Дорожній пил тихцем сідаВ бур’янчик – мій душевний спокій,Баранчик-місяць крутобокийТа круторогий споглядаВсе скоса на візити бджілВ тремтливий щем і мрії квіток,Де вітер-пес хапав за литкиПримари заюрмлених сіл,Де лиш вечірні молитвиШепоче ледве лист шипшини,Нестримний стрекіт комашинийНедостеменний, як плітки,І колір танучий зоріНепевний, як акорди Верді,Він під загрозою безсмертяСердечні скриє пухиріІ звільніть спраглії словаВід пошуків самотніх жертви.Все, що не можна вкрасти й зжетри...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Июль заснул вечернею порой,И у природы редкое затишье,За горизонт давно упавший знойУже не дремлет над ночной травойВ подлунном человечества жилище,Где приоткрыты окна на века,Где балуясь в прозрачность атмосферы,Наискосок пускает детская рука,Как будто в брызги превращается река,Метеоритных росчерков без меры.И над заснувшей речкой голосокБез упрощённых интонаций веры,--Зачем они летят наискосок,Зачем летят на запад и восток,Предвестники грядущей новой эры?Волна качает...

Читати далі...

Моя бабуся мене научила, Що брешуть – лиш собаки на селі. А обманювать уміє лиш людина. Такий урок втокмачила мені. Я знов, дурна, дивилася новини... І знов розгублена я не на жарт. Чи наука у бабусі не правдива? Чи вже сусіди гірші за собак?

Ой, вік-москаль, ще й чарівник,Він обіцяє забагатоМрійливим поглядом брунатним,Зібравши найсвятіших книг,Він урочисто так кладеДолоню. Древні палітуркиЗамшілим Кам’янця підмуркомМовчать. Як завше, деіндеЙого акторський баритонБагатий інтонацій, терційДзвенить, як срібнеє відерцеІ проповідує бонтон.Ось-ось і царствіє прийдеЗ пітьми правдивих обіцянок,Крізь оптику по вінця склянокТи – Аполлон, той… Бельвердер…?І істини прості словаДрібні, як маковії зерна,Від радостей малих – к мізернимОсь шлях...

Читати далі...

Навіяно М. Щуром То є не наші єноти… Напевно… Як могли Ми таких зростити? Де вони раніш були? Невже то України діти? Не вірю… То є не наші єноти.. Заберіть собі назад! Як могли в Україні жити? Не цураючись наших засад… І це наші брати? Не вірю… То є не наші єноти… Ми своїх впізнаєм за версту. А чужих потрібно здолати. За волю свою золоту... Або в наших перекувати… Не вірю, що зможем… Але…

[Приєднана картинка]Знов посміхається тобіНа шибці місяць паперовийВін молодик, він вірить слову,Що рине в далеч голубів.У нього завеликий нісПростецький, як з городу бульба,Чоло він хилить, от, забудько!Не пам’ятає казки рис.На підвіконні снить-чекаІз благородного картонуЗубчаста величчю коронаЦаря Гвідона чи Панька.Від пензля юної рукиЩедроти щирих діамантівПасують до чеснот і мантійІ сяють, ніби ті зірки.Дивись на них крізь синь вікна,Крізь надвечірній дивний спокій,Як підростеш ти...

Читати далі...

[Приєднана картинка]декламация ранее опубликованного стихотворения: http://blog.i.ua/community/2043/1351925/

Я знаю – скоро вже переболить… За рік, за два... А може і раніше. Дай тільки це жахіття пережить, А потім час біду вколише… Як потім буде дітям пояснити? Як їм маленьким донести, Що хлопці гинули щоб жити… Щоб вільно жити ми могли! Сьогодні знову на світанку До мене стукає безвихідь. І знов тягнуся по цигарку (Не кину знову вочевидь)… Між димом крутяться думки. Та сльози горло знову душать. Невже, ще будуть...

Читати далі...

Вона благає: «Не пиши!»Нехай нагострений олівчик,Не сіпай спокій той одвічний,Свій вірш-бляшанку не в’яжиУ хвіст давно поснулих рим,Не бий мовчанки-стін сюжетом,Хай хто б там не назвався третім,Поезія – четвертий Рим.Це добре чутно між рядків,Чудово видно в сутінковихПастельних фарбах – скільки новихНездарних суне будяків.І на імперських схил-поляхВже, далебі, немає місця,І варвари так промовистоСеред найкращих громадян…І в час «Боромль», «Червоних Рут»Здіймати каламуть негоже,Мовчи, якщо ти...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Молчим. Ты там одна, я тут один... И тишина напомнит нам о счастье. Как много романтических картинЯ испохабил сам, желая страсти…А ты хотела нежности земной,Хотя и в ангельских полётах мысли.Хотела быть святою и живой,А я же грешник - я о теле мыслил.Ушла... А грусть моя, как едкий дым… Глаза так режет - снова льются слёзы. Свободен я, а значит - не любим, Лишь остаётся тешить свои грёзы.Ты где-то там одна, я тут один...&nbsp...

Читати далі...