хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Напнулися вітрила

 

 

Задощило, закалюжило, 

Вмило місто запилюжене.

 Захмарило, завітріло, 

Напнулися враз вітрила – 

Залюблені в небо бані. 

Пливи, Києве! В чеканні…

  

 

09.04.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 10533

7

Коментарі

19.04.12, 16:34

А ще що небудь є про вітрила?

    29.04.12, 20:50

      39.04.12, 20:54Відповідь на 1 від Зловивітер

      А ще що небудь є про вітрила?є. але то більше про кохання. наприклад, ось тут
      http://www.stihi.ru/2011/11/20/6314

        49.04.12, 20:54Відповідь на 2 від aleksandrinna

        дякую!

          510.04.12, 07:01Відповідь на 1 від Зловивітер

          А ще що небудь є про вітрила?Вітрила

          Вітрила?!...
          В стислі форми трюмів?..
          А як же промінь?!
          Як же струмінь,
          Що напинає паруси,
          Що хмари ніжить для краси?

          Як можна вітер приструнити?
          Вітрила ним не надихать?
          Як серце змусить не любити?
          Чи в стислих віршах біль ховать?

          ID: 265203
          Рубрика: Вірші , Лірика
          дата надходження: 15.06.2011 13:25:47
          © дата внесення змiн: 17.06.2011 23:10:56
          автор: Ольга Медуниця http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265203

            610.04.12, 07:14Відповідь на 1 від Зловивітер

            А ще що небудь є про вітрила?http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-4165
            http://ua.lyrik.26l.com/gedicht1210786.html
            http://77.88.252.42/getpoem.php?id=315748
            http://lyrik.rc-svit.com/gedicht1200897.html
            http://maysterni.com/publication.php?id=73118

              710.04.12, 07:16Відповідь на 1 від Зловивітер

              А ще що небудь є про вітрила?СПОГАД ПРО СЕРПЕНЬ

              Літо поволі до осені йшло.
              Сонце уже не палило, а гріло.
              Мирно лежало в долині село,
              Море штормами іще не гриміло.

              Лагідно, тепло і тихо було,
              Солодом серпня привілля п'янило.
              Срібно бриніло чаїне крило,
              Біле вітрило за обрій манило.

              Ночі в любові минали, а дні
              Плескотом весел затоку будили.
              Ми раювали на дачі одні,
              Вірші читали і юшку варили.
              Душу душа розуміла без слів,
              Тіло жагуче тягнулось до тіла.
              Я так нікого іще не любив,
              Ти так нікого іще не любила,
              Дивна стояла над світом блакить,
              Щастям кохання впивалося наше.
              Місяць на морі пролинув як мить,
              Пам'ять про нього лишилась назавше.

              Микола ЛУКІВ
              http://maria.sarov.info/poezia/poezia_lukiv.html

                810.04.12, 11:33


                Закалюжило, заартачило
                І з погодою напортачило...
                І коли тепло зверху нам дадуть?
                А пока тече, всі пливуть, пливуть...
                (експромтик)

                  Гість: Каsсандра

                  910.04.12, 11:49

                  Умничка!!!
                  А погода нас не балует,ты права:"Захмарило, завітріло"

                    Гість: Wtug

                    1010.04.12, 12:05

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна