Гордість

О, гордість, жорстока й велична_

Жіноча окраса одвічна,

Ти скільки вогню погасила,

На стукіт дверей не відкрила?!

У спалаху гасне бажання,

В тенетах тугих поривання,

Б'ють в груди холодні прибої

У пору весни золотої.

Буває. урветься терпіння,

Та враз заговорить сумління...

Сама дивоцвітами сяєш,

А скільки чуттів спопеляєш?

В жорстокості горда й велична -

Панує цнотливість одвічна.

                                  Лідія Шевело