауреати Нобелівської премії. А мавпи як були приматами, так і залишилися.

У музеї зібрано кілька сотень екземплярів істот, які живуть за рахунок інших живих організмів. Не варто упереджено ставитися до цих створінь, адже вони є важливою ланкою у біологічній системі планети.

Музей паразитології було відкрито 1953 року доктором медичних наук Сатору Камегаї. За кілька десятків років учений зібрав найбільшу у світі колекцію заспиртованих паразитів.

Тут можна побачити п’явок, стрічкових хробаків та інших створінь, один вигляд яких здатний створити напад нудоти.

Відмінною рисою музею паразитології в Токіо є те, що тут виставлені не тільки самі паразити, а й органи тварин, що вражаються ними.

А за допомогою зрозумілих ілюстрацій зручно вивчити схеми зараження людини тим чи іншим паразитом.

Фіджійська русалка – загальноприйнята назва муміфікованих русалок, що виставляються на “виставках диковинок” 19-го століття. Очевидно, що ці русалки були підробкою.

В основному їх робили з тулуба мертвої мавпи (найчастіше дитинча) та задньої частини великої риби. Обидві половинки зшивали між собою, а шов приховували за допомогою пап’є-маше.

Коли тушка сягала муміфікованого стану, її починали показувати на виставці. Ідея про “Фіджійську русалку” прийшла в “світлу голову” американського шоумена та підприємця Фінеаса Барнума.

«Світи тіла» – це пересувна виставка, де на загальний огляд виставляються людські останки (трупи цілком або лише окремі органи), що пройшли особливу обробку.

Творець цієї вже відомої виставки – німецький анатом Гюнтер фон Хагенс, розробник процесу пластинації – того самого методу, який дозволяє дуже довго зберігати мертві тіла.

На виставці представлена колекція із чотирьохсот справжніх людських тіл та їх фрагментів, що пройшли процедуру пластинації.

Джерело