Скільки всього пережито! Скільки не здійснених мрій! Колосом жита вицвіло літо В бік недолюблених днів... Ганна Чубач

* * * Идёшь ты мимо дома моего, Такой холодный и чужой такой, А я ищу тебя лишь одного В чужом дому с надеждой и тоской. Кому попало на своём пути Меня готов ты выдать каждый миг… Трепещет имя на устах моих, Но вслух его боюсь произнести. Твоя душа – гостиница, мой друг, Легко войдёт и выйдет человек. Как в крепости, в душе моей навек Закрылся ты, в неё ворвавшись вдруг. Порой тебе завидую до слёз, Собой недовольства не тая, Что в жизни встретить довелось Любовь тебе такую, как моя. &nbsp...

Читати далі...

Мне всегда не хватало терпенья и воли... Мне хотелось чуть больше, как минимум - вдвое... А ещё не хватало во взгляде загадки... Нужных слов в лексиконе, а в мыслях порядка... Не хватало тепла... Никогда не хватало... На духи, на часы, на такси до вокзала... Не хватало капелей, стихов, сновидений... Пяти стоп, шести чувств, семи пятниц в неделе... Не хватало мне крыльев... Я тогда бы летала... Две руки есть, но их почему-то мне мало. Нет, двурукою мне недостаточно быть, чтоб жалеть, раздавать...

Читати далі...

О, гордість, жорстока й велична_ Жіноча окраса одвічна, Ти скільки вогню погасила, На стукіт дверей не відкрила?! У спалаху гасне бажання, В тенетах тугих поривання, Б'ють в груди холодні прибої У пору весни золотої. Буває. урветься терпіння, Та враз заговорить сумління... Сама дивоцвітами сяєш, А скільки чуттів спопеляєш? В жорстокості горда й велична - Панує цнотливість одвічна. &nbsp...

Читати далі...

СТРАННО... Мы живем, точно в сне неразгаданном, На одной из удобных планет... Много есть, чего вовсе не надо нам, А того, что нам хочется, нет... 1909 (с) Игорь Северянин

[Приєднана картинка]Я люблю такие игры, где надменны все и злы,Чтоб врагами были тигры и орлы. Чтобы пел надменный голос: "Гибель здесь, а там тюрьма!"Чтобы ночь со мной боролась, ночь сама! Я несусь, - за мною пасти, Я смеюсь, - в руках аркан...Чтобы рвал меня на части ураган! Чтобы все враги - герои! Чтоб войной кончался пир!Чтобы в мире были двое: только Я и Мир! М.Цветаева[Приєднана картинка]

( 26.06. - день міста) [Приєднана картинка][Приєднана картинка]Ми живемо в Ізяславі, на Горині голубій. Ми віками його славим у труді і боротьбі. тут історію сувору ми для внуків бережем. Пам'ятаєм наше вчора і в майбутній день ідем. І сьогодні наше місто вічно юне, молоде, всіх вітає урочисто, бо до нього свято йде. Приїжджайте, любі друзі, Надгориння кличе вас. І зустріне по заслузі, і пригостить в добрий час. Гарне місто, добрі люди...

Читати далі...

Недобрий жарт зіграла з нами доля. Стояли дні у черзі ні за чим. А це прийшло - як спалах, як сваволя, без дозволу, без права, без причин! Ця непритомність розуму і серця, цієї казки несходимий ліс... І ні причин, ні просвітку, ні сенсу. Летить душа над прірвою навскіс. Ліна Костенко

Алексей ХвостенкоРояль был весь открыт и струны в нём дрожали,Был воздух сер, прозрачен и высок,Этюд окончен, память окружалиСтруящиеся звуки на песок.Романс окончен, воздух плавал важноНад струнами, стремясь покинуть залТомительная тишина текла протяжноВ сосуд, изображающий бокал.В руках цветов он серебрился строго,Окончен вечер, ночь лилась на сад,Но музыка, столпившись у порога,Просторно плакала на азиатский лад.И мы в чудесной панике бежали,Преследуя исчезнувшую тишь.Рояль был весь открыт...

Читати далі...

А я й не плачу за коханням вмерлим, Бо що ті сльози на моїх очах? Хіба що нагадають роси-перли, Що ми збирали їх в досвітній час. Бо смуток мій - нешлюбная дитина, Народжена задовго до весілля Любові й щему в серці. Мій єдиний, То вже тепер навіщо голосіння? Коли до ніг...

Читати далі...