Про співтовариство

Творчество во всех его проявлениях!!!
Принимаются авторы с собственными произведениями, идеями и пр.
Вид:
короткий
повний

Творческая Masterская

Только сердцу никак не прикажешь

 "Снова замерло все до рассвета",
Даже ветер-проказник утих,
Лишь сверчки посылают приветы,
И поют бесконечный свой хит.

Жаль, что я позабыл про гитару,
И баян запылился давно,
Борода отросла, но не старый,
Может встречу свою и любовь.

Так и быть, выхожу из подъезда,
И тихонько мурлыкаю вальс,
А сверчки подпевают мне где-то,
Значит песня моя удалась.

Зажигаются лампочки в окнах,
Кое-где даже машут рукой,
Там девчонки, наверное, «сохнут»,
Может быть меня ждет там любовь.

Только сердцу никак не прикажешь,
И я брежу давно лишь одной...
Говорят, что уехала... Замуж
Вышла скоро... Но мне всё равно.


© Copyright: Мастер Степанов, 2012
Свидетельство о публикации №11208085848

И прозренье, как молния – это Любовь!

                                                                             «Хороша эта женщина в майском закате... » К. Бальмонт

 

Хороша эта женщина в пряном закате, 
В поволоке очей яркий отблеск зари,
Жарких уст аромат … чуть корицы и мяты,
Тихий стон, словно вздох, - усмирённый порыв.

Трепет рук, словно крыльев, вздымающий душу,

И улыбка, дарящая Міру тепло,
Встретишь взгляд её… Боги! Забудешь о сущем…
И прозренье, как молния – это Любовь!



© Copyright: Мастер Степанов, 2012
Свидетельство о публикации №11208046428

Сердце сумасбродное (переделка песни Ваше благородие)

                            Волею небес и ведущей конкурсной площадки Самовыражение на стихи.ру мне досталась строка: «Ваше благородие, госпожа удача!» на которую я попробовал сочинить новый текст.
                           По мотивам известной песни Б.Окуджавы "Ваше благородие..."
«Ваше благородие, госпожа удача!»-
Зазвучит мелодия, и душа заплачет.
Прежняя где слава - отзвук давних битв?!
Нет былой державы, нет былой любви.
Задурили голову веяньем «свободы»!
От него мне голодно, сплошь одни невзгоды.
Гвоздь в кармане ржавый, вензелем увит...
Нет былой державы, нет былой любви.
Эх, отчизна-родина, в прошлое всё манишь. 
Ты давно не гордая, да и я не мальчик.
Помню взор бесстрашный, тонкой взлёт брови...
Нет былой державы, нет былой любви.
Сердце сумасбродное в грусти и тревоге.
Ваше благородие, госпожа подмога!
Стану снова бравым, лишь благослови...
Быть большой державе, быть большой любви!
© Copyright: Мастер Степанов, 2012
Свидетельство о публикации №11206125364< 

Злива

Розпороли небо блискавиці,

Вітром розшматоване на хмари,

Зливою воно несеться - кара

Галопуюча,  як чорна кобилиця…

 

 

 

07.06.2012

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 11748

День матері

дитяча казка, присвячена Дню Матері, що відзначається другої неділі травня 

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ 

 

Одного травневого ранку білочка Белла забігла до свого друга ведмедика Дмитрика. Він був удома сам, батьки пішли десь у своїх справах. Вигляд Дмитрик мав трохи стурбований та заклопотаний 

- Вітаю тебе, Дмитрику! Підемо, пограємося! На гойдалці погойдаємося, біля річки з піску побудуємо фортецю! Чого це ти такий задумливий? 

- Беллочко, прогулянку відкладемо на потім. Завтра свято - День Матері, мені конче необхідно щось придумати, чим мамусю вітатиму… Можливо, ти щось підкажеш? 

-Ой, Дмитрику, як добре, що ти нагадав мені. Я теж ще нічого не підготувала… 

- Беллочко, як ти гадаєш, що ми можемо зробити таке … надзвичайно приємне нашим матусям? 

Білочка хвильку помовчала, обмірковуючи; навіть зморшки на чолі з'явилися. І промовила радісно: 

- Дмитрику, я придумала! Ми спечемо пиріг з яблуками! І пригощатимемо наших мам. 

- Це ти добре кажеш! – посміхнувся ведмедик. 

- Але ж я не знаю, як печуться пироги, - спохмурнів за мить Дмитрик. 

- Я знаю як, тому що декілька разів допомагала мамі і добре запам'ятала! Це зовсім нескладно! – відказала Белла. 

- Нам знадобляться яйця, цукор, борошно і яблука. І ще трішки масла – змастити пательню. Де у вас глибока пательня? – Белла вже помила лапки, діловито підв'язала фартушок і виглядала як справжній шеф-кухар. 

- Дмитрику, мий лапки, допомагатимеш! 

Ведмедик витягнув з шафки глибоку пательню – в ній мама ведмедиця Медея завжди пекла круглі коржі для торту. І змастивши її боки та дно маслом, посипав трохи борошном. 

- Дмитрику, будь ласка, принеси мені чотири яйця та набери цукру в оцей кухлик, - білочка саме просіювала борошно в глибоку миску. 

- І ще гарненько помий 3 великих яблука та поріж на тонкі скибочки. Покладеш їх рівненько віялом на денце та боки пательні, потім тістом заллємо. 

- Беллочко, а насіннячко та корінчики з яблук вирізати? – Дмитрик розгублено подивився на білочку. 

- Авжеж, друже! – Белла посміхнулась, - не думаю, що пиріг з корінчиками та насінням смакуватиме нашим мамам. 

Білочка вправно збивала в макітерці яйця з цукром. Дмитрик, виклавши яблука, запалив вогонь в духовці: 

- Мама завжди завчасно розігріває духовку, каже, що таким чином тісто якнайкраще випікатиметься. 

- Дякую! Бачиш, Дмитрику, тобі дещо таки відомо про випікання пирогів, - білочка підморгнула другові, і вони розсміялися. 

- Можна і мені трішки позбивати тісто? – погляд ведмедика був прохальним. 

- Ставай біля макітри, ми зараз борошно висиплемо в збиті яйця, і ти ретельно перемішаєш, - Белла відступила і передала вінчик Дмитрикові. 

Дмитрик з таким запалом взявся до справи, що борошно білою хмаркою здійнялося над макітеркою. Ведмедик пирхнув, і вони з білочкою зареготали. 

- Дмитрику, легше! Борошно треба вмішати в тісто, а не притрусити ним свою шубку! 

- Ну от, останні інгредієнти – дрібка соди з лимонним соком, - Белла вилила содово-лимонно-сокові бульбашки з ложки в тісто, Дмитрик перемішав його, і потім цим тістом вони вкрили яблучні скибочки в пательні. 

- Готово! Ставимо в духовку! Аби лише вдався наш пиріг! – ведмедик мав такий схвильований вигляд, що Белла вирішила його трохи розважити та заспокоїти: 

- Все буде добре! Я почаклую, - вона заплющила очі і зробила ніби чаклунські рухи над духовкою, тихенько щось нашіптуючи нерозбірливо. 

Дмитрик посміхнувся: 

- Дякую, Ваша Високомагічносте! 

 

- Дмитрику, в мене виникла ще одна думка! Ми можемо, поки пиріг печеться, зробити невеличкі подарунки для мам. Пам'ятаєш, минулого літа ми знайшли на березі річки велику мушлю. На внутрішній перламутровій поверхні її половинок ми намалюємо за допомогою тонких пензликів квіточки, чи… що ти придумаєш сам, і зробимо по невеличкій дірочці, щоб втягнути шкіряну мотузочку. Вийдуть надзвичайно гарні кулони. 

- Беллочко, це чудова ідея! – Дмитрик в захваті подивися на подружку. 

 

************************************************ 

 

- Я гадаю, що для міцності і стійкості малюнку не завадило б полакувати наші вироби, - проказав ведмедик, задумливо роздивляючись готову мініатюру на мушлі. 

- Ти правий, Дмитрику! Так буде краще! – погодилась білочка. 

 

 

************************************************ 

 

- Підемо, перевіримо готовність пирога, вже часу минуло досить. Пахне так смачно! – Белла підхопилась зі стільчика і побігла в кухню. Дмитрик – за нею. 

- Тримай міцно пательню, Дмитрику! - тонкою паличкою білочка проштрикнула пиріг в центрі, і, витягнувши її, подивилась, чи не налипло тісто. Паличка була сухенька. 

- От і готовий наш пиріг! Охолоне, витягнемо на таріль і розріжемо на шматочки. Половину я візьму для мами білочки Варвари, - Белла із задоволенням споглядала рум'яний, високий, духмяний пиріг. 

- Гарний! І, напевне, що дуже смачний, - Дмитрик ковтнув слинку, - Я накрию його серветочкою, і поставлю в коморі, в дальньому кутку. Бо ж сюрприз може не вдатися. 

 

 

************************************************ 

 

Наступного ранку, в День Матері, ведмедик та білочка привітали своїх любих мам зі святом. Таких чудових подарунків мами ніколи ще не отримували! Радість і щастя переповнювало їх та їхніх дітлахів! Мами, зворушені, дякували малечі, а Дмитрик та Белла раділи, що власноруч зроблені вироби так сподобались матусям. 

 

написано 05.04.2011 

© Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11205134354

Под игом смертного Креста

  • 15.04.12, 15:53

В эпоху Рыб жизнь шла, увы,
Без Совести и Головы
Под игом смертного Креста –
Гниль – в голове и гниль с хвоста. 

Соседи. (Смеемся вместе)

Понравилось одно стихотворение, которое я здесь процитирую
Экзотика 
"Экзотика весь мир заполонила.
Что делать с этой модой на зверей?
Один заводит в ванне крокодила,
другой каких-то пучеглазых змей.
С соседом мы, о живности мечтая,
обговорили версии сполна:
что на колибри — денег не хватает,
и тесновата кухня для слона.
Но отступать не мыслим ни в какую!
И чтоб весь двор сразить наверняка,
решил он муху завести ручную.
Я завести решила паука.
Свой экземпляр он показал всем важно:
мол, как ему с помойной повезло!
Купил ей домик и назвал — Наташа.
И вывел на прогулку мне назло.
На поводке из золотистой нити
летела муха, пакостно жужжа.
Ее пытался медом накормить он,
и нежно звал: «Нати, моя душа!»
Тогда я принесла свою скотинку
через застывший в изумленьи двор
в лотке из серебристой паутинки
всем важно представляя: «Феодор!»
На лавочку мы сели чуть поотдаль,
экзотику ласкали, как могли.
Я исступленно щебетала: «Федор!»
Он эротично вторил: «Натали!»
Полировал ей крылышки щетинкой,
и чистил лапки перышком. Всерьез!
Я паучку массировала спинку,
завидуя негоднице до слез.
Когда ж он начал и брюшко ласкать ей,
и называть «Натусей дорогой»,
я сунув паука за вырез платья,
демонстративно с ним ушла домой.
Паук сбежал, забившись в щель за краном.
Неласковый он. Злюсь и не ищу.
Нет, заведу я лучше тараканов!
И на соседа завтра напущу.
Дверь отворилась с виноватым стуком,
мушиный хахаль подошел ко мне:
"Давай, соседка, заведем друг друга,
мы оба экзотичные вполне!"" 
 http://stihi.ru/2011/01/15/5707

и мой отзыв
Рецензия на «Экзотика» (Ирина Шабалина) 
Какой подход ;)! Сосед, гляжу, не промах... :)
Нашел причину, повод... знать мастак.
Быть может у соседки перерезать провод...
На телефоне ?! Рьяно поискать...
Причину ... и в два счета... 
Поломку устранив, в ответ улыбку получить...
Иль что-то боле?! Ведь соседка хоть куда!
И талия... и бедра! Но ведь умна, чертовка...
Раскусит сразу! А виду не подаст. 
Что ж делать?! Голову сломал... Беда!!!

 

Белая береза мне приснилась ночью...

Белая береза мне приснилась ночью... Всё тянула ветви, почки распустив. Будто мне шептала: "Милый мой, хороший! Как я одинока... средь осин и ив!" Капал сок... иль слезы?! Душу бередил мне. Выскочил средь ночи. Обнял её стан. Целовал ей ноги... согревал в долине... Как звенел будильник не слыхал... проспал.
                          экспромт- отклик на понравившееся стихотворение                            "В поисках любви" замечательного авт. Марии Анимовой                            http://stihi.ru/2012/03/23/4624


© Copyright: Мастер Степанов, 2012 Свидетельство о публикации №11204115507

Напнулися вітрила

 

 

Задощило, закалюжило, 

Вмило місто запилюжене.

 Захмарило, завітріло, 

Напнулися враз вітрила – 

Залюблені в небо бані. 

Пливи, Києве! В чеканні…

  

 

09.04.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 10533

Приди, Любовь, - шепчу, - Печаль моя, прощай!

                                 Предлагаю вашему вниманию  мой  экспромт -отклик на понравившееся
                                стихотворение "Выкройка мечты"  авт. Тум-Балалайка http://stihi.ru/2012/01/13/9037
                        Выкройка мечты

По выкройке мечты, по звёздному лекалу,
Вяжу  из наших слов и встреч пуховый плед,
Не замерзай, любовь, нам всё начать сначала
Уже не хватит сил, уже не хватит лет.

По выкройке надежд, на страсти обещанья,
Затейливый узор, судьбы входной билет,
Не опоздай, любовь, на унисон дыханий
Уже не хватит сил, уже не хватит лет.

По выкройке тоски, разлуки  в двадцать вёсен,
В последний ряд петель пробился лунный свет,
Накинь его, любовь, тебя душа так просит,
Сначала всё начать уже не хватит лет.

                                                                   Тум-Балалайка
==============================================================================

А я прошу судьбу: "Дай шанс начать всё снова.
Убавь мне лет, Судьба... и дай побольше сил!"
И небо я прошу: "Дай встретиться с зазнобой...
Пускай опять в душе играет клавесин!"

Зарницы вдалеке... мне что-то предвещают,
Те знаки тяжело так вдруг растолковать.
У звезд прошу всего... мне дать лишь каплю Счастья,
Но Счастью без Любви, наверно, не бывать?!

Луны далекий свет серебряно струится,
Но Грусти в нём печать...- вселенская Печаль.
И я не узнаю... знакомые мне лица...
"Приди , Любовь,- шепчу, - Печаль моя, прощай!"

© Copyright: Мастер Степанов, 2012
Свидетельство о публикации №11204025336